Розділ 6
СВІТ ІНФОРМАЦІЇ ТА МАС-МЕДІА
ТЕМА 3
КРИТИЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ ТА ПРОТИДІЯ
МАНІПУЛЯЦІЯМ МАС-МЕДІА
формувати розуміння новинної грамотності та критичного сприйняття медіатекстів; розкрити стандарти подання інформації в мас-медіа.
володіє алгоритмом оцінки джерел інформації; вміє порівнювати інформацію з різних джерел задля оцінки достовірності, точності, авторитетності джерела, аналізує порушення базових стандартів подання інформації в новинах; наводить аргументи на користь дотримання стандартів журналістики; володіє алгоритмом критичного аналізу медіатекстів.
усвідомлює пріоритетність соціально-відповідальної журналістики, підзвітної аудиторії; усвідомлює, що критичний підхід до інформації, що поширюється мас-медіа, є протидією маніпуляціям, визнає, що правда і об’єктивність є базовими елементами формування суспільної думки.
Медіаграмотність здається мені навіть важливішою за охорону здоров’я чи освіту. Адже від неї залежать фундаментальні аспекти демократії, економіки, наукових досліджень та застосування знань.
Говард Райнголд, американський дослідник медіа
Чи поділяєте ви думку американського дослідника медіа Говарда Райнголда?
Державні органи повинні докладати зусилля для розвитку освітніх програм із медіа- та інтернет-грамотності, оскільки лише добре проінформоване, медіаграмотне населення може приймати раціональні, а не емоційні рішення.
Рекомендації Бюро Представника ОБСЄ з питань свободи слова ЗМІ
Як ви думаєте, чи уряд України достатньо докладає зусиль в означеному напрямку? Обґрунтуйте.
Новина і новинна грамотність, стандарти подання інформації в новинах.
Стандарти інформації в умовах конфліктів й інформаційних воєн
Новина — оперативне інформаційне повідомлення, яке містить суспільно важливу та актуальну інформацію, що стосується певної сфери життя суспільства чи окремих його груп. У журналістиці — це окремий інформаційний жанр, що характеризується стислим викладом ключової інформації щодо певної події, яка сталася нещодавно.
Основні характеристики новини — оперативність, актуальність, суспільна значущість або інтерес, об’єктивність, достовірність, специфічність побудови інформаційного повідомлення.
Інформація в новині має відповідати певним критеріям, зокрема, таким як:
оперативність — новина має бути цікава людям саме зараз;
точність — представлена інформація має бути абсолютно точна з посиланням на незалежні;
актуальність, безпосередня близькість до аудиторії — щось, що впливає на аудиторію, на її життя, важливе для неї;
унікальність, незвичність — часто це новина з елементами сенсаційності, з тим, що робить її неординарною.
Розглянемо це на прикладах:
Хто? Що? Де? Коли? Чому? Яким чином? Іноді цей список доповнюють запитаннями: «Що це означає?» «Кому вигідно?» і «Що буде?», але головними залишаються перші шість. Також у новинному повідомленні обов’язково вказується джерело інформації — дається відповідь на запитання «Звідки ми це знаємо?»
А зараз спробуємо зіграти в першу українську онлайн-гру «Медіазнайко» і відповісти на запитання, яке з цих повідомлень могло стати новиною в Україні.
http://www.aup.com.ua/Game/
А ось такими побачили стандарти громадянської журналістики — це діяльність громадян, які беруть активну участь у процесі збирання, аналізу та поширення інформації, не маючи до того ж професійної журналістської підготовки. Мета такої діяльності — повернення журналістиці функцій демократичного медіума.
Джерело: https://school-cj.org/news/177-znaiomtes-z-peremozhtsiamy-onlain-kursu-storimeiker
Думка експерта
Новини складаються з фактів і коментарів. Головне — факти, а коментарі — це доповнення. Новина написана вдало, якщо читач адекватно сприйняв зміст і не звернув уваги на форму… Новина — це те важливе, що змінилося (чи не змінилося, хоча мусило), і ця зміна вплине на життя аудиторії. Інший варіант — те, що відбулося всупереч очікуванням, і це дивує аудиторію. Найскладніше в роботі новинаря — відокремити новини від неновин, тобто не важливих для аудиторії фактів і повідомлень. Неновини намагаються пропхати у стрічку піарники, маскуючи рекламу під справжні події. Видобувати новини з цього потоку — кропітка праця золотошукача, який вимиває крупинки золота з купи піску.
Отар Довженко, український журналіст і письменник, викладач Школи журналістики УКУ
http://medialab.online/news/novyny1/
Молоді люди переважно черпають новини з інтернету.
Яка ж техніка безпеки під час спілкування із такими новинами?
Спочатку звернемося до онлайн-гри для дорослих «Медіаграмотна місія», де тобі доведеться від- відати фабрику брехні. http://irex.mocotms.com/ml_game/story_html5.html (перший розділ: ключі від воріт фабрики)
Отже, «ключами» від воріт фабрики брехні стали:
цензура, самоцензура, фейк, маніпуляція та пропаганда.
