Розділ 5
ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ
В ДОСЯГНЕННІ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ
ТЕМА 2
СТАЛИЙ РОЗВИТОК
дослідити проблему економічного вибору та розглянути основні способи її вирішення — процес ресурсозбереження, як складову концепції сталого розвитку.
розуміє обмеженість ресурсів та пояснює головну економічну проблему — проблему економічного вибору; вміє обирати способи енергота ресурсозбереження та керуватися ними у своїй діяльності; розуміє необхідність охорони та збереження навколишнього середовища.
дбайливо ставиться до навколишнього середовища як місця існування людства; усвідомлює, що забезпечення сталого розвитку є запорукою впровадження європейських стандартів життя кожному громадянину та виходу країни на провідні позиції у світі.
Головною проблемою будь-якого суспільства є суперечність між обмеженістю ресурсів та безмежністю людських потреб. Вирішення цього питання пов’язане з проблемами ресурсозбереження. Сучасним способом вирішення проблеми економічного вибору є реалізація концепції сталого розвитку, яка охоплює не тільки економічні питання, а й соціальні та екологічні.
Ресурси та їх обмеженість. Проблема економічного вибору
Перед тим, як бути використаними в процесі виробництва, фактори виробництва є ресурсами. Ресурси — це джерельно-матеріальна основа виробничого процесу, тобто ресурс потенційно може стати фактором виробництва, але лише тоді, коли безпосередньо використовується у виробництві.
Основні відмінності між ресурсами та факторами виробництва:
ресурси можуть бути платними і безплатними, а фактори виробництва завжди платні;
ресурси можуть мати і не мати власника, а фактори виробництва завжди мають;
ресурси є джерельною базою для факторів виробництва; іншими словами, не всі ресурси набувають форми факторів виробництва, фактори — приведені в дію ресурси.
Усі ресурси можна поділити на відтворювальні та невідтворювальні. Відтворювальні ресурси — ресурси, які створюються і відновлюються природою (водні басейни, ґрунт, флора, фауна) та суспільством (засоби виробництва). До відтворювальних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси: людина є біологічною істотою, яка набуває у суспільстві знань і навичок, необхідних для виробництва. До невідтворювальних належать корисні копалини, що споживаються як сировина.
Спільним у факторів виробництва і ресурсів є їх обмеженість, або рідкість. Обмеженість ресурсів (факторів виробництва) означає їх нестачу для повного задоволення потреб людей. Унаслідок цього сам обсяг виробництва продуктів у даний момент часу є певним чином обмежений. У зв’язку з тим, що потреби є безмежними, а ресурси обмежені, перед економічними суб’єктами постає проблема вибору найкращого з альтернативних варіантів використання ресурсів. Ця проблема називається проблемою економічного вибору.
Проблема економічного вибору полягає у:
1) досягненні повної зайнятості ресурсів. Повна зайнятість ресурсів передбачає, що всі придатні ресурси задіяні;
2) досягненні повного обсягу виробництва. Повний обсяг виробництва означає, що всі ресурси задіяні в таких комбінаціях, які забезпечують найбільший економічний результат.
Графічне відображення проблеми економічного вибору — це крива виробничих можливостей.
Крива виробничих можливостей — це крива, яка показує варіанти використання ресурсів для виробництва двох груп товарів — засобів виробництва та предметів споживання.
Це спрощена графічна модель економічного вибору, яка будується на припущеннях:
в економіці задіяні всі економічні ресурси, тобто досягнута повна зайнятість;
усі економічні ресурси задіяні в найкращих комбінаціях, тобто досягнутий повний обсяг виробництва;
усі товари, що виробляються в економіці можна поділити на дві великі групи (засоби виробництва та предмети споживання).
Розглянемо ілюстрацію вибору альтернативних варіантів використання ресурсів:
Альтернативні варіанти використання ресурсів
| Можливості комбінації | Засоби виробництва, тис. шт. | Предмети споживання, тис. шт. |
|---|---|---|
| A | 30 | 0 |
| B | 27 | 2 |
| C | 23 | 4 |
| D | 19 | 6 |
| E | 10 | 8 |
| F | 0 | 10 |
На основі даних таблиці є можливість побудувати криву — криву виробничих можливостей.
Крива виробничих можливостей
Точки А, B, C, D, E, F розташовані на кривій — це означає, що обсяг виробництва відповідає виробничим можливостям, тобто наявні ресурси використовуються повністю — це ефективні варіанти використання ресурсів./p>
Точка K розташована всередині кривої — це означає, що обсяг виробництва менший за виробничі можливості, тобто наявні ресурси використовуються неповністю — це неефективний варіант використання ресурсів.
