Розділ 4
ДЕМОКРАТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО
ТА ЙОГО ЦІННОСТІ
ТЕМА 5
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
сформувати розуміння громадянського суспільства і його ролі у формванні демократії.
пояснює як співвідносяться і взаємодіють між собою громадянське суспільство і правова держава; формулює власну думку і демонструє особисте ставлення щодо ролі громадянського суспільства у становленні демократії; формує навички самостійного й відповідального залучення до суспільного життя і громадського врядування.
готовність захищати права і свободи людини; розуміє важливість активності інститутів громадянського суспільства у державі; переконаний у необхідності контролю з боку народу над процесом формування та діяльності державних органів.
Громадянське суспільство — простір взаємодії як окремих індивідів, так і тих груп та організацій, які вони утворюють. Головна мета такої взаємодії — формулювання, висловлення і захист індивідами та їх об’єднаннями своїх інтересів. Це той зріз суспільних відносин, коли громадські організації виступають як групи інтересів, що є посередниками в стосунках індивідів з владою та рештою суспільства. Чому держава не буде повноцінною без демократичного суспільства? Як воно функціонує?
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Міні-вистава «Скарга»
Розіграйте діалог.
З якими твердженнями учасників діалогу ви згодні, а з якими ні? Чому?
Зазначте ключові поняття діалогу.
Мозковий штурм
Як співвідносяться поняття «громада», «громадянин», «громадянське суспільство»?
Інтерактив «плакати»
Учасники бачать плакати з написами: «Так!», «Ні!», «Мені байдуже!», «Без мене!», «Спитайте у нас!», «Ніколи!», «Почуйте нас!», «Маємо право!». Спільнота всиловлюється, як можна використати такі плакати.
Навчальна технологія «Алегорія»
Об’єднайтеся в групи: зобразіть алегорію поняття «громадянське суспільство». Після цього проведіть презентацію робіт й обговорення.
ПОНЯТТЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Явище «громадянське суспільство»
Громадянське суспільство — це сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації та самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави і в якій переважають громадянські цінності.
Згідно з концепцією громадянського суспільства, воно покриває сферу недержавних суспільних відносин, що так чи інакше співвідноситься і взаємодіє з державою як політичним інститутом. Під громадянським суспільством розуміють усе те в суспільстві, що не є державою і державним.
Громадянське суспільство — суспільство громадян. Але громадянським суспільство робить не просто сукупність ізольованих громадян, а така інтегральна якісна визначеність як громадянство. Громадянство є однією із фундаментальних категорій концепції громадянського суспільства і означає наділення громадян відповідними правами і забезпечення умовами існування.
Громадянство постає у відносинах між громадянами і виражає соціальний статус індивіда як агента публічної діяльності. Саме завдяки громадянству громадянське суспільство певною мірою дистанціюється від держави і соціуму в цілому, набуваючи характеру автономної сфери суспільного життя. Однак, громадянство є лише формальною характеристикою соціальної діяльності і не враховує конкретної активності індивіда і її спрямованості. Щоб глибше зрозуміти сутність громадянського суспільства, варто поняття громадянства поставити в залежність від реальних запитів людей, їх потреб, інтересів, цінностей.
Вищий рівень міжособистісних відносин мають політико-культурні відносини, які сприяють реалізації потреб політичної участі, пов’язаних з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і ціннісних орієнтацій. Цей рівень передбачає сформованість в індивіда конкретних політичних позицій. Політичні переваги індивідів і груп реалізуються через групи інтересів, політичні партії, громадські рухи, незалежні засоби масової інформації, громадську думку як соціальний інститут; у певному аспекті через вибори та референдуми, коли вони служать засобом формування і виявлення громадської думки та захисту групових інтересів; через залежні від громадськості елементи судової та правоохоронної системи.
Таким чином, громадянське суспільство — це не лише сфера, але й тип взаємодії, певна модель соціальної організації.
Якісними характеристиками громадянського суспільства є:
об’єкти взаємодії в громадянському суспільстві — вільні та рівні індивіди, які вірять у свою здатність вирішувати будь-які справи в суспільстві;
об’єкти взаємодії, зорієнтовані на соціальні справи, яким не чужі спільні проблеми;
індивідуалізм і конкурентність у діяльності поєднуються з відносинами взаємної довіри та співробітництва, здатністю йти на компроміси, поміркованістю і толерантністю.
Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідношенні з державою:
не існує до держави і поза державою;
не включає державу, розвивається самостійно — без безпосереднього втручання держави;
складається із суб’єктів — вільних і рівноправних громадян і об’єднань, що добровільно сформувалися і діють на принципах конкуренції і солідарності;
має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлене в добробуті держави і сприяє її розвитку;
справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;
має право жадати від держави захисту життя, здоров’я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їхні приватні інтереси;
формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;
розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справедливості, а не як спосіб нав’язування державної волі.
Дуже важливою умовою існування громадянського суспільства є наявність громадянської культури, тобто культури участі та підтримки, довіри й толерантності, здатності йти на компроміси. За неї зберігається певний баланс між активністю й пасивністю громадян, що забезпечує стабільний розвиток демократії. Достатній рівень пасивності населення, яке лише час від часу висловлює свою волю шляхом участі у виборах і референдумах, дає змогу уряду спокійно реалізовувати свою політику згідно з вимогами громадян. З іншого боку, громадяни зберігають за собою право впливати на діяльність уряду, таким чином стримуючи його свавілля. Громадянське суспільство — це сфера взаємодії індивідів і груп, а також організацій, які вони утворюють. Однією з цілей взаємодії є формулювання, висловлення і захист індивідами та їх об’єднаннями своїх інтересів.
Функції громадянського суспільства
Функції громадянського суспільства дають можливість зрозуміти, чому його розглядають як опору демократії та як вияв свободи. Що більш розвинутим є громадянське суспільство, то легше громадянам захищати свої права, то більшими є їх можливості щодо самореалізації в різних сферах суспільного життя і то меншою є небезпека узурпації політичної влади тими чи іншими її органами або окремими особами.
Для сучасного українського суспільства вкрай необхідним є адекватне врахування уроків минулого. А досвід минулого свідчить, що будувати громадянське суспільство без участі держави є справою безперспективною. Держава має виступити «співтворцем» громадянського суспільства.
Функції громадянського суспільства:
громадянське суспільство є засобом самовиразу індивідів, їх самоорганізації і самостійної реалізації ними власних інтересів. Значну частину суспільно важливих питань громадські спілки та об’єднання розв’язують самотужки або на рівні місцевого самоврядування. Тим самим вони полегшують виконання державою її функцій, бо зменшують «тягар проблем», які їй доводиться розв’язувати;
інститути громадянського суспільства виступають гарантом непорушності особистих прав громадян, дають їм впевненість у своїх силах, служать опорою у їх можливому протистоянні з державою, формують «соціальний капітал» — ті невід’ємні риси особистості, завдяки яким вона стає здатною до кооперації та ефективних солідарних дій;
громадянське суспільство контролює інститути державної влади. Держава повинна передати громадянському суспільству частину своїх повноважень, проте поглинання держави до того ж не має відбуватися. Передаючи свої функції, держава також перекладає на громадські структури частину своєї відповідальності, робить громадянське суспільство більш відповідальним і збільшує свій вплив на нього, певною мірою також перетворюючись на контролера його діяльності;
інститути громадянського суспільства систематизують, впорядковують, надають регульованості протестам і вимогам людей, які в іншому випадку могли б мати руйнівний характер і в такий спосіб створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади;
інститути виконують функцію захисту інтересів певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів. Завдяки їм кожна група отримує шанс «бути почутою на горі» владної піраміди.
Функціональна характеристика вказує на роль громадянського суспільства в суспільній системі, і на те, чому його розглядають як опору демократії і як вияв свободи. Але громадянське суспільство не зможе повноцінно виконувати названі функції, якщо відсутній бодай один з найголовніших його атрибутів, до яких слід віднести:
наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації, наслідком чого є формування сфери громадського (цивільного) життя і громадської думки;
організоване громадське (публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені конституцією та законами;
незалежні від держави, добровільні асоціації, автономність яких усвідомлена на індивідуальному і колективному рівні;
зорієнтована на громадські інтереси та публічну політику діяльність, наслідком якої є кооперація та солідарність між людьми, спілкування на засадах вазаємної довіри і співробітництва.
Отже, громадянське суспільство — це тип взаємодії та соціальної організації вільних особистостей, що складається з громадських рухів, об’єднань, громадських організацій і політичних партій, які втілюють громадську думку в певні соціальні інститути.
