Розділ 3
ЛЮДИНА В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ
ПРОСТОРІ
ТЕМА 3
СТЕРЕОТИПИ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ.
ДИСКРИМІНАЦІЯ. КОНФЛІКТИ
розкрити зміст понять «стереотип», «упередження», «дискримінація» як деструктивних проявів соціальної взаємодії та вміти шукати шляхи їх подолання; розуміти подвійну природу конфлікту як соціального явища, знаходити шляхи виходу з конфліктних ситуацій.
критично оцінює причини зародження конфліктів, аналізує шляхи подолання конфліктних ситуацій; вміє обирати стратегії вирішення конфліктних ситуацій (переговори і медіація, консенсус і компроміс); розуміє походження упереджень і забобонів, критично їх аналізує; розрізняє різні форми дискримінації та засоби її протидії.
усвідомлює, що основними принципами діалогу між соціальними групами в полікультурному суспільстві є: принцип соціальної рівності та справедливості, принцип згуртованості, принцип соціального партнерства.
Упередження, забобони, стереотипи, дискримінація, конфлікти — це явища суспільного життя. Кожна людина сприймає світ по-своєму, має свої власні переконання, потреби, емоції. Вони можуть спричинити розходження у спілкуванні з іншими людьми і призвести до конфліктів. В основі цих явищ лежать різні світорозуміння, світосприйняття, різні уявлення про добро і зло.
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
«Маска»
На заняття запрошується людина у масці (наприклад, Міккі Мауса) або показується фотографія людини в масці. Студенти намагаються схарактеризувати цю людину.
Чому люди одягають маски? Як ми сприймаємо людей у масках?
Чи є небезпека ототожнення маски і людини?
Міні-вистава
Двоє студентів розігрують діалог.
З якими твердженнями учасників діалогу ви згодні, а з якими ні? Чому?
Відмітьте ключові поняття діалогу.
Бесіда
Поглянувши на форму робітника або службовця, ми одразу ж визначаємо, до якої категорії працівників тієї чи іншої сфери діяльності він належить. Розмовляючи з кимось, ми за говіркою визначаємо, представником якого регіону є наш співрозмовник? Зустрівши в громадському транспорті молоду особу, ми можемо за її одягом, прикрасами та зачіскою визначити її приналежність до того чи іншого молодіжного угруповання? Зайшовши до храму, ми одразу розуміємо, до якої зі світових релігій чи конфесій він належить?
Стереотипи та їхня роль у житті людини і суспільства
Слово «стереотип» увійшло до загального вжитку з друкарської справи, де воно означало пластину, плиту з металу, гуми або пластмаси з точним відтворенням друкарського набору, що дає можливість водночас друкувати на кількох машинах, у різних місцях тощо. У переносному розумінні це слово означає: те, що часто повторюється, стало звичайним, загальноприйнятим, і чого дотримуються, що наслідують у своїй діяльності.
Соціальний стереотип — це спрощений схематизований образ або уявлення про певний соціальний об’єкт або явище. Стереотипи характеризуються емоційною забарвленістю та стійкістю. Їх можна порівняти з таким природним явищем, як айсберг, лише 1/10 якого ми бачимо над поверхнею води. А що там унизу й до чого може призвести зіткнення з ним? Уперше термін «стереотип» саме в цьому значенні використав класик американської журналістики Волтер Ліппман, який 1922 р. опублікував працю «Громадська думка».