Точка N розташована за межами кривої — це означає, що обсяг виробництва перевищує виробничі можливості, тобто наявних ресурсів недостатньо для виробництва такої кількості двох благ — це неможливий варіант використання ресурсів.
Економічний вибір передбачає відмову від однієї з альтернативних можливостей, це є ціною вибору.
Альтернативна вартість (ціна вибору) — вартість кращого варіанта використання ресурсів, це те, від чого необхідно відмовитись заради певного варіанта використання ресурсів.
В економіці діє закон зростаючих альтернативних витрат, згідно з яким кількість одиниць одного продукту, якою жертвують для випуску додаткової одиниці іншого продукту, зростає в міру збільшення обсягу випуску цього продукту. Закон зростаючих альтернативних витрат зумовлює вигнуту (опуклу) форму кривої виробничих можливостей.
Крива виробничих можливостей може переміщуватися праворуч або ліворуч. Зміщення кривої праворуч свідчить про піднесення економіки, що досягається на основі збільшення кількості та якості ресурсів, прогресивних змін у техніці та технології виробництва. Зміщення кривої виробничих можливостей ліворуч свідчить про те, що кількість або якість використання ресурсів зменшилась, що є характерним в період економічних криз, стихійних лих, війн тощо.
Методика
Практична вправа
Завдання: уявити абстрактну економіку, де виробляється тільки два товари — цукерки та ролики. Кількість ресурсів, що є в розпорядженні, складає 100 одиниць. Для виробництва однієї одиниці цукерок потрібно дві одиниці ресурсів, роликів — 5 одиниць ресурсів. Потрібно визначити максимально можливі обсяги виробництва цукерок і роликів. Далі треба перевірити певні комбінації випуску двох товарів, визначивши ефективний, неефективний і неможливий варіанти виробництва:
а) 10 одиниць цукерок і 16 одиниць роликів;
б) 30 одиниць цукерок і 10 одиниць роликів;
в) 40 одиниць цукерок і 2 одиниці роликів.
Дана вправа дає розуміння обмеженості ресурсів в економіці та оцінки різних варіантів викорис тання ресурсів щодо їх ефективності, неефективності та неможливості.
Коментарі: Максимальна кількість цукерок ілюструє ситуацію, коли всі наявні ресурси задіяні для їх виробництва, тобто максимально можливий обсяг виробництва цукерок складає 100 од. ресурсів / 2 = 50 цукерок. Максимальна кількість роликів ілюструє ситуацію, коли всі наявні ресурси задіяні для їх виробництва, тобто максимально можливий обсяг виробництва роликів складає 100 од. ресурсів / 5 = 20 цукерок.
Для того щоб визначити, якими є запропоновані комбінації використання ресурсів, необхідно вирахувати для кожного варіанта кількість задіяних ресурсів:
а) 10 · 2 + 16 · 5 = 100 од. ресурсів — усі ресурси задіяні, тобто варіант їх використання — ефективний.
б) 30 · 2 + 10 · 5 = 110 од. ресурсів — задіяно ресурсів більше, ніж є в наявності, тобто варіант їх використання — неможливий.
в) 40 · 2 + 2 · 5 = 90 од. ресурсів — не всі ресурси задіяні, тобто варіант їх використання — неефективний.
Картки
Учасники отримують картки з назвами різноманітних товарів або послуг, наприклад, «Зачіска», «Хліб», «Туфлі», «Стіл», «Підручник». Завдання полягає у складанні переліку ресурсів (факторів виробництва), які необхідні для створення того чи іншого продукту людської діяльності та визначення потреби, яка задовольняється тим чи іншим благом.
Альтернатива
Обговоріть поняття альтернативної вартості на основі запропонованих реальних ситуацій, у яких доводилося здійснювати вибір. Орієнтовними ситуаціями є такі: організація поїздки всією групою під час канікул; вибір профілю навчання, спеціалізації тощо. Визначити в кожному із запропонованих випадків ціну вибору, тобто набір благ, від яких необхідно відмовитися на користь обраного варіанта використання ресурсу.
Коментар. Обмеженість ресурсів є головною економічною проблемою будь-якого суспільства. Нестача ресурсів для повного задоволення потреб вимагає від кожного економічного суб’єкта здійснити економічний вибір — обрати такий варіант використання ресурсів, який би приніс найбільший економічний результат, найбільшу вигоду, найповніше задоволення потреб.
Ресурсозбереження як ефективний спосіб господарювання.
