Розділ 6
СВІТ ІНФОРМАЦІЇ ТА МАС-МЕДІА
ТЕМА 1
КОМУНІКАЦІЯ, ІНФОРМАЦІЯ, МАС-МЕДІА
розкрити зміст понять «комунікація», «інформація» «мас-медіа» та їх вплив на формування громадської думки.
розрізняє різновиди мас-медіа, види реклами, різні формати подання інформації; ідентифікує й аналізує методи впливу реклами.
підтримує ідею свободи інформації в сучасному світі; визнає, що різні люди по-різному інтерпретують медіа; поділяє переконання, що реклама не повинна підривати суспільні цінності, як-то: провокувати акти насильства, підтримувати дискримінацію за расовою, релігійною або статевою ознакою тощо; усвідомлює, що різні люди інтерпретують медіаповідомлення по-різному — відповідно до власної системи цінностей.
«П’ять років жорсткої дискусії — п’ять років інформації через газети та радіо навчили наш народ думати про справи країни. Саме ті, хто більше за всіх критикував наші цілі, своєю критикою спонукали наших громадян думати й розуміти ці цілі, а розуміючи — приймати. У такій дискусії ми навчилися думати як народ». Теодор Рузвельт, 26-й президент США.
Як це висловлювання пов’язане з темою, яку ми будемо вивчати — «Комунікація, інформація, мас-медіа»?
Поняття мас-медіа (медіа). Різновиди медіа (книга, преса, фото, радіо, кіно, телебачення, інтернет, мобільний зв’язок тощо) та їхній розвиток.
Роль інформації та медіа в сучасному світі
Сучасне суспільство характеризується збільшенням ролі інформації і знань у житті суспільства; створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їхній доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення потреб щодо інформаційних продуктів і послуг. Інформація — це знання, які здобуває споживач (суб’єкт) у результаті сприйняття і опрацювання певних відомостей. Інформація — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має кілька значень:
1. Роз’яснення. Виклад фактів, подій. Витлумачення.
2. Представлення, поняття.
3. Ознайомлення, просвіта.
Історія людської цивілізації — це історія інформаційних революцій, кожна з яких є якісним стрибком у технології збирання, збереження та передачі інформації (комунікації).
Формування сучасного інформаційного суспільства стало результатом кількох інформаційних революцій, які не лише кардинально змінювали способи опрацювання інформації, а й спосіб вироб- ництва, стиль життя, системи цінностей:
1) перша інформаційна революція пов’язана з появою писемності. Вона уможливила передачу інформації, знання від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання;
2) друга інформаційна революція викликана винаходом і поширенням книгодрукування в XV ст. Вона удоступнила інформацію широким верствам населення завдяки тиражуванню книжок;
3) третя інформаційна революція (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) пов’язана з винаходом телеграфу, телефону, радіо, телебачення, що дало змогу оперативно у великих обсягах передавати і накопичувати інформацію, передавати звукові та візуальні образи на великі відстані, що створило передумови ефекту «стискання простору»;
4) четверта інформаційна революція (70-і роки ХХ ст.) зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп’ютера. Вона характеризується переходом від механічних, електричних засобів перетворення інформації до електронних та створення програмного забезпечення цього процесу. «Вінець» цієї революції — поява всесвітньої мережі інтернет, що уможливило інтерактивне спілкування. Тобто ми бачимо, що кожна революція пропонувала все нові й нові можливості для накопичення інформації про явища та процеси й нові канали обміну цією інформацією. Водночас удосконалювались і способи передачі інформації.
Інформація існує у вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звукових або світлових сигналів, електричних і нервових імпульсів. Тобто носієм інформації може бути будь-який матеріальний об’єкт. Будь-яка інформація передається за допомогою повідомлень.
Поширення інформації — це доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.
Під поширенням інформації розуміють, зокрема, і поширення у різних мас-медіа. Існує декілька визначень мас-медіа (медіа, засобів масової інформації).
Основними медіа за даними https://en.wikipedia.org/wiki/Mass_media є такі:
1. Друковані (книги, брошури, газети, журнали тощо), масове запровадження — починаючи з кінця XV століття.
2. Записуючі (граммофонні записи, магнітні стрічки, касети, картриджі, компакт-диски та DVD-диски), масове запровадження — починаючи з кінця XIX століття.
3. Кіно, масове запровадження — починаючи близько 1900 року.
4. Радіо, масове запровадження — починаючи приблизно з 1910 року.
5. Телебачення, масове запровадження — починаючи приблизно з 1950 року.
6. Інтернет, масове запровадження — починаючи близько 1990 року.
7. Мобільна телефонія, масове запровадження — починаючи близько 2000 року.
Інтернет і мобільна телефонія вважаються новими медіа. Вони є відкритими для взаємодії з читачами та надають їм можливість створювати та модифікувати зміст повідомлень. На відміну від традиційних мас-медіа, де комунікація здійснюється за схемою «від одного до багатьох», схема комунікації у нових медіа — від багатьох до багатьох. Доступ до нових медіа можливий з усіх електронних пристроїв з виходом у мережу Інтернет. Для визначення нових медіа також вживають термін «конвергентні».
Таким чином, мас-медіа поділяються на друковані й електронні.
Медіа мають різне призначення, зокрема, вони:
діють як канали інформації і знань, через які громадяни можуть спілкуватися одне з одним і приймати рішення на основі отриманої інформації;
стимулюють проведення компетентних дискусій між громадськими діячами;
є основним джерелом інформації про навколишній світ, що виходить за межі нашого безпосереднього досвіду;
є тим засобом, за допомогою якого суспільство може дізнатися про самого себе і сформувати в громадянина почуття приналежності спільноті;
вони виконують функції незалежного спостерігача за діями державних органів, сприяючи прозорості суспільного життя і встановленню громадського контролю за владою шляхом виявлення фактів корупції, несумлінного управління і протиправних дій корпорацій;
є життєво важливою рушійною силою демократичного процесу й одним з гарантів вільних і чесних виборів;
є засобом вираження культури і встановлення культурних зв’язків як між представниками одного народу, так і між народами;
виступають в якості самостійних борців за права і соціальне партнерство, проявляючи повагу до цінностей плюралізму.