Стереотипи — елементи псевдосередовища, за допомогою яких людина пристосовується до свого оточення. Стереотипи об’єднуються в системи стереотипів, які постають у вигляді повсякденних укладів, вірувань, навчань, соціальних інститутів тощо. Таким чином виникає стереотип, що охоплює всі системи стереотипів, під загальновідомою назвою «соціальна реальність» — методу, за допомогою якого суспільство розрізняє людей за категоріями. За визначенням Ліппмана, громадська думка «чіпляє ярлик» на базі певних характеристик. Стереотипи виникають і закріплюються як результат суджень, що формуються під час співіснування в різних сферах життєдіяльності. У процесі еволюції суспільства стереотипи можуть з’являтися, еволюціонувати або зникати. Люди не формують стереотипи самостійно на базі власного досвіду, а переймають їх від родичів, знайомих та із засобів масової інформації. Найчастіше формування стереотипів, тобто стійких образів людини, групи або суспільного явища, відбувається непомітно для індивіда. Можливо, завдяки цьому вони утверджуються як стійкі еталони, що панують над свідомістю людини. Стереотипи завжди сприймаються простіше, ніж реальні речі. Завдяки стереотипам найскладніші явища можна окреслити двома-трьома реченнями. Схематичне зображення стереотипу дає змогу нам зрозуміти співвідношення правдивої і хибної інформації в ньому. Тобто можна сказати, що стереотипам притаманна «економія мислення». Особливість стереотипів полягає в тому, що вони володіють підсвідомістю як окремого індивідуума, так і суспільства загалом. Вони впливають на наші дії, поведінку, судження про різні явища та навіть на хід суспільних подій. Стереотипи виконують багато функцій як на індивідуальному, так і груповому рівні. Серед них найголовнішими є відбір інформації, яка «просіюється» через стереотип; створення і підтримання позитивного образу себе та своєї групи (етносу, професійної групи тощо); обґрунтування й виправдання поведінки певної групи. Існують різноманітні класифікації стереотипів. Наприклад, за змістом стереотипи поділяють на професійні, фізіогномічні й етнічні.
Професійні стереотипи — це узагальнені образи типових представників окремих професій. Наприклад, охоронця зазвичай уявляють схожим на героя голівудської кінострічки — широкоплечим мовчазним красенем з величезними кулаками, який вміє поводитися зі зброєю й володіє карате. Насправді ж охоронцеві зовсім не обов’язково бути саме таким. Головне для нього — відповідально ставитися до своєї роботи, вміти поводитися за певних обставин, здатність заздалегідь обмірковувати майбутні дії, виявляти серед оточуючих тих, хто може становити небезпеку, передбачати загрозу та вміти її відвернути. Люди постійно стикаються із професійними стереотипами. Це набуває особливого значення в період, коли молодь обирає професію. Під впливом деяких стереотипів імовірна загроза припуститися помилки. Тому юнакам і дівчатам завжди потрібно пам’ятати, що уявлення про професію можуть бути неповними або викривленими, і тому слід вивчати й аналізувати інформацію з різних джерел.
Фізіогномічні стереотипи ґрунтуються на визнанні зв’язку між зовнішністю та рисами характеру людини. Наприклад, вважається, що люди з повними губами доброзичливі, а невеликі очі характеризують урівноважених осіб, вірних своїм ідеалам. До того ж необхідно пам’ятати, що у представників різних народів існують різні стереотипи щодо зовнішності. Так, деякі турецькі прислів’я говорять про дурість людей високого зросту та хитрість низькорослих, а англійці не довіряють рудоволосим.
Етнічні стереотипи фіксують взаємини між етнічними групами, пов’язані з національним характером. Автостереотип етносу описує самосвідомість, уявлення етносу про себе. Гетеростереотип змальовує образ іншого етносу. Негативні стереотипи слід долати, адже такі уявлення погано впливають на розвиток діалогу різних етнічних культур. Інколи стереотипи використовують як зброю для пропаганди расизму та ксенофобії. Для прикладу можна навести антисемітську пропаганду в Німеччині у 20–30-х роках ХХ ст., яка призвела до винищення 6 млн євреїв. Етнічні стереотипи часто використовують політики з власною метою: одні — щоб вносити розбрат між різними народами, інші — щоб створити ґрунт для поєднання культур. Етнічні стереотипи використовують як інструмент в інформаційній війні, політичних змаганнях і чорному піарі. Велика кількість стереотипів є результатом спрощеного сприйняття хитросплетінь складної системи життєдіяльності суспільства. У шаленому ритмі сучасного життя людям зазвичай бракує часу, щоб розібратися в істинній сутності того чи іншого явища, його емоційній характеристиці, тому люди сприймають його механічно та відносять до певної групи чи категорії, тобто стереотипізують його.
