Розділ 2
ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ
ТЕМА 1
ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ І ПРАВА ЛЮДИНИ
сформувати розуміння людської гідності як фундаментальної цінності та основи природного права.
співставляє і порівнює два поняття — «особиста гідність» і «людська гідність»; використовує освітні інструменти для виховання людської гідності; розвиває моральну та інтелектуальну чесність, пояснює і аргументує принципи прав людини: універсальність і невід’ємність; неподільність; взаємозалежність і взаємозв’язок; рівність і недискримінація; участь і включення всіх; відповідальність і дотримання верховенства права.
поділяє думку, зафіксовану у статті 1 Загальної декларації прав людини про те, що: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». Поважає права людини і основні свободи. Усвідомлює цінність людської гідності.
ХХІ століття поставило перед людством багато викликів, серед яких не останнє місце займають права людини. На сьогодні це, мабуть, є певним універсальним «вимірювачем» для всіх країн світу. До того ж потрібно наголосити, що права людини не якась постійна, законсервована величина, а відносно гнучкий інструмент, що змінюється та пристосовується до змін у світі. Також потрібно пам’ятати, що права людини мають в основі загальнолюдські цінності, основними з яких є гідність, рівність, свобода.
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
«Асоціації»Опитайте учасників, з якими словами (одне-два слова) у них відбувається асоціація зі словом «гідність». Зауважте, що не потрібно багато часу роздумувати, а сказати перше, що спало на думку. Запропонуйте учасникам відповісти по черзі, без роз’яснень і коментарів.
«Що таке?»Запропонуйте учасникам дати коротке визначення поняття «гідність». Дайте на роздуми 2–3 хвилини і опитайте учасників. Під час опитування не всі зможуть надати відповідь, тому не наполягайте на відповіді.
Проведіть одну з вище запропонованих вправ («Асоціації», «Що таке»), але зі словами «рівність», «свобода» або «права людини» (один з термінів).
«Беручи до уваги…»Об’єднайте учасників у групи (сім груп). Роздайте кожній групі одну з карток з уривком з Пре- амбули Загальної декларації прав людини.
авдання: ознайомтеся з текстом; дайте відповідь на запитання: «Чому були додані ці уривки в текст Преамбули?».
Після підготовки учасники груп представляють результат роботи в групах. Обговоріть результати роботи в групах.
Тексти карток.
«Займи позицію»Підготуйте аркуші зі словами: «Так», «Ні», «Не знаю». Розмістіть аркуші в різних кінцях аудиторії таким чином, щоб аркуші з надписами «Так» та «Ні» були на протилежних кінцях аудиторії, а аркуш зі словом «Не знаю» — посередині. Поставте учасникам запитання: «Чи всі люди мають гідність?» і запропонуйте їм зайняти позицію в аудиторії відповідно до їхньої відповіді. Опитайте кількох учасників, чому вони прийняли таке рішення.
Цю вправу краще провести кілька раз — перший раз на початку заняття, другий — по завершенні.
Людська гідність
В основі концепції прав людини закладено цінності, головне місце серед яких займає людська гідність. Пояснюючи основоположне місце людської гідності Елеонора Рузвельт стверджувала, що закріплення цього поняття в Загальній Декларації прав людини «мало пояснити, чому людські істоти мають права взагалі». Людська гідність ставиться вище, навіть над, здавалося б, найвищою цінністю — життям людини (на це вказує Хартія основних прав Європейського Союзу (ст. 1 «Гідність людини»), у той час, коли «право на життя людини» закріплено на другому місці в цьому документі).
Проте потрібно розрізняти людську гідність і особисту гідність. Людська гідність властива всім людям від народження — і немовляті, і злочинцю, і людині, яка знаходиться в комі. А особиста гідність залежить від положення людини в суспільстві, вона може як «зростати» від благородних поступків, так «і падати» після підлості та бридкої поведінки. Особиста гідність формується внаслідок участі людини в соціальному житті і залежить від певних критеріїв, які склались на відповідному історичному етапі розвитку людства.