Що, на вашу думку, становить найбільшу загрозу для українського інформаційного простору?
Насамперед, у новинах мають бути дотримані базові стандарти журналістики.
Ось пам’ятка від Інституту масової інформації щодо основних стандартів.
Джерело: https://imi.org.ua/monitorings/profesiyni-standarti-informatsiynoji-jurnalistiki/
Чільними нормативними джерелами, де відображені дані стандарти, є Кодекс професійної етики українського журналіста, Етичний кодекс українського журналіста, Декларація принципів поведінки журналістів (Міжнародної федерації журналістів) та міжнародні стандарти та принципи журналістської етики.
Експерти того ж таки Інституту масової інформації проаналізували 5000 новин із 50 найвідвідуваніших українцями новинних сайтів (по 100 новин поспіль з кожного ресурсу впродовж 1 тижня в червні 2018 р.). Мас-медіа для аналізу обиралися за рейтингами TNS та Gemiu, і виявили, що кожна п’ята новина є фейком або порушує стандарти журналістики.
Українське суспільство вже четвертий рік перебуває у стані інформаційної війни з Росією.
Як ви думаєте, чи повинні базові настанови журналістики змінюватися, коли ваша країна в небезпеці? Наведіть аргументи.
Експерти розробили пам’ятку щодо стандартів журналістики під час війни. З чим ви згодні, а з чим би посперечалися?
Думка експерта
Перед журналістами в Україні стоїть завдання повернутися до журналістики. До нормальної роботи, а не loyalty-журналістики (журналістика відданості), яка, фактично, і є пропагандою. Потрібно інформувати про все, що може бути цікавим для цільової аудиторії. Інформація повинна бути перевіреною і достовірною. І, звичайно, не варто забувати про основні журналістські стандарти — баланс, точність.
Валерій Іванов, професор, д.ф.н., Президент Академії української преси
Споживаючи новини
Довіряйте лише інформації, підтвердженій кількома достовірними (бажано офіційними) джерелами.
Якщо бачите сенсаційну, шокову, обурливу новину, відправте її у тригодинний карантин. Навіть офіційні сайти можуть зламати. Якщо за три години спростування або уточнення немає, можете реагувати.
Не панікуйте. Хаос і паніка нічим не допоможуть Україні. Якщо не можете не панікувати, робіть це тихо, щоб не заразити інших.
Не зациклюйтесь. Якщо відчуваєте, що в десятий раз перечитуєте одні й ті самі новини або другу годину безперестанку оновлюєте стрічку фейсбука, краще візьміться до роботи.
Читайте якісні іноземні мас-медіа, але не ображайтесь, що вони висвітлюють наші події нейтрально. Якщо бачите ретрансляцію російських фейків або пропаганди, краще зверніться до редакції або напишіть коментар зі спростуванням. Про те, як розпізнати фейк, можна почитати тут. Список правил від MediaLab.Online.
Джерела інформації. Класифікація джерел. Як верифікувати джерела
Існує кілька категорій джерел інформації:
Першоджерела (або первинні джерела) — оригінальні джерела, які не передбачають інтерпретації інформації. Це люди і створені ними тексти, які вже дещо дистанційовані від нас. До таких належать: тексти, листи, фотографії, щоденники, малюнки, дані від науково-дослідних і соціологічних інститутів, органів влади, установ статистики, архівів тощо.
Вторинні джерела — відомості, отримані з першоджерел. Це джерела, які пройшли етап інтерпретації, аналізу, узагальнення та критики. Вторинні джерела включають науково-популярні публікації, підручники й інші навчальні матеріали.
Третинні джерела — це компіляції та інші подібним чином організовані джерела (реферати, довідники, бібліографії, енциклопедії, бази даних), які формуються з інформації першоджерел і вторинних джерел.
Найдостовірнішими є першоджерела, а найбільше потребують перевірки третинні джерела.
Щоб впізнавати пропаганду, цензуру, маніпуляцію, фейк, Академія української преси розробила для тебе порадник щодо джерел інформації.
Далеко не всі факти ми можемо перевірити самостійно, тому наше знання багато в чому ґрунтується на довірі до джерел. Джерело вважається більш надійним, що найбільш нейтральним (неупередженим) є його відношення до теми чи події. Також суттєвим є компетентність джерела в проблемі, що розглядається, його близькість (але незаангажованість) до події, процесу або явища, які висвітлюються в новині.
Три кроки медіаграмотної особистості:
1. Порівнює джерела інформації
Перевіряє потрібну інформацію за допомогою кількох джерел, адже неправдива, неповна інформація призводить до хибних висновків і рішень, а помилкові рішення — до катастрофічних наслідків. Що більшою є кількість джерел, то більше гарантій достовірності інформації. Популярність та авторитетність джерела ще не є гарантією достовірності. До випадкових, одиничних відомостей необхідно ставитися з великою обережністю. Що більше однакових відомостей отримано з різних джерел, то достовірнішими є ці відомості.