Медіа так інтегрувалися в наш повсякденний життєвий простір, що більшість людей їх просто не помічає, а тому не здатна критично оцінювати, піддавати сумнівові все, що читає або сприймає через візуальні образи та звуки.
Медіа виконують величезну кількість функцій в абсолютно різних сферах.
З одного боку, вони відображають факти й події, з іншого — самі впливають на їх формування.
1. Інформаційна — функція інформування громадян і спонукання їх до активної участі в громадсько-політичних процесах.
2. Комунікативна — функція спілкування, налагодження контакту.
3. Контрольна — функція спостереження за органами влади, політиками, політичними інститутами задля контролю їхніх дій та політики, яку вони впроваджують.
4. Ідеологічна (соціально-орієнтаційна) — пов’язана з прагненням глибоко впливати на світогляд та цінності аудиторії, на самосвідомість людей, їхні ідеали та прагнення.
5. Культурно-освітня — як один з інститутів культури суспільства медіа пропагують і поширюють культурні цінності, тим самим сприяючи всебічному розвиткові людини.
6. Рекламно-довідкова — надає інформацію про товари та послуги, консультує споживача з тих або інших питань (сад, город, туризм, колекціонування, шахи тощо).
7. Рекреативна — мета створити умови для відпочинку, цікавого проведення дозвілля, приємного заповнення вільного часу (зняття напруги, отримання задоволення).
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Обговоріть наведені нижче визначення інформації, взяті з посібника «Медийная и информационная грамотность: программа обучения педагогов», виданого ЮНЕСКО у 2012 році.
Інформація — це дані, зібрані, оброблені й інтерпретовані для передання в придатному для використання форматі.
Інформація — це те, «що нас змінює» (Stafford Beer, 1979).
Інформація — це те, «що досягає свідомості людини і збільшує його знання» (Blokdjik and Blokdjik, 1987).
«Інформація — це дані, які були перетворені у форму, що має смисл для їх одержувача, і які представляють собою реальну або потенційну цінність для поточних або майбутніх дій або рішень» (Davis and Olsen, 1984).
Що спільного в цих визначеннях? Чи вважаєте ви їх релевантними в XXI столітті? Знайдіть інші визначення інформації. Чи можете ви знайти більш широкі визначення даного терміна?
На основі пропонованих визначень створити власне. Для виконання вправи об’єднайтеся у малі групи.
Мас-медіа, через які інформація поширюється поміж широкої аудиторії. До мас-медіа належать: електронні видання, телебачення, радіо, преса тощо. Вільний тлумачний словник
Мас-медіа — засоби масової інформації, через які поширюється інформація поміж широкої аудиторії: радіо, телебачення, газети, онлайн-видання тощо. Сайт Deutsche Welle
Мас-медіа — 1. Мас-медіа, яким притаманні звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. 2. Організації, які контролюють подібні засоби масової інформації. Словник іншомовних слів
Мас-медіа — (газети, журнали, кіно, телебачення, радіо, комп’ютерний зв’язок та ін.), призначені для інформування населення про події в соціально-економічному, політичному, культурному й духовному житті народу, держави. Є важливим засобом інформаційного забезпечення і формування світогляду народу. Економічна енциклопедія
Мас-медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні й інші лінії зв’язку. Усім цим засобам притаманні якості, що їх об’єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. Вікіпедія
Медіа (media — засоби, способи) — це канали та інструменти; їх використовують, щоб зберігати, передавати й подавати інформацію або дані. Медіа часто згадують як синонім до «мас-медіа» або новинних медіа, але в ширшому користуванні вони означають єдине середовище; його використовують, щоб передавати будь-які дані в будь-які цілях. Вікіпедія
Записати види медіа та етапи їх розвитку. Викладач подає окремі списки: 1. Етапи розвитку. 2. Види медіа. Учасники мают їх логічно поєднати.
Кам’яний вік — наскельні зображення.
V ст. до н. е. — пергамент.
I ст. до н. е. — перший письмовий вісник.
Винахід паперу в Китаї на початку нашої ери.
1445 рік — винахід друкарства.
XVII ст. — перша друкована газета.
XIX ст. — перші українські газети.
1820–30-і роки — перші фотографії.
1870-і роки — винайдення телефону.
1890-і роки — перші кольорові фотографії.
1890-і роки — винайдення радіо.
1895-й рік — перший кіносеанс.
1920-і роки — винайдення телебачення.
1970-і роки — відправка перших електронних інтернет-повідомлень через електронну пошту.
1983 рік — поява першого комерційного мобільного телефона.
Інший варіант виконання цього завдання може бути здійснений за допомогою онлайн-гри «Медіа-знайко», тема 2. Історія ЗМІ http://www.aup.com.ua/Game/.
В медіасередовищі вважають, що між ними не лише лінгвістична різниця, а передовсім змістова. ЗМІ — це абревіатура від колишнього «засоби масової інформації і пропаганди», вони покликані обслуговувати тоталітарний (або авторитарний) режим і фінансуються бюджетними грошима для забезпечення відповідної ідеології керівної партії (чи іміджу авторитарного лідера). Звідси випливає й місія в такій медіасистемі. Нестача зворотного зв’язку між читачами/глядачами/слухачами та редакціями щодо публікацій та ефірів спричинила свого часу розквіт «самвидаву».
Заповніть таблицю «Світ без медіа».
Уявіть, що одного дня ви прокидаєтеся — а медіа, бібліотеки, Інтернет і мобільні телефони зникли; немає газет, журналів, радіостанцій і телевізійних каналів. Розділіться на невеликі групи й поміркуйте, які будуть наслідки для громадян:
Як їх тепер будуть інформувати?
Як вони будуть обмінюватися новинами, фактами та інформацією про події?
Що станеться з рішеннями, які ви зазвичай вживаєте?
Чого особисто вам буде найбільше бракувати в цій ситуації?
Які будуть втрати суспільства в разі виникнення цієї проблеми?
Напишіть «Лист редактору», виклавши в ньому висновки про цінності медіа та інформації в демократичному суспільстві.
Мозкова атака. Тема «Якою має бути інформація?»
