Розділ 6
СВІТ ІНФОРМАЦІЇ ТА МАС-МЕДІА
ТЕМА 4
ІНТЕРНЕТ
розкрити можливості інтернету та небезпек, пов’язаних з його використанням; пояснити особливості дотримання авторського права; схарактеризувати ризики, пов’язані з онлайн-контентом (безвідповідальні поради, викрадення персональних даних, фішинг, грумінг тощо).
володіє навичками ухвалення відповідальних рішень щодо часу, який проводить із медіа, та щодо вибору ресурсів; усвідомлено створює власний образ в мережі Інтернет; вміє використовувати засоби персонального захисту; ідентифікує атаки і вміє захиститися, здатний простежити переваги і ризики під час користування соціальними мережами; вміє закріпити «авторське право» за власноруч створеними медіатворами; може ідентифікувати незаконний контент, контент, який підбурює до нанесення самошкоди, порушення прав людини у віртуальному просторі, комерційне шахрайство, булінг, множинність профілів тощо.
поділяє необхідність дотримання авторського права, усвідомлює цінність чужих конфеденційних даних; демонструє відповідальність за створені і поширені власні медіаповідомлення.
У наш час інтернет став доступним не лише через комп’ютерні мережі, а й через супутники зв’язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового зв’язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала невіднятною частиною життя у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.
«Кількість користувачів інтернету (млн чоловік)»
Запитання: 1. Чим ви поясните таке зростання користувачів?
2. Чим інтернет відрізняється від інших медіа?
3. У чому його популярність?
Визначте, скільки часу в день переглядаєте програми телебачення, слухаєте радіо, читаєте газети, скільки часу займає «життя» в інтернеті і в нових медіа, пов’язаних із соціальними мережами. Що означає це для вас? Які проблеми постають під час використання ними інтернет-ресурсів, роботи в інтернеті?
Заповніть таблицю «Новітній мультимедійний засіб інтернет: за і проти». Знайдіть аргументи «за» і «проти» інтернету і внесіть дані аргументи в таблицю.
| За використання інтернету | Проти використання інтернету |
|---|
Потім відбувається бесіда
1. Яких аргументів ви знайшли більше?
2. Яких сфер роботи в інтернеті стосуються ці аргументи?
3. Чи погоджуєтесь ви з цими аргументами?
Інтернет. Авторське право в сучасному світі. Приватність і конфіденційність
у віртуальному світі. Цифрова ідентичність. Соціальні мережі
Сучасне суспільство стає інформаційним, коли інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі і є головними продуктами виробництва інформаційного суспільства. Характерними рисами інформаційного суспільства є:
збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;
зростання інформатизації та ролі інформаційних технологій в суспільних і господарських відносинах;
створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.
В «інформаційному суспільстві» створення, розповсюдження, використання, узагальнення і маніпулювання інформацією становить значну частину економічної, політичної та культурної діяльності.
У ХХІ ст. інтернет став невід’ємною частиною життя сучасної людини. Як і все у цьому світи, він має свої позитивні й негативні сторони.
Інтернет — всесвітня система взаємосполучених комп’ютерних мереж, яка складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов’язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій.
Поштовхом до створення інтернету став запуск Радянським Союзом у 1957 році першого штучного супутника Землі. На початку 1960-х років у США виникла ідея «Галактичної мережі» і почали розробляти відповідні комп’ютерні програми. З кінця 1960-х до кінця 1970-х мережа об’єднувала близько 200 вузлів. У 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «інтернет». У 1988 році стало можливим спілкування в реальному часі. Протягом 1990-х років інтернет об’єднав у собі більшість наявних на той час мереж.
Завдяки відсутності єдиного керівного центру, а також завдяки відкритості технічних стандартів інтернету, що автоматично робило мережу незалежною від бізнесу чи уряду, об’єднання виглядало неймовірно привабливим.
До 1997 року в інтернеті нараховувалось близько 10 мільйонів комп’ютерів і зареєстровано понад мільйон доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну інформацією. У наш час інтернет став доступним не лише через комп’ютерні мережі, а й через супутники зв’язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового зв’язку, спеціальні оптиковолоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала невіднятною частиною життя в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.
Авторське право інститут громадянського права, що регулює правовідносини, пов’язані зі створенням і використанням (виданням, виконанням, показом тощо) творів науки, літератури чи мистецтва, тобто об’єктивних результатів творчої діяльності людей в цих галузях. Авторське право історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів і творів мистецтва. Сьогодні авторське право поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, зокрема і комп’ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.
Наведемо короткий список об’єктів авторського права: літературні, драматичні та сценарні твори, музичні твори, у тому числі без тексту, хореографічні твори та пантоміми, твори образотворчого мистецтва (скульптура, графіка, дизайн, фотографія, комікси та інше), похідні твори (переклади, реферати, анотації, огляди, аранжування та інші переробки творів), аудіовізуальні твори (кіно-, теле-, відеофільми та інше), твори архітектури, містобудування, програми для електронно-обчислювальних машин, складові твори (енциклопедії, збірки, антології та інше).
Але об’єктами авторського права не є: ідеї, концепції, методи, системи, відкриття, факти, мови програмування. Також авторське право не поширюється на державні символи та знаки, народну творчість, інформаційні (новинні) повідомлення.
За життя автора ніхто, крім самого автора, не має права вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.
В основі систематизації комплексу прав, які охоплюються поняттям «авторське право», лежить їхній поділ на майнові та немайнові: майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід’ємними правами — і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк чинності немайнових прав не обмежується, строк чинності майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.
Порушення немайнових прав автора називається плагіатом.Порушення майнових прав автора називається контрафакцією, або піратством.
Порушення авторських і суміжних прав, а саме незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їхнє незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, передбачає кримінальну відповідальність.
Наведемо приклад, як YouTube ставиться до авторських прав, відповідаючи на запитання (https://support.google.com/youtube/topic/2778546?hl=uk&ref_topic=2676339).
Які типи творів підлягають захисту авторським правом?
Аудіовізуальні твори, як-от телешоу, фільми й онлайнові відео.
Звукозаписи та музичні композиції.
