Розділ 4
ДЕМОКРАТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО
ТА ЙОГО ЦІННОСТІ
ТЕМА 1
ШКОЛА — ПРОСТІР ДЕМОКРАТІЇ
сформувати уявлення про школу як демократичну спільноту.
формулює власну думку і особисте ставлення щодо шкільної демократії, пояснює роль школи в становленні особистості; адаптується у шкільну громаду, не втрачаючи особистої автономії; здобуває та демонструє навички участі, налагоджує партнерські стосунки з колегами, учнями, батьками, шкільною адміністрацією, представниками місцевої громади.
сприймає школу як простір демократії та територію прав людини; усвідомлює необхідність дотримання правил і норм шкільного життя; переконаний у пріоритетності інтересів учнів і батьків в освітньому процесі.
Люди — соціальні істоти. При всій повазі до індивідуальності, повноцінно вона може розвиватися лише у соціальному, тобто людському, середовищі. Співжиття вимагає ефективної взаємодії. Який спосіб взаємодії найбільш ефективний? З якими спільнотами потрібно взаємодіяти людині, спільнотам?
Школа є одним із важливих центрів соціалізації людини. Досвід співпраці у шкільному колек- тиві переноситься на рівень особистісних та професійних комунікацій. Як створити шкільну громадянську спільноту? Які інструменти шкільної демократії?
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Міні-вистава «Інструмент»
Розіграйте діалог.
З якими твердженнями учасників діалогу ви згодні, а з якими ні? Чому?
Відмітьте ключові поняття діалогу.
Технологія «Скульптура»
Утворіть три групи. Покажіть поняття «демократія» у вигляді скульптури:
з одного учасника (перша група);
з двох учасників (друга група);
з п’яти учасників (третя група).
Доходимо висновку: демократія не існує там, де є лише одна людина.
Міні-вистава «Шкільне самоврядування»
Розіграйте діалог.
З якими твердженнями учасників діалогу ви згодні, а з якими ні? Чому?
Які види самоврядування, крім шкільного, існують?
Чи можна назвати учнів школи «шкільною громадою»?
Бесіда
Як люди вирішували суспільні проблеми в додержавний період історії?
Чи збереглися згадані способи в наш час?
Які органи самоврядування існували на українських землях протягом історії?
Дайте визначення поняттю «громада».
ШКІЛЬНА ГРОМАДА
Демократія та самоврядування
Задля реалізації спільних інтересів люди об’єднуються у спільноти. Спільнота — група людей, які з будь-якої причини відчувають багато спільного між собою, щоб мати спільні прагнення, цілі та структури. Проте, коли дві людини починають взаємодіяти, виникає питання розподілу повно- важень, обов’язків, винагороди. Який спосіб взаємодії людей у спільнотах найбільш ефективний? Історія показує, що демократичний.
Демократія — процес прийняття важливих для спільноти рішень, за якого рішення приймається більшістю.
Демократична взаємодія людей у спільноті також означає:
добровільну співпрацю;
спільне узгодження правил співпраці;
дотримання даних правил;
за потреби, за згодою сторін правила можуть бути підкореговані.
Демократичний принцип врядування був відомий з давніх-давен. Так, у даньоіндійських зако- нах Ману сказано: «Все, що залежить від чужої волі, — зло, все, що залежить від власної волі, — благо».
Згідно з масштабами взаємодії у процесі прийняття рішень можна виділити рівні демократії.
Самоврядування — форма організації життєдіяльності спільноти, що забезпечує її автономний розвиток під час досягнення суспільно значущих цілей. Існують різні підходи до самоврядування. За авторитаризму самоврядування виконує соціальне замовлення на формування слухняної, конформістської особистості. За демократії — особистість проходить один з етапів соціалізації.
Основні принципи самоврядування:
об’єднання колективу навколо єдиної мети;
єдність й оптимальне поєднання колективних та особистих інтересів, динамічність і варіативність структури органів самоврядування;
добровільність у формуванні його органів;
інтеграція та диференціація педагогічного, батьківського, учнівського управління.
Отже, демократичний принцип врядування втілюється у самоврядування, яке дає змогу вирішувати нагальні завдання спільноти, попереджати й розв’язувати суперечності, що виникають між окремими членами та спільнотою в цілому.