2. Перевіряє репутацію джерела інформації
Джерело завжди несе відповідальність перед своєю аудиторією за надані факти, за їх точність, достовірність і повноту відомостей, на яких вони ґрунтуються, збалансованість різних точок зору. Ця відповідальність не лише репутаційна, а й матеріальна. За надання сумнівних даних редакція може втратити читачів, понести фінансові збитки й навіть відповідати перед правоохоронними органами. Солідні медіа шанують свою репутацію і ніколи не стануть ризикувати, публікуючи тенденційну чи зумисно перекручену інформацію. Якщо інформація не викликає цілковитої довіри, достатньо перевірити її в кількох інших незалежних джерелах. Також варто почитати історію редакції, дізнатися імена її керівників, ознайомитися з відгуками читачів і думками експертів.
3. Дізнається про автора джерела інформації
Якщо інформація викликає сумніви, потрібно перевірити, хто є автором. Якщо автор не зазначений, слід поставитись до тексту максимально скептично. Якщо автор залишає електронну пошту для зв’язку або можливість коментування, рівень довіри до тексту зростає. Варто поґуґлити його ім’я, аби побачити, що про нього кажуть інші. Чи опубліковані ці відгуки на сайтах державних чи освітніх установ? Якщо так — можна довіряти їм більше.
Факт і судження. Замовні матеріали («джинса») та їхні ознаки.
Місінформація
Фактами можуть бути числа, дати, імена, події — усе, що можна підтвердити. Факти надають різноманітні джерела — органи влади, науково-дослідні та соціологічні інститути, установи статистики, архіви, пошукові інтернет-системи тощо. Джерелом інформації можуть стати й люди, наприклад свідки події тощо. Головне, що відрізняє факт від оцінки, — об’єктивність. Оцінка завжди відбиває чиюсь суб’єктивну позицію, емоційне ставлення. Факт не дає оцінок, ні до чого не закликає.
Думка (судження) виникла внаслідок роздумів, це продукт мислення, ставлення до чогось. Це оцінна інформація, яку дуже важко, навіть неможливо, перевірити. Думка в тексті часто з’являється у вигляді коментаря, інтерпретації.
На відміну від факту, думку можемо розглядати по-різному, наприклад, як важливу/неважливу. Наявність поряд із фактом думки часто впливає на наше його сприйняття. Думка «забарвлює» факт, програмує нас на його сприйняття так, як потрібно авторові медіатексту.
Стандарт достовірності
Кожний факт має містити посилання на джерела.
Експерт із медіаграмотності, журналіст-новинар Ігор Куляс зазначає такі наступні види порушень стандартів, які свідчать, що ми маємо справу зі спробами пропаганди чи поширення недостовірної інформації:
1. Посилання на джерела в інтернеті (і не важливо, чи це сторінки в соцмережах, інтернет-медіа чи сторінки офіційних організацій). Такі посилання в реальній журналістиці самі по собі є недостовірними, за відсутності ще й підтвердження із джерел, які заслуговують на довіру, оскільки інтернет є занадто динамічним і вразливим.
2. Інтернет як технологія «вкидів інформації». Для «вкидання» неправдивих фактів і думок пропагандистська машина користується простим прийомом: в інтернеті створюються одноразові або й «довгограючі» псевдомедіа. З них методом копіпейсту фейкова інформація, як брехня по селу, розходиться по реальних інтернет-ЗМІ, у редакціях яких не надто високі вимоги до перевірки інформації (а це, на жаль, більшість).
Щоб зрозуміти, як це працює, давайте зіграємо ще в одну гру зі створення такого псевдомедіа. Гра складається з 40–50 кроків. Учасник — політик, який запустив інтернет-медіа і намагається наростити його (і свою) популярність і впливовість.
http://texty.org.ua/d/manipulator-game/?fbclid=IwAR2MbaO21RAX6R9H0b4ykfg1X07czu7Yy 3GapmoIZUNlqf4ns1yqwTj8uI8
3. Посилання на розмиті джерела інформації про факти. У якісних медіа журналіст отримує інформацію від конкретної людини і, за стандартом достовірності, подаючи цю інформацію, повинен на цю конкретну людину послатися з коротким поясненням її компетентності. Посилання такого типу, як «наші джерела в уряді», «в мерії кажуть», «поліція не повідомляє» тощо, є некоректними й неправдивими.
4. Посилання на повністю анонімні, ніяк не визначені джерела. Це ще більший рівень недостовірності, бо з таких посилань узагалі неможливо зрозуміти, про кого йдеться і який стосунок джерела мають до цієї інформації. На російських пропагандистських каналах дуже популярними є псевдопосилання такого виду: «некие источники сообщают», «как сообщают разные источники», «в СМИ сообщалось», «по словам источников, знакомых с ситуацией в Верховной Раде» тощо. Цей досвід активно копіюють і українські пропагандистські ресурси.