Зокрема, для масової комунікації важливо використовувати масові стереотипи, щоб інформацію сприйняла більшість соціуму. Найчастіше їх використовують у рекламі. Наприклад, було помічено, що, обираючи певний продукт, покупець орієнтується не на раціональну інформацію, яка допомогла б його обрати, а на ту, що не суперечитиме вибору, який він зробив раніше, та підтвердить його звичні уявлення й установки. Зрозуміло, що відповідно до того, як суспільство складається з різноманітних соціальних груп, верств, страт, що різняться за конфесійними, національними, соціальними, політичними та гендерними ознаками, стереотипи також поділяються на групові, національні, державні, регіональні, релігійні, расові, соціальні, гендерні, політичні й інші.
Гендерні стереотипи — це внутрішньосоціальні установки щодо місця чоловіка й жінки в суспільстві, їхніх функцій та соціальних завдань. Ці стереотипи стоять на заваді розвиткові нових відносин у соціумі та побудові демократичного суспільства. Основний гендерний стереотип — те, що жінка створена тільки для хатніх справ, дітей і церкви, знаходимо, наприклад, у теорії Фрідріха Ніцше. Така позиція була притаманна суспільству до початку ХХ ст., вона залежала від ставлення суспільства до жінки взагалі. Цей стереотип дуже глибоко проник у людську свідомість, тому й нині деякі чоловіки вважають жінку лише матір’ю та господинею в домі, а не особистістю, яка може вирішувати суспільні справи.
Ще один гендерний стереотип, пов’язаний із суспільним ставленням до жінки, — її нездатність брати участь у державних справах. Суспільство не завжди прислухається до думок жіночої половини людства. Підтвердження цього — незначна кількість жінок, які займають високі управлінські, керівні державні посади. Цей стереотип з’явився в нашому суспільстві ще зі стародавніх часів: його успадкували від релігій та устоїв життя ранніх цивілізацій і культур. З часом він має зникнути зі свідомості суспільства. Сучасні гендерні дослідження вказують на відмінність психологічних аспектів чоловіків і жінок. Жінки частіше ухвалюють рішення, вигідні для всіх учасників процесу, а чоловіки — попри те, що рішення може завдати болю іншим, дотримуються власних принципів. Недоцільно говорити про єдину чоловічу або жіночу роль. Чоловічі і жіночі ролі різні за змістом, але залежать одна від одної та доповнюють їх. Це зумовлено тим, що чоловіки у процесі виробництва зайняли провідні позиції, тоді як жінки були змушені вести хатню роботу й не мали змоги утвердитися у професійній сфері. Такі соціально-економічні умови і стали однією з причин формування чоловічих і жіночих стереотипів. Дехто й досі з упередженням ставиться до виконання чоловіком і жінкою певних ролей, наприклад, коли батько бере відпустку з догляду за дитиною або жінка займається традиційно чоловічим видом спорту. Тому зараз, як ніколи, ми маємо сприяти розвиткові індивідуального мислення, критично ставитися до нав’язаних нам думок і кожну людину оцінювати як окрему особистість з позиції її моральних і професійних характеристик. Результат розповсюдження гендерних стереотипів — явище гендерної дискримінації, тобто дискримінації за гендерними ознаками. Гендерні стереотипи в сучасному суспільстві можуть бути подолані шляхом досягнення консенсусу між соціальними ролями та наділенням жінок і чоловіків однаковими можливостями щодо самоствердження. Необхідно докорінно змінити застарілі погляди на такі, які відповідають запитам сучасного суспільства.
Упередження — це несправедлива, хибна думка, яка з’являється щодо будь-кого або чого-небудь зазделегідь, без ознайомлення, та пов’язане з нею відповідне ставлення; тобто це антипатія, заснована на стереотипах. Упередження сильніші серед осіб із невисоким соціальним статусом або таких, чий статус різко погіршився. Упередження і дискримінація взаємопов’язані: упередження призводять до дискримінації, а дискримінація підтримує упереджене ставлення. Люди часто використовують упередження для підтвердження власних суб’єктивних суджень, для того щоб виправдати свою дискримінаційну поведінку. Зазвичай людина не усвідомлює власного упередженого ставлення до інших і вважає, що це наслідок об’єктивного досвіду й оцінки конкретних фактів чи вчинків. Так, через упередженість керівник може вважати, що всі його підлеглі — ледачі й некомпетентні, хоча насправді це не так. Боротися з упередженнями можна, лише зосереджуючись на ситуаціях співпраці та взаємодії, орієнтуючись на підвищення статусу.