Письмові твори, як-от: лекції, статті, книги, музичні композиції.
Візуальні твори, як-от: картини, плакати, оголошення.
Відеоігри та комп’ютерне програмне забезпечення.
Драматичні твори, як-от: вистави та мюзикли.
Ідеї, факти та нематеріальні процеси не підпадають під захист авторським правом. Щоб отримати захист авторським правом, твір має бути оригінальним і розміщеним на матеріальному носії. Імена та назви як такі не підлягають захисту авторським правом.
Чи може YouTube визначити власника авторських прав?
Ні. YouTube не виступає посередником у суперечках щодо авторських прав. Отримавши повне та дійсне сповіщення про видалення, ми вилучаємо вміст відповідно до законодавства. Якщо надходить обґрунтоване зустрічне сповіщення, воно пересилається тому, хто подав запит на вилучення. Після цього відповідні сторони можуть вирішити свою суперечку в суді.
Чи є відмінність між авторським правом і торговельною маркою?
Авторське право — одна з форм інтелектуальної власності. Воно відрізняється від торговельної марки, яка захищає назви брендів, слогани, логотипи й інші ознаки джерел від використання сторонніми особами з певною метою. Авторське право також відрізняється від патентного права, яке захищає винаходи.
На YouTube передбачено окремі процедури для вилучення відео, які порушують закони про торговельні марки тощо.
Яка різниця між авторським правом і конфіденційністю?
Лише ваша присутність у відео, на зображенні чи в аудіозаписі не означає, що ви володієте авторськими правами на такий вміст. Наприклад, якщо ваш друг записав на відео розмову між вами й ним, авторські права на цей відеозапис належатимуть йому. Сам текст вашої розмови (окремо від відео) не захищається авторським правом, за умови, що це не було зафіксовано раніше.
Якщо хтось додав без вашого дозволу відео, зображення або аудіозапис, де видно вас або чути ваш голос, і ви вважаєте, що цей вміст порушує ваше право на недоторканність приватного життя чи безпеку, надішліть скаргу щодо порушення конфіденційності.
Деякі правовласники бажають зберегти за собою не всі права, а лише їх частину або взагалі передати свій твір у суспільне надбання. Для цього й існують вільні публічні ліцензії, вони розширюють права правовласників, надаючи їм механізм для самостійного вибору ступеня захисту власних прав. Суть інституту вільних публічних ліцензій можна визначити принципом «деякі права застережені» (так званий «copyleft»). Таким чином, ці ліцензії займають проміжне місце між традиційним авторським правом (формула «всі права захищені») та сферою суспільного надбання.
Цифрова ідентичність
Нові інструменти для комунікації створюють нові форми, щоб заявити про себе: аватар, нік, адресу електронної пошти. Також виникають нові характеристики, які описують користувача для інших.
Таким чином ключовим поняттям є цифрова ідентичність (digital identity), яка відносить до цифрового поданням набір унікальних якостей об’єкта або суб’єкта, мережевого суб’єкта. У мережі як предмет цифрової ідентифікації можуть виступати не тільки людина, група людей або підприємство, а й програма, пристрій або щось інше, що може запросити використання того чи іншого ресурсу.
Ідентичність суб’єкта представлена у вигляді набору даних, які містять його атрибути, переваги та особливі риси. На технічному рівні цифрову ідентичність можна уявити як набір ознак мережевого суб’єкта, зафіксований у вигляді електронних записів.
Цифрова ідентичність — необхідний атрибут існування соціальних мереж.
Соціальна мережа — соціальна структура, утворена особами або організаціями.
Соціальна мережа в інтернеті — інтернет-спільнота користувачів, об’єднаних за будь-якою ознакою на базі одного сайту, який і називається в цьому разі соціальною мережею. Іншими словами, соціальна мережа у всесвітній павутині будується на тих самих принципах, що й у реальному світі, але відрізняється від реальних людських спільнот тим, що у функціонуванні мережі не грає ролі географічна віддаленість її учасників одне від одного.
Перша подоба соціальних мереж була приблизно в середині дев’яностих років XX століття. Спочатку користувачі об’єднувалися в мережі для вибудовування і підтримки ділових контактів. Згодом для багатьох інтернет став засобом самовираження. З появою приблизно в цей час соціальної мережі Facebook, яка, за словами її творців, для самовираження користувачів і призначалася, вона в один момент завоювала колосальну популярність. Історія її створення відображена у відносно новому фільмі американського режисера Девіда Фінчера «Соціальна мережа».
Характерними особливостями соціальної мережі є:
1) створення особистих профілів, у яких часто потрібно вказати місце навчання та роботи, хобі, життєві принципи та ін.;
2) надання практично повного спектра можливостей для обміну інформацією (розміщення фотографій, відеозаписів, розміщення текстових записів (у режимі блогів або мікроблогів), організація тематичних співтовариств, обмін особистими повідомленнями і т. п.);
3) можливість задавати і підтримувати список інших користувачів, з якими у нього є деякі відносини.
Усе більше занепокоєння викликає здатність контролювати інформацію. У даний час все доступне через інтернет. Проте головна проблема конфіденційності стосується соціальних мереж.
Поява Web 2.0 спричинила соціальний профіль і стає все більшою проблемою конфіденційності Інтернету. Web 2.0 — це система, яка полегшує спільний обмін інформацією та співпрацює в інтернеті, у веб-сайтах соціальних мереж, таких як Facebook, Instagram, Twitter. Такі сайти соціальних мереж побачили бум у своїй популярності, починаючи з кінця 2000-х років. Через ці сайти багато людей надають свою особисту інформацію в інтернеті.
Інтернет-конфіденційність включає право особистої конфіденційності стосовно зберігання, відновлення, надання стороннім особам та відображення інформації, що стосується себе через Інтернет. Конфіденційність може включати в себе персональну ідентифікаційну інформацію і стосується будь-якої інформації, яка може бути використана для ідентифікації особи. Наприклад, за віком і фізичною адресою можна визначити, хто людина без явного розкриття своєї назви, оскільки ці два фактори є достатньо унікальними, щоб типово ідентифікувати конкретну особу.