5. Посилання-узагальнення на невизначені групи людей. Це псевдопосилання такого виду, як «люди кажуть», «багато хто впевнений», «загальновідомо» тощо. Ці псевдопосилання свідчать, що реального джерела інформації у пропагандиста нема. До того ж будь-яке узагальнення за визначенням є неправдою.
6. Подача фактів узагалі без посилань на їх джерело. Що може свідчити лише про те, що ці факти вигадані пропагандистами.
7. Подача суб’єктивної думки з узагальненим посиланням на її авторство. Це є ще грубішим порушенням стандарту, ніж подача фактів без коректних посилань на джерело. Суб’єктивна думка є невід’ємною від суб’єкта, який її висловлює. Тому посилання, що імітують авторитетність авторів думки, не називаючи їх, є повністю некоректними. Вони мають такий вигляд: «експерти вважають», «аналітики кажуть», «фахівці впевнені» тощо. У більшості випадків до того ж висловлюються думки самих пропагандистів.
Джерело: https://detector.media/doc/images/news/archive/2016/143749/Propaganda_A5_web.pdf
Вправа. Перед вами стаття «Львівську поліцію очолив донецький».
Прочитайте її і проставте поряд із текстом номери порушення стандарту достовірності, які ви помітили. Як ви думаєте, яка була мета створення саме такого тексту?
Львівську патрульну поліцію очолив «донецький».
Усе попереднє керівництво показово понизили. Кажуть, ротація…
Новий керівник управління Патрульної поліції Львова — Роман Пилипенко (зліва)
і його заступник — Андрій Богуш
У Львові несподівано звільнили керівника управління Патрульної поліції Львова та його заступників. Новим шефом Патрульної поліції став 34-річний Роман Пилипенко. Він народився в місті Макіївка Донецької області. До цього часу очолював управління Патрульної поліції в Запоріжжі. Його перший заступник — 29-річний Андрій Богуш з Жовківщини. Дотепер був т.в.о. начальника управління Патрульної поліції у м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному…
Антону Пузиревському, який керував патрульною поліцією Львова з 2015 року, запропонували стати керівником патрульних у Тернополі. Максиму Підболячному, який був його першим заступником, запропонували посаду інспектора в Рівному. Наразі пан Підболячний у відпустці. Заступника Юрія Качмара понизили до комбата… Ось така дивна ротація…
Представляти новий керівний склад приїхав заступник начальника Департаменту Патрульної поліції Олексій Білошицький. Він зазначив, що це призначення відбувається в рамках планової кадрової ротації, яка має пройти по всій Україні. Така ротація керівництва патрульної поліції, окрім Львова, відбувається в Тернополі, Запоріжжі, Маріуполі, Сєвєродонецьку та Лисичанську. У Києві, як з’ясувалося, усе без змін…
З одного боку, добре, що відбувається зміна керівників. Вони не «обростають» зв’язками. Проте ротація керівного складу патрульної поліції Львова відбулась одразу після того, як у Львівській обласній раді сталися заворушення. Відтак виникли деякі підозри. Нагадаємо, 30 травня ЛОР штурмували радикально налаштовані націоналістичні сили. Як потім з’ясувалося, це були привезені до Львова жителі Чернівецької, Івано-Франківської, Дніпропетровської та Київської областей. Того ж дня патрульні затримали «тітушок» і транспорт, яким їх привезли.
Новий керівник управління Патрульної поліції Львова під час брифінгу з журналістами почувався наче не у своїй тарілці. Помітно нервував… Сказав, що кардинальних змін як у роботі, так і кадрових в управлінні не буде. «Будемо працювати в тому ж дусі. Зміни будуть точкові. Зробимо акцент на розкритті кримінальних злочинів», — сказав Роман Пилипенко.
Деякі журналісти, зокрема, зауважили, що Антона Пузиревського явно понизили, мовляв, Тернопіль — менша кількість населення і менша кількість особового складу. Просили столичного керівника назвати недоліки в роботі звільненого. Пан Білошицький відповів, що недоліків немає.
Антон Пузиревський, який вийшов до журналістів після представлення, також був небагатослівний. Спростував припущення журналістів, що його переводять в інше місто через штурм Львів ської обласної ради. Наголосив, що того дня патрульні працювали професійно і якісно. Щодо пропозиції очолити патрульну поліцію Тернополя, сказав, що подумає. Як дізналася журналістка «ВЗ» з поінформованих джерел, сам Пузиревський під час цих буремних подій під облрадою був на лікарняному — мав запалення легенів. Проте чутки про його відставку уже були…
Зранку наступного дня повідомив про своє рішення. «Від посади керівника управління Патрульної поліції Тернополя я відмовився, — сказав у коментарі «ВЗ» Антон Пузиревський. — Наразі повертаюся до сім’ї у Червоноград. Планую займатися цивільними справами». Нагадаємо, до того, як Антон Пузиревський очолив Патрульну поліцію Львова, він служив в АТО (був командиром роти, згодом командиром батальйону). У 2007 році закінчив Львівський національний університет ім. І. Франка за спеціальністю «Психолог». Був приватним підприємцем. Так виглядає, що пан Пузиревський остаточно розчарувався у так званих реформах поліції. Мабуть, пішов на принцип, адже всю команду його заступників розпорошили по різних областях. От і відмовився далі служити…
«Мені шкода, що цю команду під прикриттям «планової ротації» усувають. Керівництво позбувається Пузиревського, Качмаря та Підболячного, а це порядні люди. Питання: чому поліції не потрібні порядні люди?» — написала на своїй сторінці у «Фейсбуці» громадська активістка Вікторія Балицька.
