Розділ 6
СВІТ ІНФОРМАЦІЇ ТА МАС-МЕДІА
ТЕМА 2
МЕДІА І ДЕМОКРАТІЯ. СВОБОДА, ЕТИКА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
сформувати розуміння впливу медіа на розвиток демократії; розкрити етичні норми діяльності масмедіа.
тлумачить взаємозв’язок між медіаграмотністю і демократичними процесами; визначає форму власності мас-медіа; може ідентифікувати чільних медіавласників країни; наводить аргументи на користь існування суспільних медіа в суспільстві.
обстоює цінність свободи слова — фундаментальну цінність демократичного суспільства; усвідомлює роль медіа в демократичному суспільстві, значення якісної журналістики як контролера влади; визнає можливості медіа, які доносять до різних аудиторій голос особистості та різних груп, надають змогу висловити широкий спектр точок зору і думок; заохочує і поважає різні погляди і позиції, висловлені в медіаповідомленнях.
«Якби мені довелося вибирати: мати уряд без газет чи газети без уряду, я б, не замислюючись, вибрав друге (Томас Джефферсон, 2-й президент США 1801–1809 рр.). Прокоментуйте цей вислів.
Свобода слова. Обмеження свободи слова
Свобода слова, що включає свободу вираження, є засадничою умовою демократичного суспільства.
Свобода слова — це право мати власну думку й вільно висловлюватися без втручання уряду. Це право реалізується через висловлювання вголос або через: публікацію статей, створення книжок, радіо і телемовлення, мистецькі праці, комунікацією через інтернет тощо.
Свобода вираження поглядів визнається правом людини згідно зі статтею 19 Загальної декларації прав людини і Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (МПГПП). Її гарантує також Конституція України. Свобода вираження поглядів стимулює в громадянина почуття власної причетності, адже дає змогу йому висловлювати свої думки й судження.
Загальна декларація прав людини
Стаття 19. Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами й незалежно від державних кордонів.
Конституція України
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Та свобода слова не є абсолютною, вона може бути обмеженою в певних випадках.
Вправа.
Частина 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (1950 р., ратифік. Україною 1997 р.) визначає, що свобода вираження «може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду». Ця норма майже дослівно відтворена в ч. 3 ст. 34 Конституції України.
Об’єднайтеся в шість груп. Перед вами текст, де наводяться конкретні законодавчі акти, які регламентують, за яких умов може бути обмежена свобода слова.
(http://imi.org.ua/advices/v-yakih-vipadkah-zakonodavstvo-ukrajini-dozvolyae-obmejiti-svobodu-slova/)
Кожна група має знайти обмеження, які здійснюються в інтересах:
національної безпеки;
територіальної цілісності;
громадської безпеки;
для захисту репутації чи прав;
запобігання розголошенню конфіденційної інформації;
розпалювання ворожнечі в суспільстві.
Групова дискусія
Ви вважаєте ці обмеження абсолютно необхідними?
Можливо, ви додали ще сферу обмеження чи деякі речі видаються вам занадто зарегульованими з боку держави?
Чому?
Свобода мас-медіа — критерій демократичності суспільства. Медіа і цензура
Свобода преси — це право публікувати факти, ідеї і думки без перешкоджання уряду або приватних угруповань, свобода спілкування і висловлення через медіа.
Ставлення до свободи слова та інформації є «лакмусовим папірцем» будь-якої державної політики, який проявляє міру демократичності.
Функції медіа в демократичному суспільстві
Вільна преса (медіа) є основою демократичного суспільства.
Одночасно поняття преси вживається на позначення суспільної інституції мас-медіа, які виробляють громадську думку й інформують громадскість. У такому разі говорять про інститут преси.
Мас-медіа шукають і поширюють новини, інформацію, ідеї, коментарі та думки; забезпечують платформу безлічі голосів, які бажають бути почутими. Свобода слова — це не привілей виключно журналістів. У своїй повсякденній роботі журналісти реалізують право кожного громадянина на свободу слова і мають право критикувати владу без остраху переслідування — це важлива умова функціонування демократичної держави. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визначає свободу слова і медіа як «опору демократичного суспільства» (ЄСПЛ 07.12.1976).
Інститут преси є постачальником інформації, його обов’язок — розповсюдження інформації та ідей, що відбивають суспільний інтерес. Завдання преси — публікувати таку інформацію, а в суспільства існує право на її отримання. Зовнішня свобода медіа полягає в праві захисту від втручання держави, а от внутрішня свобода преси означає свободу журналістів і редакторів всередині редакцій, яка регулюється редакційною політикою.
Демократія опирається в медіа на:
ожливості пробудження громадянського інтересу — вони надають інформацію, необхідну для участі в громадському житті;
форум для громадської критики і вирішення проблем — медіа пропонують різні канали взаємодії з суспільством;
відповідальність — медіа повинні контролювати всі гілки влади, важливі приватні компанії;
для захисту репутації чи прав;
адекватні і релевантні новини — медіа повинні надавати своєчасну й достовірну інформацію, необхідну для прийняття усвідомлених рішень;
достовірність — джерела інформації мають бути релевантними і надійними.
Політики, уряд та урядові органи повинні приймати більший обсяг критики на свою адресу, ніж приватні особи.
Думка експерта
Юрій Макаров, журналіст, сценарист, член Наглядової ради ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»
«Механізм зворотного зв’язку (влади і суспільства) дуже простий, якщо він налагоджений:
Є політик: щось він робить, щось не робить, щось йому вдається, щось йому не вдається.
Є спроба аналізу чи оцінки цього політика, чи політичної сили, яку він уособлює.
Є реакція з боку суспільства: адекватна чи неадекватна.
Є реалізація цієї реакції під час виборів.
Цю річ можна як завгодно критикувати, але вона працює.
Преса є центральним вузлом цього механізму.