Деякі фахівці, такі як Стів Рамбам, приватний дослідник, що спеціалізується на випадках конфіденційності в інтернеті, вважають, що конфіденційності більше не існує; кажучи: «Конфіденційність мертва — перемогти її». Насправді, було висловлено припущення, що «привабливість онлайнових послуг полягає в передачі особистої інформації належним чином». З іншого боку, у своєму нарисі «Цінність конфіденційності» експерт із питань безпеки Брюс Шнейєр каже: «Конфіденційність захищає нас від зловживань тими, хто знаходиться у владі, навіть якщо ми не робимо нічого поганого під час спостереження».
Захист конфіденційності користувачів Інтернету становить серйозну проблему. За результатами онлайн-опитування приблизно сім із десяти осіб відповіли, що найбільше турбує їхня конфіденційність в інтернеті, ніж пошта або телефон. Інтернет-конфіденційність повільно, але безсумнівно стає загрозою, оскільки особисті дані особи можуть вислизнути в неправильні руки, якщо вони проходять через Інтернет.
Конфіденційність інформації — властивість інформації, яка полягає в тому, що інформація не може бути отримана неавторизованим користувачем і (або) процесом. Інформація зберігає конфіденційність, якщо дотримуються встановлені правила ознайомлення з нею.
Приватність інформації — взаємозв’язок між збором і розповсюдженням даних, технології, суспільне очікування недоторканності приватного життя, а також правові та політичні питання, пов’язані з ними.
Права людини в інтернеті. Безпека та етика поведінки в мережі.
Кіберзлочинність. Особливості захисту прав дітей і молоді в інтернеті
Права людини в інтернеті
Хоча доступ до інтернету на даний момент офіційно не визнаний як право людини, він розглядається як умова реалізації прав людини (свобода вираження поглядів, освіта, праця тощо). Комітет Міністрів Ради Європи в Рекомендації СМ/Rес (2014) 6 зазначає, що існуючі права людини й основні свободи в рівній мірі відносяться як до оффлайн, так і до онлайн простору. Ніхто не повинен бути об’єктом незаконного втручання в здійснення прав людини та основних свобод під час перебування в Інтернеті. Інтернет є здебільшого продуктом власності приватних компаній. Цей факт ускладнює процес забезпечення прав людини. Тому особливістю реалізації прав людини в Інтернеті є те, що достосунків людина — держава, де остання зобов’язана поважати й захищати права людини, додається третій суб’єкт — приватні компанії. У цьому випадку до зобов’язань держави додається контроль за приватними компаніями, щоб вони не порушували прав людини.
Права людини мають переважну силу перед вимогами та умовами, що висуваються до Інтернет-користувачів володарями Інтернету — приватними корпораціями. Приватні компанії повинні поважати та забезпечувати права людини у своїй діяльності, а люди повинні дотримуватися правил Інтернет-провайдерів та провайдерів Інтернет-контенту. Держава повинна контролювати приватні компанії, щоб не було порушень прав людини, а компанії повинні дотримуватися законодавства, встановленого державою. Держава повинна дотримуватися міжнародного законодавства у сфері прав людини, а люди повинні дотримуватися законодавства й поважати права інших людей.
Інтернет має суспільну цінність, тому що всі — люди, органи державної влади та приватні компанії — здійснюють свою діяльність через Інтернет. Тому всі розраховують на безпечний та надійний доступ до нього. Ніхто з трьох сторін не повинен підлягати неправомірному або безпідставному втручанню під час користування Інтернетом. Законодавство про реалізацію та захист прав в Інтернеті постійно розвивається. Незважаючи на те, що віртуальний простір здається нереальним і неконтрольованим, це не означає, що це простір для порушень прав людини. І від самих користувачів здебільшого залежить безпека цього простору — Інтернет буде таким, яким люди самі його зроблять.
Анонімність в інтернеті сприяє тому, що права людини можуть порушуватись. Іноді люди не звертають уваги на те, що контент, який вони створюють та поширюють, коментарі, які вони роблять на сторінках, зачіпають права інших людей або містять дискримінаційні ознаки. У цьому випадку будь-хто, чиї права порушуються, може розраховувати на захист від компетентних органів.
Для ефективної реалізації прав людини в онлайн просторі користувачі Інтернету мають отримувати підтримку. У разі обмеження або порушення їхніх прав вони мають доступ до механізмів правового захисту, у тому числі звернення до суду. В Україні механізмами захисту прав людини в Інтернеті є: Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Можливості такого звернення обговорені в статті 55 Конституції України. Звернення до Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України. У разі, якщо виявлено факт вчинення злочину за допомогою інтернету, необхідно повідомити про цю подію, заповнивши форму зворотного зв’язку на сайті Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України http://www.cybercrime.gov.ua/feedback-ua та написати відповідну заяву в найближчий відділ міліції. Звернення до міжнародних судів чи організацій. Після використання всіх національних механізмів правового захисту кожна людина може звертатися за захистом своїх прав і свобод до між- народних судових установ, зокрема до Європейського суду з прав людини. Також у випадках, коли права окремої людини порушуються, заяви про такі порушення можуть бути подані безпосередньо до Управління Верховного комісара ООН з прав людини за адресою: urgent-action@ohchr.org
Ваші права в інтернеті
1. Доступ до інтернету — це важливий засіб для реалізації вами своїх прав та участі в демократії.
2. Ваш доступ до інтернету має надаватися за розумну ціну і бути недискримінаційним.
3. Органи державної влади мають сприяти вашому доступу до інтернету, якщо ви проживаєте у сільській місцевості та географічно віддалених районах, а також якщо ви належите до малозабезпечених верств населення та (або) осіб з особливими потребами чи інвалідністю.
4. При взаємодії з органами державної влади, провайдерами мережі Інтернет та провайдерами інтернет-контенту чи послуг ви не можете бути об’єктом дискримінації за будь-якими ознаками.
5. Ви можете вільно висловлюватися в інтернеті та мати доступ до інформації, поглядів і висловлювань інших осіб.
6. Обмеження можуть накладатися на такі висловлювання, у яких містяться заклики до дискримінації, ненависті або насильства.
7. Ви можете вільно створювати, повторно використовувати і поширювати інтернет-контент із повагою до права на захист інтелектуальної власності та авторського права.