Після бесіди визначте властивості інформації.
Інформація має бути: 1. Достовірна. 2. Актуальна 3. Оперативна. 4. Зрозуміла. 5. Повна.
Складіть список медіа та інших постачальників інформації, представлених на території вашого навчального закладу. Які функції з числа вищезазначених виконують ці медіаповідомлення?
Коментар. Ми можемо розглядати медіа не лише як засоби та канали передачі інформації, а в ширшому значенні — як посередник (медіа/медіум) між людиною-суб’єктом і певним об’єктом сприйняття або іншої діяльності. Тобто, медіа розширює властивості людини, але водночас виникає проблема правильного й ефективного їх використання.
Комунікація, аудиторія, медіатекст
Люди все інтенсивніше обмінювались нею і до того ж комунікували (спілкувались) як одне з одним, так і з різними каналами передачі інформації — читали книжки, газети, слухали радіо, дивились телебачення. Через мас-медіа відбувається масова комунікація — обмін інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між великими та розташованими в різних місцях групами аудиторії.
Комунікація — це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Проте сам факт обміну інформацією ще не свідчить про вдалу комунікацію, бо інформація, що передається, може бути незрозуміла для того, хто її отримує. Американський науковець Н. Джонсон писав: «Ми вийшли з часу, у якому політична та економічна влада вимірювалася земельними володіннями, капіталом чи працею, а перейшли у час, який значною мірою визначається доступом до інформації мас. Та людина чи орган, які мають доступ до максимального обсягу потрібної інформації і використовують її в найзручнішій формі за максимально короткий час, мають сьогодні найбільшу політичну, військову чи економічну владу».
Отже, соціальна інформація — та, яка стосується людей і суспільства, суспільних процесів, найзапитаніша сьогодні. Важливо розуміти, як соціальна інформація функціонує в суспільстві. Це явище називається масовою комунікацією, тобто процесом збору, опрацювання та розповсюдження соціальної іінформації через спеціальні канали (мас-медіа) на велику аудиторію, що перебуває в різних місцях.
Комунікація (від лат. communication — повідомлення, передавання) — це процес передавання інформації від однієї людини до іншої або між групами людей по різних каналах і за допомогою різних комунікативних засобів (вербальних, невербальних тощо). Крім того, у процесі комунікації люди обмінюються досвідом, цінностями, навичками, досягненнями.
Масову комунікацію розглядають як систему відносин між основними факторами: комунікатором, висловлюванням, засобом комунікації (медіа) та реципієнтом, які перебувають між собою у відносинах взаємного впливу.
Комунікація — одна з необхідних умов організації суспільства. У процесі комунікації досягається організація та єдність дії окремих індивідів, відбувається інтелектуальна взаємодія між ними, формується спільність настроїв і поглядів. В умовах комунікації виражаються особистісні потреби індивідів, відбувається формування й розвиток особистості, її духовного світу, свідомості та самосвідомості.
Масова комунікація насамперед характеризується:
1) наявністю технічних засобів, що забезпечують регулярність, масовість, публічність повідомлень, їхню соціальну актуальність;
2) соціальною значущістю інформації, що сприяє підвищенню вмотивованості масової комунікації;
3) масовістю аудиторії, яка внаслідок її розосереджуваності й анонімності потребує ретельно продуманої ціннісної орієнтації;
4) багатоканальністю й можливістю вибору комунікативних засобів, що забезпечують варіативність і водночас нормативність масової комунікації;
5) тим, що немає безпосереднього зв’язку між комунікатором і аудиторією в процесі спілкування.
Взагалі різноманітні види й способи комунікації можна поділити на три групи: усну, письмову й візуальну.
У 1940–1980 рр. соціологи визначили п’ять основних функцій масової комунікації:
1. Огляд навколишнього світу (інформаційна функція).
2. Кореляція із соціальними структурами суспільства (вплив на суспільство і його пізнання через зворотний зв’язок).
3. Передавання культурної спадщини (пізнавально-культурологічна функція, функція спадкоємності культур).
4. Розважальна функція.
5. Мобілізаційна, маючи на увазі специфічні завдання, які виконує масова комунікація під час різних кампаній, частіше — політичних, рідше — релігійних.
Одна з основних — інформаційна функція — полягає в наданні масовому читачеві, слухачеві й глядачеві актуальної інформації про різноманітні сфери діяльності — політичну, наукову, технічну, юридичну, медичну тощо. Одержуючи значний обсяг інформації, люди розширюють власний творчий потенціал. Інформовані люди звичайно мотивованіші. Соціалізація особистості зазвичай відбувається завдяки тому, що медіа пропагують певні соціальні норми поведінки, етичні та естетичні принципи, стиль поводження та норми спілкування. Відповідно, медіа допомагають знайомитись з новинками культури та мистецтва, з різними субкультурами та культурними традиціями в їхній сучасній тяглості, що загалом сприяє інтеграції суспільства, вибудовує форми взаєморозуміння та толерантність.
Мета комунікації, спілкування полягає в об’єднанні людей заради єдиних дій та ідей, мета комунікативного процесу — це взаємодія між учасниками комунікації. Масова комунікація — це процес збирання, обробляння та розповсюджування соціальної інформації за допомогою технічних засобів (преси, радіо, телебачення, інтернету, відео, кіно тощо).
Текст масової комунікації безупинно створюється й поширюється за допомогою сучасних тех- нічних засобів. Тексти масової комунікації відрізняються від інших видів текстів тим, що в них використовуються, систематизуються й скорочуються, переробляються й особливим чином оформляються всі інші види текстів, які вважаються «первинними». У результаті виникає новий вид тексту зі своїми законами побудови й оформлення змісту.
Інформативні тексти в цілому містять повну систематизацію фактів культури. Масова інформація задовольняє спільні інтереси. У масовій інформації текст (випуск газети, добова програма телебачення) складає загалом відправник (редакція) і він з’являється як однаковий для всіх одержувачів.