Джерело: документальний фільм «Сторожові пси демократії»: https://www.youtube.com/ watch?v=pO4-oCh8cWU
Але держави завжди намагалися регулювати обіг інформації. Ще в V ст. до н. е. з’явилися перші цензори в Римській державі: вони вели облік громадян і спостерігали за їх моральністю. Цензура мала різноманітні прояви в різні віки: заборона використання певних книг, знищення бібліотек, заборона книгодрукування і певних мистецьких форм, знищення книжок, написаних авторами певної національності, арешти неугодних авторів.
«Цензура» має латинське коріння (від лат. сеnsura — це суворе судження), що на практиці означає контроль держави, організацій або групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда.
Цензура — контроль влади за змістом і розповсюдженням інформації, у деяких випадках — також приватного листування, з метою обмеження або недопущення поширення ідей і відомостей, визнаних владою шкідливими, небажаними для неї або суспільства в цілому.
Цензура в медіа має кілька форм:
узгодження певної інформації перед її оприлюдненням;
заборона поширення, перешкоджання тиражуванню й розповсюдженню інформації, обмеження доступу аудиторії до тих або інших медіа.
Як медіа боролися з цензурою
Першою країною, яка запровадила свободу преси на законодавчому рівні була Швеція ще 250 років тому. У 1766 р. вона зробила радикальний на ті часи крок: прийняла «Акт про свободу дру- ку». Уперше у світовій історії в законодавчому порядку була скасована цензура, надана свобода вираження думок і доступу до інформаційних джерел. Перш за все — до офіційних документів. Шведське законодавство, яке гарантує свободу інформації і, зокрема, відкритість органів публічної адміністрації, і до сьогодні ще викликає здивування в деяких міжнародних колах.
Конституцію Швеції формують 4 основних закони:
1. «Акт про форму правління»;
2. «Акт про престолонаслідування»;
3. «Акт про свободу друку» (який вміщує норму про суспільний доступ до офіційних документів);
4. «Основний акт про свободу вираження поглядів».
Ларс йохан йерта (Lars Johan Hierta) —
засновник сучасної шведської
журналістики та найбільшої щоденної
газети в Скандинавії «Афтонбладет»
(швед. Aftonbladet)
У 1830 році у Стокгольмі видатним громадським діячем демократичної орієнтації Ларсом Йоханом Йертою була заснована газета «Афтонбладет» («Вечірня газета»). У виданні можна було знайти докладні судові репортажі, точні описи умов життя народу, новини, незручні для можновладців, бюлетені з усієї країни та з-за кордону, твори провідних літераторів і високоякісну культурну дискусію. «Афтонбладет» стала зброєю в боротьбі проти королівської влади, боротьбі, що призвела свого часу в союзі й з іншими демократичними силами до формування шведської демократії.
Багаторазово уряд намагався заборонити випуск газети з критикою на адресу короля, який один за одним видавав накази про припинення друку видання. Але редакція вигадала хитрий спосіб виживання. На заборону випускати «Афтонбладет» з’являлися «Другий Афтонбладет», «Третій Афтонбладет», «Четвертий…»…і на 26-му король здався. Це була справжня перемога шведських медійників, перемога, яка додала міцну цеглинку до фундаменту майбутньої незалежної журналістики Швеції. Сьогодні «Афтонбладет» найбільша щоденна газета в Скандинавії (згідно з даними Tidningsstatistik AB, шведської статистичної компанії), одна з найбільших газет в країнах Північної Європи й одна з провідних вечірніх газет Швеції.
Джерело: http://www.medialiteracy.org.ua/index.php/44-publikatsii-dlia-mediacostumer/552-buty-vilnym-buty-vidpovidalnym-reportazh-z-krainy-de-81protsent-naselennia-pochynaiut-ranok-z-chytannia-hazety-abo-svoboda-slova-zi-shvedskoho-dosvidu.html
З історії цензури в Україні
Темник — своєрідний наказ про спосіб подачі інформації. У 2001–2004 рр. керівництво чільних українських медіа отримували детальні щоденні інструкції з Адміністрації Президента Леоніда Кучми, своєрідні закриті директиви щодо того, яким чином треба висвітлювати в новинах політичні події в Україні (що ігнорувати, а що коментувати і виділяти). Темники мали на меті висвітлювати у ЗМІ діяльність влади в позитивному світлі, щоби діяльність Президента України Леоніда Кучми та Адміністрації Президента, якою на той час керував Віктор Медведчук (політична партія СДПУ (о)) буде представлена максимально сприятливо, без натяку на двозначність і негатив. Політичні опоненти влади мали перебувати в інформаційному вакуумі в країні, де близько 90 % населення традиційно отримують новинну інформацію від провідних телеканалів.
«Темники» отримували топ менеджери, і вже самостійно означили щоденну редакційну політику журналістам і редакторам ньюс-румів. Журналіст Андрій Шевченко вперше продемонстрував зразки «темників» під час парламентських слухань щодо цензури, які пройшли 4 грудня 2002 р. у Верховній Раді.
Інтернет — це символ свободи і доступу до інформації.
Вправа: аналізуємо мапи
Перейдіть за посиланням https://freedomhouse.org/report/freedom-net/freedom-net-2017
Перед вами сьоме дослідження «Свобода в Інтернеті» громадської організації Фрідом Хауз — це всебічне вивчення свободи Інтернету у 65 країнах світу, яке охоплює 87 відсотків світових користувачів Інтернету (червень 2016–травень 2017). Воно відстежує покращення та зниження державної політики та практики. Країни, включені до дослідження, відбираються для представлення різноманітних географічних регіонів і типів режимів. Це результати роботи 70 дослідників з різних країн.
Знайдіть Україну на карті «Свобода в Інтернеті».
Яку кількість балів отримала країна?