Роль громадян у становленні й функціонуванні громадянського суспільства
Громадянське суспільство характеризується власною складною структурою. Його головними інститутами є:
добровільні організації та громадянські рухи. Концепція громадянського суспільства спирається на ідеї індивідуальної свободи громадян, які можуть утворювати спілки та асоціації, захищати свої інтереси, запобігати або протистояти сваволі держави;
політичні партії на перших стадіях свого формування, поки вони ще не задіяні в механізмах здійснення влади;
незалежні засоби масової інформації, що обслуговують громадські потреби та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку; громадська думка як соціальний інститут;
у певному аспекті — вибори та референдуми, коли вони служать засобом формування і виявлення громадської думки та захисту групових інтересів;
залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (як-то суди присяжних, народні міліцейські загони тощо).
В аспекті культури, охарактеризована вище підсистема суспільства може називатися громадянським суспільством лише за умови, якщо в ній не тільки наявна певна кількість (мережа) добровільних асоціацій та інших громадських інституцій, а й панують цінності громадянської культури, спілкування відбувається на засадах довіри й толерантності. Тобто громадянське суспільство — це не лише сфера, але й тип взаємодії, певна модель соціальної організації з притаманними їй якісними характеристиками, а саме:
суб’єктами взаємодії в громадянському суспільстві є вільні і рівні індивіди, які вiрять у свою здатність вирішувати малі і великі справи в суспільстві;
їм не чужі суспільні проблеми і вони зорієнтовані на громадські справи;
індивідуалізм і конкурентність у їх діяльності поєднуються з вiдносинами взаємної довiри та спiвробiтництва, здатнiстю йти на компромiси, помiркованiстю i толерантністю.
Громадянська культура є культурою участi й пiдтримки, з прихильним ставленням громадян до полiтичної системи, збереженням необхiдного для стабiльного розвитку демократiї балансу мiж активнiстю i пасивнiстю громадян. Така культура не може сформуватися без наявності значного числа власників, які ні від кого не залежать матеріально, так само, як і без правової захищеності індивідів.
Отже, громадянське суспільство утворюють лише активні вільні та рівні люди та створені ними громадські об’єднання.
Громадянське суспільство та правова держава
В історії відомі випадки, коли інститути громадянського суспільства перетворювались на органи державної влади. Так відбулося, наприклад, із парламентом, який з інституту зародкового громадянського суспільства перетворився на орган державної влади. Політичні партії також виникли як елементи громадянського суспільства. Та коли в результаті виборів партії потрапляють до парламенту, вони виконують функції ухвалення державних рішень, тобто політичні партії залишаються своєрідним містком між громадянським суспільством і державою.
Правова держава — це така форма організації та діяльності публічно-політичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у визначеному Конституцією порядку, гарантуються права й свободи людини, а владні структури не втручаються у сфери громадянського суспільства.
У функціонуванні громадянського суспільства роль цивілізованої держави має виражатися в тому, що вона:
служить формою, що організує громадянське суспільство і створює умови для його розвитку;
є відносно самостійною щодо громадянського суспільства і здійснює солідарні публічні інтереси усіх членів суспільства;
встановлює «правила гри», яких повинні дотримуватися громадяни та їх об’єднання, створює сприятливі умови для їх існування і розвитку;
не втручається у приватну сферу сім’ї, побуту, культури (перший рівень громадянського суспільства): таке втручання може відбуватися лише з метою забезпечення особистої або громадської безпеки;
надає необхідний захист громадянському суспільству, яке функціонує в межах її території, у тому, що належить до соціальної безпеки громадян;
виступає знаряддям соціального компромісу громадянського суспільства, пом’якшує соціальні суперечності між різними соціальними групами;
юридично забезпечує можливості громадянина бути власником, створювати громадські об’єднання, комерційні корпорації, брати активну участь у політичному житті суспільства;
має межі регулювання відносин у суспільстві, які визначаються конституцією держави, стандартами в галузі прав і свобод людини, закріпленими в міжнародних актах.
Отже, правова держава має створювати належні умови для функціонування громадянського суспільства.
Методика
Навчальна технологія «Громадське суспільство»[1]
Педагог оголошує мету вправи: показати, що таке громадянське суспільство і незалежні організації. До того ж зазначається, що всім учасникам будуть присвоєні нові ролі (для цього можна використати аркуші-самоклейки). Розподіл ролей повинен проводитися випадково, без ретельних зважувань і міркувань (проте в особливих випадках важливо, щоб окремі учні не отримували «небажану» роль).
