Розділ 5
ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ
В ДОСЯГНЕННІ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ
ТЕМА 6
РИНОК ПРАЦІ
розглянути основи ринку праці, його суб’єктів та особливості взаємодії попиту на працю та пропозиції праці; дослідити основні характеристики працівника та його основний дохід — заробітну плату.
розрізняє функції та права роботодавців і найманих працівників на ринку праці; оцінює вимоги роботодавців щодо найманих працівників та запропонований рівень заробітної плати.
усвідомлює необхідність навчання впродовж всього життя; поділяє думку, що професіоналізм є запорукою успішної діяльності на ринку праці та високої заробітної плати.
Ринок праці є місцем взаємодії економічних суб’єктів з приводу особливого товару — робочої сили. Саме його функціонування забезпечує підприємцям та працівникам засоби задоволення їх потреб — прибуток та заробітну плату.
Ринок праці та його суб’єкти
Ринок праці — це система економічних відносин між покупцями і продавцями праці з приводу купівлі та продажу особливого товару — робочої сили, яка не відокремлена від свого власника — працівника. Ціною робочої сили є заробітна плата.
На ринку праці діють такі суб’єкти:
домогосподарства, які володіють ресурсами робочої сили та виступають її продавцями;
підприємства та держава (роботодавці), які виступають покупцями робочої сили.
Будь-який ринок є системою взаємодії попиту та пропозиції.
Попит на працю являє собою платоспроможне бажання підприємств з приводу купівлі-продажу робочої сили за різним рівнем заробітної плати.
Величина попиту на працю — це та чисельність працівників, яку бажають і в змозі найняти підприємці за конкретного рівня заробітної плати.
Між величиною попиту на працю та рівнем заробітної плати існує обернена залежність — що ви- щим є рівень заробітної плати (W), то роботодавці захочуть та будуть у змозі найняти меншу кіль- кість робочої сили (Ld), і навпаки. Ця залежність графічно ілюструється кривою попиту на працю.
Крива попиту на працю
Попит на працю (як і на інші ресурси) залежить від попиту на товари і послуги, тобто є похідним. Крім того, попит на працю залежить від її продуктивності. У цілому, що вищою є продуктивність праці, то вищий попит на неї.
Пропозиція праці являє собою платоспроможне бажання працівників зайняти робочі місця за різним рівнем заробітної плати.
Величина пропозиції праці — це та чисельність працівників, які бажають і в змозі працювати (зайняти робочі місця) за конкретного рівня заробітної плати.
Між величиною пропозиції праці та рівнем заробітної плати існує пряма залежність — що вищим є рівень заробітної плати (W), то більше працівники захочуть і будуть у змозі працювати (Ls), і навпаки. Однак ця залежність має певну межу. Це пов’язано з тим, що за зростання рівня заробітної плати працівники починають цінити більше дозвілля, ніж години праці, і як би надалі не зростала заробітна плата, орієнтири працівника змінюються у бік вибору відпочинку, тобто крива пропозиції праці починає набувати від’ємного нахилу.
Крива пропозиції праці
На висхідній частині кривої пропозиції праці діє «ефект заміщення» — працівнику вигідно відмовлятися від годин дозвілля заради збільшення робочого часу в міру зростання заробітної плати. На від’ємній частині кривої пропозиції діє «ефект доходу» — працівник за досить високого рівня заробітної плати починає більше цінувати дозвілля, ніж години праці.
Суб’єкти ринку праці мають різні і навіть прямо протилежні інтереси. Роботодавці зацікавлені у відносно низькій зарплаті при наймі працівників, а останні — у високій зарплаті. У результаті взаємодії між ними на ринку праці визначаються взаємоприйнятні умови праці та заробітна плата.
Рівновага на ринку праці — це ситуація, за якої інтереси працівників і роботодавців збігаються, тобто встановлюються рівноважні параметри — рівноважна чисельність працівників (Le) і рівнважна заробітна плата (We), що ілюструє рис. на с. 224.
Рівновага на ринку праці
Рівноважна заробітна плата — це такий рівень заробітної плати, який урівноважує попит і пропозицію праці.