Важливе місце в масовій комунікації відводиться журналістові. Журналістика — систематичний пошук і збір, відбір, редагування та розповсюдження інформації через медіа. Контент, зміст медіаповідомлень становить центральну ланку в процесі масової комунікації. Він поєднує журналіста й аудиторію. Мас-медіа — засоби одночасної передачі соціальної інформації великим групам людей, які перебувають у різних місцях. Вони — важливий складник масової комунікації суспільства. Вони виконують різні соціально-політичні ролі. Це можуть бути ролі організатора, об’єднувача, консолідатора суспільства, його просвітника. Але вони можуть виконувати й дезорганізаційну, роз’єднувальну роль.
Масова комунікація розрахована на певну аудиторію
Аудиторія — це соціальна спільність людей, об’єднана взаємодією з комунікатором (індивідом або групою людей), які володіють інформацією та доводять її до цієї спільноти. Темін «аудиторія» використовується також для позначення загалу слухачів або глядачів засобів масової інформації.Однією з ключових рис масової аудиторії є її тимчасове й територіальне розосередження на великій території.
Існують різні концептуальні трактування поняття масової аудиторії — як інертної мовчазної більшості, що пасивно споживає інформацію, пропоновану медіа, або, навпаки, як громадської сили, здатної активно впливати на медіа і вимагати від них відповідної інформаційної продукції своїм віковим, професійним, етнічним, культурним й іншим потребам.
Варто розрізняти поняття «масова» і «цільова аудиторія». Так, цільовою аудиторією є сукупність потенційних споживачів медіапродукту, масової ж аудиторією прийнято називати тих, хто вже залучений у процес споживання.
Створення і споживання масової інформації безпосередньо взаємопов’язане з психологічними процесами сприйняття і засвоєння. Головну роль у процесі її споживання грають аудиторії — безпосередні споживачі цієї інформації.
Аудиторії можуть бути стійкі або нестійкі у своїх уподобаннях, звичках, частоті звернень, що враховується під час дослідження взаємодії джерела й одержувача інформації. Особливості аудиторії багато в чому залежать від її соціально-демографічних характеристик (статі, віку, доходу, рівня освіти, місця проживання, сімейного стану, професійної орієнтації тощо). Також під час споживання масової інформації поведінка аудиторії опосередковується факторами, що мають ситуативний характер (унікальність обставин, зовнішній стан тощо). Про значущість самої масової інформації та джерела її передання часто говорять кількісні параметри аудиторії: що більша аудиторія, то важливіша інформація і значущіше джерело.
В основі типологізації аудиторії лежить можливість доступу груп населення до конкретних джерел інформації. На цій підставі можна виділити такі типи аудиторій: умовні і нецільові (на кого безпосередньо не орієнтуються мас-медіа); регулярні та нерегулярні; реальні та потенційні (хто дійсно є аудиторією певного мас-медіа і хто має до цього мас-медіа доступ).
Аналіз аудиторій зазвичай проводять за двома напрямками: за формою споживання інформації різними соціальними спільнотами; за способами оперування отриманою інформацією.
У процесі споживання соціальної інформації розрізняють кілька стадій взаємодії аудиторій із інформацією: контакт із джерелом (каналом) інформації, контакт із самою інформацією, приймання інформації, освоєння інформації, формування ставлення до інформації.
За доступом до джерела інформації і самої інформації все населення ділиться на аудиторію і неаудиторію.
До того ж неаудиторія буває: абсолютною (хто взагалі не має доступу до медіа, таких людей уже мало) і відносною (хто має обмежений доступ до медіа — немає грошей на газети, комп’ютери тощо).
Продукція мас-медіа, формально доступна більшості населення, споживається по-різному. Так, французький соціолог А. Турен виділив три культурно-інформаційні рівні сучасного суспільства:нижчий рівень — представники йдуть в минуле форм суспільного життя, периферійні щодо сучасного інформаційного виробництва, фактично вилучені зі сфери споживання масової інформації (іммігранти з країн, що розвиваються, представники літнього населення, занепалі сільські громади, люмпени, безробітні тощо);
низькокваліфіковані робітники (в основному орієнтовані на розважальну продукцію);
активні споживачі продукції медіа — службовці, орієнтовані на вищих керівників, які виконують чужі рішення (сюди належать журналісти і піармени); «технократи» (управлінці, виробники нових знань і цінностей).
Медіатекст — повідомлення, текст будь-якого медійного виду і жанру. Поняття «медіатекст» виникло в XX столітті у зв’язку з бурхливим розвитком засобів масової медіа, коли на зміну традиційному друкованому тексту прийшли нові різновиди текстів, пов’язані з кінематографом, радіо, телебаченням, відео, інтернетом, мобільними телефонами тощо. Сутність медіатексту — конкретна інформація, що виражена мовленням з метою впливу на певну аудиторію та переконання її. Як узагальнюючий термін, «медіатекст» закріпився саме за текстами масової комунікації.
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Фронтальна бесіда на тему «Роль медіа». Щодня ми слухаємо радіо, читаємо газети, дивимось телевізор, багато часу проводимо в інтернеті. З цих джерел ми черпаємо інформацію. Чи уявляєте ви життя без них? Яку роль у суспільстві вони виконують?
Створення прикладу за схемою.
Г. Лассуелл виділив інформаційний ланцюжок комунікації:
1. Хто говорить? — комунікатор — це інстанція, що організовує й контролює масову комунікацію.
2. Що повідомляє? — аналіз отриманого повідомлення.
3. Кому? — аналіз аудиторії.
4. По якому каналу? — аналіз засобу зв’язку.
5. З яким ефектом? — аналіз результату: змінилася/не змінилася свідомість і/або поведінка реципієнта.
Наведіть приклад з діяльності українських медіа за цим зразком.
Коментар. Комунікація — це процес обміну інформацією між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації. Комунікація здійснюється між аудиторіями і в самих аудиторіях за допомогою медіатексту. Медіатекстом вважається будь-який медіапродукт або продукт комунікації.
Реклама (види)
Відповідно до Закону України «Про рекламу» реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо особи чи товару.
Слово «реклама» походить від латинського — «голосно кричати». Новий період у розвитку реклами настає в середині XV ст. після винайдення друкарського станка. У середині XVII ст. з’явилися перші реклами кави, шоколаду, чаю. У 1657 р. в Англії виник перший професійний рекламний журнал «The Public Adviser» («Громадський радник»).
