Розділ 2
ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ
ТЕМА 4
ПРАВА ДИТИНИ
сформувати розуміння особливостей прав дитини та механізмів їх захисту.
визначає роль держави та державних інституцій щодо захисту прав дитини; пояснює роль Конвенції ООН про права дитини в захисті прав дитини, аналізує проблеми захисту прав дитини. Ставлення і цінності:
усвідомлює, що діти мають особливі потреби: вони є більш уразливими, оскільки ростуть і розвиваються, тому захисту їх прав потрібно приділяти особливу увагу, щоб вони були в безпеці.
Людство завжди дбайливо ставилося до дітей (хоча і діти теж є частиною людства). З розвитком суспільства і поширенням міжнародних відносин питання дітей теж почало розглядатися на міжнародному рівні. А закріплення прав і свобод людини у світі привернуло увагу і до розгляду прав дітей.
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
«Асоціації»Опитайте учасників, з якими словами (одно–два слова) у них відбувається асоціація зі словом.
«Визначення»Попросіть учасників дати визначення, хто ж така дитина.
«Мозковий штурм»Методом «Мозкового штурму» запишіть основні характеристики дитини в юридичній площині.
«Дискусія»Проведіть дискусію на тему «Чому дитина повинна мати спеціальні права?»
«Займи позицію»Підготуйте аркуші зі словами: «Так», «Ні», «Не знаю». Розмістіть аркуші в різних кінцях аудиторії таким чином, щоб аркуші з надписами «Так» та «Ні» були на протилежних кінцях аудиторії, а аркуш зі словом «Не знаю» — посередині. Поставте учасникам запитання: «Чи повинні діти мати особливі (спеціальні) права?» і запропонуйте їм зайняти позицію в аудиторії відповідно до їхньої відповіді. Опитайте декількох учасників, чому вони прийняли таке рішення.
Цю вправу краще провести кілька разів — перший раз на початку заняття, другий — по завершенні.
У випадку, коли всі учасники займуть одну позицію, учитель / чителька займає протилежну позицію, стимулюючи учасників до дискусії.
Права дитини
Розвиток прав дитини потребував суттєвих змін у людському суспільстві на всіх рівнях — як державному, так і особистому. Раніше дитину не розглядали як повноцінного представника суспільства. В юридичному плані вони були не суб’єктами, а об’єктами дій, які не мали жодної можливості вплинути на своє становище. Дітей вважали нерозумними та нераціональним, попереднім етапом становлення людини. З часом ситуація почала змінюватися. Уже наприкінці ХІХ ст. на національних рівнях приймаються закони, які обмежують використання дитячої праці, продаж неповнолітніх, дитячу проституцію тощо. У 1924 р. Ліга Націй приймає Женевську декларацію прав дитини.
Одним з перших кроків новоствореної Організації Об’єднаних Націй щодо захисту прав дітей було створення в 1946 році Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). А у Загальній декларації прав людини (1948 р.) правам дитини приділяється певна увага. У статті 25 говориться: «2. Материнство i дитинство дають право на особливе піклування й допомогу. Усі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом». Нарешті у 1959 р. Організація Об’єднаних Націй приймає Декларацію прав дитини. Це був перший крок. Декларація прав дитини складається всього з 10 коротких декларативних статей, які закликають визнати викладені в документі права і свободи дитини і дотримуватися них. Та ці 10 правових і соціальних принципів почали суттєво змінювати світ.
Проте потрібно було тридцять років, щоб розробити та прийняти наступний документ. У 1989 р. ООН приймає Конвенцію про права дитини. На початку ХХІ ст. приймаються факультативні протоколи до Конвенції про права дитини (2000 р. — про участь дітей у збройних конфліктах, 2002 р. — про торгівлю дітьми, дитячу проституцію і дитячу порнографію, 2011 р. — щодо процедури повідомлень). Окрім того, приймаються й інші документи (Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, Конвенція про контакт з дітьми та інші). В Європі паралельно з оонівськими документами розробляються та приймаються власні — Європейська конвенція про здійснення прав дітей, Європейська конвенція про усиновлення дітей, Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом й інші.