Методика
Роздуми
Будь-який ринок має свій об’єкт купівлі-продажу. На ринку праці таким об’єктом є робоча сила, яка невіддільна від свого власника — працівника. Поміркуйте над запитаннями:
Чому на ринку праці продається не праця, а робоча сила?
Що являє собою робоча сила?
Чому робоча сила не відокремлена від свого власника, як будь-який інший ресурс?
Чи була людина колись об’єктом купівлі-продажу?
Що є ціною на ринку праці?
Аналогія
Викладач за аналогією із товарним ринком просить побудувати криві попиту на працю та пропозиції праці. Окремого розгляду потребує крива пропозиції праці, яка відрізняється від звичайної висхідної кривої пропозиції. Аналізуючи попит на працю та пропозицію праці викладач дає завдання за аналогією: запропонувати фактори, які зумовлюють зміни в цих елементах механізму функціонування ринку праці.
Мозковий штурм
Завдання: пояснити особливу конфігурацію кривої пропозиції праці та пояснити ефекти заміщення та доходу, які її обумовлюють. Перед кожним учасником постає запитання: «За якого рівня заробітної плати ви б почали відмовлятися від годин праці, на користь годин дозвілля?»
Коментар. Ринок праці є особливим сегментом національного ринку, де продається специфічний товар — робоча сила. Як і будь-який інший ринок, ринок праці є процесом взаємодії попиту на працю та пропозиції праці. Ціною праці виступає заробітна плата.
Характеристики працівника як суб’єкта ринку праці
Працівник є важливим суб’єктом ринку праці, оскільки людина є головною продуктивною силою, яка здатна перетворити засоби виробництва у речі, придатні для задоволення людських потреб.
Основними характеристиками працівників є: вік, стать, стан здоров’я, освіта, професія, професіоналізм, компетентність, кваліфікація та спеціальність.
Професія — це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.
Із категорією «професія» тісно пов’язана категорія «професіоналізм». Так, професіоналізм — це високий рівень оволодіння професією або сукупність досягнутих громадянином теоретичних знань, практичного досвіду і професійних навичок у певній сфері людської діяльності. Професіоналізм передбачає формування інтелекту як здатності до вирішення нових завдань та отримання нового знання. Важливо зазначити, що професіоналізм є необхідною умовою самореалізації людини в суспільстві, що визначає найвищий рівень задоволення потреб (за А. Маслоу).
Вужчою, ніж професія, є характеристика працівника — «спеціальність», яка являє собою вид трудової діяльності, що вимагає певного комплексу теоретичних знань і практичних навичок. Наприклад, викладач — професія, викладач економічних дисциплін — спеціальність.
Ще однією характеристикою працівника є кваліфікація, яка є сукупністю спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій визначеної складності. Рівень кваліфікації працівників характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді.
Компетентність працівника — це ступінь його кваліфікації, що дає змогу успішно вирішувати поставлені перед ним задачі, якісно і безпомилково виконувати свої функції як у звичайних, так і в екстремальних умовах, успішно освоювати нове і швидко адаптуватися до умов, що змінюються.
діляють такі види компетентності:
1) функціональна (професійна) компетентність, яка характеризується професійними знаннями й умінням їх реалізовувати. Вимоги до професійної компетентності залежать від рівня управління і характеру посади. Основою професійної компетентності є професійна придатність, що являє собою сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для здійснення ефективної професійної діяльності.
2) інтелектуальна компетентність, яка виражається у здатності до аналітичного мислення і здійснення комплексного підходу до виконання своїх обов’язків;
3) ситуативна компетентність, яка передбачає вміння діяти відповідно до ситуації;
4) часова компетентність пов’язана із вмінням раціонально планувати і використовувати робочий час;
5) соціальна компетентність, яка передбачає наявність комунікаційних і інтеграційних здібностей, уміння підтримувати відносини, впливати, досягати поставлених цілей, правильно сприй- мати й інтерпретувати чужі думки, висловлювати до них відношення, вести бесіди тощо.