За її словами, під час служби Пилипенка у Запоріжжі було два проколи у довіреному йому підрозділі. «Під час навчальних стрільб один патрульний чистив зброю і випадково вистрелив у колегу, поранивши його. Це грубе порушення правил техніки безпеки. Як проводилися інструктажі? Хто це контролював? Другий випадок: 7 травня цього року у Запоріжжі патрульний автомобіль переїхав жінці ногу, та впала і зламала склепіння черепа. Померла в лікарні, мати трьох дітей. Вона захищала свого чоловіка-правопорушника, який, наскільки мені відомо, від патрульних утік під час того інциденту», — додала Балицька.
«Припускаємо, що вище керівництво вирішило «завести» до Львова «своїх» людей. Кажуть, попередні керівники управління Патрульної поліції валіз із грошима до столиці не возили… Невже реформи в поліції — це лише порожні балачки? Невже повертаємося до старої системи поборів, яка існувала при ДАІ?» — обурювалося джерело. Попри те, що керівництво патрульної поліції запевняє, що ротація є плановою і жодних претензій до керівного складу львівських патрульних немає, у журналістів залишилося стійке відчуття, що столичні керівники явно щось недоговорюють. А це суперечить задекларованим після Майдану принципам прозорості та відкритості. Поганий знак…
Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/ukraine/201038-lvivsku-patrulnu-politsiiu-ocholyv-donetskyi
Ми всі — аудиторія медіа і медіатексти створюються, щоб впливати на нас. ГО «Інститут масової інформації» візуалізував путівник, як відрізнити спроби зманіпулювати.
Джерело: https://imi.org.ua/infographics/
Добре всім знайома ситуація: ви поспішаєте на роботу і вам в руки тицяють безкоштовну газету. Переглянемо ролик: https://www.youtube.com/watch?v=IeBmvFMfYWw
А ось перед нами постер, де проілюстровано 5 принципів медіаграмотності. На вашу думку, про який із принципів ішлося в переглянутому відео.
Підказка: Про другий, що медіа формують наше відчуття реальності більше, аніж досвід.
https://ms.detector.media/mediaprosvita/mediaosvita/pyat_klyuchovikh_printsipiv_mediagramotnosti_ vizualizatsiya/
Фронтальна дискусія: Як ви думаєте, настільки ви залежні в прийнятті своїх рішень від інформації, яку отримали від медіа?
У медіа є ще один тип загрозливих матеріалів. Це — «джинса», проплачений матеріал, зумисно прихована реклама чи антиреклама, замаскована під новини, авторські тексти, аналітика тощо. Це сленгове слово, що має вжиток на ринку українських медіа. Читача не повідомляють про справжню мету оприлюднення медіатексту, і він сприймає його як частину журналістських матеріалів, пропонованих редакцією. Одна з версій походження терміна — це джинси, у кишеню яких кладеться гонорар за підготовку та/або розміщення замовних матеріалів.
Як розпізнати «джинсу» в інтернеті?
Перехід по QR-код по https://ms.detector.media/mediaprosvita/how_to/yak_rozpiznati_ dzhinsu_v_interneti/
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Що ви бачите на малюнку? Про що це зображення?
Переглянемо відео «П’ять звичок критичного мислення»
https://www.youtube.com/watch?v=u6kIiJThov8&list=PLYf8uL0I5yuRPSzmjN_x3R9x33qQOLODb
Думка експерта
Критичне мислення розгортається у кілька етапів. Перший етап — це усвідомлення проблеми. Як ми вже знаємо, догматичне мислення проблеми не бачить. Саме критичне мислення дає змогу людині помітити та усвідомити ті суперечності, яких більшість не помічає. Другий етап — це спроба розв’язати проблему тими відомими знаннями та способами дій, що нам доступні. У процесі приходить також усвідомлення того, що нам їх не вистачає, ми не можемо розв’язати завдання на тому рівні мислення, на якому воно виникло. Саме тому на третьому етапі відбувається перестукування наших знань, способів дій та установок, наших цінностей, нашого способу мислення. На цьому етапі відбувається інсайт або прорив. Останній (четвертий) етап, коли нам необхідно віднайдене рішення обґрунтувати. На цьому етапі ми використовуємо всі можливості логіки, фактологічне та ціннісне обґрунтування. Отже, критичне мислення розглядалось як прикладення наукового підходу до практичних ситуацій і розв’язування тих життєвих проблем, які перед нами постають, за допомогою наукового методу.