8. Органи державної влади зобов’язані поважати і захищати вашу свободу вираження поглядів та свободу інформації.
9. Ваш інтернет-провайдер і провайдер інтернет-контенту і послуг мають корпоративні зобов’язання поважати ваші права та забезпечувати механізми розгляду ваших скарг.
10. Ви можете вирішити не розкривати свою особу в інтернеті, наприклад, скористатися псевдонімом. Однак органи державної влади в певних випадках можуть вдатися до заходів, завдяки яким вашу особу буде розкрито.
11. Ви можете вільно обирати будь-який сайт, додаток чи будь-яку іншу послугу з метою створення груп, приєднання та участі в будь-якій соціальній групі.
12. Ви маєте право на мирний протест в інтернеті.
13. Ви можете вільно користуватися доступними онлайновими можливостями для участі в політичних дебатах, законодавчих ініціативах.
14. Вам потрібно знати, що при користуванні інтернетом ваші персональні дані регулярно обробляються.
15. Під час обробки ваших персональних даних органи державної влади і приватні компанії зобов’язані дотримуватися певних правил.
16. Ваші персональні дані повинні оброблятися лише у передбачених законом випадках або за умови надання вами згоди.
17. На вас не повинні поширюватися заходи загального спостереження чи перехоплення інформації.
18. Ваше приватне життя мають поважати і на робочому місці. Це передбачає конфіденційність вашої приватної електронної кореспонденції та спілкування.
19. Вам можуть надавати допомогу органи захисту даних.
20. Ви повинні мати онлайн-доступ до освітнього, культурного, наукового, навчального та іншого контенту державною мовою.
21. Ви повинні мати доступ до інтерактивної освіти і знань у частині інтернету медіаграмотності.
22. Ви маєте право на вільне вираження своїх поглядів та участь у житті суспільства, на те, щоб бути почутими та вносити свій вклад у вирішення питань, які стосуються ваших інтересів.
23. Ви можете очікувати на навчання безпечного користування інтернетом з боку ваших вчителів, вихователів, батьків чи опікунів.
24. Контент, який ви створюєте в інтернеті, або контент про вас, що створюється іншими інтернет-користувачами, може ставати доступним у будь-якому куточку світу і завдавати шкоди вашій гідності, безпеці, приватному життю у цей час або на наступних етапах вашого життя.
25. Ви маєте отримувати чітку інформацію про те, який онлайн-контент та поведінка є незаконними (наприклад, домагання в інтернеті), а також мати можливість повідомити про це. Вам повинні надати поради та підтримку з належною повагою до вашої конфіденційності й анонімності.
26. Вам повинен надаватися спеціальний захист від втручання у ваше фізичне, психічне та моральне благополуччя. Ви маєте право на освіту, яка покликана захистити вас від подібних загроз.
27. Ваш інтернет-провайдер, провайдери доступу до інтернет-контенту чи послуг або інша компанія та (або) орган державної влади повинні повідомити вас про ваші права та можливі засоби правового захисту.
28. Державна влада зобов’язана захищати вас від незаконного доступу, втручання, підробки або інших шахрайських маніпуляцій із вашими електронними персональними даними, комп’ютером і даними, які в ньому зберігаються.
29. Ви маєте право на справедливий судовий розгляд.
30. Ви маєте право на індивідуальну скаргу до Європейського суду з прав людини після вичерпання всіх існуючих національних засобів правового захисту.
Коли ви використовуєте фейсбук, то можете створювати персональні профілі, зав’язувати стосунки, робити пошуки та запити, формувати групи, створювати події, додавати заяви, переміщувати інформацію через різні канали.
Ми збираємо цю інформацію для того, щоб забезпечити вам сервіс і пропонувати персоналізовані опції. Коли ви оновлюєте інформацію, ми зберігаємо попередню копію. Ви повинні розуміти, що навіть після усунення копії вашого контенту можуть зберігатися видимими в кешованих та архівованих сторінках, чи якщо інші користувачі копіювали чи зберігали ваш контент. Фейсбук також може зберігати інформацію про вас з інших джерел, таких як газети, блоги, сервіси передавання повідомлень чи інші користувачі фейсбуку, щоб забезпечити вас кориснішою інформацією та персоналізованішим досвідом. Можемо надавати всю інформацію про вас іншим сторонам (зокрема, іншим компаніям, юристам, агентам державних агенств), якщо це не суперечить чинному законодавству.
Навіть якщо ви не відкриваєте в соціальних мережах свою персональну інформацію, ваші онлайнові друзі можуть зробити це за вас, згадуючи ваших шкільних друзів, роботодавців, вашу стать, регіон чи інтереси.
У ході наукового експерименту спеціалісти продемонстрували, що вони можуть ідентифікувати більше 30 відсотків користувачів різноманітних блогів (твітеру, флікру), навіть якщо всі їхні акаунти позбавлені персональної інформації, такої як ім’я чи електронна адреса.
Можна виділити основні типи загроз, з якими може зіткнутися дитина під час перебування в мережі Інтернет.
Перша — це сайти, не призначені для перегляду дітьми (інформація, пов’язана з насильством, або яка містить порнографічні матеріали).
Друга загроза пов’язана зі спілкуванням у мережі Інтернет. Це спілкування за допомогою чатів, різноманітних веб-обмінників і систем миттєвого повідомлення. Співрозмовник з іншого боку монітора може бути не тим, за кого себе видає. Оскільки реєстрація в інтернеті є анонімною, під образом 13-літньої дівчинки може приховуватися 40-річний чоловік.
Третій вид загроз — передача інформації індивідуального характеру, що може бути використана зловмисником.
Також існують загрози технологічного характеру, які пов’язані з тим, що діти можуть зайти на небезпечний сайт, де несвідомо стягнуть на свій комп’ютер вірус або небезпечну програму.
Іще однією загрозою є інтернет-залежність.
Значні ризики пов’язані з онлайн-контентом.