Соціальна компетентність містить: знання етики ділового спілкування; уміння запобігати і відносно безболісно вирішувати конфлікти; уміння швидко і правильно передавати інформацію; уміння налагоджувати комунікації; уміння давати ясні і чіткі завдання й відповідно мотивувати робітників; уміння коректно вказувати на недоліки й робити зауваження, викликати довіру тощо.
Такого роду знання й уміння необхідні всім працівникам, а особливо — керівникам, оскільки в сучасному виробництві від злагодженості і гармонійності відносин у групі багато в чому залежить успіх підприємства в цілому. [1]
Методика
Диспут
Колективне обговорення питання — «У чому полягає взаємозв’язок між престижністю професії та рівнем заробітної плати?». Важливо: звернути увагу на те, що престижність професії визначається:
значимістю конкретної праці для розв’язання суспільних проблем, що потребує високого рівня кваліфікації. Цей чинник впливає на зменшення пропозиції на ринку праці, а отже зумовлює підвищення заробітної плати;
комфортнішими умовами праці, що підвищує пропозицію, а отже призводить до зменшення заробітної плати.
Отже, діють дві протилежні тенденції. За сучасних умов у тих сферах праці, де за поліпшених умов праці зберігається висока заробітна плата, праця вважається престижною. [2]
Розслідування
За допомогою інтернету знайдіть найбільш престижні професії, найбільш високооплачувані та найменш високооплачувані види діяльності в Україні. Робота у трьох малих групах, презентація роботи груп.
Коментар. Працівник є важливим суб’єктом ринку праці. Особливості діяльності працівника визначаються такими основними його характеристиками, як професія, професіоналізм, компетентність, кваліфікація та спеціальність.
Заробітна плата як дохід працівника
Головним доходом працівника є заробітна плата. У попередній темі нами було визначено, що товаром — об’єктом купівлі-продажу — на ринку праці є робоча сила.
Заробітна плата — це ціна, яку сплачує роботодавець працівникові за використання його робочої сили.
Заробітна плата має своє призначення, тобто виконує такі функції:відтворювальна — заробітна плата забезпечує умови відтворення робочої сили працівника, підтримує його працездатність та пов’язана з утриманням непрацездатних членів родини;
стимулююча — заробітна плата є засобом залучення населення до суспільно корисної праці, створює зацікавленість у підвищенні кваліфікації, оволодінні суміжними професіями, встановлює залежність її рівня від кількості, якості і результатів праці;
регулююча — заробітна плата забезпечує розподіл робочої сили за регіонами, галузями, підприємствами з урахуванням як особистих інтересів працівника щодо сфери прикладання своєї праці, так і інтересів ринкової економіки;
соціальна — заробітна плата відображає розподіл створеного продукту після його продажу між працівниками і власниками засобів виробництва.
Факторами, які впливають на заробітну плату є:
співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці;
наявність конкуренції на ринку праці;
сутнісні характеристики працівника і характер його праці;
відрахування із заробітної плати;
рівень соціалізації держави та її спрямування на досягнення високого рівня суспільного добробуту.
Сутність заробітної плати виражається в її основних формах і системах.
У даний час у всіх країнах застосовуються дві форми заробітної плати:
1) погодинна, за якою величина заробітної плати визначається тривалістю відпрацьованого часу;
2) відрядна, за якою величина заробітної плати залежить від кількості виробленого продукту.
Крім того, заробітна плата може бути номінальною і реальною. Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує працівник за продаж роботодавцю робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень працівника та рівень його споживання. Реальна заробітна плата — це кількість економічних благ, яку працівник може придбати за номінальну заробітну плату за даного рівня цін після вирахування податків.
Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: номінальної заробітної плати; рівня цін на предмети споживання; податків, які сплачують працівники до державного бюджету і фондів соціального страхування.
Заробітна плата має верхню й нижню межу. Верхня межа визначається рівнем продуктивності праці і встановлює максимальний рівень заробітної плати.
Нижня межа встановлює мінімальний рівень заробітної плати. Останній має бути не нижчим від прожиткового мінімуму. Мінімальна заробітна плата — це розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якої вона не може встановлюватися. Прожитковий мінімум — це мінімальна кількість засобів, потрібних для забезпечення життєдіяльності працівника і членів його сім’ї та відтворення його робочої сили.