До якого типу належить Україна згідно з результатами дослідження?
В Інтернеті достатньо важко заборонити доступ до певної інформації, тим паче для цього зазвичай застосовуються дорогі і складні технічні засоби, які проте можна обійти.
Розгляньте інфографіку про взаємини влади й Інтернету в Україні.
Джерело: http://detector.media/infospace/article/137394/2018-05-11-kitaiska-khvoroba-ukraini-yak-nasha-vlada- khoche-zaregulyuvati-internet/
У травні 2017 року російські ресурси «Яндекс», сайти MailRu Group, соцмережі «ВКонтакте», «Однокласники» були заборонені Указом Президента України. В указі йдеться про економічні й інші обмежувальні заходи щодо Росії. У самому документі не пояснюється, чому таке рішення ухвалили і до яких наслідків воно повинно привести.
Вправа «Анотування та перефразування джерел»
Ця вправа дозволює «сповільнити мислення» з метою вдумливого, уважного читання, вміння розібрати матеріал, на «добре відоме» і «не дуже зрозуміле», навчає шукати аргументи.
Об’єднайтеся в три групи.
Кожна група отримує частину статті (джерело: https://hromadske.ua/posts/zaborona-socmerezh), де йдеться про:
1) Реакцію користувачів Інтернету на заборону;
2) Економічні наслідки;
3) Наслідки для свободи слова.
Модель анотування тексту
Підкресліть ключові слова: аргументуйте, чому вони найважливіші.
Поставте знак питання біля фраз або висловів, які вам не зовсім зрозумілі.
Яка основна думка публікації.
Напишіть фрази або пропозиції, які висловлюють вашу реакцію на прочитане.
Кожна група оформлює свої думки та відповіді на аркуші паперу і прикріплює на стіні. По завершенні групи переходять від плаката до плаката й обговорюють контент.
Картка 1
Реакція користувачів
У травні 2017 року в десятку найпопулярніших сайтів в Україні входили чотири російські ресурси, «ВКонтакте» займала третю сходинку. За рік усі російські сайти з десятки випали, «ВКонтакте» тепер посідає 11-е місце.
«Аудиторія «ВКонтакте» в Україні становила 13 мільйонів користувачів,— розповідає представник Internews-Україна, медіа-аналітик Віталій Мороз, — після блокування вона скоротилася на 30 %».
Водночас кількість користувачів інших соціальних мереж, таких як Facebook, зросла.
«У травні 2017 року у Facebook було 6–7 мільйонів користувачів, проте вже за кілька місяців його аудиторія досягла 10 мільйонів», — пояснює він.
Частина користувачів залишилася вірною звичним ресурсам і продовжила користуватися ними через VPN.
«Напевно, ми всі користувалися таксі, водій якого через VPN використовує «Яндекс-карти». Це дуже смішно, але означає, що люди хочуть користуватися цими послугами зі своїх причин», — каже директор представництва Freedom House в Україні Метью Шааф.
Картка 2
Економічні наслідки заборони
Компанії «Яндекс» і MailRu Group мали представництва в Україні, після блокування їхніх ресурсів вони закрилися. Співробітникам запропонували роботу в російських офісах компаній.
Загальна кількість персоналу в «Яндекс.Україна» на початок 2014 року складала більш ніж 500 людей, включно з офісом у Сімферополі і «надомниками». Потім, зрозуміло, їх стало менше. Наскільки я знаю, рік тому в компанії працювало понад 300 осіб», — розповідає екс-голова українського представництва компанії Сергій Петренко, він обіймав цю посаду до 2014 року.
Загальна кількість персоналу в «Яндекс.Україна» на початок 2014 року складала більш ніж 500 людей, включно з офісом у Сімферополі і «надомниками». Потім, зрозуміло, їх стало менше. Наскільки я знаю, рік тому в компанії працювало понад 300 осіб», — розповідає екс-голова українського представництва компанії Сергій Петренко, він обіймав цю посаду до 2014 року.
«Більшість співробітників вирішили залишитися в Україні, пропозицію переїхати прийняло лише кілька десятків людей», — каже він.
MailRu. Group і «Яндекс» утрачають сьогодні мільйони, десятки мільйонів доларів, адже маркетологи, які розробляють маркетингові компанії великих брендів, тепер зазвичай уже не включають російські соціальні мережі у свої плани.
У Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України заявили, що не підраховували економічний ефект від санкцій відносно Росії. Однак Сергій Петренко вважає, що від виходу російських компаній з українського ринку бюджет країни зазнав суттєвих втрат:
«У середньому на рік «Яндекс.Україна» платила кілька мільйонів доларів податків і входила в число найбільших платників податків, навіть отримувала грамоти від податкової служби. Від 2013-го по 2017 рік компанія не заплатила жодної копійки за межами України, зокрема тому, що Нацбанк України забороняв вивід таких коштів, і весь дохід реінвестували в розвиток українських сервісів».
До того ж, за словами Сергія Петренка, компанія залучала інвестиції:
«Восени 2016 року створили компанію «Яндекс.Таксі.Україна», у яку інвестували кілька міль- йонів доларів. Це публічні дані — статутний фонд компанії склав 180 мільйонів гривень (майже 7 мільйонів доларів)».
Скільки втратили російські компанії?
Російські соцмережі втратили доходи від реклами в українському сегменті інтернету. Аналітики вважають, що йдеться про десятки мільйонів доларів:
«MailRu. Group і «Яндекс» утрачають сьогодні мільйони, десятки мільйонів доларів, тому що маркетологи, які розробляють маркетингові компанії великих брендів, тепер зазвичай уже не включають російські соціальні мережі у свої плани — вони не розміщують там рекламу, тобто не платять в Росію», — пояснює Віталій Мороз.