В Загальній Декларації прав людини термін «гідність» згадується п’ять разів, а в Загальній декларації про біоетику і права людини — дев’ять разів. Проте в міжнародному законодавстві поняття «гідності» немає, оскільки вважається, що воно відноситься до морально-етична категорії. Не зважаючи на відсутність чіткого визначення, поняття «гідність» імплементоване до національних законодавств практично всіх держав. Наприклад, в Конституції України термін «гідність» використовується шість разів (ст. 3, 21, 28, 41, 68, 105).
Захист людської гідності відбувається як на міжнародному, так і на національному рівні. У багатьох міжнародних документах є посилання на людську гідність як основу для захисту прав і свобод людини. Окрім Загальної Декларації прав людини, це і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання, Європейська Конвенція про захист прав людини й основних свобод та інші. Питання гідності було однією з перших справ проти України, яку розглянув Європейський Суд з прав людини. В українському законодавчому полі питанню гідності приділяється певна увага. Гідність громадян охороняється Цивільним кодексом України, Кримінальним кодексом України та Кримінально-процесуальним кодексом країни. А Пленум Верховного Суду України дав визначення поняття гідності як морально-етичної категорії й одночасно — особисте немайнове право, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту та пропонує розуміти під гідністю визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності.
Таким чином:
людська гідність — це невід’ємне право кожної людини, яке належить людській істоті з моменту народження;
людська гідність є рівною для всіх незалежно від біологічних, соціальних, духовних та інших ознак і притаманна людині як біосоціокультурній істоті;
людська гідність є сутністю прав і свобод людини;
людина наділяється гідністю з моменту, з якого забезпечується захист права на життя (може бути відмінним від моменту народження, якщо охороні підлягає право на життя ще не народженої дитини);
від «людської гідності» варто відрізняти «особисту гідність», яка залежить від положення людини в суспільстві і постійно розвивається та змінюється разом із розвитком моральних і ціннісних засад суспільства;
людська гідність захищена міжнародним і національним законодавством.
Роздрукуйте визначення «гідності» із розрахунку на кожного учасника.
Роздайте визначення кожному учаснику і попрісить їх вибрати одне з визначень, яке найбільше відповідає їх уявленню. Після виконання завдання об’єднайте учасників в пари й запропонуйте вибрати одне з визначень, яке відповідає уявленню обох учасників (якщо учасники в парі не зможуть дійти до єдиної думки, не наполягайте). Після завершення роботи в парах об’єднайте учасників в четвірки і запропонуйте відшукати визначення, яке задовольнить усіх в групі (якщо учасники в четвірці не прийдуть до згоди, не наполягайте на виконанні завдання). Опитайте групи, яке визначення вони обрали і запропонуйте їм пояснити, чому вони зробили такий вибір.
Матеріали для друку
Основним для концепції прав людини є поняття невід’ємної, природженої людської гідності або, мовою суспільного учення католицької церкви, гідність людської істоти. Людська гідність випливає із самої сутності людяності, вона властива і немовляті, яке ще нічого не встигло зробити, і затятому злочинцеві. Людська гідність — це не те ж саме, що гідність особиста (поняття, близьке поняттю честі). Особисту гідність потрібно «заробити», вона «зростає», якщо ми поводимося благородно, і «падає», якщо ми здійснюємо підлоту. Основоположним у концепції прав людини є перше з цих двох понять, тобто поняття людської гідності. Його обґрунтування ми знаходимо в різних віросповіданнях і філософських теоріях. Для християн людська гідність визначається тим, що людина, створена за образом і подобою Бога, носить у собі частинку гідності Творця. Але виявляється, що для подальшого ходу наших роздумів немає значення, як ми обґрунтовуватимемо існування людської гідності, у якій релігії і в руслі якої філософської школи шукатимемо її витоки, бо, навіть якщо і так, розглядаючи наслідки існування людської гідності, незалежно від відправної точки нашого пошуку, зрештою ми прийдемо до дуже схожих переліків прав і свобод, які належать людині в її взаєминах із державною владою, прав, що захищають людину від принижень і нелюдяного ставлення до неї з боку могутньої держави, що володіє засобами примусу.