У 1922 р. новим засобом реклами стало радіо. 1930–40-і рр. були «золотими роками» радіо. З З цього періоду починається ера реклами на телебаченні. Поява кабельного телебачення, платних телевізійних програм і відеозаписів обіцяє тривале життя реклами на телебаченні.
Що таке ідентичність?
1. Реклама стала мистецтвом і виокремилась у самосітйну галузь, де працюють десятки мільйонів людей. Рекламний бізнес є джерелом мільярдних прибутків.
2. У багатьох країнах рекламу називають «п’ятою владою». Реклама стала частиною культури суспільства і впливає на кіно, літературу і театр.
Реклама має відповідати наступним вимогам: максимум інформації при мінімумі слів; доказовість і дохідливість; стислість і лаконічність; видовищність, оригінальність і неповторність у деталях.
Текст в рекламі виконує дві функції: мовну (передача змісту) і художню (елемент композиції). Текст реклами має бути: яскравим змістовно, дотепним, таким, що запам’ятовується, коротким, як формулювання, чітким, дохідливим, привабливим. Неприйнятна повна відсутність тексту в рекламі. Слово уточнює і доповнює сенс зображення. Словесним знаком в рекламі служить слоган.
Слоган (девіз, гасло, заклик, рекламна формула) — це постійний рекламний девіз фірми, який використовується майже так само часто, як і товарний знак, а в звуковій рекламі замінює його. Слоган легко запам’ятовується, оскільки впливає не лише на зір, а й на слух і емоційну сферу.
Процес створення реклами включає чотири основних етапи:
1. Виділяється частина покупців, на яку буде направлено дане рекламне оголошення.
2. Позиціонування товару (зміст реклами).
3. Створення іміджу товару (надання винятковості).
4. Брендинг — довгострокове закріплення купівельного інтересу до даної марки товару.
Види та форми реклами:
1. Комерційна (економічна) реклама.
2. Соціальна реклама — виходить за рамки економічних завдань.
3. Політична реклама (у тому числі передвиборна).
Існують також специфічні види реклами:
1. Контрреклама — спростування недобросовісної реклами.
2. Антиреклама — інформація, покликана не піднімати, а зменшувати інтерес, або дискредитувати товари, підприємства, товарні знаки.
3. Рекламу можна кваліфікувати, тобто розбити на декілька видів, кожному з яких властива своя специфіка, наприклад: реклама в пресі, щитова реклама (зовнішні експозиції), адресна і поштова реклама, реклама на телебаченні і радіо. Цей вид реклами прийнято об’єднувати з рекламою в пресі і називати «рекламою в медіа».
Функціями реклами є:
1. Інформаційна — інформує споживачів про новий товар і його корисні властивості.
2. Переконуюча — переконує споживачів купити саме цей товар на підставі його виняткови якостей.
3. Нагадувальна — нагадує людям про корисність товару, до якого вже звикли й перестали звертати увагу.
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Розгляньте наступну рекламу і дайте відповіді на запитання.
 — Impossible is nothing / Неможливе можливе |
 — A taste of paradise / Райська насолода |
 — I’m lovin’ it / Ось що я люблю |
Бесіда за запитаннями.
1. Що зображено?
2. Чи вірите написаному? Чому?
3. Наведіть кілька прикладів рекламних слоганів.
4. Чому вони вам запам’ятались?
Робота зі зразками реклами XIX, XX, XXI століть у трьох групах.
Завдання: проаналізувати дані зразки за схемою аналізу реклами.
1. Які пропонуються товари або послуги?
2. До якого історичного періоду відноситься дана реклама? Чому ви так думаєте?
3. Який потенційний споживач (його соціальний стан)? Поясніть, чому ви так вважаєте.
4. Які ідеї формує реклама і на яких стереотипах вона заснована?
5. Яку інформацію про суспільство можемо ми почерпнути з реклами?
6. Який історичний контекст для даної реклами?
7. Які елементи реклами (художній, інформативний) допомагають нам дійти такого висновку? Як цей висновок співвідноситься з іншими джерелами?
8. Чи видалася вам ця реклама цікавою? Чому? Що вас в ній приваблює або відштовхує?
Учитель надає зразки соціальної реклами з подальшим їх аналізом. Іншим варіантом може бути самостійний пошук в інтернеті зразків соціальної реклами.
Завдання: створити власну соціальну рекламу.
1. Обрати одну із запропонованих тем, за якою буде створюватись соціальна реклама.
2. Визначитись, якою реклама буде за видом (візуальна, вербальна, змішана), і підготувати її проект.
3. Створити слоган соціальної реклами.
4. Підготувати (створити) рекламу як закінчений продукт.
5. Підбити підсумки.
Кожна з груп представляє по черзі свої рекламні продукти.
Визначення 3–4 зразків найкращої реклами.
Пропоновані теми соціальної реклами:
1. Захист навколишнього середовища.
2. Боротьба з курінням, вживанням наркотиків і алкоголю.
3. Безпека на дорогах.
4. Виховання патріотизму.
5. Боротьба з насильством у сім’ї.
6. Ставлення до старшого покоління.
7. Ставлення до інвалідів.
8. Формування звички читати.
9. Захист тварин.
10. Боротьба з ожирінням, активний спосіб життя.
11. Боротьба з расизмом.
Рекомендації щодо створення рекламних повідомлень
Під час складання рекламних повідомлень потрібно мати на увазі ряд особливостей. Рекламне повідомлення необхідно зробити привабливим для потенційного споживача, тому:
1. Повідомлення має бути коротким. Не намагайтеся в одному повідомленні сказати все. Надлишок інформації в рекламному повідомленні гірше, ніж її недолік. «Що коротше, то краще». Під час написання рекламних оголошень, інформаційних листів, проспектів, статей, доповідей і звітів необхідно враховувати таке правило: важливу інформацію потрібно викладати в максимально коротких абзацах. Не ховайте свій головний аргумент в абзаці з 10 або 12 рядків, а сформулюйте його в 2–3 рядках чітко й лаконічно. Короткі абзаци в структурі тексту привертають більше уваги, ніж довгі. Якщо короткі абзаци добре складені, цікаві, змістовні, важливі для клієнта, то вони спонукають його прочитати і довгі абзаци. Якщо в коротких абзацах не міститься жодної гідної уваги клієнта інформації, то і решта тексту також не буде їм сприйнята.