Однак на загальній капіталізації компаній «Яндекс» і MailRu Group втрата українського ринку позначилася слабо. Як стверджує гендиректор Mail.Ru Group Борис Добродєєв, український бізнес не робив істотного внеску до виручки компанії. Сергій Петренко також запевняє, що частка України в загальному доході «Яндекса» становила кілька відсотків:
«Дохід «Яндекс.Україна» у 2016 році не перевищував 40 мільйонів доларів. Радше 30–35. Дохід всієї компанії у 2016 році склав 1,25 мільярда доларів. Підсумок 2017 року всього «Яндекса» — 1,63 мільярда, тобто зростання на 24 %».
На котируваннях акцій «Яндекса» на біржі NASDAQ блокування ресурсу в Україні не позначилося. Цінні папери компанії показують зростання, на який вплинуло лише введення США антиросійських санкцій.
Однак успіхи російських інтернет-компаній пов’язані передусім з популярністю цього ринку, вважає Віталій Мороз: «Глобально всі технологічні компанії і у світі, і в Росії отримують усе більше й більше доходів, адже інтернет розростається. Тому показники «Яндекса» та MailRu. Group глобально ростуть, і частка доходів з України, які вони недоотримують, для них не настільки вже значима».
Картка 3
Наслідки для свободи слова
Безпека VS свобода.
Блокування російських інтернет-ресурсів стало, по суті, першим обмежувальним заходом у вільному українському інтернеті.
Держава не повинна бути таким «старшим братом», мовляв, ці всі людці неписьменні, вони не розберуться, де пропаганда, а де ні, отож, давайте я їм щось забороню.
Українські правозахисники вважають, що заборона російських ресурсів не допомогла припинити поширення пропаганди, однак стало серйозним обмеженням волі в мережі:
«ВКонтакте» та інші російські соцмережі — це тільки майданчик, на якому люди спілкувалися, — пояснює глава «Лабораторії цифрової безпеки» Ірина Чулівська. — Серед користувачів поширювалася ця пропаганда. Закрили цей ресурс, відкрили наступний — почалося все з початку. Заборонити, обмежити технічними засобами поширення пропаганди в інтернеті неможливо. Так улаштований інтернет, тоді потрібно його взагалі відключати».
Водночас глава Представництва Freedom House в Україні Метью Шааф вважає, що повинен блокуватися лише небезпечний контент:
«Якщо влада знайшла якусь небезпечну інформацію в мережі, вона повинна перевірятися, і якщо там міститься загроза для молодої української демократії — її обов’язково потрібно забороняти. Але неправильно, коли рішення про блокування контенту для мільйонів людей ухвалюються за зачиненими дверима, без участі користувачів мережі й компаній».
Натомість експерти твердять, що обмеження інтернету — світовий тренд, і заходи, які вживає Україна, не настільки суворі, як дії Росії. Там рішення про блокування сайтів ухвалює Роскомнагляд, а за новим законом блокуватися повинні також ресурси, що допомагають обійти заборону — VPN та анонімайзери.
«Уряд дав сигнал суспільству, що із цими сайтами не все гаразд. Заразом українські користу- вачі можуть отримати доступ до цих сайтів, їм ніхто не забороняє цього робити. Вони можуть користуватися VPN, анонімайзерами, це трохи ускладнює доступ, але технічно все можливо», — каже медіа-аналітик Віталій Мороз.
«Україні потрібно буде балансувати, не відмовляючись від демократичних основ функціонування держави, пропонувати рішення, де була б саморегуляція і спільна регуляція інтернету — разом з IT-фахівцями та громадянським суспільством», — каже Віталій Мороз.
Учасники отримують зелені і червоні картки.
Запитання до аудиторії:
На вашу думку, регулювання інтернету в Україні є виправданим чи ні?
Так — зелена картка.
Ні — червона.
Медіа — четверта влада і сторожовий пес демократії
Поняття «четверта влада» (англ. «fourth estate») вперше з’явилось у Великій Британії в середині XIX століття. Під ним мається на увазі роль медіа як незалежної контролюючої інстанції в державі.
Вправа: як пов’язані рівень свободи слова і присутність корупції? Громадська думка: 46 % українців називають корупцію головною проблемою для України, 68 % вважають інфляцію найбільшою проблемою для себе особисто. (Джерело: https://glavcom.ua/news/socopituvannya-golovni-problemi-dlya-ukrajinciv-korupciya-ta-inflyaciya-455186.html)
Більш як 90 % опитаних у рамках дослідження сприйняття корупції Американською торговою палатою представників бізнесу зіткнулися з проявами корупції в Україні в 2017 році, що відповідає показникові 2014 року. (Джерело: https://www.unian.ua/politics/2370622-ponad-90-biznesmeniv-u-2017-rotsi-zitknulisya-z-koruptsieyu-v-ukrajini-doslidjennya.html)
Індекс сприйняття корупції базується на незалежних дослідженнях та опитуваннях, у яких беруть участь міжнародні фінансові та правозахисні експерти Світового банку, Freedom House, World Economic Forum, Азійського та Африканського банків розвитку тощо. Індекс має вигляд оцінки від «0» (дуже високий рівень корупції) до «100» (вкрай низький рівень)
Індекс свободи преси — це щорічна класифікація країн, яка укладається і публікується міжнародною недержавною організацією, яка оберігає свободу слова у всьому світі, під назвою «Репортери без кордонів». Менший бал свідчить про більшу свободу преси.
Вправа: порівнюємо індекси
Знайдіть в інтернеті рейтинги індекс сприйняття корупції та індекс свободи преси.
Ви вже знаєте, яке місце обіймає Україна в індексі свободи преси. Знайдіть її місце в індексі сприйняття корупції.
Знайдіть 3 країни, які були впродовж останніх 10 років в п’ятірці лідерів індексу свободи преси.