Охорона навколишнього середовища
Обмеженість ресурсів зумовлює необхідність їх ефективного використання. Одним із способів такої діяльності є ресурсозбереження. Під ресурсозбереженням варто розуміти діяльність, що пов’язана з економією будь-яких видів ресурсів, тобто ресурсозбереження визначається конкретними формами прояву: матеріало-, земле-, трудо-, енергозбереженням та іншими ресурсами. Під економією ресурсів можна розуміти раціональне, комплексне використання та ощадливе споживання всіх видів ресурсів, на підставі існуючого рівня розвитку техніки і технології за одночасного зниження впливу на навколишнє середовище.
Згідно з Державним стандартом України (ДСТУ 3051-95) ресурсозбереження — це «… методи, процеси, комплекс організаційно-технічних заходів, що супроводжують усі стадії життєвого циклу об’єктів і спрямовані на раціональне використання та ощадливе витрачання ресурсів» [1]. Державні стандарти України (ДСТУ) — стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом. Стандарти ДСТУ існують з 1993 року. Відповідно до ДСТУ 3051-95 до ресурсозбереження належать тільки енергота матеріалозбереження, що значно обмежує напрямки цього виду діяльності.
Залежно від видів ресурсів, що зберігаються, ресурсозбереження може бути: матеріалозбереження, водозбереження, енергозбереження, працезбереження та фондозбереження (збереження матеріально-технічної бази виробництва).
За змістом процесів, що відбуваються, ресурсозбереження можна розглядати в таких напрямах, як:
раціональне ресурсозбереження — досягнення максимальної ефективності використання ресурсів в економіці за існуючого рівня розвитку техніки і технології з одночасним зниженням впливу на навколишнє середовище;
ефективне ресурсозбереження — це ефективне перетворення ресурсів на кінцеву продукцію;
економія ресурсів — це пряме скорочення обсягу витрат ресурсів на одиницю виробленої продукції (пряма економія); раціоналізація розміщення та зберігання виробничих і товарних запасів (непряма економія).
Результатом ресурсозбереження є підвищення соціальної, екологічної та економічної ефективності виробництва. Результатом ресурсозбереження є підвищення соціальної, екологічної та економічної ефективності виробництва. Основними принципами ресурсозбереження є: забезпечення зростання показників якості життя громадян; сприяння встановленню соціальної справедливості в суспільстві; створення умов для відновлення природних ресурсів; стимулювання пошуку альернативних джерел ресурсів тощо. Показники ресурсозбереження подані у таблиці.
Система показників ресурсозбереження
| Група Показників | Показники |
|---|---|
| Економічні | обсяги споживання благ; обсяги заощаджень та інвестицій у розрахунку на душу населення внаслідок ресурсозбереження; капітальні вкладення в ресурсозберігаючу діяльність; обсяги фінансування ресурсозберігаючих заходів; зниження витрат на створення територіальної інфраструктури внаслідок ресурсозбереження; зростання податкових надходжень до територіального бюджету внаслідок реалізації ресурсозберігаючих заходів |
| Екологічні | викиди шкідливих речовин; обсяги споживання чистої води; частка розораних земель; обсяги похованих шкідливих відходів; обсяги площ озеленення в містах |
| Соціальні | тривалість життя; рівень захворюваності населення; забезпеченість житлом; умови праці громадян; доступність громадян до освіти, системи охорони здоров’я, участі в управлінні суспільством |
У розвинених країнах світу ресурсозбереження є основною складовою стратегічних планів розвитку на різних рівнях господарювання. Україна як невід’ємна складова світової економіки поступово також спрямовує власні зусилля на ресурсозберігаючі заходи. Основними з них є:
збалансоване споживання мінерально-сировинних і паливних ресурсів;
широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини;
впровадження безвідходних технологій, інноваційних підходів до використання ресурсів та сировини, ресурсозберігаючої техніки і технології;
стабілізація земельного фонду, відновлення родючості земель, рекультивація відпрацьованих кар’єрів тощо;
активне лісовідновлення, підтримання кисневої та сировинної продуктивності лісів, ефективне регулювання лісокористування;
збереження ресурсів у результаті розміщення нових промислових об’єктів.
Людина є безпосереднім учасником виробничого процесу. Прагнення задовольнити свої потреби, на жаль, призводить до недбалого ставлення до природи. Аргументами на користь цього твердження є конкуренція за ресурси між виробниками благ, збільшення обсягу відходів і викидів підприємствами та домогосподарствами, надмірне виснаження земельних ресурсів економічними суб’єктами, що зумовлює необхідність охорони навколишнього середовища.