Контент, який не відповідає віку: інтернет надає достаток контенту для всіх груп користувачів, задовольняючи інтереси як масового користувача, так і особливі інтереси окремих груп. А втім, не весь контент повинен бути доступний дітям і молоді. Тому слід чітко визначити, якій віковій групи відповідає певний контент. Особливу увагу слід приділити контенту, який не заборонений законом, але здатний завдати шкоди молодим користувачам. Контент, який не відповідає віку, такий як доросла порнографія, може завдати шкоди дітям, особливо якщо доступ до нього буде отримано ненавмисно. Ризик зіткнутися з контентом, що не відповідає за віком, пов’язаний з поведінкою самого користувача, який навмисно здійснює пошук цього контенту, а також якщо він наштовхується на нього ненавмисно. Контент з обмеженням за віком може надаватися на комерційній основі, але може генеруватися і самими користувачами. Доступ до контенту з обмеженням за віком надається тільки строго обмеженій групі користувачів, а призначений для користувача контент є, як правило, загальнодоступним і тому вимагає до себе особливої уваги. Оскільки сьогодні багато дітей і підлітків мають мобільні телефони з функціями мультимедіа і можуть вийти в інтернет простим натисканням клавіші, не слід забувати, що вони можуть вийти на невідповідний для їх віку контент, а поруч з ними в цей момент не буде дорослих.
Мобільні пристрої дають змогу дітям створювати власний цифровий контент в будь-якій життєвій ситуації, підвищуючи тим самим обсяги користувацького контенту.
Заборонений законом контент (наприклад, расизм і дитяча порнографія): тип контенту, що класифікується як незаконний, що залежить насамперед, від законів кожної країни, хоча деякі типи контенту визнані незаконними в більшості країн. Проте незаконний контент є в наявності, і діти і підлітки можуть отримати до нього доступ — ненавмисно або навмисно. Слід звернути особливу увагу на той факт, що діти і підлітки є потенційними жертвами незаконного контенту, наприклад, отримуючи і розміщуючи картинки або відео, що зображують жорстоке поводження з дітьми.
Відсутність перевірки контенту: враховуючи, що контент, що отримується з інтернету, не проходить перевірки незалежними експертами, важливо, щоб підлітки навчилися підходити до контенту критично і не брали на віру все, що їм доводиться в ньому читати. Призначений для користувача контент, характерний для середовища Веб 2.0, часто може бути неповним, упередженим або неточним. Молоді потрібно знати, що небезпечно вірити всьому, що їм доведеться прочитати в онлайн.
Підбурювання до нанесення шкоди: у мережі є безліч веб-сайтів, які підбурюють користувачів до нанесення шкоди самим собі (це веб-сайти, що пропагують самогубство, анорексію або сектантство). Занаявності Веб 2.0 і нових можливостей з розміщення користувацького контенту росте ризик зазнати впливу контенту, підбурюють до нанесення шкоди самому собі. Зокрема, діти і підлітки часто не в змозі реально оцінити небезпеку ризиків, які містяться в інструкціях, розміщених на подібних веб-сайтах.
Порушення прав людини/дифамація: враховуючи анонімність інтернету, легко поширювати пропаганду, спрямовану проти певних груп населення або окремих осіб. Більш того, можна припустити, що люди ведуть себе інакше в онлайн, коли їм не потрібно стикатися віч-на-віч зі своїми противниками або жертвами і не потрібно відповідати безпосередньо за свою поведінку. Таким чином, ризик порушення прав людини і можливість стати жертвою дифамації з набагато більшою ймовірністю виникає у віртуальному середовищі, ніж в реальному житті. Крім того, дифамаційний контент шкідливий для дітей і підлітків, які можуть потрапити під вплив тенденційної інформації.
Невідповідна для дітей рекламна і маркетингова інформація: чи не призначена дітям реклама несе в собі ризик отримання і перегляду реклами товарів і / або послуг, які не підходять дітям (наприклад, пластична хірургія). Що більше приватної інформації видають користувачі (ім’я, вік, стать), то більшою є ймовірність того, що вони почнуть отримувати рекламу або запрошення взяти участь в лотереях. Оскільки діти часто не розуміють, до яких наслідків може призвести їх бажання надрукувати своє ім’я на якомусь бланку або в урізанні в інтернеті, вони піддаються серйозному ризику. З урахуванням великої популярності мобільних телефонів серед дітей і підлітків слід звернути особливу увагу на цей додатковий канал отримання рекламної інформації.
Недоторканність приватного життя: після появи в інтернеті контент може швидко поширюватися по всьому світу і залишатися в інтернеті необмежений час. Користувачі, діти і підлітки особливо, не усвідомлюють коротко- і довгострокових наслідків розміщення текстів і картинок, які згодом вони не захочуть бачити у відкритому доступі. Дані, збережені на сервері або на платформі, легко можуть стати доступними для різних людей, а самі автори цих повідомлень можуть не підозрювати, наскільки незахищеними стають їхні персональні дані. Працюючи в інтернеті, люди повинні розуміти особливості цього середовища.
Порушення авторських прав: порушення авторських прав — це ризик, часто пов’язаний з поведінкою самих користувачів. Незалежно від того, навмисно або мимоволі відбулося порушення авторських прав, правовласник може вважати це порушення запозиченням і вимагати покарання порушникові.
Шкідлива порада: форуми, блоги й інші контактні галузі інтернету надають користувачам платформу для обміну інформацією та порадами. Цей вид допомоги може бути цілком корисним, але може сприяти контактам з невідповідними і навіть шкідливими порадниками. Ризик отримання шкідливої ради, зокрема для дітей і підлітків, вище на соціальних платформах і в інших додатках Веб 2.0, ніж на постійних веб-сайтах.
Розкрадання персональних даних: оволодіння електронними ідентифікаційними даними людини в інтернеті (ім’ям користувача і паролем) з метою здійснення комерційного або іншого шахрайства заради отримання вигоди називається розкраданням персональних даних. Розкрадання персональних даних являє собою зростаючий ризик через зростання числа віртуальних ідентифікаційних даних і людей, які працюють в онлайн, особливо людей, які користуються персоналізованими послугами.
Крадіжка грошей / фішинг-шахрайство: фішингом називається процес отримання секретної інформації про особисті банківські рахунки, зокрема особистих ідентифікаційних номерів (PIN) і індивідуальних номерів угоди (TAN) з наміром зняти гроші з рахунків громадян в банках. Молоді люди не звикли відрізняти помилкові веб-сайти від справжніх і розкривають свої банківські дані.