Знайдіть місце цих країн упродовж останніх 10 років в індексі сприйняття корупції.
Порівняйте: які висновки ви можете зробити?
Робота вдома (випереджувальне завдання)
Вправа: як українські журналісти заряджають суспільство проти корупції.
Перейди за посиланням http://www.konkurssmi.org/works/18/. Тут зібрані журналістські роботи, подані на всеукраїнський конкурс журналістики «Честь професії».
Знайди публікацію на тему, що тебе найбільш хвилює.
Мотивуй, чому ти обрав саме цю роботу.
Постав автору (відео) одне запитання щодо тих аспектів, які тобі невистачало в цій публікації.
Вправа. Кейс–стаді
Розслідувальна журналістика є одним з ефективних інструментів виконання функцій медіа, як «сторожового пса» демократії. Після серії сюжетів програми «Наші гроші з Денисом Бігусом», спеціалізована антикорупційна прокуратура розпочала розслідування за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Міністерства юстиції України.
(Джерело: http://detector.media/community/article/131918/2017-11-14-cherez-rezonansne-zhurnalistske-rozsliduvannya-sap-vidkrila-spravu-proti-posadovtsiv-minyustu/)
Баланс між свободою вираження поглядів і відповідальністю
Громадський інтерес не завжди збігається з інтересом громадськості. Наприклад громадськість має право знати, скільки шкіл планується побудувати в новому мікрорайоні, і це зовсім інше, аніж інтерес громадськості до приватного життя «зірок».
Щоб розібратися в цьому питанні звернемося до того, як це трактує один з найавторитетніших медіа у світі ВВС (Британське загальнонаціональне суспільне телерадіомовлення):
«Поняття громадського інтересу дуже важко сформулювати, однак воно є одним з головних еле ментів журналістики».
Основним завданням журналіста у демократичному суспільстві є надання громадськості інформації, яка їй потрібна для політичних, комерційних або соціальних цілей.
Пріоритети
Справді, одним з важливих завдань журналістики є вчасне, належне й цікаве подання важливої інформації.
Успіх будь-якого комерційного інформаційного видання прямо залежить від його здатності зацікавити своїх читачів і глядачів.
Кожна газета чи видання має різні пріоритети. Кожне з них по-різному тлумачить поняття громадського інтересу на підставі того, як воно розуміє інтереси своєї аудиторії та інтереси громадськості в цілому.
Що це означає
Поняття громадського інтересу є важливим для журналістики ще й з іншої причини. Ми виправдовуємо дії, наприклад, втручання у приватне життя, які, зазвичай, неможливо виправдати, але ми виконуємо такі дії заради громадського інтересу. В іншому випадку такі дії і засоби будуть просто вважатись неправильними й порушуватимуть недоторканність приватного життя.
Для ВВС журналістика, що відповідає громадським інтересам, означає висвітлення важливої і необхідної для широкого загалу інформації про:
забезпечення підзвітності та прозорості, тобто збір і висвітлення інформації, що надасть можливість аудиторії критично оцінити дії уряду або тих, хто впливає на питання, які стосуються життя громадян;
сприяння у проведенні дебатів. Для цього потрібно збирати, перевіряти і надавати інформацію з ключових питань з метою допомогти громадськості зрозуміти рішення, прийняті від її імені, і брати участь у їх обговоренні;
недопущення обману, шахрайства і корупції, тобто надання аудиторії засобів, які допоможуть не помилитись щодо тих чи інших заяв чи дій, особливо у тих питаннях, що стосуються витрачання державних коштів;
викриття злочинів та антисоціальної поведінки, особливо з боку громадських діячів;
висвітлення інформації з гарячих точок, важливих питань, що потребують роз’яснення (наприклад, зміна клімату, захист прав людини). Це також стосується регіонів, де відчувається вагомий вплив Великої Британії чи її союзників.
Майже кожна британська газета має редакційні настанови, що містять пункт, який стосується громадського інтересу, однак точне визначення цього поняття не подається.
Втручання в приватне життя
Журналістика, що відповідає громадським інтересам, неминуче конфліктує з інтересами окремої людини. Межа між втручанням у приватне життя та публікацією матеріалів про приватне життя особи в громадських інтересах нині, як ніколи раніше, жваво обговорюється в суспільстві. Це питання є вкрай важливим не тільки для журналістів, а й для суспільства загалом.
Журналістика будь-якого рівня завжди має відстоювати своє право виходити за визначені владою межі, декотрі з яких, слід визнати, були відсунуті чи взагалі зняті. Загалом, такі межі з часом зникають, а журналісти постійно докладають до цього зусиль. Для власного виправдання ми часто вживаємо фразу «в громадських інтересах».
У редакційних настановах ВВС зазначено:
«Ми намагаємось висвітлювати важливі події. Ми зробимо все можливе, аби дійти до суті історії і бути добре поінформованими, висвітлюючи її. Наші спеціалісти додадуть значущості повідомленню та зможуть проаналізувати наш складний світ. Ми будемо ставити гострі запитання громадським діячам і залучати до обговорення широку громадськість».
Довіра до журналістів ВВС залежить від того, чи вважаються їхні матеріали надійним джерелом інформації, а також від уміння журналістів зосереджуватися на справді важливих історіях, а не на таких, що вважаються втручанням у приватне життя.
Збалансованість
Баланс між громадським інтересом та інтересом окремої особи встановлюється по-різному, залежно від конкретної історії. У багатьох випадках неможливо знайти єдину правильну відповідь, яка б задовольнила всіх. Відправним пунктом має бути той факт, що кожна особа має право на захист приватного життя. Цей принцип має застосовуватись до будь-кого, навіть якщо особа є публічною. Якщо особа є політиком або відомим громадським діячем, це не означає, що у журналістів є право дізнаватись, де навчаються її діти або вдиратися в її будинок, вимагаючи відповіді на якісь запитання.