Сергій Терно, д. іст.наук
Критичне мислення — це комплекс усвідомлених дій і навичок, які ми застосовуємо, коли оцінюємо інформацію, перевіряючи її на достовірність і наявність маніпуляцій.
Вправа: Правда чи фейк?
Більшість українців вважають, що вони здатні відрізнити правду від фейку.
А ви?
Давайте пройдемо текст від StopFake
http://test.stopfake.org/ru/
Вправа: Правда чи фейк?
Перегляньте відео. Що це — правда чи фейк?
Назвіть три джерела, де можна перевірити оприлюднену інформацію.
https://www.dailymotion.com/video/x6rdkx4
Це фейк!
Улітку 2018 року експертка Інституту розвитку регіональної преси Альона Романюк вирішила дослідити, наскільки українські медіа вразливі до фейків. Зібравши електронні адреси видань п’яти областей, вона розіслала їм прес-реліз про небезпеку кульових блискавок і про те, як можна захиститись від цього небезпечного природного явища. Наслідки експерименту вразили: безневинний і, як видавалось, шитий білими нитками фейк поширили десятки ЗМІ «У серпні мешканці Запорізької області зможуть побачити кульові блискавки». Прес-реліз експертка розіслала на редакційні адреси 160 засобів масової інформації від імені організації з дуже абсурдною назвою: «Український підрозділ Всесвітньої організації управління океаном та атмосферою». Додала посилання на справжній звіт NASA про те, що у світі було зафіксовано 118 температурних рекордів, і речення з Вікіпедії про кульову блискавку. А ще кілька абсурдних порад на кшталт «не панікуйте, кульові блискавки можуть відчувати хвилі страху», «відсуньте всі металеві речі з позиції навприсядки», «уникайте поля зору кульової блискавки».
Перша публікація з’явилась за півгодини після розсилки. За перші п’ять годин реліз опублікували понад сімдесят видань. А до ночі він вийшов на всеукраїнський рівень — про кульові блискавки написала агенція «ГолосUA». У соцмережах новина поширювалась із неймовірною швидкістю. Публікація одного з миколаївських сайтів набрала за кілька годин 110 тисяч переглядів.
Наступного дня в ТСН на «1+1» вийшов сюжет про кульові блискавки. Вони посилались не на «Український підрозділ Всесвітньої організації управління океаном та атмосферою», а на «англомовні сайти». Це був епічний сюжет.
На фейсбуку «Плюсів» сюжет подивилися двісті тисяч людей, перш ніж канал його видалив. На ютубі — понад двісті тридцять тисяч. І ще мільйони бачили його в ефірі. Після цього інформацію поширювали інші всеукраїнські ЗМІ, але вже з посиланням на «1+1». Сотні медіа писали про блискавки; хвиля вщухла лише в середині серпня. Тоді я описала цю історію.
Головний висновок: медіа не перевіряють інформацію. Можна було просто заґуґлити й побачити, що цієї організації не існує. Можна було подзвонити в Гідрометцентр і почути, що кульові блискавки неможливо спрогнозувати. Так ми побачили, яка велика проблема в українських журналістів — як і в суспільства загалом, — із критичним мисленням.
Правда чи фейк?
Напиши модуль перевірки джерел інформації до цього медіаповідомлення.
https://www.facebook.com/KommissarRexUA/videos/1746797878875597/
І знову фейк!
Більше ніж 15 українських видань оприлюднили «фейкову» новину про те, що продовження відомого європейського серіалу «Комісар Рекс» зніматимуть у Львові. Цю «качку» навмисно поширили студенти львівської Школи журналістики Українського католицького університету (далі УКУ) в рамках експерименту, присвяченого пропаганді і фейкам у ЗМІ. Деякі редактори видань, які надрукували новину про зйомки, вважають подібні експерименти «неетичними». Радіо Свобода поспілкувалося з двома сторонами експерименту.
Вигаданий бюджет у 6 мільйонів євро, підроблена сторінк у Facebook та ескізи «зйомок» на звичайному папірці — щоб надурити українських журналістів, студентам львівської Школи журналістики УКУ знадобилося 6 днів і 9 доларів. Саме за цей час і цим коштом вони створили в соцмережі сторінку «Kommissar Rex in der Ukraine / Комісар Рекс в Україні», де оголосили про майбутні зйомки українського сезону серіалу про поліцейського та його напарника.
«Фейк» стало словом року в 2016. А от у 2018 словом року стало слово «місінформація» — це неправдива або недостовірна інформація, яка поширюється з метою обману, або ненавмисно (себто, не усвідомлено, що вона не відповідає дійсності) помилкова або неточна інформація. Приклади місінформації включають неправдиві чутки, образи й витівки, тоді як приклади більш свідомої дезінформації включають шкідливий контент, такий як містифікація, підказка і пропаганда. Місінформація — відносно нова практика, розповсюдження недостовірної інформації вважається синонімом терміна «фейові новини». Використання Facebook та інших соціальних медіа для розпалювання насильства та конфліктів було задокументовано по всьому світу у 2018 році, але найбільше цей феномен проявив себе в США під час виборів Президента Дональда Трампа.