Охорона навколишнього середовища — це форма відносин між суспільством і природою, яка здійснюється економічними, правовими, науково-технічними, санітарно-гігієнічними, біологічними та іншими засобами. Проблема охорони навколишнього середовища зводиться до вирішення таких основних завдань:
організація раціонального природокористування, що передбачає здійснення заходів щодо раціонального використання і відтворення природних ресурсів, гармонічну взаємодію суспільства і природи, оптимальний розподіл ресурсів між різними господарськими цілями, використання технологій, що зберігають ресурси тощо;
забезпечення чистоти природних (екологічних) систем, тобто чистоти водного середовища, повітряного басейну, ґрунтів, задля забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, водою, повітрям з метою збереження здоров’я населення та його довголіття.
Методика
Дискусія
Об’єднайтеся у 3 команди. Завдання: запропонувати аргументи щодо необхідності ресурсозбереження як альтернативного способу господарювання. Обговорення результатів роботи команд.
Робота з електронним джерелом
Ознайомтеся з електронним джерелом та опрацюйте його, виконавши такі завдання:
1. Проаналізувати динаміку абсолютних і відносних показників утворення відходів в Україні.
2. Назвати види економічної діяльності та регіони в Україні, які утворюють найбільші відходи.
3. Визначити, яких видів земель за призначенням найбільше в земельному фонді України, і зробити висновки.
4. Визначити вплив на довкілля основних галузей промисловості та сільського господарства України.
Скористайтеся таким джерелом: Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2015 році. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://menr.gov.ua/ news/31768.html
Коментар. Вирішення проблеми економічного вибору в сучасних умовах здійснюється завдяки ресурсозбереженню, яке передбачає раціональне й ощадливе їх використання. Результатом ресурсозбереження є підвищення соціальної, екологічної та економічної ефективності виробництва. Охорона навколишнього середовища виступає умовою подовження існування людства.
Сутність, цілі і складові сталого розвитку
Термін «сталий розвиток» в перекладі означає «самопідтримуючий, збалансований розвиток». За визначенням Світового банку, сталий розвиток являє собою забезпечення для наступних поколінь такої самої чи більшої кількості можливостей. Основна мета сталого розвитку — задовольняти потреби всіх громадян суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. [2]
Концепція сталого розвитку ґрунтується на таких п’яти головних принципах:
1. Людство може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи до того ж можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
2. Обмеження у використанні природних ресурсів є відносними. Вони тісно пов’язані із сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також зі здатністю біосфери до самовідновлення.
3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії про індивідуальний добробут громадян, що є першоджерелом сталого і довготривалого розвитку. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — бідність, яка стала у світі звичайним явищем.
4. Необхідно налагодити взаємодію тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети.
5. Розміри і темпи росту населення мають бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.
Сутність концепції сталого розвитку полягає у взаємозв’язку трьох головних складових розвитку: економічної, соціальної та екологічної.
1. Економічна складова сталого розвитку передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів та застосування ресурсозберігаючих технологій (наприклад, співіснування країн з різними рівнями розвитку, ліквідація бідності, видобуток і переробка сировини, створення екологічної продукції, мінімізація, переробка та знищення шкідливих відходів виробництва).
2. Соціальна складова сталого розвитку орієнтована на людину й спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем (наприклад, побудова громадянського суспільства, дотримання прав і свобод громадян, дотримання демократичних принципів, скорочення числа руйнівних конфліктів між громадянами, справедливий розподіл благ між людьми в глобальних масштабах тощо).
3. Екологічна складова сталого розвитку стосується забезпечення цілісності біологічних і фізичних природних систем, як без участі людини, та і з її участю (наприклад, захист навколишнього природного середовища, раціональне використання всіх ресурсів, удосконалення систем господарювання та екобіологічних систем тощо).
За такого розуміння сталого розвитку, порушення рівноваги між вказаними складовими призводить до погіршення суспільного добробуту. [3]
Концепція сталого розвитку має стати повсякденною практикою господарювання країн світу з метою гармонізації їх функціонування на землі. Прикладами запровадження названої концепції є:
будівництво доріг, будівель та споруд має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень задля збереження довкілля;
зростання виробництва сільськогосподарських культур не повинно супроводжуватися виснаженням чи погіршенням якості ґрунтів країни;
видобування корисних копалин має супроводжуватися створенням підприємств, які не залежать від цього видобутку, щоб після їх вичерпання майбутні покоління не зазнавали економічних проблем;
заробітна плата громадян країни має компенсувати витрати на відновлення здоров’я, яке може бути погіршене під час роботи;
медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише вирішувати поточну проблему, а й не призводити до погіршення стану здоров’я пацієнта в майбутньому, від чого залежить існування майбутніх поколінь;
навчання та використання праці жінок не має призводити до відмови від виконання основного призначення — продовження майбутнього покоління тощо.