Шкільна громада. Врядування та управління школою
Шкільна громада — об’єднання педагогів, учнів і батьків, які об’єднані спільною метою і завданнями та діють на підставі спільних інтересів, заради забезпечення можливості повноцінного розвитку та самореалізації кожного учасника. Якщо авторитарна школа розглядає освітній процес як відносини між суб’єктом та об’єктом, то демократична школа своєю метою бачить трансформацію їхньої діяльності у взаємовигідну співпрацю.
Характерними особливостями шкільної громади у школі є:
спільна мета та завдання для учасників навчально-виховного процесу (співпраця учителів, учнів і батьків);
активна участь усіх членів в управлінні шкільною громадою (спільне прийняття рішень та відповідальність за їхнє виконання);
тісні взаємозв’язки шкільної та місцевої громад (активна участь у житті місцевої громади та залучення її членів до діяльності в школі);
створення сприятливого середовища для формування цілісної особистості (забезпечення відповідних умов для самопізнання та реалізації всього природного потенціалу особистості).
Школи потребують як управління, так і врядування. Основними функціями управлінської діяльності є педагогічний аналіз стану освітнього процесу в школі, планування роботи, організація діяльності школи, внутрішкільний контроль та регулювання життєдіяльності громади школи. Управління школою базуються на дотриманні розподілу повноважень, ієрархії, інструкцій і порядку.
Врядування школою відображає гнучкість суспільних відносин. Сучасним школам доводиться відповідати на різні виклики внутрішнього та зовнішнього походження, співпрацювати з різними спільнотами й особами. Тут усі члени шкільної спільноти, і передусім учні, відіграють важливу роль. Вони взаємодіють, ведуть переговори й укладають угоди, чинять тиск, приймають рішення разом. Окремо взятий член громади не має повного контролю над іншими. Отже, шкільне самоврядування — форма організації життєдіяльності шкільної громади, що забезпечує її автономний розвиток під час досягнення реалізації власних цілей.
Експерти зі шкільного врядування Бекман і Траффорд виділяють позитивне значення демократичного врядування школою, оскільки воно:
зміцнює дисципліну;
підвищує рівень навчання;
знижує рівень конфліктів;
робить школу конкурентоспроможнішою;
забезпечує майбутнє існування стійких демократій.
Критерії для оцінювання прогресу діяльності школи, що базуються на визначених Радою Європи принципах освіти для демократичного громадянства:
права і відповідальність;
активна участь;
визнання і повага різноманітності.
Чотири ключові сфери демократичного врядування у школі:
врядування, лідерство, управління і відповідальність перед громадою;
ціннісно-орієнтована освіта;
співпраця, комунікація та участь: конкурентоспроможність і самовизначення школи;
учнівська дисципліна.
Отже, головне завдання шкільного врядування — створення ефективного комфортного освітнього середовища для всіх учасників освітнього процесу.
Школа і місцева громада
Формування шкільної громади не обмежується участю всього колективу у внутрішньошкільній діяльності, але й полягає у налагодженні контактів із місцевою громадою. Виховання почуття єдності із суспільством та отримання досвіду для подальшої соціалізації забезпечується виконанням громадських робіт або в межах школи, або в місті. Учні вільні обирати між допомогою молодшим у навчанні або роботою у центрах допомоги бездомним або людям з особливими потребами тощо.
Партнерство школи і місцевої громади поєднує у собі такі показники:
спрямованість ресурсів школи на розвиток громади, громадянської самоорганізації і самоуправління;
розвиток у школі та громаді традиції і практики громадянської активності;
наявність на місцевому рівні реальних структур громадянського суспільства і гарантій їхнього стабільного розвитку.
Партнерство передбачає запровадження форм взаємодії з органами місцевого самоврядування, некомерційними організаціями, бізнесом, громадськістю.
Піклувальна рада — орган самоврядування, який формується з представників органів виконавчої влади, підприємств, установ, навчальних закладів, організацій, окремих громадян з метою залучення громадськості до вирішення проблем освіти, забезпечення сприятливих умов для ефективної роботи загальноосвітнього навчального закладу. Метою діяльності піклувальної ради є забезпечення доступності загальної середньої освіти для всіх громадян, задоволення освітніх потреб особи, залучення широкої громадськості до вирішення проблем навчання і виховання.