Місінформація виникла в епоху технологічних досягнень, коли сайти соціальних мереж стають все більш популярними. Ці сайти є простою точкою доступу для викривленого інформування. Вони надають користувачам можливість швидко поширювати інформацію іншим без підтвердження її правдивості. Також інші користувачі можуть обмінюватися даними або змінювати дані, щоб додати власні думки. Під час дослідження цих джерел важливо дізнатися, якою мірою буде розповсюджена місінформація, до якої аудиторії та як швидко вона пошириться.
Сучасні соціальні структури надають ґрунт для поширення місінформації під час політичних обговорень у самоврядній цивілізації. Ця нова структура влади дає змогу незначній кількості людей через механізми методичної, соціальної і політичної експертизи поширювати величезні обсяги місінформації або «фальшивих новин».
Токсичний — Оксфордський словник англійської мови назвав прикметник «токсичний» (toxic) словом 2018 года. Цього року кількість переглядів сторінок із тлумаченням цього слова збільшилося на 45 %. «Оксфордське слово року» — це слово або вираз, відображає настрій або заклопотаність минулого року, і має потенціал як термін культури.
Прикметник «токсичний» визначається як «отруйний» і вперше з’явився в англійській мові в середині XVII ст. від середньовічного латинського «токсика», що означає «отруєний» або «пройнятий отрутою».
Токсичний хімікат особливо значимий, так як відбулося отруєння нервово-паралітичними засобами в Британії колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його доньки. Увага світової громадськості до цієї справи, як і турбота щодо доступу до запасів токсичних хімікатів, призвела до того, що «хімікат» стало словом, що найчастіше вживалося зі словом «токсичний».
Ще одним виміром слова «токсичний» став вираз, який набув популярності в 2018 році щодо інформаційної політики Росії — «країна, що виробляє токсичний контент». Саме так світова громадськість оцінює пропагандистську політику цієї країни.
Як це — аналізувати медіатексти і медіапослання?
Нижче наведені питання, що дають змогу критично ставитися і аналізувати медіамеседжі. Цю схему розробили фахівці Національної асоціації освіти з медіаграмотності (NAMLE) у 2007 році.
ОСНОВНА ШПАРГАЛКА ДЛЯ
КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ
Хочете потренувати навички критичного мислення? Задавайте собі питання,
коли знаходите або обговорюєте нову інформацію.
Ці широкі різнобічні питання мають необмежене застосування!
| ХТО | ... виграє від цього? ... /кому це буде шкідливо? ... також обговорює це? ... заслуговує на визнання за це? |
... найбезпосереднішим чином впливає? ... /з ким найкраще проконсультуватися? ... буде ключовими людьми в цьому? ... приймає рішення з цього приводу? |
| ЩО | ... є сильними/слабкими сторонами? ... /який є інший погляд на це? ... є іншою альтернативою? ... ми можемо зробити, щоб досягти позитивних змін? |
... є найкращим/найгіршим варіантом розвитку подій? ... є найбільш/найменш важливим? ... могло би бути контраргументом? ... перешкоджає нашим діям? |
| ДЕ | ... ми могли б це спостерігати в реальному світі? ... є аналогічні концепції/ситуації? ... є сама потреба в цьому? ... в світі це буде проблемою? |
... ми можемо отримати більш детальну інформацію? ... /куди нам звернутися за допомогою? ... /куди ця ідея нас приведе? ... області для поліпшення? |
| КОЛИ | ... це прийнято/не прийнято? ... б це йшло на користь нашому суспільству? ... це викликає проблеми? ... найкращий час, аби вжити заходів? |
... ми будемо знати, що досягли успіху? ... це вже зіграло свою роль в нашій історії? ... ми можемо очікувати, що це зміниться? ... ми повинні просити про допомогу з цим? |
| ЧОМУ | ... це є проблемою/викликом? ... це стосується мене/інших? ... це кращий/гірший сценарій? ... люди під впливом цього? |
... люди повинні знати про це? ... це існували так довго? ... ми дозволили цьому статися? ... існує потреба в цьому сьогодні? |
| ЯК | ... це схоже на __________? ... це зашкодить? ... ми знаємо, що це правда? ... нам небезпечно дати цьому раду? |
... це буде на корписть нам/іншим? ... це шкодить нам/іншим? ... ми бачимо це в майбутньому? ... ми можемо змінити це для нашого блага? |
Джерело: За матеріалами global digital citizen foundation. http://www.criticalthinking.expert/usi-materialy/ universalna-shpargalka-z-krytychnogo-myslennya-u-bud-yakij-sytuatsiyi/
Рефлексія
А як критичне мислення може знадобиться тобі в навчанні?