2. Повідомлення має бути цікавим. Виділіть те, що може бути особливо цікавим. Не будьте нудним.
3. Повідомлення має бути достовірним. Спирайтеся тільки на факти. Усі відомості, зазначені в рекламі, повинні бути правдивими. Уникайте брехні: вона рано чи пізно розкриється, викрите брехливе твердження запам’ятається надовго, а подальші правдиві не справлять ніякої дії. Від вас чекають лише правди, але вона повинна бути цікавою, а сам текст — доброзичливим і незабутнім. Пам’ятайте, що необґрунтовані обіцянки нікого не переконають.
4. Повідомлення має бути зрозумілим. Говоріть зі споживачем на його мові. Враховуйте особливості мови, традиції, спосіб життя тих, до кого звертаєтеся.
5. Повідомлення має бути динамічним. У текстових повідомленнях вибирайте енергійні, ємні слова. Під час написання тексту рекламного повідомлення відразу переходьте до справи. Повідомлення має бути коротким, але не на шкоду інформованості.
6. Використовуйте якомога більше ілюстрацій. До того ж пам’ятайте: фотографії завжди краще, ніж малюнки. Вони привертають більше уваги. І люди їм більше вірять.
7. Застосовуйте девіз (слоган). Ефективною може бути визнана така реклама, яка відразу ж «приковує» увагу споживача. Девіз (слоган) — ударний рядок реклами, коротке гасло. Хороший слоган легко запам’ятовується, а значить, закладається стійке позитивне відношення. Девіз повинен бути зрозумілим, коротким, легко вимовним.
Коментар. Реклама часто орієнтована на те, щоб привернути увагу потенційного покупця і сформувати в нього бажання придбати чи скористатися товаром або послугою, вплинути на його свідомість і запевнити в перевагах того чи іншого рекламованого продукту. Реклама зазвичай передається як медіатекст. Реклама — це вид комунікацій, що здійснюються за допомогою різних технічних засобів і способів поширення комерційної, соціальної, політичної інформації.
Вплив мас-медіа на формування громадської думки та власної позиції людини. Медіа як агент соціалізації.
Чому необхідно бути медіаграмотним?
Мас-медіа допомагають розібратись у численній масі соціальних подій, формують громадську думку, утверджують систему соціальних цінностей, зразків соціальної поведінки. З первинної інформації про якесь явище починається формування спочатку уявлень, а потім уже думок і суджень. Таким чином, інформованість — необхідний етап у формуванні громадської думки, так як знання являють собою когнітивний елемент громадської думки. Потім у ході осмислення змісту інформації на цей процес також можна впливати через різні джерела — формується ціннісний аспект громадської думки, тобто з’являється вербальне відношення у формі ціннісних суджень, які вже можна диференціювати за характером (позитивні, негативні, нейтральні), за інтенсивністю, масштабом актуальності (проблема важлива для всього суспільства чи тільки для якоїсь соціальної групи). Ці оціночні судження можуть служити базою поведінки людини.
Якщо інформування — інформує, роз’яснює, але не дає готових рішень, то пропаганда — інформує, роз’яснює, переконує, але, водночас, компрометує, маніпулює.
Орієнтовно таблиця може виглядати так:
Повідомлення (повідомляти)
Знання (дізнаватися)
Просвіта (просвіщати, пояснювати)
Опис подій (описувати)
Спілкування (спілкуватися)
Об'єктивний
«Соціальна реклама», «піар», «реклама» вийшли з позитивної пропаганди. Вони викликають багато запитань: Чи всюди міститься пропаганда? У чому її головні відмінності? Реклама — це пропаганда?
Необхідно пам’ятати, що соціальна реклама, піар, реклама товарів, послуг — це витоки «білої» (позитивної) пропаганди. У сучасному світі термін «пропаганда» використовується тільки в негативному значенні і застосовується здебільшого лише в таких сферах, як політика й ідеологія.
Коли вам незрозуміло, пропаганда це чи рекламний хід, необхідно поставити собі два важливі запитання: «Про що говорить мені цей ролик/постер/листівка тощо?» та «На що він націлений?». Відповіді на ці запитання в різних видах подання інформації будуть відповідно також різні.
| Запитайте себе: | Інформування | Соціальна реклама | Пропаганда | Піар | Реклама |
|---|---|---|---|---|---|
| Про що ця інформація? | Що ти бажаєш знати? | Ти за чи проти? | Ти — партнер! | Ти — споживач! | |
| На що націлена? | Обізнаність | Задуматися, емоційно зачепити | Маніпуляцію свідомістю і діями, емоційно зачепити | Маркетингове просування (брендинг) | Продати |
Сьогодні ми живемо у світі, який залежить від технологій. Тож без уміння оцінювати інформацію, яка надходить до нас, можна дуже швидко опинитись під її завалом. Велику частину інформації ми отримуємо від медіа. Та останні не завжди відповідно репрезентують навколишній світ, і для людини вкрай важливо зберігати свою незалежність щодо мас-медіа. Головне у цьому погляді, безперечно, не роль медіа (відбиття чи репрезентації того, що відбувається в дійсності), а активне ставлення людини до їх пізнання.
Причина актуальності медіаосвіти полягає в тому, що інформаційна революція та глобалізація зробили наше сприйняття світу значною мірою залежним від того, як його подають медіа. У цих умовах медіаосвіта — шлях до того, щоб людина дістала змогу самозахиститися від недобросовісної медіаінформації.
Медіаосвіта — це навчання теорії та практичних умінь для опанування сучасних мас-медіа. Медіаосвіта відіграє найважливішу роль у здатності людей оцінювати й реагувати на інформацію про соціальні та політичні конфлікти, війни, природні лиха, екокатастрофи тощо. Медіаосвіта — формування медіаграмотності на матеріалах і за допомогою мас-медіа, її кінцева мета — критичне сприйняття медіаповідомлень. Також медіаосвіта — це і використання медіа в процесі освіти.