На жаль, сучасна «піклувальна рада» часто-густо залишається «кишеньковою» (як і батьківські збори). Вона не спроможна на самостійні і об’єктивні ухвали щодо директора, не здатна реалізувати у школі політику громади, а іноді навіть служить прикриттям для узаконювання корисливих для адміністрації заходів. Причиною є залежність від адміністрації всіх категорій осіб, з яких складається рада. Навіть батьки, маючи дитину-заручника у школі, будуть поводити себе у ній «чемно». А вчителі й учні є ще більш залежні.
Для вирішення такої проблеми потрібно комплектувати шкільні (опікунські) ради з повністю незалежних від школи громадян — шанованих, авторитетних представників громади, або округу, які школа обслуговує, але які не працюють у цій школі й у яких тут не вчаться діти.
Отже, позитивного ефекту шкільним громадам вдається досягти завдяки впровадженню ідей філософії холізму, де кожен учень розглядається як цілісна особистість і водночас невід’ємна складова таких утворень як сім’я, громада, соціум, всесвіт.
Методика
Дебати
Обговоріть питання «Чи достатньо повноважень в органів шкільного самоврядування для вирішень проблем школярів».
Знак-символ на плакаті
Об’єднайтеся в групи. Намалюйте соціальну рекламу для залучення школярів до участі у громадському житті школи. До того ж на плакаті мають бути відображені символи понять «громада», «громадянин», «школа» та «самоврядування». Автори робіт мають обґрунтувати зміст робіт.
Інтерактив «Склади схему»
Об’єднайтеся в групи: складіть схему «Шкільне самоврядування», де будуть відображені повноваження кожного органу. Після виконання завдання групи презентують результати роботи для всього класу.
Інтерактив «Випадок з життя»
Об’єднайтеся в групи: пригадайте із життя школи учнівські проблеми та запропонуйте для загалу шляхи їх вирішення в рамках учнівського самоврядування.
УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Шкільне самоврядування (учнівське, вчительське, батьківське)
Згідно із законом «Про освіту» у закладі освіти може діяти самоврядування:
здобувачів освіти;
працівників закладу освіти;
батьків.
Участь є одним з основоположних принципів Конвенції про права дитини. Цей договір говорить, що діти (усі люди у віці до вісімнадцяти років) мають право, щоб їх голос був почутий, коли дорослі приймають рішення, які стосуються їх, і їхнім поглядам має бути приділена належна увага згідно з віком дитини і її зрілістю. Вони мають право вільно висловлювати свою думку, отримувати і обмінюватися інформацією. Конвенція визнає потенціал дітей, дає змогу впливати на прийняття рішень, що їх стосуються, обмінюватися думками і, таким чином, брати участь в якості громадян і суб’єктів змін.
Участь у житті суспільства — соціальна діяльність, яка забезпечує життєздатність суспільства, сприяє розвиткові його потенціалу. Перший досвід участі особистість отримує в сім’ї. Важливим етапом впливу на соціум є спілкування у дитячих колективах садочків та сусідських ватаг. У школі особистість отримує перші навики участі у шкільному самоврядуванні. Беручи участь у дитячих громадських організаціях школи та поза її межами, особистість переймається колективними проблемами, спільними інтересами, що об’єднують дітей, вчиться вирішувати колективні справи, наслідувати кращий приклад, отримує перші уроки здорової конкуренції та соціальної солідарності.
Учнівське шкільне самоврядування учнів втілюється у класних і шкільних зборах, засіданнях класного та шкільного активу.
Учнівські збори формують громадську думку, сприяють виробленню навиків й умінь демократичної культури учнів, представляють право кожному взяти участь в обговоренні проблем колективу. Збори стають школою формування демократичної культури за дотримання певних умов:
тематика зборів повинна відповідати потребам колективу, бути цікавою, розширювати поле соціальної активності кожної дитини;
залучення учнів до підготовки зборів;
підготовка виступу учнів, які готують дані збори;
підготовка і висунення пропозицій з даної теми;
захист висунутих пропозицій, пропозиції щодо шляхів реалізації;
узагальнення думок і пропозицій прес-центром та знайомство з цим громадськості;
згідно з плануванням, створення творчих або інших тимчасових груп, які потрібні для підготовки обраних заходів;
на збори можна запросити кураторів (вчителів або батьків), працівників різних установ (залежно від теми зборів);
підготовка проекту рішення зборів, обговорення цього проекту, визначення строків виконання та реалізації завдань.