Права і свободи людини поширюються на всіх людей, не залежно від багатьох характеристик людини. Права і свободи людини універсальні і не залежать від віку. Проте дитину неможливо порівнювати із дорослим, у тому числі й у правових аспектах. Її потрібно забезпечити особливими (спеціальними) правами, особливим захистом, проте ця особливість має часовий вимір і спеціальне призначення. Дитина, це людська істота, і має права людини від народження. Але вона має ще й додаткові, особливі права. Це обумовлено її фізичним, розумовим, моральним і духовним розвитком, пов’язаним із становленням її особистості. Якраз для того, щоб дитина стала зрілою людиною у всіх відношеннях, їй потрібно мати спеціальні, додаткові можливості.
Таким чином, права дитини — це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Особливі права дитини — це «права росту», зумовле- ні її фізичною, розумовою, духовною незрілістю. Права дитини — це особливий зріз у загальному контексті прав людини. Визначення, що таке права дитини, як і визначення прав людини, в міжнародних документах відсутнє. Правники дають власні визначення, які відображають їх погляди на філософію прав і свобод людини та прав дитини.
«Намалюй»Об’єднайте учасників у групи.
Завдання: намалюйте права дитини (піктограми, символи, схеми) так, як уявляють учасники групи.
Після завершення роботи групи презентують малюнки.
«Визначення»Роздрукуйте кілька визначень прав людини на одному аркуші. Роздайте аркуші кожному учаснику й запропонуйте їм визначитися з терміном, який, на їх думку, найкраще відображає їх уявлення про права дитини. Після того, як учасники визначаться, об’єднайте їх у трійки і запропонуйте обговорити та визначити один термін від групи.
Після завершення учасники представляють результат, обґрунтовуючи власний вибір. Якщо учасники трійки не зможуть прийти до єдиної думки — не наполягайте.
Матеріали для друку
Права дитини — система можливостей, що необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини.
Вікіпедія
Права дитини — це складова загального конституційно-правового статусу людини.
Календар прав людини: посібник для педагогічних працівників навчальних закладів.
Права ребёнка — это права человека применительно к несовершеннолетним.
Википедия (рос.)
Права дитини — комплекс прав і свобод, який характеризує правовий статус дитини з урахуванням особливостей розвитку людини до повноліття.
Юридичний тлумачний словник
«Чому?»Об’єднайте учнів в міні-групи (3 – 5 учасників).
Завдання: визначте, чому діти повинні мати спеціальні права. Наведіть кілька прикладів, які це демонструють.
Після підготовки учасники представляють свої матеріали та приклади.
«Принципи»Роздрукуйте на картках принципи Декларації прав дитини (1959 р.) (одна картка — один принцип) в такій кількості, щоб карток вистачало на кожного учасника.
Роздайте картки учасникам (один учасник — одна картка). Запропонуйте учасникам об’єднатися навколо принципів, відшукавши учасників з однаковими принципами (якщо кількість буде менше ніж 20 учасників, то деякі учасники будуть працювати самі).
Завдання: ознайомтесь з принципом та обговоріть його.
Після обговорення в групах учасники представляють принцип, який був у них на картці, та пояснюють його.
Матеріали для друку
Декларація прав дитини — http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_384
Принцип 1. Дитина має бути наділена всіма зазначеними в цій Декларації правами.
Принцип 2. Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися.
Принцип 3. Дитині має належати від народження право на ім’я і громадянство.
Принцип 4. Дитина має користуватися благами соціального забезпечення.
Принцип 5. Дитині, яка є неповносправною фізично, психічно або соціально, мають бути забезпечені спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.
Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння.
Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безоплатною та обов’язковою, щонайменше на початкових рівнях.
Принцип 8. Дитина за будь-яких обставин має бути серед тих, які першими одержують захист і допомогу.
>Принцип 9. Дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації. Вона не повинна бути об’єктом торгівлі в будь-якій формі.
Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну чи будь-яку іншу форму дискримінації.
Конвенція про права дитини
Конвенція про права дитини (далі Конвенція) розроблялася та узгоджувалася понад 10 років і 20 листопада 1989 року резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН була прийнята та відкрита для підписання та приєднання. На сьогодні Конвенцію про права дитини ратифікували понад 190 держав світу. Конвенція ще раз підтверджує, що діти користуються такими ж правами, як і всі інші люди. Окрім того, Конвенція не надає дітям більше прав, ніж іншим людям, але вона визнає необхідність у додаткових гарантіях для того, щоб забезпечити, що діти здатні користуватися правами людини, які має кожна людина. Новітність Конвенції полягає в тому, що вона відкрита для підписання всіма країнами, навіть не членами ООН, також у Конвенції деякі з прав зафіксовані вперше. А найголовніше, це той обсяг прав дитини, який зафіксований цим документом.