Забобони — це помилкові переконання, віра в невідомі надприродні сили, що впливають на майбутні події. Вони пов’язані з відсутністю правильного, наукового уявлення про зв’язки та закономірності явищ природи і суспільства. Забобони зберігаються як пережитки минулого у свідомості окремих людей. Забобони можуть передаватися з покоління в покоління. Слідом за дорослими діти теж починають вірити в певні явища чи прикмети. Ця віра іноді породжує безпідставні надії, пасивну покору долі, викликає страх перед невідомим. Для звільнення від забобонів треба знаходити правильні пояснення подій і явищ навколишнього світу.
Дискримінація — це навмисне обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за їхньою расовою або національною належністю, політичними або релігійними переконаннями, статтю тощо.
На підставі широкого розмаїття населення території сучасної України, на жаль, сьогодні достовірним є факт наявності такого негативного явища як дискримінація. Незважаючи на те, що в Україні не було гострих міжетнічних конфліктів і серйозних суперечностей у відносинах між етнічними групами, як це спостерігається в інших постсоціалістичних країнах, останнім часом все ж почастішали випадки дискримінації на расовому, етнічному, релігійному, соціальному та культурному тлі.
Дискримінація здійснюється за такими ознаками як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політична позиція або точка зору, національне чи соціальне походження, майновий стан або місце народження і походження за народженням.
Дискримінація призводить до приниження гідності окремої особистості або цілої групи індивідів, позбавляє їх участі у суспільно-громадському житті, обмежує комунікацію, яка є невід’ємним процесом взаємодії між людьми, завдяки чому відбувається обмін інформацією, досвідом і виявляється сутність людини. Вона спричиняє страждання, комплекс неповноцінності, постійні внутрішні переживання і дискомфорт тих людей, які зазнають дискримінації. Такі процеси є причиною конфліктів, які можуть бути навіть міжнародними за масштабами та виливатися у збройну боротьбу.
Дискримінація може бути відкритою і прихованою. За цим принципом ми розглянемо види дискримінації:
пряма дискримінація, або відкрита, відбувається за ознакою статі, національності, раси, мови, релігії, що у відкритій формі без об’єктивних причин принижує гідність особистості і протиставляє її традиційному суспільному загалу.
непряма дискримінація, або прихована, має місце тоді, коли за певних умов одна група осіб ставиться в особливо несприятливу ситуацію у порівнянні з іншою групою незалежно від офіційного законодавства держави, яке проголошує рівні права та можливості всім громадянам. Вона виражається в ситуації, в якій особистість позбавлена можливості реалізовувати свої права на рівні з іншими групами у побутовій та соціальній сфері.
Етнічна дискримінація, або національна, — це утиски, які здійснює домінуючий за своєю чисельністю етнос щодо представників інших малочисельних національних громад. Найбільш відчутна етнічна дискримінація у соціальній та економічній сферах життєдіяльності соціуму при наданні прав громадянства та здійсненні судочинства, при реалізації прав на соціальний захист та прав людини взагалі.
В Україні найбільш уразливими етнічними групами є кримські татари, угорці, болгари, румуни, молдавани, євреї, роми. Мова повсякденного спілкування між етносами є українська і російська, у той час втрачені як засіб повсякденної комунікації або перебувають на межі зникнення деякі етнічні мови, такі як караїмська, кримчацька, ідиш.
Найбільш уразливою етнічною групою в Україні залишаються роми, що належать до найбідніших верств населення. Щодо них зберігаються усталені гетеростереотипи масової свідомості, які використовуються засобами масової інформації для змалювання узагальненого портрета цілого етносу в образі злодія. Чимало труднощів виникає у ромів і з працевлаштуванням та здобуттям освіти. Правоохоронні органи нерідко проводять профілактичну роботу з ромами, яка вже є елементом дискримінації. Роми є об’єктами нападів скінхедів.