Шахрайство в торгівлі: шахрайство в торгівлі відбувається тоді, коли продавці прикидаються, що продають товари або послуги, які після здійснення оплати або не мають раніше заявлених характеристик, або не доставляються покупцеві взагалі. Воно також є наслідком розкрадання персональних даних або фішингу. Іншим джерелом шахрайства в торгівлі може бути продаж цифрових послуг (наприклад, ринг-тонів) за неіснуючою й неадекватною ціною, часто прив’язаною до постійної реєстрації для послуги, яка не входила в наміри покупця. У більшості випадків користувачі (підлітки і діти особливо) не усвідомлюють наслідків, пов’язаних з укладенням таких контрактів в онлайн.
(«Youth Protection Roundtable Tool Kit — Stiftung Digitale Chancen 2009».)
КІБЕРЗЛОЧИННІСТЬ — це сукупність злочинів, що вчиняються за допомогою комп’ютерної системи або комп’ютерної мережі чи мережі електрозв’язку, у межах комп’ютерної системи або комп’ютерної мережі чи мережі електрозв’язку, чи проти комп’ютерної системи або комп’ютерної мережі чи мережі електрозв’язку.
Поняття про кіберзлочини дослідники переважно розглядають з двох аспектів:
Кіберзлочин у вузькому сенсі (комп’ютерний злочин): будь-яке протиправне діяння, вчинене за допомогою електронних операцій, метою якого є безпека комп’ютерних систем і оброблюваних ними даних.
Кіберзлочин у широкому розумінні (як злочин, пов’язаний з комп’ютерами): будь-яке проти- правне діяння, вчинене за допомогою чи пов’язане з комп’ютерами, комп’ютерними системами або мережами, включаючи незаконне володіння і пропозицію або розповсюдження інформації за допомогою комп’ютерних систем або мереж.
В Україні до кіберзлочинів відносять порушення авторського права і суміжних прав, шахрайство, незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками й іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення; ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів, незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.
Кіберзлочини як загроза для кожного
Об’єктом кіберзлочинів може стати будь-який користувач інтернету. Найпоширенішими видами таких злочинів є:
Кардинг — використання в операціях реквізитів платіжних карт, отриманих зі зламаних серверів інтернет-магазинів, платіжних і розрахункових систем, а також із персональних комп’ютерів (або безпосередньо, або через програми віддаленого доступу, «трояни», «боти»).
Фішинг — вид шахрайства, відповідно до якого клієнтам платіжних систем надсилають повідомлення електронною поштою нібито від адміністрації або служби безпеки цієї системи з проханням вказати свої рахунки та паролі.
Вішинг — вид кіберзлочинів, у якому в повідомленнях міститься прохання зателефонувати на певний міський номер, а під час розмови запитуються конфіденційні дані власника картки.
Онлайн-шахрайство — несправжні інтернет-аукціони, інтернет-магазини, сайти та телекомунікаційні засоби зв’язку.
Піратство — незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в інтернеті.
Кард-шарінг — надання незаконного доступу до перегляду супутникового та кабельного TV.
Соціальна інженерія — технологія управління людьми в інтернет-просторі.
Мальваре — створення та розповсюдження вірусів і шкідливого програмного забезпечення.
Протиправний контент — контент, який пропагує екстремізм, тероризм, наркоманію, порнографію, культ жорстокості і насильства.
Рефайлінг — незаконна підміна телефонного трафіку.
Існує кілька порад щодо того, як вберегти себе від кіберзлочинів:
створення надійних паролів, захист інформації та періодична їх зміна;
поінформованість про розповсюджені прийоми, які використовують злочинці для того, щоб розпізнавати їх;
захист пристроїв, встановлення антивірусних програм;
використання захищених мереж;
перевірка своїх облікових записів;
використання інструментів конфіденційності та безпеки Google чи інших браузерів.
Кіберзлочини як загроза державі
Питання кіберзлочинності є надзвичайно важливим на державному рівні. Найчастіше під ударами кібератак опиняються об’єкти критичної інфраструктури: енергетичні об’єкти, транспорт та банківський сектор. Вартість захисту зазвичай у 10 разів дорожча за саму атаку.
Тож протидія кіберзлочинності та рівень кібербезпеки на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків в політиці країни. Але для комплексної боротьби з цією проблемою потрібні спільні зусилля держави, громадян і міжнародної спільноти.
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Використовуючи інтернет, вивчіть, у чиїй власності перебувають і як контролюються найбільші медіакомпанії і державні монополії. Перелічить їх основні холдинги. Який вплив може надати право власності цих організацій на доступ і вибір інформації, і свободу самовираження? Які існують закони своєї країни, що регулюють право власності на медіа і контроль над ними?
Використовуючи ресурси інтернету, вивчіть приклади контролю над діяльністю найбільших медіакомпаній і урядових монополій залежно від форми власності. Який вплив може мати власність на доступ, вибір і свободу вираження?
Групова робота. Кожна група обговорює, що цікавить молодь в інтернеті, і складає список не менш ніж з 5 основних видів роботи молоді в інтернеті. Попросіть учнів ранжувати ці види роботи згідно з їхньою важливістю за шкалою від 1 до 5. Кожна група повинна потім представити результати свого обговорення й пояснити, чому вони склали саме такий список, і що вплинуло на їхнє рішення.
Порівняйте результати, представлені групами, з фактpичними даними. Обговоріть їх. Чи зробили ви якісь відкриття в ході виконання цього завдання? Чи є статистика з використання інтернету у вашому регіоні або країні?
Якщо ні, то чому? Обговоріть, як можна змінити ситуацію.
Як ви думаєте, чи не варто державним органам вжити заходів для забезпечення більшої безпеки віртуального світу? Чому так і чому ні?
Дискусія. Чи згодні ви з тим, що настав час пожертвувати в деякій мірі недоторканністю приватного життя? Які можуть бути наслідки? Чому, на вашу думку, інтернетом неможливо і небажано управляти, як телебаченням або радіо? Що могло б статися, якби інтернет контролювався однією країною або регіоном світу?