Методика
Дискусія
Обговоріть необхідність впровадження концепції сталого розвитку в сучасному громадянському суспільстві, даючи змогу всім бажаючим учням висловити свою позицію та розуміння цього складного явища.
Акцент робиться на тому, що ця концепція є сучасним вирішенням проблеми обмеженості ресурсів та безмежності людських потреб.
Робота з картками
Учасники отримують картки з назвами проблем сталого розвитку. Завдання полягає у групуванні проблем у 3 групи — складові сталого розвитку (економічну, екологічну та соціальну). Орієнтовні проблеми:
високий рівень забруднення навколишнього природного середовища (екологічна складова);
високий рівень забруднення питної води нітритами та сполуками міді, цинку та марганцю (екологічна складова);
зменшення видобутку природного газу (економічна складова);
наявний високий рівень зубожіння населення (економічна складова);
наявність авторитарних режимів правління в деяких країнах світу з мінімальним рівнем дотримання прав і свобод громадян (соціальна складова);
наявність великої кількості продукції з ГМО (економічна складова);
наявність високого рівня забруднення навколишнього середовища у зв’язку з великою кількістю викидів в атмосферне повітря (економічна складова);
наявність порушень у дотриманні участі громадян в управлінні та прийнятті рішень в суспільстві (соціальна складова);
наявність релігійних конфліктів між громадянами (соціальна складова);
неекономне споживання енергії (екологічна складова);
обмежений доступ до благ певних громадян суспільства (соціальна складова);
побудова громадянського суспільства (соціальна складова);
погіршення взаємин із країнами у зв’язку із конкуренцією за ресурси (економічна складова).
Коментар. Концепція сталого розвитку є сучасним механізмом вирішення глобальної проблеми обмеженості ресурсів. Ця концепція охоплює економічні, соціальні й екологічні аспекти, які стосуються збереження та відтворення здатності й рівня задоволення потреб усіх громадян суспільства, не ставлячи під загрозу функціонування майбутніх поколінь.
Рефлексія
1. Що спільного й відмінного між ресурсами та факторами виробництва? Назвіть ситуації, коли ресурс стає фактором виробництва.
2. Що означають варіанти використання ресурсів, що відображаються точками на кривій виробничих можливостей, праворуч і ліворуч від неї?
3. Наведіть приклади проблеми економічного вибору, з якою ви стикалися особисто.
4. Обґрунтуйте необхідність ресурсозбереження та наведіть приклади з власного життя, які демонструють вашу усталену позицію щодо необхідності ресурсозбереження.
5. Які негативні наслідки впливу людини на довкілля та які способи вирішення цієї проблеми ви можете запропонувати?
6. Чому концепція сталого розвитку є сучасним способом вирішення проблеми економічного вибору?
7. Які аспекти, крім економічних, враховує концепція сталого розвитку?
8. Назвіть приклади реалізації концепції сталого розвитку.
Джерела
1.Бобух І. Поведінкова економіка та сталий розвиток: ключові аспекти взаємозв’язку / І. Бобух // Економіст. — 2016. — № 6. — С. 4–8. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econ_2016_6_4
2. ДСТУ 3051-95. Ресурсозбереження. Основні положення — Режим доступу: http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=51031
3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / за ред. В. Д. Базилевича; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — 9-те вид., доповн. — К.: Знання, 2014. — 710 с.
4. Економічна теорія: Практикум для студентів неекономічних спеціальностей: Навчальний посібник / Базилевич В. Д., Гражевська Н. І., Трохименко В. І. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2016. — 160 с.
5. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2015 році. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://menr.gov.ua/news/31768.html
6. Радіонова І. Ф. Економіка (профільний рівень). — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. — 256 с.
7. Сморжанюк Т. П. Сталий розвиток в умовах глобалізації та його складові / Т. П. Сморжанюк // Економічні інновації. — 2013. — Вип. 53. — С. 253–260. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecinn_2013_53_29
[1] ДСТУ 3051-95. Ресурсозбереження. Основні положення (ГОСТ 30166-95) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=51031
[2] Бобух І. Поведінкова економіка та сталий розвиток: ключові аспекти взаємозв’язку / І. Бобух // Економіст. — 2016. — № 6. — С. 4–8. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econ_2016_6_4
[3] Сморжанюк Т. П. Сталий розвиток в умовах глобалізації та його складові / Т. П. Сморжанюк //Економічні інновації. — 2013. — Вип. 53. — С. 253-260. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecinn_2013_53_29