Органами громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; педагогічна (або вчена) рада; батьківська рада.
Збори трудового колективу здійснюють повноваження трудового колективу школи. Збори вважаються правочинними, якщо на них присутні не менше двох третин облікового складу працівників. Там, де немає можливості вести загальні збори, можливе проведення конференції. Порядок обрання учасників конференції визначається статутом установи.
Педагогічна рада — колегіальний орган управління дошкільним, середнім і вищим навчальним закладом I чи II рівня акредитації. Є дорадчим органом, створеним для вирішення основних питань діяльності навчального закладу. Засідання педради проводяться за потреби, можуть мати фіксовану періодичність, але не менш як чотири рази на рік.
Батьківська рада — колегіальний орган, метою діяльності якого є надання допомоги педагогічному колективу загальноосвітнього навчального закладу в реалізації завдань загальної середньої освіти.
Отже, шкільне самоврядування покликане створити умови для демократичного оприлюднення та захисту інтересів усіх учасників освітнього процесу.
Принципи та цінності учнівського самоврядування
Самоврядування — це досвід життєдіяльності в соціумі. Це не гра у доросле життя, це створення свого мікросередовища зі своїми інтересами та «правилами гри». Учитель, який допомагає організовувати даний процес, повинен сприяти розвитку в дитини відповідальності, старанності, самостійності, обов’язковості. Самоврядування відвертає учнів від асоціальних форм поведінки, допомагає розвинути соціальну активність, виховує в них почуття власної гідності, надає можливість виявити себе в конкретній ситуації.
Самоуправління сприяє розвитку самостійності дітей, розвитку лідерських якостей. Як і в реальному житті, коли доросла людина намагається зайняти своє місце в суспільстві, обрати собі професію до душі, завоювати авторитет у колі колег, так і в шкільному самоврядуванні все проходить за принципом конкуренції. Головне, щоб кожна дитина знайшла собі те заняття і стала виконувати ту роль, яка їй подобається і з якою вона в силах впоратися.
Основні функції учнівського самоврядування:
формування середовища самореалізації особистості;
створення умов для розвитку творчих здібностей та організаційних навичок;
стимулювання інтересу до навчання, трудової і громадської діяльності;
зародження свідомого вибору соціальних цінностей;
регулювання взаємин в середині навчального закладу.
Принципи учнівського самоврядування — сукупність основних положень, які визначають його розвиток та напрямки діяльності:
демократизація та гуманізація виховного процесу;
єдність вимог і повага до особистості;
послідовність, систематичність і єдність виховних впливів;
відповідність віковим й індивідуальним особливостям учнів;
свідомість, самодіяльність, активність учнів;
партнерство;
робота з активом;
регулярна почергова змінність лідера;
розвиток колективу через формування перспектив;
формування суспільної думки;
доброзичлива вимога;
педагогічна допомога, а не контроль.
Цінність учнівського самоврядування полягає в тому, що учні глибоко й усебічно проникають у сутність своїх прав та обов’язків, у результаті чого підвищується їхня громадська активність, самосвідомість, життєва компетентність. Як цінності також варто зазначити взаємоповагу, добро, справедливість, толерантність, солідарність, дружбу, повагу до права тощо.
Сфери розвитку учнівського самоврядування різноманітні: культура, освіта, спорт, дозвілля, соціально-виробнича практика.
Отже, завданням учнівського самоврядування є формування і розвиток соціально активної, гуманної особистості з глибоко усвідомленою громадською позицією, почуттям власної гідності; формування в учнів навичок самоврядування, оволодіння організаторськими вміннями.
Моделі учнівського самоврядування
У кожній школі модель учнівського самоврядування своя. Проте, повноваження органів самоврядування повинні бути чітко зафіксовані. Поділ компетенцій між керівниками освітньої установи та шкільним самоврядуванням повинен бути спрямований на поліпшення освітнього процесу. Саме діяльність, що зорієнтована на врахування інтересів усіх учасників освітнього процесу, повинна стати пріоритетом шкільного самоврядування.
Форми учнівського самоврядування: збори (конференція) учнів, учнівський комітет, рада класу, ради справи, різні учнівські комісії тощо.