Медіаграмотність має давати знання щодо того, як:
1) аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти;
2) визначати джерела медіатекстів, їхні політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси й контекст;
3) інтерпретувати медіатексти й цінності, що несуть у собі медіа;
4) добирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіатекстів і залучення зацікавленої в них аудиторії;
5) уможливлювати вільний доступ до медіа для споживання та виробництва власної медіапродукції.
Результатом медіаосвіти має бути підвищення рівня медіакомпетенції, або її ще називають медіаграмотністю, яка полягає в сукупності мотивів, знань, умінь і можливостей, що сприяють добиранню, використанню, критичному аналізові, оцінюванню, створюванню та передачі медіатекстів різних форм, жанрів, а також аналізові складних процесів функціонування медіа в суспільстві. Вважається, що термін «медіаграмотність» походить від термінів «критичне бачення» та «візуальна грамотність». Канадський науковець і консультант з питань медіаграмотності Кріс Ворсноп (Chrіs Worsnop) вважає, що медіаграмотність — це результат медіаосвіти, вивчення медіа.
Медіаграмотність — складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами.
Сьогодні необхідність опанування навичками пошуку, передавання, опрацювання та аналізу інформації особливими методами і технологіями ставить принципово нові завдання перед системою освіти, диктує нові вимоги і до вчителя, і до учня в контексті медіаосвіти.
Один з провідних теоретиків сучасної медіаосвіти, британський науковець і педагог Л. Мастерман обґрунтував сім причин актуальності медіаосвіти в сучасному світі:
1. Високий рівень споживання медіа та насиченість сучасного суспільства їхніми продуктами.
2. Ідеологічна важливість медіа та їхній вплив на свідомість аудиторії.
3. Швидке зростання кількості медійної інформації, посилення механізмів керування нею та розповсюдження.
4. Інтенсивність проникнення медіа в основні демократичні процеси.
5. Підвищення значущості візуальної комунікації та інформації в усіх галузях.
6. Необхідність навчання учнів/студентів з орієнтацією на відповідність до майбутніх вимог розвитку суспільства.
Медійна грамотність охоплює такі складники:
Естетичні та креативні навички: здатність бачити, чути, створювати й інтерпретувати медіаконтент. Учні можуть розвивати ці навички, самостійно створюючи медіаконтент.
Інтерактивні навички: здатність спілкуватися за допомогою медіа і приміряти на себе різні медіаролі. Інтерактивні навички вказують на готовність висловлювати свої думки і настанови.
Навички критичного аналізу. Це вміння інтерпретувати й розуміти значення різних медіаконтентів. Учень може інтерпретувати й оцінювати медіаформи і контент, використовуючи різні аналітичні інструменти. Ці навички краще розвиваються через вивчення різноманітних медіаконтентів і жанрів.
Навички безпеки. Це вміння знаходити вихід зі скрутних ситуацій і уникати їх. Найважливіші навички безпечної поведінки у віртуальному просторі — захист приватного простору і вміння уникати шкідливих контактів і контенту.
Люди, що володіють навичками медійної та інформаційної грамотності, можуть:
Навіювання (навіювати)
розуміти вплив медіа та форми подання інформації в них;
ухвалювати поінформовані та незалежні рішення;
отримувати нову інформацію про навколишній світ;
формувати почуття спільності;
підтримувати публічний дискурс;
продовжувати навчання протягом усього життя;
створювати інформацію;
мислити критично;
використовувати медіа для самовираження і творчості;
використовувати медіа, дотримуючись засад безпеки та відповідальності;
брати участь у житті демократичного суспільства та глобальної інформаційної мережі.
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Робота в групах. «Уявіть і зобразіть»
1. Як, на вашу думку, у Стародавньому Римі торговці рекламували свій товар? Спробуйте відтворити їхні дії, запропонувавши для продажу яблука.
2. У 1652 р. за допомогою друкарського верстата була видана перша британська газета «Меркурій». Розвиток якого виду реклами розпочався з цього факту? Наведіть приклад.
3. У 1867 р. з’явився перший друкарський верстат, що робив кольорові відбитки. Розвиткові якої реклами це допомогло? Зобразіть.
Заповніть таблицю «Маркери ідентифікації інформування і пропаганди».
| Перелік питань: | Інформування | Пропаганда |
|---|---|---|
| На кого спрямовано? (об’єкт) | Аудиторія (Жителі одного села/міста/ країни; певна група: виборці, пенсіонери, студенти) | Аудиторія (Жителі одного села/міста/країни; певна група: пенсіонери, виборці, студенти тощо) |
| Для чого? (мета) | Передати | Нав’язати |
| Спрямовано на інформування чи почуття? | Загальну обізнаність людини | Людські емоції та почуття |
| Які емоції/ враження/ ефект викликає? | Обізнаність, інтерес, вивчення | Гордість, відчуття приналежності до чогось, бажання діяти, ненависть, страх, жах |
| Які методи роботи? | Описання, передача, відображення, порівняння | Образа, «словесна позолота», перебільшення, переключення уваги, свідчення «авторитетних» людей, підтасовка фактів, маніпуляція символами та стереотипами, постійне повторення |
| Яке ставлення до предмета, про який говорить? | Нейтральне | Позитивне, негативне |
| Який тип інформації? | Точна, повна, відкрита | Неточна, часткова, прихована |
| Результат для аудиторії | Обізнаний | Залучений до дії, зміна поглядів, викривлено світогляд |
Обговоріть у групах.
Медіа грають важливу роль, сприяючи розвитку і згуртуванню нації. Обговоріть, як неналежні обмеження, прийняті щодо медіа, можуть перешкоджати виконанню цієї функції. Подумайте про зміст медіа у вашій країні. Скільки різних точок зору ви можете знайти в медіа з питань розвитку, згуртування нації і національних інтересів, і з якої позиції вони висвітлюються?
Складіть список медіа, які відображають сучасне повсякденне життя учнів і педагогів. Які основні ролі і функції кожного з цих видань? Що, на вашу думку, означає слово «грамотний» в контексті послуг, що надаються медіа й іншими постачальниками інформації? Якими знаннями, навичками й уміннями слід володіти?