Суспільство жваво обговорює межу, перетин якої вважається втручанням у приватне життя публічної особи. Різні підрозділи мас-медіа мають власну думку щодо цього питання, особливо якщо йдеться про знаменитостей, які, як подейкують, використовують мас-медіа у власних цілях, наприклад для самореклами. Що ж стосується журналістів ВВС, то будь-яке втручання у приватне життя особи, особливо без її згоди, має підтверджуватись доказами, що це робиться в інтересах громадськості. Тому ВВС публікує приватну інформацію про публічну особу тільки тоді, якщо така інформація стосується інтересів громадськості або якщо поведінка такої особи має певні наслідки для загалу. Джерело: http://www.bbc.co.uk/academy//articles/art20160817162840358
Вправа: громадський інтерес чи інтерес громадськості
Прочитайте заголовки новин. Які з них обумовлені громадським інтересом, а які інтересом громадськості? Обґрунтуйте свій висновок.
Знаменитий телеведучий Джеремі Кларсон готовий стати воротарем Ліверпуля.
НАБУ вручило підозру у розтратті 14 млн сину міністтра внутрішніх справ А. Авакову.
Меган Марпл: я і принц Гарі закохані.
Українців вразили суми компенсації з державного бюджету за оренду житла нардепам.
Розслідування ВВС про П. Порошенка.
Вправа: дискутуємо
Об’єднайтеся в дві групи. Упродовж 5 хвилин підготуйте три аргументи на користь чи проти.
Баланс між правом на приватність і свободу слова завжди має перебувати на стороні свободи слова.
Медійний ландшафт України: приватні, державні та комунальні медіа
Питання власності і контролю над засобами комунікації є ключовим питанням діяльності медіа. Контроль багато в чому визначається політичним й історичним контекстом.
Моделі медіа: ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ VS MАС-МЕДІА
Усі ви помічали, що газети, журнали, телебачення називають по-різному: «медіа» або «засоби масової інформації». Чи це синоніми, які позначають одне і те саме, чи йдеться про різне? Звернемося до думки експерта.
Думка експерта
Людмила Гуменюк, журналіст, експерт з комунікації та медіаосвіти, автор посібників із комунікації та медіаграмотності:
ЗМІ — це абревіатура від колишнього (радянських часів) «засоби масової інформації». Вони по- кликані обслуговувати тоталітарний (або авторитарний) режим і фінансуються бюджетними грошима для забезпечення відповідної ідеології керуючої партії (чи іміджу авторитарного лідера). Між ЗМІ (редакціями) і читачами / глядачами / слухачами відсутній «зворотний зв’язок».
Модель ЗМІ
Мас-медіа — від «медіум», тобто, посередник — мають іншу модель фінансування у вільній економіці (демократичній країні з ліберальним ринком). Вони є посередниками між своїми читацькими / глядацькими / слухацькими аудиторіями, для яких працюють, та бізнесами, які розміщують у мас-медіа свою рекламу для цих аудиторій. В ідеалі — що об’єктивніша та якісніша інформація у виданні чи на телеканалі, то численніша їхня аудиторія, то більше їм дають реклами бізнеси (бо охоплена велика аудиторія) тощо.
Модель мас-медіа
У більшості країн власниками медіа є приватні комерційні компанії, які переважно розглядають їх як бізнес-підприємства. Основним джерелом прибутку тут є реклама. Звичайно постає питання: «Як в такому випадку зберігати довіру суспільства і залишатися прибутковими?» Адже мас-медіа — це бізнес і у своїй діяльності вони керуються не лише інтересами одержувачів, а й фінансовою вигодою.
Запитання
Яка модель медіа існує в Україні, на вашу думку? Чому?
Медіа мають різні форми власності: можуть бути приватними (комерційними), державними або комунальними, суспільними. На комерційні медіа розповсюджуються ті ж правила діяльності, що і для інших комерційних підприємств. Вони діють з метою отримання прибутку. Медіа продають інформацію і розваги своїм аудиторіям. Щоправда, інформація — товар, який несе в собі постійні виклики. В Україні чільні приватні медіа, якими найбільше послуговуються українці, — це провідні телеканали («1+1», «Інтер», «Україна», «ICTV», «СТБ»). Їхні власники — олігархи, для яких інформаційний бізнес не є основним і не належить до комерційних пріоритетів.
Приватні (комерційні) медіа — мають приватного власника чи підприємство, яке володіє ліцензією на право мовлення на певній частоті (для радіо+ТБ) або зареєстроване періодичне видання»). Їхні власники — олігархи, для яких інформаційний бізнес не є основним і не належить до комерційних пріоритетів.
Державні ЗМІ — це ЗМІ (преса, радіо, телебачення, інформаційні агентства), які засновані органами державної влади, і видання яких здійснюється за фінансової підтримки з державного бюджету або/та на базі державної власності. Державні ЗМІ мають ряд переваг: економічних (орендна плата за 1 грн, пряма і додаткова фінансова підтримка тощо), інформаційних (надання інформації про діяльність влади, публікація нормативно-правових актів та ін.), соціальних (журналісти цих ЗМІ отримують надбавки та користуються пільгами, передбаченими для державних службовців). Фінансуються коштом платників податків, що є неприйнятно для демократичних держав. Сьогодні в Україні відбуваються процеси роздержавлення. Засновниками є, переважно, районні та обласні державні адміністрації. Комунальні ЗМІ — ті, що створені органом місцевого самоврядування або органом місцевого самоврядування спільно з місцевою державною адміністрацією.
У сфері телерадіомовлення модель суспільного мовлення є альтернативною як до державної, так і до приватної форми власності. Суспільне мовлення (синоніми: громадське мовлення, суспільно-правове мовлення) — різновид телерадіомовлення, що служить суспільству (або громадськості), фінансується ним та підзвітне йому, але звичайна практика — незалежне фінансування за рахунок абонентської плати з кожного домогосподарства, де наявний телевізор, ПК тощо.