Педагог пояснює, що тепер учасники повинні згрупуватися на підставі своїх нових ролей: з ким, як вони вважають, вони можуть утворити группу (5–10 хвилин).
Після того, як учасники об’єдналися в групи, учитель робить огляд груп.
Зазвичай складається чотири групи:
I. Ролі політичної влади (політичний і державний владний апарат, являє державні установи).
II. Ролі економічної влади (бізнес та інші організації, які одержують прибуток).
III. Ролі релігійної влади (лідери різних духовних громад).
IV. Ролі без влади (різні групи в суспільстві, які не володіють ні політичною, ні економічною владою).
Іноді формуються інші групи, і такий розподіл зовсім необов’язково є «неправильним». І все ж мета цієї вправи — у тому, щоб зрозуміти різні соціальні функції цих чотирьох груп. Тому важливо, щоб учитель допомагав учасникам, визначеним явно в «чужу» групу. Тоді слід попросити учасника пояснити свій вибір, скоригувати його і направити в «правильну» групу.
Спочатку педагог просить всіх учасників групи I розповісти, чому вони вибрали цю групу. Чи є у них спільні риси і як вони реагують на інших членів групи? Яка їхня роль у суспільстві? Під час представлення ролей провідний пояснює, що ця група володіє політичною владою в суспільстві (і монополією на використання силових органів — таких, як поліція і армія).
Потім ведучий просить кожного учасника з групи II викласти свою думку. Викладач пояснює, що ці групи організують виробництво товарів і послуг, отримують прибуток, і тому володіють економічною владою.
Далі представлення групи III — керівники релігійних спільнот. Ці люди в певній мірі володіють «духовною» владою, надають духовні послуги суспільству.
По закінченні ведучий просить учасників групи IV розповісти, чому вони вибрали цю групу. Учитель повинен спочатку пояснити, що ці соціальні групи не мають політичної, економічної або «духовної» влади, а навпаки, є уразливими групами і потребують підтримки й допомоги з боку суспільства. Коли ці групи самоорганізуються, то вони всі разом складають громадянське суспільство.
Педагог може намалювати коло (відображає суспільство) і розділяє його на чотири сегменти, потім пояснює суть схеми. Громадянське суспільство не має ні політичної, ні економічної влади. Воно потребує підтримки інших сфер суспільства. Мета громадянського суспільства, в тому, щоб самоорганізуватися, і впливати на інші сфери суспільства, вимагаючи дотримання прав людини. Це часто називають активістської діяльністю.
Обговорення
Наведіть приклади інститутів громадянського суспільства.
Чому люди створюють правозахисні і гуманітарні організації?
Наведіть приклади правозахисних організацій. Які з них національні, а які — міжнародні?
Деякі організації не бажають отримувати фінансування від держави чи бізнесу. Як ви думаєте, чому?
Чи слід вступати в організації і підтримувати їх?
Чому громадянське суспільство важливе для держави?
Навіщо нам потрібне глобальне громадянське суспільство?
Ролі:
Депутат парламенту
Прем’єр-міністр
Суддя
Генерал
Майор міліції
Фабрикант
Власник готелю
Власник магазину
Фермер
Політик (у відставці)
Митрополит
Імам
Раввин
Телеведучий
Дитина
Безробітний
Пенсіонер
Багатодітна мати
Батько-одинак
Біженець
Людина з інвалідністю
Колишній в’язень
Інженер
Лікар
Журналіст
Співак
Вчений
Активіст-правозахисник
Наркоман
Сирота Хворий
Робота з документом
Одним із перших учених, хто привернув увагу до проблем місцевого самоврядування у ХІХ ст., був Алексіс де Токвіль[2], французький державний діяч, історик і політолог. У своєму творі «Демократія в Америці» він наголошував, що «саме у громаді полягає сила свободи народу. Громадські інститути для встановлення незалежності відіграють ту саму роль, що й початкові школи для науки: вони відкривають народові шлях до свободи й участі його в користуванні цією свободою, у насолодженні її мирним характером. Без громадських інститутів нація може сформувати вільний простір, одначе справжнього духу свободи вона так і не набуде».
Поясніть думку Алексіса де Токвіля.
Що він мав на увазі під поняттям «громадські інституції»?
До яких об’єднань і спільнот належите ви? Чи вважаєте ви себе членом певної громади?
Мозковий штурм
Низка політологів і соціологів пропонує розділити всі суспільства на три групи: негромадянські, догромадянські та громадянські.