Ми пропонуємо тобі CRAAP — це тест, розроблений Сарою Блейкслі та її командою бібліотекарів Каліфорнійського державного університету, щоб перевірити достовірність джерел в академічних дисциплінах. Через величезну кількість джерел, що існують в Інтернеті, важко сказати, чи можна використовувати ці джерела як інструменти для дослідження. Таким чином, тест CRAAP полегшує педагогам і студентам визначити, чи можна довіряти їхнім джерелам. CRAAP є абревіатурою для компатебільності, релевантності, повноважень, точності та мети. Використовуючи тест CRAAP під час оцінки джерел, дослідник зменшує ймовірність використання недостовірної інформації.
Звернися до своєї останньої курсової (реферату) й оціни використані джерела за цим тестом.
Робочий лист тестування CRAAP
Використовуйте наступний список, щоб допомогти вам оцінити джерела. Відповідайте на запитання, а потім оцінюйте кожне з 5 частин від 1 до 10 (1 = ненадійна, 10 = відмінна). Підбийте підсумки, щоб дати вам уявлення про те, чи ви повинні використовувати цей ресурс.
Компатебельність і своєчасність інформації
Коли була опублікована або розміщена інформація?
Чи було переглянуто або оновлено інформацію?
Чи інформація не застаріла для вашої теми?
Чи функціонують посилання?
Актуальність: важливість інформації для ваших потреб?
Чи пов’язана інформація з вашою темою або відповіддю на ваше запитання?
Хто є цільовою аудиторією?
Чи є інформація на відповідному рівні?
Чи розглядали ви різні джерела, перш ніж вибрати цей варіант?
Чи буде вам зручно користуватися цим джерелом для дослідження?
Повноваження: джерело інформації.
Хто є автором / видавцем / джерелом / спонсором?
Чи вказано повноваження автора або організаційну приналежність?
Які дані надано про повноваження автора чи організаційні приналежності?
Яка кваліфікація автора щодо означеної теми?
Чи є контактна інформація, наприклад, видавець або адреса електронної пошти?
Чи вказує на URL-адресу що-небудь про автора або джерело?
Точність: надійність, правдивість і правильність змісту
Звідки походить інформація?
Чи підтверджена ця інформація за допомогою доказів?
Чи була інформація переглянута або рецензована?
Чи можете ви перевірити будь-яку інформацію в іншому джерелі?
Чи є мова й інтонація упередженими й вільними від емоцій?
Чи існують орфографічні, граматичні або інші типографські помилки? Мета: причина існування інформації
Яка мета інформації?
Чи зрозуміли автори / спонсори свої наміри або мету?
Чи є інформаційний факт? думка? пропаганда?
Чи є точка зору об’єктивною і неупередженою?
Чи існують політичні, ідеологічні, культурні, релігійні, інституційні чи особисті упередження?
Усього:
45–50 — відмінно
40–44 — добре
35–39 — посередньо
30–34 — близько до неприпустимого
30 і нижче — неприпустимо
Джерела
1. Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін: Посібник для вчителя. За ред. В. Іванова, О. Волошенюк, О. Мокрогуза — К.: Центр вільної преси, Академія української преси, 2016. — 201 с.
2. Гуменюк Л., Потапова В. Практична медіаграмотність. Посібник для бібліотекарів К.: Центр вільної преси, Академія української преси, 2015
3. https://uk.wikipedia.org/wiki/ Громадянська_журналістика
4. http://www.aup.com.ua/rezultati-monitoringu-novin-napere/
5. http://medialab.online/news/potoibiknovyn/?fbclid=IwAR2tmUiNDTKHV9XH2nGqNApzgDsurS_yd 5VYZ6CtbynB6N_jRAkUP-6sBN4
6. https://detector.media/infospace/article/164308/2019-03-21-dzherela-informatsiimediagramotni-st-i-rosiiska-propaganda-rezultati-vseukrainskogo-opituvannya-gromadskoi-dumki/
7. https://ms.detector.media/mediaprosvita/mediaosvita/detektor_figni/
8. https://ms.detector.media/mediaprosvita/how_to/yak_rozpiznati_dzhinsu_v_interneti/
9. https://www.facebook.com/search/top/?q=media%20iq%20-%20 %D1 %82 %D0 %B2 %D1 %96 %D0 %B9 %20 %D0 %BC%D0 %B5 %D0 %B4 %D1 %96 %D0 %B9 %D0 %BD%D0 %B8 %D0 %B9 %20 %D1 %96 %D0 %BD%D1 %82 %D0 %B5 %D0 %BB%D0 %B5 %D0 %BA%D1 %82&epa=SEARCH_BOX
Для тих, хто хоче знати більше:
Онлайн-курс «Наука повсякденного мислення»
https://courses.prometheus.org.ua/courses/UQx/THINK101/2016_T2/about
газета від StopFake https://www.stopfake.org/tvoe-pravo-znat-24/