Альтернативні медіа — це медіа, які відображають точку зору комерційних корпорацій і державних структур, зазвичай вони існують в невеликих спільнотах (місцевих громадах, школах, університетах), забезпечують право населення знати локальну інформацію і дають можливість цим спільнотам для висловлення.
Вправа: форми власності в медіа
З’єднай стрілками медіа і тип власності
— канал «1+1»
— ВВС
— газета «Свобода», м. Тернопіль
— Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»
— ютюб канал «Вестник Мечты» (https://www.youtube.com/user/VestnikM)
— суспільна
— приватна
— альтернативна
— державна (комунальна)
Ефективне поєднання міжнародних, національних, місцевих, альтернативних медіа створює умови для участі громадян в демократичних процесах, сприяє різноманітності представлених точок зору.
Медіавласність
Чи ви знаєте, хто власник вашого улюбленого медіа?
Вправа: перейдіть за посиланням http://www.video.detector.media/special-projects/novynna-gramotnist-i22. Прочитайте розділ 3 «Хто платить за новини». Запишіть теми, які висвітлювалися у випуску новин каналів UA:Суспільне і Інтер.
Дискусія: Чи вважаєте ви, що політика власника впливає на зміст новин? Наведіть приклади.
Цікавим є факт: публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі — ПАТ «НСТУ», Товариство) є єдиною в Україні організацією Суспільного телебачення і радіомовлення, створеною з метою задоволення інформаційних потреб суспільства, залучення громадян до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, забезпечення національного діалогу, сприяння формуванню громадянського суспільства». Воно перебуває на самому початку становлення. http://1tv.com.ua/suspilne
Світова практика: Норвезький суспільний мовник — The Norwegian Broadcasting Corporation (NRK) — найбільша медіагрупа Норвегії, має найвищий показник довіри громадян: близько 83 % користувачів послуг мовника мають дуже хороше або хороше враження про NRK. NRK підпорядковується Міністерству культури і має три національні телеканали: NRK1, NRK2, NRK3, а також NRK Super (для дітей від 2 до 11 років), 14 національних радіоканалів, головний веб-сайт http:// nrk.no, подкасти й онлайн-послуги.
«Досягнути такого високого рівня довіри було б неможливо, якби ми не мовили в кожному куточку Норвегії. У 90-х роках NRK зазнавала серйозної конкуренції з комерційними мовниками, але нам вдалося вийти у лідери завдяки якісному контенту і широкому представництву в регіонах, — зазначає голова адміністрації NRK (регіон Південь і Схід) Ульф Мортен Давідсен. — У Норвегії кожен регіон має свої особливості і всі хочуть бачити та слухати локальний контент. А наша головна мета, як суспільного мовника, — об’єднувати людей. У 2016 р. практично 9 з 10 норвеж- ців щоденно користувалися однією (або більше) послугою NRK — телебачення, радіо, телетекст, Інтернет. І це чудовий показник для нас, бо 73 % норвежців стверджують, що абонплата NRK варта своїх грошей, і якщо б вони вважали інакше, це б стало для нас величезною проблемою».
Інструменти для громадянина
Відповідальність медіа перед громадянами
Якщо ви вважаєте, що медіа чи журналіст некоректно висвітлили тему, заторкнули особисті інтереси чи повели себе неетично, ви маєте можливість вирішити це за допомогою Комісії з журналістської етики (КЖЕ).
КЖЕ — орган саморегулювання.
Саморегуляція є загальновизнаним механізмом збалансування прав журналістів та рівня їхньої відповідальності перед суспільством, а також захисту від втручання та впливу власників медіа й держави.
Перші ради зі справ преси з’явилися після Першої світової війни.
Фактично у всіх європейських країнах є відповідні органи саморегулювання (ради, комісії) і кодекси журналістської діяльності, які просувають:
свободу висловлення думок і коментарів;
використання чесних методів збору і представлення інформації;
повагу до джерел і споживачів інформації;
недоторканність приватного життя;
формування культури професійної та чесної журналістики;
встановлення конструктивного діалогу між учасниками конфлікту на умовах рівноправ’ясторін.
Комісія з журналістської етики в Україні є корпоративним інститутом громадянського суспільства. Комісія керується «Етичним кодексом українського журналіста». Її очолює відомий журналіст Андрій Куликов. Для вирішення конфліктів у мас-медіа залучаються найбільш авторитетні фахівці. Громадяни та інституції подають скарги на діяльність журналістів, коли вважають, що вона суперечить професійній етиці. Комісія може оголосити попередження, осуд. (http://www.cje.org.ua)
Вправа.
Прочитайте рішення КЖЕ щодо скарги А. Лифаря.
Рішення Комісії з журналістської етики
щодо скарги Андрія Лифара на публікацію на сайті телеканалу «NewsNetwork»
14 листопада 2017 року до Комісії з журналістської етики звернувся Андрій Лифар зі скаргою щодо публікації на веб-сайті телеканалу «NewsNetwork», а саме матеріалу «У Каховці школярки влаштували жорстоку бійку» (за посиланням — newsnetwork.tv/movie/29289/).
Скаржник відзначає непрофесійність в аспекті оприлюднення відео зі сценами жорстокості та насильства, а також відзначає можливе порушення вимог статті 18 Кодексу етики українського журналіста (щодо висвітлення питань, пов’язаних із дітьми). Зокрема, скаржник зауважує неможливість оприлюднення матеріалу з показом побиття однієї зі школярок, де не приховуються ознаки, за якими можна розпізнати та ідентифікувати осіб, які мали відношення до протизаконних дій та стали учасниками подій, пов’язаних із насильством. Це може завдати шкоди неповнолітнім, яких легко ідентифікувати з опублікованого відеоматеріалу.