Обов’язковою складовою системи самоврядування має бути учнівська рада (комітет, парламент, сенат). До неї входять лідери самоврядування, голови відділів чи органів і представники всіх класів. Рада має проходити не рідше одного разу на місяць. На ній обговорюються справи, підбиваються підсумки, приймаються рішення. Місія представників ради — представляти інтереси свого колективу на раді, доносити рішення ради до свого колективу.
Рада учнів може існувати як достатньо простий орган, у якому проходять регулярні зустрічі представників учнів, можливо, обирається голова і секретар, і немає інших керівників. Проте він може бути організований і в складнішій формі, як, наприклад, у середній загальноосвітній школі ім. Ілієша Гюла в Будаєрше, Угорщина:
сенат — по два представники від кожного класу, у якому головує віце-президент;
кабінет міністрів — на чолі з президентом є виконавчою владою;
президент і віце-президент обираються шкільною радою (їх повноваження затверджує сенат);
до складу суду входить по одному представнику від кожного класу (суд діє як посередник у конфліктах між учнями, а також між учнями і вчителями; мета суду полягає в досягненні консенсусу між конфліктуючими сторонами).
Учнів молодших класів потрібно задіювати у загальношкільних масових справах. Проте в цілому початкові класи повинні працювати по-іншому. В основі їх роботи — гра. Тому діти повинні проводити збори окремо.
Отже, спільними рисами всіх моделей учнівського самоврядування є чітке визначення компетенцій органу самоврядування, раціональний розподіл повноважень і прозорі демократичні процедури.
Напрямки діяльності учнівського самоврядування
Перелік напрямків діяльності учнівського самоврядування визначається органами учнівського самоврядування і може охоплювати різноманітні сторони учнівського життя. Зазначимо основні напрямки:
1. Представницький — участь представників учнівського активу в класних і шкільних радах, до складу яких входять представники педагогічного, батьківського й учнівського колективів, для обговорення шкільних проблем і прийняття рішень щодо їх усунення, вироблення плану спільної роботи, залучення для участі в шкільному житті всіх учасників освітнього процесу.
2. Конфліктно-правовий — захист прав людини і прав дитини, знайомство зі Статутом школи та шкільного учнівського самоврядування, посередництво у вирішенні внутрішньошкільних конфліктів на принципах добровільності.
3. Інформаційний — інформування школярів про шкільні проблеми та шляхи їх вирішення, про будь-яку діяльність учнівського самоврядування, про участь учнівського колективу у шкільних, районних, міських, обласних, Всеукраїнських та Міжнародних заходах, конкурсах, змаганнях, олімпіадах і фестивалях.
4. Організаторський — підтримка створення та діяльності шкільних учнівських об’єднань й учнівських заходів та акцій.
5. Пізнавальний — сприяння навчальній, винахідницькій і науковій діяльності учнів.
6. Економічний — визначється колом матеріальних ресурсів, до якого органи учнівського самоврядування мають доступ і вплив.
7. Волонтерський — співпраця з громадськими та державними організаціями: Червоним Хрестом, дитячим притулком, притулком для людей похилого віку, реабілітаційним центром (по боротьбі зі шкідливими звичками), медичними установами, радами ветеранів тощо.
8. Шефський — організація шефства старших над молодшими.
9. Громадський — співпраця з органами місцевого самоврядування та державними органами.
10. Комунікації — сприяння комунікації учнів з однолітками з інших шкіл, інших населених пунктів України або зарубіжних країн.
11. Отже, при всьому різноманітті напрямків діяльності учнівського самоврядування, захист дитини — одна з головних його функцій.
Методика
Робота зі схемою
Шляхом аплікації на дошці вибудовується схема «Функції школи». За допомогою технології «мікрофон» розкриваємо суть схеми. До того ж кожну аналізуємо за таким планом:
1. Роль школи в процесі соціалізації.
2. Суть поняття «функції школи».
3. Аналіз функцій.
У висновках варто акцентувати увагу на позитивних і негативних субкультурах.