Заповненіть таблицю «Мій медіадень».
Перед вами проста таблиця. Це медіащоденник. До нашого наступного заняття вам необхідно зафіксувати, скільки часу ви користуєтесь одним з цих медіа.
| Види медіа | Радіо (зокрема музика) | ТБ | Інтернет | Газета/журнал | Книжка |
|---|---|---|---|---|---|
| Кількість часу (хв) |
Знайдіть в інтернеті зображення 1) інформування; 2) соціальна реклама; 3) пропаганда; 4) піар; 5) реклама.
Наведіть приклади зазначених навичок медійної грамотності: естетичні та креативні, інтерактивні, навички критичного аналізу, навички безпеки.
Бесіда. Якою мірою ви вважаєте українське суспільство медійно та інформаційно грамотним?
Коментар. Мас-медіа впливає на формування суспільної думки, ставлення окремої людини до тих чи інших сторін життя. Одним з негативних впливів є пропаганда. Єдиним шляхом контролювати вплив медіа на особистість є запровадження медіаосвіти та формування медіаграмотних громадян.
Рефлексія
1. Пригадайте свій типовий день і тепер скажіть — чи замислювалися ви над тим, скільки часу присвячуєте різним типам медіа? Скільки часу ви приділяєте прочитанню преси, переглядові телепрограм, слуханню радіо, інтернету? Подумайте про свій типовий день і про те, скількома видами медіа ви користуєтеся, який тип контенту обираєте і скільки часу виділяєте на кожний з видів і типів. Добре вдумайтеся і спробуйте прописати все, що стосується вашого типового «медійного» дня.
2. Висловіться, як ви розумієте Дж. Поттера, автора підручника з медіаграмотності: «Підвищуючи власну медіаграмотність, людина отримує чіткіше уявлення про межу між реальним світом і світом, що створили для неї мас-медіа».
3. Напишіть 3 речення на тему «Чим відрізняється вплив радіо та телебачення на людину».
4. Наведіть один аргумент на запитання «Чому необхідно бути медіаграмотним?».
5. Продовжте речення «Медіаосвіта має надавати знання щодо того, як:…».
Джерела
1. Батьки, діти та медіа: путівник із батьківського посередництва / О. Волошенюк, О. Мокрогуз; За ред. В. Іванова, О. Волошенюк. — К. : ЦВП, АУП, 2017. — 79 с.
2. Больц Н. Абетка медіа / За загал. ред. В. Ф. Іванов; Переклад з нім. В. Климченка. — К: АУП, Центр вільної преси, 2015. — 177 c.
3. Вступ до новинної грамотності. Навчальна програма з інтегрованого мистецтва слова і журналістики для учнів середньої школи [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.aup.com.ua/book037/
4. Довідник. Журналістика та медіа: Енциклопедія / Зіґфрід Вайшенберґ, Ганс Й. Кляйнштойбер, Бернгард Пьорксен. — К.: ЦВП, АУП. — 529 с.
5. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні. (2016 р.) [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/mediaosvita/kontseptsiya_vprovadzhennya_ mediaosviti_v_ukraini_nova_redaktsiya/
6. Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін: Посібник для вчителя. За ред. В. Іванова, О. Волошенюк, О. Мокрогуза — К.: Центр вільної преси, Академія української преси, 2016. — 201 с.
7. Медіаграмотність та критичне мислення в початковій школі: посібник для вчителя / Бакка Т., Голощапова В., Дегтярьова Г., Євтушенко Р., Іванова І., Крамаровська С., Мелещенко Т, Шкребець О. / За редакцією Волошенюк О., Дегтярьової Г., Іванова В. — К. : ЦВП, АУП, 2017 — 196 с.
8. Медіаграмотність та критичне мислення на уроках суспільствознавства: посібник для вчителя / Т. Бакка, О. Бурім, О. Волошенюк, Р. Євтушенко, Т. Мелещенко, О. Мокрогуз; За ред. В. Іванова, О. Волошенюк. — К. : ЦВП, АУП, 2016. — 243 с.
9. Медіаграмотність: Підручник для вчителів / Сінді Шейбе, Фейз Рогоу/ Перекл. з англ. С. Дьома; за загал. ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк. — К.: Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2017. — 319 с.
10. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник для студентів педагогічних коледжів / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. — Київ: Центр вільної Преси, 2014. — 352 с.
11. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд / Іванов В., Волошенюк О., Кульчинська Л., Іванова Т., Мірошниченко Ю. — 2-ге вид., стер. — К.: АУП, ЦВП, 2012. — 58 с.
12. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. — 352 с.
13. Мокрогуз О. П. Роль мультимедійних засобів у формуванні інформаційної компетентності / О. П.Мокрогуз. — Харків: ВГ «Основа», 2017. — 95 с.
14. Мокрогуз О. П., Коропатник О. П. Медіаосвіта для вчителя суспільних дисциплін / О. П. Мокрогуз, О. П. Коропатник — Х.: «Основа», 2015. — 108 с.
15. «Не потони в інформаційному дощі» : навчання медіаграмотності громадян: посібник для тренерів. — К., 2016. — 200 с [Електронний ресурс] — Режим доступу: http:// www.aup.com.ua/wp-content/uploads/2016/03/Citizen-Media-Literacy_TrainersManual_ua.pdf
16. Основи медіаграмотності 8 (9) клас: Навчально-методичний посібник для вчителя. Плани-конспекти уроків / О. В. Волошенюк, Г. А. Дегтярьова, П. О. Коваленко, О. П.Мокрогуз, за ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк, О. П. Мокрогуза. — К: АУП, Центр вільної преси, 2014. — 190 с.
17. Почепцов Г. Контроль над розумом. — Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012. — 350 с.
18. Практична медіаграмотність. Посібник для бібліотекарів. — Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2015.
19. Практична медіаосвіта: авторські уроки. Збірка / Ред.-упор. В. Ф.Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна та В. В. Літостанського. — Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2013.
20. Преса попереду! Гід для вчителя зі створення учнівських газет [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.aup.com.ua/book036/
21. Як створити сучасну шкільну газету. Навчальний модуль. — Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2014. — 75 с.