Марек Новіцький
ГІДНІСТЬ — поняття моральної свідомості, у якому виражається уявлення про самоцінність людської особистості, її моральну рівність з усіма іншими; категорія етики, що відображає моральне ставлення індивіда до самого себе і суспільства до нього. Розуміння Гідності залежить від соціальних умов, від пануючої в дану епоху ідеології. Як форма прояву соціальної і моральної свободи поняття «гідність» включає право людини на повагу, визнання її прав й одночасно передбачає усвідомлення нею свого обов’язку і відповідальності перед суспільством.
Велика радянська енциклопедія
ДОСТОИНСТВО — морально-нравственная категория, означающая уважение и самоуважение человеческой личности. Достоинство — неотъемлемое свойство человека, принадлежащее ему независимо от того, как он сам и окружающие люди воспринимают и оценивают его личность. В гражданском праве Д. — одно из нематериальных благ, принадлежащих человеку от рождения; оно неотчуждаемо и непередаваемо. Гражданин вправе требовать по суду опровержения порочащих его честь и Достоинство сведений, если распространивший такие сведения не докажет, что они соответствуют действительности. В конституционном праве Достоинство — критерий отношения государства к личности и ее правовому статусу как высшей социальной ценности.
Большой юридический словарь. —
М.: Инфра-М А. Я. Сухарев, В. Е. Крутских, А. Я. Сухарева. 2003.
… один із найвищих принципів істинної моралі полягає в повазі до людської гідності в кожній людині, без розрізнення особи, передусім за те, що вона — людина, а потім уже за її особисті чесноти.
Російський мислитель Віссаріон Бєлінський
ГІДНІСТЬ — це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості. Поняття гідності вживається в законодавствах численних країн та у міжнародному праві. Гідність є одним з ключових понять Конституції України (ст. 3, 21, 28, 41, 68, 105). У ній, зокрема, визнано гідність од- нією з «найвищих соціальних цінностей» в Україні (ст. 3), задекларовано, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах» (ст. 21) та що «кожен має право на повагу до його гідності» (ст. 28).
Вікіпедія
ДОСТОИНСТВО — уважение и самоуважение человеческой личности как морально-нравственная категория.
Из величайшей ценности человеческой жизни следует наличие достоинства у каждого, даже не подозревающего о том, человека.
В гражданском праве достоинство — одно из тех нематериальных благ (ст. 150 ГК России), которые принадлежат человеку от рождения. Оно неотчуждаемо и непередаваемо.
Выраженное в неприличной форме унижение достоинства личности (ст. 5.61 КоАП России — «Оскорбление») и распространение ложных сведений, порочащих достоинство личности (ст. 128.1 УК России — «Клевета»), являются административным и уголовным правонарушениями соответственно.
Википедия
ГІДНІСТЬ — етичне і психологічне поняття, що фіксує уявлення про цінність людини як особистості. Г. — також категорія соц. психології, яка враховує ставлення людини до самої себе (на ґрунті адекватної самооцінки) і ставлення до неї інших людей. У психологічному плані гідність є формою вияву самосвідомості і самоконтролю, на яких базується вимогливість людини до самої себе. Вона відображає усвідомлення та переживання людиною власної цінності як особистості, насамперед, індивідуальної своєрідності і самототожності, вартісності світогляду, екзистенційної позиції. Поняття «гідність» тісно пов’язане з такими морально-психологічними категоріями, як совість, честь, відповідальність. Вивчення його на рівні соціальних почуттів є об’єктом психології, а на рівні суспільної ідеології — етики.
Становлення гідності як особистісного феномену відбувається в процесі розвитку самосвідомості особистості, який найінтенсивнішим є в підлітковому віці. Гідність безпосередньо пов’язана з уявленнями особистості про себе, відображеним в її «Я-концепції», самооцінкою, світоглядними орієнтирами. Поведінковим виявом гідності є діяльність людини (професійна, соціальна взаємодія тощо) відповідно до внутрішніх морально-етичних критеріїв, ціннісних орієнтацій.