Комісія з журналістської етики уважно та повно розглянула наданий у скарзі до ознайомлення матеріал та дійшла таких висновків.
На веб-сайті телеканалу «NewsNetwork» за наданим посиланням справді було опубліковано відео жорстокого побиття школярки, яке дає можливість ідентифікувати неповнолітніх осіб, які мають відношення до правопорушень, були учасниками подій, потерпілими та просто свідками.
Телеканал, публікуючи матеріал у повній мірі, проігнорував вимоги статті 18 Кодексу етики українського журналіста, у частині обов’язку бути особливо обережними під час висвітлення питань, пов’язаних із журналістами, та допустили можливість розповсюдження матеріалу з наявністю достатніх ознак для ідентифікації та розкриття осіб, які мали відношення до протизаконних дій.
Виходячи із зазначеного вище, членами Комісії з журналістської етики відзначається факт порушення статті 18 Кодексу етики українського журналіста. У зв’язку з цим, Комісія приймає рішення у формі заяви про порушення зазначеної статті Кодексу телеканалом «NewsNetwork» у публікації на веб-сайті телеканалу.
Комісія з журналістської етики закликає журналістів та медіа під час збору інформації, підготовки матеріалів і в публікаціях про неповнолітніх дотримуватися норм Кодексу етики українського журналіста; бути особливо обережними під час висвітлення питань, пов’язаних з дітьми та насильством; дотримуватися у повному обсязі законних прав та інтересів дітей. Під час висвітлення такого роду специфічних тем варто уникати сенсаційності та з обережністю ставитися до поширюваної інформації, для унеможливлення настання негативних наслідків для дітей, унеможливлення їх ідентифікації та ставлення під загрозу життя та здоров’я неповнолітніх.
Сформулюйте 5 правил для медіа і журналістів під час роботи з дітьми.
Чи можете ви пригадати інші подібні ситуації в українському телеефірі?
Для чого потрібні шкільні медіа
Дитина має право на вільне висловлювання позиції. Механізмом, який забезпечить дитині правона висловлювання, можуть стати шкільні медіа, які здатні виконувати важливі функції громадських й альтернативних медіа в шкільному житті.
У 2013–2014 р. громадська організація Академія української преси реалізовувала проект семінарів «Як створити сучасну шкільну газету». Наводимо список мотивацій для створення шкільних медіа:
актуальність інформації;
просвітницька;
навчити автора / авторів грамотно висловлюватися;
висвітлення в газеті шкільного життя;
формування власної думки в автора або читача;
можливість донести учням і вчителям інформацію про школу, місто та країну;
самореалізація для учнів;
профорієнтація учнів;
можливість працювати в команді;
газета як освітній ресурс;
комунікація — обмін враженнями;
творчість: вірші, малюнки тощо;
медійна самореалізація: вчителі та учні;
альтернатива офіціозу;
міст між учнями та вчителями;
створення шкільної спільноти: учні, педагоги, батьки;
формування світогляду в учнів;
виховання медіасмаку;
формування комунікативних умінь і навичок, уміння працювати з інформацією.
Будь-яка з цих цілей має право на життя.
Отже, шкільні медіа здатні розвивати критичне мислення, незалежність і самостійність суджень, здатність створити власні новинні медіатексти, щоб голос кожного міг бути почутий.
А ось як саме зробити, тобі допоможуть такі ресурси:
Авторські заняття від медіапедагогів-лідерів: медіаосвітні практики в позакласній роботі учнів 5–7 класів / О. Волошенюк, І. Іванюк, О. Кущ, Г. Шевченко; За ред. В. Іванова, О. Волошенюк. — К. : ЦВП, АУП, 2017. — 50 с. Режим доступу: http://www.aup.com.ua/uploads/5_7_class.pdf
Вступ до новинної грамотності. Режим доступу: http://www.aup.com.ua/books/hf/
Преса попереду! Гід для вчителя зі створення учнівських газет. Режим доступу: http://www.aup.com.ua/books/pa
Чернявський С. Як створити сучасну шкільну газету: Навчальний модуль / С. Чернявський. — К.: Академія української преси, Центр вільної преси, 2014. — 75 с. Режим доступу: http://www.aup.com.ua/uploads/modul.pdf
Цікаво: портал шкільної преси Запорізького НВК «Гарант» http://do-school19.ucoz.ua/
Медіа-група «Скрепка» https://www.skrepka-media.com.ua/
Джерела
1. Український медіаландшафт — 2017: аналітичний звіт / За ред. В. Іванова. — К.: Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні, Академія української преси, 2017 //www.aup.com. ua/ukrainskiy-medialandshaft-2017/
2. Індекс свободи преси https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81_%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B8
3. Індекс сприйняття корупції https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86 %D1%96%D1%97
4. http://khpg.org/index.php?id=1084718498
5. Гуменюк Л., Потапова В. Практична медіаграмотність: посібник для бібліоотекарів. Режим доступу: http://www.aup.com.ua/books/mbm/ http://www.aup.com.ua/
6. http://detector.media/
7. https://www.facinghistory.org/ medialiteracy.org.ua
8. https://hromadske.ua/posts/eks-redator-the-guardian-pro-patriotyzm-i-svit-bez-zhurnalistyky: http://www.bbc.co.uk/academy//articles/art20160817162840358
9. Чернявський С. Як створити сучасну шкільну газету: Навчальний модуль / С. Чернявський. — К.: Академія української преси, Центр вільної преси, 2014. — 75 с. Режим доступу: http:// www.aup.com.ua/uploads/modul.pdf
10. http://www.bbc.co.uk/academy/uk/articles/art20160928115931580
11. https://www.bbc.com/ ukrainian/vert-cul-44226274