Бесіда. Як ви гадаєте, ми маємо більше шансів зіткнутися зі зневажливим ставленням до людини в офлайні чи онлайні? Чому?
ВIДПОВIДI МОЖУТЬ БУТИ ТАКИМИ:
Люди, що використовують мову ненависті, часто залишаються анонімними. В інтернеті можна це зробити дошкульніше і залишитися безкарним, тоді як в реальному житті ситуація може скластися по-різному.
Яку відповідь ви дасте на такі єлектронні листи. Обґрунтуй чому.
Лист 1
«Привіт! Мене звати Сашко. Мені 15 років. Я живу в Києві. Шукаю друзів по листуванню. Я полюбляю комп’ютерні ігри, читати книжки, дивитися телевізор. Я мрію подорожувати. Хочу побувати в Лондоні».
Лист 2
«Привіт! Мене звати С. Я хочу з тобою познайомитися. Мені 30 років. Я живу в Сполучених Штатах Америки. Маю власну фірму. У мене свій двоповерховий будинок. Я збираюся відвідати Україну. Може, ми зустрінемося? Надішли мені свою фотокартку та адресу».
Лист 3
«Всім!!! Наша організація займається збиранням коштів для потерпілих від повені в N. Ми купуємо їжу, теплі речі для тих, хто втратив домівки. Не будьте байдужими до чужого горя! Хто скільки може. Наш рахунок № 123456789. Вдячні діти вас ніколи не забудуть. Дякуємо».
Національна бібліотека України для дітей розмістила «ПРАВИЛА інтернет-БЕЗПЕКИ і інтернет-ЕТИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ і ПІДЛІТКІВ». Які нові пункти ви б додали або доповнили вже надані?
Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.
Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів — вони знають, що треба робити.
Зустрічі в реальному житті із знайомими по інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними в електронному спілкуванні і під час реальної зустрічі. Якщо ж ви все-таки хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.
Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
Завжди дотримуйтесь сімейних правил інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно й безпечно в мережі.
Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.
Завжди будьте ввічливими в електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.
В електронних листах не застосовуйте текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ — це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити вашого співрозмовника.
Не надсилайте в листі інформації великого обсягу (картинки, фотографії тощо) без попередньої домовленості з вашим співрозмовником.
Не розсилайте листи з будь-якою інформацією незнайомим людям без їхнього прохання — це сприймається як «спам», і звичайно засмучує користувачів мережі.
Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!
Розгляньте одну із соціальних мереж і на прикладі визначте у бесіді її особливості. Заповніть таблицю «Відмітні особливості соціальної мережі».
Відмітні особливості соціальної мережі:
1) створення особистих профілів, у яких часто потрібно вказати місце навчання та роботи, хобі, життєві принципи тощо;
2) надання практично повного спектра можливостей для обміну інформацією (розміщення фотографій, відеозаписів, текстових записів (у режимі блогів або мікроблогів), організація тематичних спільнот, обмін особистими повідомленнями тощо);
3) можливість задавати і підтримувати список інших користувачів, з якими є деякі відносини.
Запитання
Які соціальні мережі популярні серед учнів класу?
Чому саме ці мережі?
Запитання
Як ви розумієте цю схему соціальної мережі?
Бесіда за запитання
Як би ви пов’язали цей малюнок і таблицю? Чому саме так ви думаєте?
Головною думкою має прозвучати зацікавленість у кількості користувачів, що підвищує можливість отримати більший прибуток через, наприклад, рекламу.
| Назва соціальної мережі | Зареєстровані користувачі у 2014 р. | Початок роботи мережі | Країна |
|---|---|---|---|
| 1.4 млрд | 2004 |  | |
| YouTube | 1 млрд | 2005 | |
| Tencent QQ | 784+ млн | 2003 |  |
| Google+ | 500+ млн | 2011 | |
| Tumblr | 140+ млн | 2007 | |
| 500+ млн | 2006 | | |
| 200+ млн | 2003 | | |
| Tencent Qzone | 623+ млн | 2005 | |
| Sina Weibo | 500+ млн | 2009 | |
| ВКонтакте | 230+ млн | 2006 |  |
| Однокласники | 205+ млн | 2006 | |
| Renren | 160+ млн | 2005 | |
| Badoo | 182+ млн | 2006 |  |
Заповнення таблиці.
Завдання. У таблицю під номерами занести позитивні й негативні фактори використання інтернету (у таблиці вже вказані правильні відповіді).
| Позитивні фактори | Негативні фактори |
|---|---|
| 1, 3, 5, 6, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 16 | 2, 4, 7, 9, 15 |
Викладач розміщає на дошці «плюси» і «мінуси» використання інтернету в перемішаному вигляді.
1. Інтернет — безцінне сховище людського досвіду і корисної інформації. 2. В інтернеті є сайти з однією тільки рекламою. 3.Інтернет — необмежене спілкування, що включає листування, голосове спілкування, відеозв’язок. 4. У деяких сегментах інтернету є цензура. 5. Інтернет — місце, де можна висловитися, проконсультуватися, поділитися з людьми досвідом. 6. Створювати сайти в інтернеті останнім часом стало неймовірно просто. 7. Інтернет часто забирає більше часу, ніж потрібно там проводити. 8. В інтернеті можна скачувати й розміщувати ігри, фотографії, мелодії, пісні, відео, документи. 9. В інтернеті діє небачена кількість заражених і злочинних сайтів. 10. В інтернеті можна рекламувати свою корпорацію, займатися бізнесом, брати участь в торгах, аукціонах, грати на біржах. 11. Інтернет дає можливість навчатися. 12. В інтернеті можна заробляти. 13. В інтернеті можна стежити за останніми новинами у світі й у своїй країні. 14. В інтернеті можна широко самореалізуватися. 15. У деяких країнах ціни на Інтернет непомірно завищують. 16. Інтернет-магазини дають змогу продати чи придбати будь-які речі.
Проводиться обговорення.