Енциклопедія сучасної України
«Порівняйте-1»Порівняйте людську гідність та особисту гідність
Гідність людська |
Гідність особиста |
Вправу можливо проводити як індивідуально, так і в груповій формі.
«Порівняйте-2»Порівняйте людську гідність та особисту гідність, записавши в один стовбчик схожі риси, а в інший — відмінні.
«Займи позицію»Підготуйте аркуші зі словами: «Так», «Ні», «Не знаю». Розмістіть аркуші в різних кінцях аудиторії таким чином, щоб аркуші з надписами «Так» і «Ні» були на протилежних кінцях аудиторії, а аркуш зі словом «Не знаю» — посередині. Поставте учасникам запитання: «Чи всі люди мають гідність?» і запропонуйте їм зайняти позицію в аудиторії відповідно до їхньої відповіді. Опитайте кількох учасників, чому вони прийняли таке рішення.
Цю вправу краще провести кілька раз — перший раз на початку заняття, другий — по завершенні.
«Чому?»Підготовка. Роздрукувати статті з Глави І «Гідність» Хартії основних прав Європейського Союзу (кожна стаття на окремому аркуші).
Вступне слово.
7 грудня 2000 року в Ніцці на засіданні Європейської Ради було прийнято Хартію основних прав Європейського Союзу, яка закріплює деякі політичні, соціальні та економічні права громадян Європейського Союзу. Перша глава отримала назву «Гідність».
Об’єднайте учасників у п’ять груп. Кожна група отримує аркуш з однією статтею з Хартії основних прав Європейського Союзу.
Завдання:
1. Ознайомитися з текстом.
2. Дати відповіді на запитання:
А. Про що йдеться в статті?
Б. Чому ця стаття потрапила до цього розділу?
3. Після підготовки групи представляють результати обговорення.
4. Підбийте загальні підсумки.
Матеріали для друку
Глава I. Гідність
Стаття 1. Гідність людини
Гідність людини недоторканна. Її необхідно поважати і захищати.
Глава I. Гідність
Стаття 2. Право на життя
Кожна людина має право на життя.
Ніхто не може бути засуджений до смертної кари або страчений.
Глава I. Гідність
Стаття 3. Право на особисту недоторканність
Кожна людина має право на фізичну недоторканність і недоторканність психіки.
Ніхто не може бути засуджений до смертної кари або страчений.
В області медицини і біології необхідно перш за все забезпечити:
— добровільну й вільну згоду зацікавленої особи відповідно до встановленого законом порядку;
— заборона євгенічної практики, перш за все тієї, яка спрямована на селекцію людини;
— заборона використання тіла людини і його частин як джерело наживи;
— заборона репродуктивного клонування людських істот.
Глава I. Гідність
Стаття 4. Заборона катування та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність поводження і покарання
Нікого не може бути піддано катуванню або жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводження і покарання.
Глава I. Гідність
Стаття 5. Свобода від рабства і підневільного стану
1. Ніхто не може триматися в рабстві або підневільному стані.
2. Ніхто не може залучатися до примусової або обов’язкової праці.
3. Торгівля людьми забороняється.
«Відео»
Перегляньте відеоролик «Людська гідність як джерело прав людини» (https://www.youtube. com/watch?v=4E7UB58R3yY)
Після перегляду обговоріть інформацію про гідність, яка наводилася у відеоматеріалі.
Рівність
Рівність є однією з основоположних цінностей концепції прав людини. Саме поняття «рівність» являє собою певну абстракцію і залежить від багатьох факторів. Так «рівність» в комуністичному суспільстві передбачає (спрощуючи) рівність статків, рівність життєвих умов. «Рівність» у соціалістів (особливо в період Нового часу) — це рівність можливостей, коли кожна людина, незалежно від статі, кольору шкіри, соціального статусу повинна мати рівні можливості. А далі вже кожний іде своїм шляхом. У сучасному ліберальному світі «рівність» розглядається як рівність прав і рівність перед законом.