Інтерактивна вправа «Займи позицію»
Суть вправи полягає в тому, що в різних кінцях ау диторії розміщені аркуші паперу з написами «Згоден» і «Не згоден», а між ними — «Не визначився». Завдання: після зачитування твердження визначитися зі своїм став ленням до неї шляхом переходу до відповідного аркуша. Після визначення позицій організовується обговорення різних позицій:
школа допомагає розвиватися учням;
у школі створені умови для розвитку особистості учня;
дітям потрібне виховання, яке дає школа;
школа учить дітей поважати себе й інших;
школа дбає про дітей;
школа захищає дітей.
Нехай кожен голос буде почутий [1]
Інструкції
Вправа складається з двох частин: Частина 1 (35 хвилин) це обговорення того, яку освіту хочуть мати люди, і частина 2 (60 хвилин) — триває дискусія про те, як розвивати демократичні системи таким чином, щоб молодь мала право голосу щодо освіти, яку вони отримують.
Частина 1. Яку освіту ми маємо і якою б ми хотіли її бачити? (35 хвилин)
1. Почніть з короткого обговорення того, що люди розуміють під терміном «освіта». Вкажіть, що освіта — це дещо більше, ніж те, що відбувається в школі або коледжі. Намалюйте відмінності між формальною, інформальною і неформальною освітою. Учасники повинні знати, що отримання освіти є одним з прав людини (стаття 26 Загальної декларації прав людини).
2. Проведіть мозковий штурм щодо всіх позитивних і негативних аспектів шкільної системи у вашій країні і зверніть увагу на ключові слова на фліпчарті.
3. Коротко розгляньте ключові слова і подумайте, чому система освіти саме така, з посиланням на деякі пункти із списку, наприклад, навчальний план, розміри класів, правила школи стосовно одягу і позакласної діяльності.
4. Попросіть учасників розділитися на малі групи від 4 до 5 чоловік. Роздайте текст статті 28 Конвенції про права дитини (КПД). Дайте групам 15 хвилин, щоб визначити цінність свого права на освіту. Наприклад: «Чи початкова освіта є доступною і безкоштовною для всіх у вашому суспільстві?» «Якщо ні, то для кого існують виключення і чому?» «Які форми дисципліни і гідності людини поважають?» «Чи сприяє талантам і здібностям кожного навчальна програма розвитку особистості?» «Що перебуває в центрі уваги, наприклад, виховання хороших громадян, або підготовка робочої сили?» «Чи входить освіта у сферу прав людини?».
5. Поверніться до роботи у великій групі і попросіть людей залишити контакти для зворотного зв’язку з ними.
Частина 2. Розвиток демократичних систем, таким чином щоб люди могли висловити свою думку. (60 хвилин)
1. Запитайте у групи, хто приймає рішення відносно виду освіти, яку вони отримують.
2. Попросіть людей повернутися у свої малі групи, щоб розглянути, як саме приймаються рішення в їхній школі. Наприклад, хто вирішує, чому навчати, яку позакласну діяльність буде організовано? Як управляється школа або коледж? Як приймаються бюджетно-фінансові рішення? Як розробляється і узгоджується політика? Наскільки враховується думка молоді?
3. Поясніть їм, що вони не тільки мають право людини на освіту, але й також, що відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини «дитина має право висловлювати свої погляди з усіх питань, що стосуються його/її, і думці дитини має бути приділена належна увага».
4. Попросіть кожну групу розглянути позитивні і негативні аспекти існування демократично обраного органу, наприклад, студентської ради, прийняття рішення з питань освіти на місцевому рівні.
5. Наступний етап залежить від обставин у групі. Якщо у вашій школі немає ради, то групи повинні попрацювати, щоб вирішити, якого роду раду вони хотіли б, яку компетенцію вона має мати, і як дійти до її створення. Якщо у вашій школі або коледжі вже є рада, то треба розглянути, як вона працює, і розробити план, як змусити її працювати краще. Поясніть, як зробити SWOT-аналіз, і скажіть групі, що протягом 30 хвилин потрібно розробити план дій, написаних на великому аркуші паперу фліпчарту на дошці.
6. Поверніться до пленарного засідання і попросіть групи повідомити про свої результати.
Дебрифінг та оцінка
Багато пунктів вже було зроблено на різних етапах попередніх обговорень. Однак буде потрібен час, щоб проаналізувати діяльність в цілому й відобразити навчання загальними балами і спланувати, що зробити наступним.