Конвенція складається з Преамбули та 54 статей (які поділені на 3 частини), більша частина з яких обумовлює певні індивідуальні права дитини. Конвенція основана на трьох категоріях прав і керується чотирма основними принципами. Усі статті, які направлені на правозахист дитини, можна поділити на три категорії, які від англійської мови називають ще категоріями «Три “П”» (participation, protection, provision) — це участь, захист та забезпечення.
Участь — діти розглядаються як суб’єкти права, а не як об’єкти. Практично ця категорія визнає можливість дитини приймати рішення й брати участь в житті суспільства.
Захист — гарантує безпеку дітей, визнаючи, що діти можуть потребувати особливого захисту.
Забезпечення — вказує на особливі права, які необхідні для елементарного виживання та розвитку дитини.
В основі Концепції перебуває чотири принципи — це вимоги до виконання всіх прав, закріплених у цій Концепції. Ці принципи закріплені в окремих статтях:
1. Свобода від дискримінації (Стаття 2) — усі діти рівні і права застосовуються для всіх дітей без виключення.
2. Забезпечення інтересів дитини (Стаття 3) — визначальним фактором у всіх діях, пов’язаних з будь-якою дитиною, має бути найкраще забезпечення його або її інтересів.
3. Право на життя, виживання та розвиток (Стаття 6) — зобов’язання держави створити умови не тільки для виживання дитини, а й для повноцінного розвитку, враховуючи право на життя.
4. Повага до поглядів дитини (Стаття 12) — дитина має право висловлювати власні погляди і право на те, щоб така думка враховувалася в будь-якій справі, що зачіпає інтереси дитини.
Усі статті поділені на три частини, але не рівномірно, а враховуючи певну направленість.
Загальні
усі діти мають право на життя;
усі діти мають право на піклування і турботу;
усі діти рівні у своїх правах.
Права «піклування»
право на достатнє та здорове харчування;
право на освіту;
право на медичну допомогу;
право на відпочинок і розваги.
Права «захисту»
право на захист від економічної експлуатації та примусової праці;
право на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для твого здоров’я;
право не бути жертвою насильства або війни;
право на захист від сексуальної експлуатації;
право на захист від кривди та зневаження.
Права «участі»
право виражати свої погляди;
право сповідувати свою власну релігію;
право об’єднуватися з іншими;
право на інформацію.
Групи, які потребують спеціальних прав (життя деяких груп дітей є важчим, ніж в інших дітей, тому такі діти потребують спеціальної уваги і піклування)
діти з інвалідністю;
діти, позбавлені батьківського піклування;
діти-біженці;
діти в конфлікті із законом.
Отже, Конвенція про права дитини стала наріжним камінням, якорем для створення окремої сфери — сфери прав дитини.
«Дитина»(на основі вправи з посібника Ради Європи з навчання дітей прав людини «Компасіто»)
Об’єднайте учнів в міні-групи (3 – 5 учасників).
Роздайте групам аркуші паперу та маркери.
Завдання:
1. Запропонуйте учасникам намалювати контур дитини та надати намальованій фігурі ім’я й наділити її характеристиками і якостями ідеальної дитини (на думку учасників), які записати всередині контуру.
2. Поза контуром потрібно прописати ресурси (людські та матеріальні), які необхідно для реалізації записаних якостей і характеристик.
3. Групи представляють власні напрацювання.
4. Роздайте скорочений варіант Конвенції про права дитини і запропонуйте учасникам відмітити, що гарантує Конвенція для реалізації якостей і характеристик, які були прописані на аркуші.
5. Обговоріть результати роботи.
«Преамбула»Надрукуйте на картках інформацію з Преамбули Конвенції про права людини.
Об’єднайте учасників у групи. Роздайте картки (одна картка на групу).
Завдання: ознайомтеся з інформацією й обговоріть, чому вона потрапила до Преамбули Конвенції.
Після обговорення представте результати роботи в групах.
Матеріали для друку
діти мають право на особливе піклування та допомогу;
сім’я несе відповідальність за повний і гармонійний розвиток дитини;
дитина потребує спеціальної охорони, піклування і захисту як до, так і після народження;
діти, які живуть у виключно тяжких умовах, потребують особливої уваги;
важливість традицій і культурних цінностей суспільства, у якому зростає дитина;
важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні.