Якщо розглянути рівність прав, то це поняття близько до заборони дискримінації (будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав). Водночас потрібно пам’ятати, що саме рівність прав передбачає і позитивну дискримінацію (зараз частіше використовують поняття «позитивні дії», «позитивний захист). Держава приймає рішення про тимчасові заходи з метою створення сприятливих умов для певної категорії осіб на шкоду іншій категорії і таким чином компенсує існуючу між ними фактичну нерівність. Сьогодні можливо виділити декілька груп, стосовно яких діє позитивна дискримінація — жінки, національні меншини, расові групи та інші.
Якщо можливо створити правову систему, яка буде вільна від дискримінації, то виконати другу частину ліберального постулату рівності — рівності перед законом — доволі складно. Рівність перед законом, рівноправ’я вимагає, щоб усі суб’єкти права мали рівні правові можливості для участі в життєдіяльності суспільства, для захисту своїх прав. Проте на сьогодні не відома держава, у якій би не існували розбіжності відношення посадовців до багатих та відомих людей у порівнянні із звичайними. Завжди знаходяться представники держави, які вважають деяких людей «рівніших серед усіх рівних». Існують певні системи, які намагаються змінити таке відношення, згладити відмінності, але не завжди вони спрацьовують. У сучасних умовах рівноправ’я є беззаперечним юридичним стандартом і реалізується за допомогою чотирьох взаємопов’язаних принципів:
1. Принцип рівності перед законом.
2. Принцип рівності перед судом.
3. Принцип рівності прав і свобод людини і громадянина.
4. Принцип рівності обов’язків людини і громадянина.
Рівність перед законом реалізується через міжнародне та національне законодавство. У Конституції України рівність закріплена в багатьох статтях і згадується 40 разів (Ст. 21, 29, 52, 129 та інші).
«Афоризми»Підготуйте картки з висловлюваннями відомих людей щодо рівності (один афоризм на одній картці).
Після перегляду обговоріть інформацію про гідність, яка наводилася у відеоматеріалі.
Об’єднайте учасників в групи. Роздайте картки групам (одна картка на групу).
Завдання: ознайомтеся із висловом. Обговоріть його за питаннями: «Що мав на увазі автор? Як ви розумієте цей вислів?».
Групи представляють результати обговорення.
>Підбийте підсумок, обговоривши з групою питання «Що ж таке рівність?».
Матеріали для друку
Рівність — сутність демократії і найбільша загроза для демократії. Міхал Комар
Рівність можливостей означає рівні для всіх можливості стати нерівними. Р. Х. Тоні
Рівність за законом не є ще рівність в життя. Володимир Ленін
Ми вважаємо самоочевидними наступні істини: що всі люди створені рівними; що вони наділені своїм творцем невідчужуваними правами; що в число цих прав входять життя, свобода і можливість домагатися щастя. Томас Джефферсон
Соціальний прогрес вимагає стандартизації людей, і цю стандартизацію називають рівністю. Еріх Фромм
Можливо, рівність — це право, але ніяка сила на землі не зробить його фактом. Оноре Бальзак
Щоб перемогти бідність, нам необхідну нерівність. Кейт Джозеф
Я вірю в рівність людей і вважаю, що релігійні обов’язки полягають у справедливості вчинків, милосердя і прагненні зробити наших братів щасливими. Томас Пейн
У кінцевому підсумку люди одне одному рівні — тільки не завжди, не скрізь і не в усьому. Владислав Гжегорчик
Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших. Джордж Оруелл
Рівність полягає в тому, що ми вважаємо себе рівними тим, хто вище нас, і вище тих, хто нижче нас. Адріан Декурсель
Рівні найбільше сходяться з рівними. Цицерон
Всі люди народжуються рівними і до самої смерті проти цього борються. Лешек Кумор
Істинне древнє прислів’я, що рівність створює дружбу. Платон
Усі люди за походженням рівні і ні у кого не може бути природженого права дати своїй родині переваги перед усіма іншими. Томас Пейн
Демократія вимагає для громадян рівного старту, егалітаризм — рівного фінішу. Роджер Прайс
Свобода є право на нерівність. Микола Бердяєв
Вступ. Поясніть учасникам, що одним із проявів рівності є позитивна дискримінація. Розкажіть їм, що таке позитивна дискримінація.