Чи сподобався людям захід? Чи було це корисно? Чому? Чому ні?
Чому існуючі структури прийняття рішень саме такі? Які є історичні прецеденти?
Чи виконували вони свої функції в минулому? Чи відповідають вони вимогам сьогодення? Якщо ні, то чому?
Чому структури прийняття рішень і процедури мають переглядатися регулярно?
Як порівнювалися плани дій у різних групах?
Чого вони коштують із розрахунку часу, зусиль і грошей?
Наскільки вони реалістичні? (Примітка: це добре мати грандіозні задуми, але ви повинні зробити крок за кроком, щоб досягти мети!)
«Дитина має право висловлювати свої погляди з усіх питань, що стосуються його/її, і думці дитини має бути приділена належна увага». Чи є це реалістичною вимогою стосовно національної програми освіти? Як сюди може ввійти молодь?
Наскільки поважають у класі статтю 12? Скільки часу має бути присвячено для «висловлення своєї думки»?
Деякі групи, наприклад, ромів, часто визнають, що їх право на освіту порушують. Чому це так і як можна спростити доступ до освіти?
Як освіта в галузі прав людини представлена у вашій школі? Ви дізнаєтеся про права людини з різних конвенцій? У вас є можливість взяти участь в проектах щодо заохочення прав людини у вашій школі та у співтоваристві?
Рефлексія
1. Як співвідносяться поняття «демократія» та «самоврядування»?
2. Визначте спільні і відмінні риси шкільної громади та родини.
3. Чому учням важливо знати свої права, свободи та обов’язки?
4. Чому школа співпрацює з місцевою громадою?
5. Визначте особливості понять «шкільне самоврядування» та «учнівське самоврядування».
6. Які досягнення мають органи учнівського самоврядування у нашій школі?
7. Що необхідно змінити в діяльності органів самоврядування сучасної школи?
8. Створіть схему «Які завдання мають стояти перед органами учнівського самоврядування нашої школи».
9. Визначте принципи та цінності учнівського самоврядування.
10. Схарактеризуйте моделі та напрямки учнівського самоврядування.
Джерела
Бекман Е. Демократичне врядування в школах: [посібник] / [Е. Бекман, Б. Траффорд]; пер. з англ. та адапт. Л. І. Паращенко; заг. ред. укр. версії: Н. Г. Протасова. — К.: НАДУ, 2009. — 100 с. — (Навчатися і жити в демократії).
Вишневський О. Школа і громада: посилення ролі громадськості в управлінні шкільною освітою як домінуюча складова процесу роздержавлення школи — Режим доступу: https://goo.gl/8LYXWv
Доценко Т. М. Організаційно-правова база діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді: методичний посібник. — Біла Церква, 2009. — 256 с.
Єрмаков І. Г., Кириченко В. І., Ковганич Г. Г., Спіжева Д. В. Учнівське самоврядування: структура, зміст і концепція розвитку, проектна діяльність, досвід організації — Х.: Основа, 2008. — 112 с.
Кириченко В. І. Учнівське самоврядування у сучасному навчальному закладі. / В. І. Кириченко, Г. Г. Ковганич // Бібліотечка превентивного виховання: [практико зорієнтований посібник]. — Харків : Точка, 2008. — 184 с.
Кудін В. С. Досвід співпраці учнівського самоврядування та громадських організацій щодо покращення життя місцевої громади (матеріали обласної Інтернет-конференції). — Черкаси, 2014. — Режим доступу: https://goo.gl/sU6Ynt
Оржеховська В. М., Ковганич Г. Г. Учнівське самоврядування: пошук ефективних моделей і технологій: навч. посібник. — К.: ІПВ, 2007. — 234 с.
Приходько М. І. Учнівське самоврядування в сучасному навчальному закладі.– Х.: Основа, 2008. — 176 с.
Сундук Р. Шкільна громада альтернативної школи як сприятливе середовище формування ці- лісної особистості / Р. Сундук // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. — 2011. — № 39(1). — С. 198–202. — Режим доступу: https://goo.gl/rkdDiq
Яковлев А. Методичні рекомендації з напрямків діяльності учнівського самоврядування. — Режим доступу: https://goo.gl/WZi1MG
[1] Компас. Режим доступу: https://www.coe.int/uk/web/compass/let-every-voice-be-heard