(на основі вправи з «Компасіто»)
Підготуйте дитячу (скорочену) версію Конвенції про права дитини (з розрахунку одного – двох екземплярів на групу) та смужки з різнокольорового паперу (три кольору, з розрахунку три смужки одного кольору на групу). Підготуйте малярний скотч та степлери.
Обговоріть з групою значення прав людини.
Роздайте тексти Конвенції та кольорові смужки (по три смужки трьох кольорів).
Завдання:
1. Запропонуйте учасникам обрати три «найважливіші» права дитини з Конвенції та записати номери статей на кольорових смужках одного кольору. Опитайте учасників, чому вони зробили такий вибір. Запишіть результати на дошці/фліпчарті.
2. Запропонуйте учасникам обрати три «найменш важливих» права дитини і записати їх на кольорових смужках іншого кольору (номери статей). Опитайте учасників, чому вони зробили такий вибір. Запишіть результати на дошці/фліпчарті.
3. Запропонуйте учасникам обрати три «важливіші» права дитини з Конвенції та записати номери статей на кольорових смужках одного кольору. Опитайте учасників, чому вони зробили такий вибір. Запишіть результати на дошці/фліпчарті.
4. Запропонуйте учасникам створити «мобіль» (тривимірна фігура, обмежена фантазією учасників) з кольорових смужок за допомогою скотчу та степлера.
5. Після виготовлення «мобілів» учасники представляють свій продукт з поясненням ідеї, яку вони заклали в свій «мобіль».
Обговоріть, наскільки є «важливі та неважливі» права дитини.
«Реклама»Підготуйте скорочений (дитячий) варіант Конвенції про права дитини.
Об’єднайте учасників у групи. Роздайте аркуші для фліпчарту та маркери для кожної групи й тексти Конвенції про права дитини.
Завдання: намалюйте рекламний матеріал по Конвенції про права дитини (для всієї Конвенції або окремих статей).
Після підготовки групи представляють результат роботи (можливо використати методику «Стіна, яка говорить»)
Захист прав дитини
Довгий час людство не тільки не приділяло уваги захисту прав дитини, а й зовсім це не розглядало, навіть теоретично. У рабовласницькому, феодальному та ранньому капіталістичному суспільстві дитина була абсолютною власністю батьків або власників, які могли робити з дітьми в прямому розумінні, все що завгодно. Епоха Просвітництва, а потім і період революцій кінця ХVІІІ — ХІХ століть, які дали поштовх до оформлення ідей та філософії прав людини, почали пригортати увагу і до прав дитини.
Формування системи захисту прав дитини розвивалося в декількох напрямках. З давніх-давен дуже активно використовувалася дитяча праця, так наприкінці ХVІІІ в Англії та Шотландії діти складали близько 60 % працівників текстильних мануфактур. Поступово в провідних державах Європи ухвалюються закони, які обмежують працю дітей, але дитяча праця продовжує активно використовуватися. У 1907 р. Конгрес США заснував Національний Комітет дитячої праці (NCLC), що здійснював перевірки в різних галузях промисловості.
Іншим напрямком була турбота про дітей, які залишилися без батьківського піклування. Виникають будинки для безпритульних, з’являються громадські організації, які намагаються турбуватися про безпритульних; з’являється законодавство з цього питання (у 1851 р. у штаті Массачусетс було ухвалено Закон про усиновлення дітей). І становище дітей у сім’ях часто було гірше, аніж у будинках для безпритульних дітей, проте держава не втручалася у внутрішньо сімейні проблеми. А громадські організації не порушували цих питань через певні стереотипи в суспільстві. Доходило до анекдотичних випадків. Так у Сполучених Штатах питанням захисту дітей від насильства зайнялося місцеве товариство захисту тварин після випадку із знущання над дитиною антрепренером цирку. Після громадської кампанії в США навіть був ухвалений закон, який забороняв передавати батькам свою дитину для експлуатації. А у 1875 р. в Нью-Йорку виникає перше товариство із захисту дітей від жорстокого поводження і аморальної експлуатації — перша дитяча захисна організація.
Проте фактично міжнародний правовий механізм захисту прав дитини розпочав формуватися в другій половині ХХ ст. Прийняття міжнародних документів, які ратифікувалися у більшості держав світу, створює певну систему захисту прав дитини як на міжнародному рівні, так і на національному.