Як ви вважаєте, у чому головна відмінність цих суспільств?
Робота зі схемами
Порівняйте інститут «держава» з інститутом «громадянське суспільство».
Яка зі схем найкраще відображає співвідношення даних понять?
Добавте до обраної схеми сектор «громадяни». Як ви його розташували? Чому?
Навчальна технологія «Історичне дослідження»
Учні об’єднуються в групи і працюють над підручниками зі всесвітньої історії. Мета: знайти зразки функціонування громадянського суспільства у другій половині ХХ — на початку ХХІ століття.
Інтерактив «знаки-символи»
Об’єднайтеся в групи для створення на аркушах формату А1 знаків-символів запропонованих понять: «умови громадянського суспільства», «інститути громадянського суспільства», «функції громадянського суспільства», «ознаки громадянського суспільства». Після роботи відбувається презентація й обговорення результатів роботи.
Навчальна технологія «плакат»
Об’єднайтеся в групи для створення на аркушах формату А1 соціальної реклами, що пояснює важливість існування громадянського суспільства. Після роботи відбувається презентація й обговорення результатів роботи.
Дискусія
Чи сформоване громадянське суспільство в сучасній Україні?
Чи існує конфлікт між громадянським суспільством і державою в сучасній Україні?
Рефлексія
1. Дайте визначення поняття «громадянське суспільство».
2. Назвіть інститути громадянського суспільства.
3. Перелічіть характерні риси місцевого самоврядування.
4. Чому громадянське суспільство є необхідною умовою свободи й демократії?
5. Чому та в якому сенсі поняття громадянського суспільства розглядають як противагу державі?
6. Чи стали засоби масової інформації в Україні інститутом громадянського суспільства? Свою точку зору обґрунтуйте відповідними аргументами.
7. Які проблеми, на вашу думку, у становленні громадянського суспільства в Україні є найактуальнішими?
8.Якими засобами, на вашу думку, можна вплинути на формування громадянської свідомості українського суспільства?
9. Проведіть соціологічні дослідження в класі «Громадянське суспільство в Україні». Результати узагальніть за допомогою таблиці.
| Твердження | Цілком погоджуюсь | Погоджуюсь | Нейтральна позиція | Не погоджуюсь | Зовсім не погоджуюсь |
|---|---|---|---|---|---|
| Наскільки, на вашу думку, сформоване в Україні громадянське суспільство? |
10. За формою, запропонованою в таблиці, продовжте ряд громадських акцій від 1991 по 2018 р. Зробіть висновки щодо наростання чи спаду громадської активності та результативності цих акцій.
Джерела
Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії «громадянське суспільство» / Пер. з нім. А. Онишко — Львів, 2000. — 317 с.
Кін Джон. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення / Олександр Гриценко (пер. з англ.). — К. : К. І. С., 2000. — 191 с.
Левенець Ю. А. Держава у просторі громадянського суспільства / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень / Ю. А. Левенець — К. : Освітня книга, 2006. — 272 с.
Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / За заг. ред. А. Колодій. — К.: вид-во «Ай Бі», 2002. — 684 с.
Пасько І. Т., Пасько Я. І. Громадянське суспільство і національна ідея. (Україна на тлі європейських процесів. Компаративні нариси). — Донецьк: ЦГО НАН України, УКЦентр, 1999. — 184 с.
Пасько Я. І. Соціальна держава і громадянське суспільство: співпраця versus протистояння: монографія / Я. І. Пасько. — К. : ПАРАПАН, 2008. — 270 с.
Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії: монографія / за ред. А. І. Кудряченка. — К. : НІСД, 2007. — 396 с.
Фергюсон А. Опыт истории гражданского общества / Пер. с англ. И. И. Мюрберг; Под ред. М. А. Абрамова. — М.: РОССПЭН, 2000. — 389 с.
Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях: Моногр. / А. Карась; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — К.; Л., 2003. — 520 c.
Якубовський О. П. Державна влада і громадянське суспільство: система взаємодії / О. П. Якубовський, Т. О. Бутирська. — Одеса, 2004. — 196 с.
[1] Треніг адаптовано зі збірника Енвера Джулімана і Ліліан Юрт «Будуйте мости, не стіни» © HumanistPublishingASforlag@human.no
[2] Алексіс де Токвіль – французький державний діяч, історик, суспільствознавець. Був захисником демократії та свободи, вважається одним із чільних теоретиків демократії та лібералізму.