Коментар
Сучасне інформаційне суспільство характеризується зростанням ролі інтернету в житті людей. Значна кількість інформації пов’язана з авторськими медіатворами, які становлять приватну власність і вимагають відповідного ставлення до них. Дуже часто через особливості функціонування інтернету, а саме: анонімність користувачів, екстериторіальний характер, свободу та швидкість поширення інформації — порушення авторських прав стало настільки буденним і поширеним явищем, що особа, вчиняючи протиправні дії, просто не усвідомлює їх сутності, а навпаки гадає, що діє в рамках закону. Тому варто пам’ятати про приватність та конфіденційність у віртуальному світі і дотримуватися законодавства про авторські і суміжні права. Крім того, однією з найважливіших проблем інтернету є безпека та етика поведінки в мережі, яка базується на дотриманні прав людини, зокрема в інтернеті. Кожна людина має нести відповідальність за створені і поширені власні медіаповідомлення. Якщо дії людей порушують законодавство у цій сфері, вони вважаються кіберзлочинами. Варто пам’ятати, що особливі ризики стосуються неповнолітніх осіб. Дотримання ними правил безпечної поведінки зменшить ризик під час роботи в мережі.
Рефлексія
1. Які медіатвори, медіапродукцію можна розповсюджувати безкоштовно в Інтернеті?
2. Що таке «піратство» в інтернеті?
3. Поясніть, як ви розумієте такі вислови:
Інтернет несе читачеві тонни сміття і крупинки золотого піску, і вміння вибрати найцікавіше стає дуже затребуваним талантом.
Інтернет — щось настільки величезне, могутнє і безглузде, що для деяких він став ідеальним замінником життя.
Інтернет — найбільша у світі бібліотека, де всі книжки розкидані по підлозі.
4. Складіть 3–5 речень на тему «Мобільний телефон у моєму житті» або «Соціальні мережі у моєму житті» (на вибір).
5. Як би ви прокоментували цю інфографіку телеканалу «Еспресо ТВ»?
6. Придумайте заголовки під малюнками.
Поясніть, як ви розумієте подані зображення.
7. Перелічіть ризики, пов’язані з онлайн-контентом.
Джерела
1. Батьки, діти та медіа: путівник із батьківського посередництва / О. Волошенюк, О. Мокрогуз; За ред. В. Іванова, О. Волошенюк. — К. : ЦВП, АУП, 2017. — 79 с.
2. Больц Н. Абетка медіа / За загал. ред. В. Ф. Іванов; Переклад з нім. В. Климченка. — Київ: АУП, Центр вільної преси, 2015. — 177 c.
3. Вступ до новинної грамотності. Навчальна програма з інтегрованого мистецтва слова і журналістики для учнів середньої школи [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.aup.com.ua/book037/
4. Довідник. Журналістика та медіа: Енциклопедія / Зіґфрід Вайшенберґ, Ганс Й. Кляйнштойбер, Бернгард Пьорксен. — К.: ЦВП, АУП. — 529 с.
5. «Закладинки» — посібник з протидії мові ненависті онлайн через освіту з прав людини. Переглянуте видання, 2016. [Електронний ресурс] — http://www.dsmsu.gov.ua/media/2016/02/08/20/BookmarksEN2016_Book_ua.pdf
6. Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін: Посібник для вчителя. За ред. В. Іванова, О. Волошенюк, О. Мокрогуза — К.: Центр вільної преси, Академія української преси, 2016. — 201 с.
7. Медіаграмотність та критичне мислення в початковій школі: посібник для вчителя / Бакка Т., Голощапова В., Дегтярьова Г., Євтушенко Р., Іванова І., Крамаровська С., Мелещенко Т., Шкребець О. / За редакцією Волошенюк О., Дегтярьової Г., Іванова В. — К. : ЦВП, АУП, 2017 — 196 с.
8. Медіаграмотність та критичне мислення на уроках суспільствознавства: посібник для вчителя / Т. Бакка, О. Бурім, О. Волошенюк, Р. Євтушенко, Т. Мелещенко, О. Мокрогуз; За ред. В. Іванова, О. Волошенюк. — К. : ЦВП, АУП, 2016. — 243 с.
9. Медіаграмотність: Підручник для вчителів / Сінді Шейбе, Фейз Рогоу/ Перекл. з англ. С. Дьома; за загал. ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк. — К.: Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2017. — 319 с.
10. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник для студентів педагогічних коледжів / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. — Київ: Центр вільної Преси, 2014. — 352 с.
11. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд / Іванов В., Волошенюк О., Кульчинська Л., Іванова Т., Мірошниченко Ю. — 2-ге вид., стер. — К.: АУП, ЦВП, 2012. — 58 с.
12. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. — 352 с.
13. Медийная и информационная грамотность: программа обучения педагогов. [Електронний ресурс]/ http://ru.iite.unesco.org/publications/3214706/
14. Мокрогуз О. П. Роль мультимедійних засобів у формуванні інформаційної компетентності / О. П. Мокрогуз — Харків : «Основа», 2017 — 95 с.
15. Мокрогуз О. П., Коропатник О. П. Медіаосвіта для вчителя суспільних дисциплін / О. П. Мокрогуз, О. П. Коропатник — Х.: «Основа», 2015. — 108 с.
16. «Не потони в інформаційному дощі» : навчання медіаграмотності громадян : посібник для тренерів. — К., 2016. — 200 с [Електронний ресурс] — Режим доступу : http:// www.aup.com.ua/wp-content/uploads/2016/03/Citizen-Media-Literacy_TrainersManual_ua.pdf
17. Основи медіаграмотності 8 (9) клас: Навчально-методичний посібник для вчителя. Плани-конспекти уроків / О. В. Волошенюк, Г. А. Дегтярьова, П. О. Коваленко, О. П. Мокрогуз, за ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк, О. П. Мокрогуза. — АУП, Центр вільної преси, 2014. — 190 с.
18. Освіта в сфері прав людини в Інтернеті. Методичний посібник. Мурашкевич О. А., Черних О. О. — К.: ВАITE. 2015. — 70 с.
19. Практична медіаграмотність. Посібник для бібліотекарів. — Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2015.
20. Практична медіаосвіта: авторські уроки. Збірка / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна та В. В. Літостанського. — Київ: АУП, Центр вільної преси, 2013.
21. Посібник з прав людини для інтернет-користувачів та пояснювальний меморандум. [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.inau.org.ua/166.3115.0.0.1.0.phtml