Міжнародна система захисту прав дитини складається з двох ланок:
Міжнародне законодавство у сфері прав дитини, починаючи з Декларації та Конвенції ООН про права дитини та інших документів й регіональних документів, наприклад європейського законодавства з прав дитини.
Міжнародних організацій, які піклуються про права дитини — Комітет ООН по правах дитини (діяльність Комітету регламентована Конвенцією про права дитини), Дитячий фонд ЮНІСЕФ. Окре- му ланку складають дитячі омбудсмени — багато країн зараз мають своїх власних омбудсменів у справах дітей, а в 1997 році була створена Європейська мережа омбудсменів з прав дітей (ENOC).
Окрім того, питанням прав дитини опікуються і міжнародні громадські організації: «Міжнародний захист дітей», Savethe Children (організація виникла у 1919 р. у Великобританії і зараз діє у 120 країнах світу), Консорціум (КБК), міжнародна організація «Друзі», Європейський фонд допомоги безпритульним дітям (EFSC) та інші.
На національних рівнях діє схожа система захисту прав дітей. Так українське законодавство імплементувало норми, які є в міжнародних та європейських документах про права дитини, які були ратифіковані нашою державою.
Українське законодавство з питань прав дитини
Конституція України (статті 24, 51, 52, 92);
Сімейний кодекс України (глави 13, 14 та ін.);
Цивільний кодекс України (ст. 295, 1261 та ін.);
Житловий кодекс Української РСР (ст. 125 та ін.);
Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»;
Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»;
Закон України «Про охорону дитинства»;
Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»;
Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» та інше.
В Україні у структурі Секретаріату Уповноваженого з прав людини створено відповідний струк- турний підрозділ з питань дотримання прав дитини, діє Уповноважений Президента України з прав дитини. У країні створена мережа державних органів, які опікуються захистом прав дитини — це і Служба у справах дітей (у різних форматах), кримінальна міліція у справах дітей (діяла до 2015 р., зараз перебуває у стані реформування) та інші державні органи.
В Україні також діє багато громадських організацій, які опікуються правами дитини.
«Схема»Об’єднайте учасників у групи. Роздайте аркуші для фліпчарту та маркери для кожної групи.
Завдання: намалюйте схематичну систему захисту прав дитини (можливо варіант — деякі групи малюють міжнародну систему, деякі групи — національну на прикладі України).
Після підготовки групи представляють результат роботи (можливо використати методику «Стіна, яка говорить»).
«Дискусія»Об’єднайте учасників у 2 групи.
Завдання: підготуйтеся до дискусії щодо участі дітей у збройних конфліктах на тематику: «Чи погоджуєтесь ви з тим, що відповідно до міжнародного законодавства діти з 15 років мають право брати участь у збройних конфліктах».
Одна група готує аргументи в захист запропонованій тематиці, друга група — проти. Після підготовки групи проводять дискусію.
«Лист»Об’єднайте учасників у групи.
Завдання: визначте проблему, яка існує у вашій місцевості з правами дитини і напишіть листа до дитячого омбудсмена.
Після підготовки учасники представляють свої листи. Обговоріть листи, які були представлені (як варіант можливо обрати один з листів і, доробивши його за допомогою всіх учасників, направити його до дитячого омбудсмена).
«Репортаж»Об’єднайте учасників у групи.
Завдання: підготуйте репортаж про права дитини в Україні (можливо одного з прав дитини).
Після підготовки учасники представляють репортажі.
По завершенні презентацій обговоріть становище з правами дитини в Україні.
Рефлексія
1. Поясніть різницю між поняттями «людська гідність» та «особиста гідність».
2. Охарактеризуйте основоположні цінності, що лежать в основі прав людини.
3. Розкрийте природу прав людини та схарактеризуйте покоління прав людини.
4. Як в Україні дотримується принцип верховенства права? Аргументуйте свою думку.
5. У чому особливості прав дитини? Які є механізми захисту прав дитини в Україні?
6. Чому права дитини виділяють в окрему категорію?
7. В яких міжнародних документах закріплені права дитини?
8. Хто на міжнародному рівні захищає права дитини?
9. Як захищаються права дитини в Україні?
Джерела
Компасито. Пособие по обучению детей правам человека. — http://www.eycb.coe.int/compasito/ru/
Ілюстровані права дітей - https://www.living-democracy.com.ua/textbooks/volume-5/part-3/ documents-and-teaching-material-4/
Права людини в освітньому просторі https://courses.ed-era.com/courses/course-v1:EDERA_ OSCE+HRE101+2019/about