Методика
Асоціативна схема
Об’єднайтеся в малі групи. До переліку понять: «праця», «робоча сила, «ринок праці», «заробітна плата», «верхня межа заробітної плати», «нижня межа заробітної плати», «мінімальна заробітна плата», «прожитковий мінімум» — створити схему, яка зможе ввібрати максимальну кількість слів, запропонованих учителем у логічній послідовності.
Практичне завдання
Повідомлення для студентів про існування двох форм заробітної плати. Закріплення матеріалу у вигляді такого практичного завдання — визначити, які характерні риси відносяться до погодинної, а які — до відрядної форми заробітної плати:
| Характерні риси | Погодинна форма | Відрядна форма |
|---|---|---|
| 1. Створюється можливість скорочувати кількість контролерів | ||
| 2. Не перебуває в прямій залежності від продуктивності й інтенсивності праці | ||
| 3. Дає змогу підприємцям повністю привласнювати результати зростаючої продуктивності праці | ||
| 4. Створюється видимість, що робітникові сплачується за всю працю | ||
| 5. Розширюються можливості використання робітників, працюючих на дому | ||
| 6. Робітник не зацікавлений в підвищенні продуктивності праці | ||
| 7. Поширена в індустріально розвинених країнах |
Кейс-метод
Викладач перед розглядом теми дає завдання дослідити питання: що являє собою трудовий контракт; які умови праці прописуються у ньому; з яких основних частин він складається. На занятті викладач об’єднує учасників у 4 групи та розкладає їм картки, на яких завчасно підготовлена інформація про вид підприємства та сферу діяльності. Завдання: укласти трудовий контракт (відведений час на виконання роботи — 15 хвилин). Після презентації результатів роботи кожної групи проаналізувати загальні та специфічні вимоги всіх груп залежно від поставленого завдання.
Коментар. Заробітна плата є головним доходом працівника і вважається ціною особливого товару — «робочої сили». Заробітна плата існує у формі погодинної та відрядної заробітної плати, може бути номінальною та реальною.
Рефлексія
1. Які суб’єкти взаємодіють на ринку праці та які інтереси у кожного з них?
2. Що врівноважує інтереси суб’єктів на ринку праці?
3. Поясніть, чому на певному етапі за дуже високого рівня заробітної плати працівники хочуть менше працювати.
4. Які найголовніші характеристики затребуваного працівника на ринку?
5. Що є метою діяльності працівника на ринку праці?
6. Що є нижньою й верхньою межею заробітної плати?
7. Як мають співвідноситись мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум?
8. Яку форму виплати заробітної плати ви б обрали — відрядну чи погодинну?
9. Які спеціальності користуються попитом у сучасному суспільстві? Яку спеціальність хочете обрати ви? Які знання і навички вам для цього потрібні?
Джерела
1. Балабанова Л. В. Управління персоналом [Текст] : навч. посібник / Л. В. Балабанова, O. B. Сардак. — Донецьк : ДонДУЕТ, 2006. — 471 с.
2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / за ред. В. Д. Базилевича; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — 9-те вид., доповн. — К.: Знання, 2014. — 710 с.
3. Економічна теорія: Практикум для студентів неекономічних спеціальностей: Навчальний посібник / Базилевич В. Д., Гражевська Н. І., Трохименко В. І. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2016. — 160 с.
4. Радіонова І. Ф. Економіка (профільний рівень) / І. Ф. Радіонова, В. В. Радченко. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. — 256 с.
5. Радіонова І. Ф. Економіка. 11 клас: рівень стандарту, академічний рівень / Підручник. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011. — 176 с.
6. Пешко А. Процеси глобалізації та їх вплив на національні економіки // Вісник Національної Академії державного управління при Президенті України. — 2006. № 2. — С. 133–138
[1] Балабанова, Л.В . Управління персоналом: навч. посібник / — Донецьк : 2006. — 471 с.
[2] Крупська Л.П. Методичний посібник для роботи з підручником «Моя економіка» / Л.П. Крупська, І.М. Пархоменко, І.Є. Тимченко. — К.: А.П.Н., 2005. — 216 с.