Проведіть «мозковий штурм» у два етапи:
Запропонуйте учасникам визначити групи, які у світі потрапляють під дію позитивної дискримінації. Окресліть, які з цих груп мають позитивну дискримінацію в Україні.
На другому етапі пропишіть групи, які визначили учасники, і запропонуйте визначити, у чому відбуваються прояви позитивної дискримінації для учасників/представників цих груп.
«Позитивна дискримінація»Поясніть учасникам, що одним із проявів рівності є позитивна дискримінація. Розкажіть їм, що таке позитивна дискримінація.
Об’єднайте учасників у три групи. Запропонуйте в групах визначити, у якій формі відбувається позитивна дискримінація, і проілюструвати це конкретними прикладами.
Перша група — «Жінки», друга група — «Національні меншини», третя група — «Расові групи»
Після обговорення учасники груп представляють результат.
«Міжнародні змагання»Об’єднайте учасників у групи таким чином, щоб у групі були учасники з гаджетами і кількість таких учасників була однаковою в групах.
Завдання: відшукати міжнародні документи, у яких використовується термін «рівність», і записати за зразком (назва документа, місцезнаходження в документі).
Повідомте групам, що їм відводиться певний час (визначте самостійно, але не більше 5 хвилин) для виконання завдання.
Після проходження виділеного часу, зупиніть пошук і запропонуйте учасникам груп представити результати (можливо фіксувати на дошці або фліпчарті назви документів).
Підбийте підсумки, визначте групу, яка знайшла найбільшу кількість документів, у яких згадується термін.
Можливо обговорити декілька прикладів використання терміна в міжнародних документах.
Свобода
Ще одним наріжним камінням концепції прав людини є свобода (не плутати зі свободами людини). Але це поняття має різні розуміння і підходи у світі, що пов’язано із різною історією і різним становищем людей на різних континентах у кінці XVIII століття, якраз коли формувалася сучасна концепція прав людини.
Розвиток цивілізації в Європі проходив через зміну держав і формацій. Постійно перебуваючи під тиском економічної, політичної, релігійної та судової залежності, люди очікували, що хтось вирішить їх проблеми. І свої надії вони покладали на державу, яка повинна була захистити їх від гнобителів, надати їм свободу. Так виникла концепція свободи через державу. Європейці вважали, що держава може і повинна ощасливити кожного — це знайшло відображення у документах Французької революції. Так Конституційний Акт 1793 р. проголошував, що метою суспільства є загальне щастя. Концепція свободи через державу знайшла своє відображення в подальшому розвитку європейської цивілізації, у якій знайшлися уряди та правителі, які знали, як «ощасливити» людей і намагалися втілити це в життя, будуючи суспільство, у якому планувалося «від кожного по можливості, кожному по потребі».
У Північній Америці свобода має дещо інше значення, аніж в Європі. В основному білі європейці, які почали активно заселяти «вільні» землі американського контингенту, потребували певного захисту від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Так виникає армія для захисту від зовнішніх ворогів та розширення територій. Для врегулювання питання внутрішньої безпеки (боротьба з індіанцями, бандитами та іншим лихом) створюється судова система (яка частково базується на європейських прикладах) і поліція (шерифи). По більшості для іншого держава була не потрібна і навіть вона могла заважати, обмежуючи можливості людини. Так виникає концепція свободи від держави, у якій держава відігравала обмежену роль захисника. Це знайшло відображення в Декларації Незалежності США, у якій батьки-засновники проголосили, що «Творець обдарував їх певними невідбірними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя».
У сучасному світі мірилом свободи виступає право, яке повинно узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. З одного боку свобода є мірою можливої поведінки особи, яка є протилежністю обов’язкам. З іншого боку свобода не має чіткого юридичного механізму реалізації, вона корелюється із відповідальністю стримуватися від здійснення яких-небудь дій, які порушують дану свободу дій.
«Робота із карикатурою».(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/u/3/34/Русская_свобода_1917.jpg)
Ознайомте учасників з двома основними поглядами на свободу в концепції прав людини.
Запропонуйте учасникам розглянути карикатуру з одеського гумористичного журналу 1917 року й обговоріть її за питаннями:
З якої точки зору — американської чи європейської зроблена карикатура?
Чому був зроблений такий висновок?
Запропонуйте власні приклади, які б пояснили погляди на свободу.
Підготуйте аркуші зі словами: «Американська», «Європейська». Розмістіть аркуші в різних кінцях аудиторії таким чином, щоб аркуші з надписами «Американська» та «Європейська» були напроти одне одного.
Ознайомте учасників з поглядами на свободу і запропонуйте їм зайняти позицію, відповідно до того, яку точку зору вони підтримують.
Опитайте учасників, чому вони зайняли таку позицію.
Підсумовуючи вправу, зверніть увагу учасників, що існують різні погляди, проте завжди потрібно знаходити консенсус.
«Афоризми».Підготуйте картки з висловами про свободу (один вислів на картку). Кількість карток зробіть із розрахунку кількості учасників, але таким чином, щоб один афоризм був на декількох картках.
Роздайте картки учасникам (одна картка на учасника) і запропонуйте їх відшукати іншим, у кого такі ж самі вислови.
У групах, які виникнуть, запропонуйте обговорити афоризм і пояснити, що, на вашу думку, мав на увазі автор, висловлюючи ці слова.
Після роботи в групах учасники представляють результати роботи.
Підбиваючи підсумки, опитайте учасників, як вони розуміють поняття «свобода».
Матеріали для друку
1. Той, хто пожертвував свободою заради безпеки, не заслуговує ні свободи, ні безпеки. Бенджамін Франклін
2. Влада — це борг; свобода — відповідальність. Марія фон Ебнер-Ешенбах
3. Свободу симулювати не можна. Станіслав Єжи Лец
4. Свободи хочуть всі. Але так здається тільки збоку. Насправді ж в глибині душі свободи не хоче ніхто. Свобода подібна гірському повітрю. Для слабких вона нестерпна. Рюноске Акутагава
5. Крила — свобода, тільки коли розкриті в польоті, за спиною вони — тягар. Марина Цветаєва
6. Свобода означає відповідальність. Ось чому більшість людей боїться її. Шоу Бернард
7. Свобода ніколи не виходить від уряду. Свобода завжди виходить від його підданих… Історія свободи — це історія обмеження урядової влади, а не її зростання. Томас Вудро Вільсон
8. Свобода — це розкіш, яку не кожен може собі дозволити. Отто фон Бісмарк
9. Свобода нічого не варта, якщо вона не включає в себе свободу помилятися. Махатма Ганді
10. Вільний той, хто може не брехати. Альбер Камю
11. Ніхто не може бути абсолютно вільний, поки всі не вільні. Герберт Спенсер
12. Якщо свобода й означає щось, так це право говорити людям те, чого вони не хочуть чути.Джордж Оруелл
13. Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів. Вольтер
14. Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними. Марк Туллій Цицерон
15. Древо свободи має час від часу зрошуватися кров’ю патріотів і тиранів. Це його природне добриво. Томас Джефферсон
Рефлексія
1. Як пов’язані гідність та права людини?
2. Чим відрізняються «гідність особиста» та «людська гідність»?
3. Які існують підходи по розуміння свободи?
4. Які підходи до запровадження рівності існують в світі?
Джерела
Що таке права людини? — http://osvita.khpg.org/index.php?id=1107506494
Пилипко Ю. «Людська гідність» як принцип приватного права — http://vjhr.sk/ archive/2016_1_2/26.pdf
Новицкий М. Что такое права человека? — http://osvita.khpg.org/index.php?id=1070823914