Автономна Республіка Крим є одним з центрів загострення міжетнічних відносин в Україні. По-перше, багато суперечностей, пов’язаних з інтеграцією в українське суспільство кримськотатарських репатріантів. По-друге, це претензії російського етносу зайняти панівне становище в регіоні. Сьогодні негативну роль у процесах на території півострова відіграє дискримінація щодо кримських татар з боку чисельнішого етносу росіян, що окупували Крим. Це супроводжується і цілеспрямованою антитатарською та ісламофобською інформаційною кампанією. У російськомовних кримських виданнях у великій кількості публікуються матеріали, які можна назвати не просто некоректними, а й такими, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Ксенофобія щодо татар нерідко проявляється в образах, актах вандалізму щодо татарських установ, мусульманских цвинтарів або навіть у фізичних нападах. Нерідко конфлікти навколо земельних ділянок або навіть побутові сварки набувають характеру міжетнічних зіткнень з великою кількістю постраждалих.
Прояви дискримінації й насильства не оминули представників легальних або нелегальних іммігрантів, вимушених переселенців або біженців з країн Азії й Африки, а також іноземних студентів. Виразною стала тенденція до зростання кількості злочинів на ґрунті ненависті до цієї категорії осіб.
Соціальна дискримінація проявляється у ставленні громадян до категорій людей, які обмежені у звичних всім нам речах — домівці, рідному місті, країні тощо. Сьогодні оцінка свого соціального статусу для людини в суспільстві має величезне значення. Оцінюється приналежність людини, але не особисті якості, індивідуальність. У результаті це перетвориться на соціальний корінь упередження до груп, що стоять на нижчому рівні соціального положення. Зазвичай негативним є ставлення до біженців або вимушених емігрантів. У нашому суспільстві біженці, як соціальна група, мають найнижчий статус у соціальній структурі суспільства. Ворожість виявляється в тому, що в особі біженців бачать конкурентів у роботі, в отриманні матеріальних благ.
Гендерна дискримінація виражається у будь-якому розрізненні, винятку або привілеях за ознакою статі, спрямованих на обмеження або унеможливлення визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків. Це проявляється у побутовій, соціальній, політичній сферах.
Витоки гендерної дискримінації слід шукати в глибокій давнині. Уже тоді вчені й політики прикривали нерівноправне положення жінки в суспільстві, її пригноблення і експлуатацію дискусіями про те, чи є жінка людиною і чи має вона душу. Погляд на жінку як на неповноцінну істоту знайшов своє віддзеркалення в теологічних і філософських працях стародавнього світу. У пізніші часи для жінок довгий час була закрита служба в збройних силах й інших силових структурах. Їм на законодавчому рівні був закритий доступ до «важких» і «шкідливих» виробництв, що повністю виключало свободу особистого вибору. Необхідною умовою рівноправності між статями є подолання всіх форм утиску, у тому числі щодо інтересів жінок у всіх сферах життєдіяльності.
Розрізняють також позитивну дискримінацію, що робиться для досягнення певної мети, необхідної для суспільства і під якою розуміють політичні заходи, спрямовані на врахування статі, раси або етнічної приналежності особистості з метою забезпечення рівних можливостей для представників різних груп населення, що раніше піддавалися дискримінації.
Дискримінація є деструктивним явищем у сучасному мультикультурному суспільстві. Наявність тієї чи іншої форми дискримінації залежить від того, чи закріплена вона законодавчо прийнятою у країні релігією або базується виключно на моральних нормах, які сформувалися на даний час. Поняття дискримінації досить складне і не має однозначного визначення. Традиційно під дискримінацією мали на увазі обмеження прав за ознаками, які «не є прийнятними і відповідними в умовах, у яких вони мають місце», але сама «прийнятність» не має точного визначення. Зазвичай вважається неприйнятним обмеження за ознаками, які об’єктивно не впливають на здібність людини до реалізації своїх прав. Так, раса, національність, сексуальна орієнтація, політичні або релігійні переконання, значною мірою стать — звичайно не впливають безпосередньо на здібність людини до виконання певної роботи, тому враховувати їх, наприклад, під час прийому на роботу необґрунтовано, що може вважатися дискримінацією.
Конфлікти, у найзагальнішому значенні конфлікт, — це зіткнення сторін, поглядів, сил. Вони виникають в усіх сферах людського життя, починаючи з родини, школи та професійної діяльності до глобального рівня. Це складне явище вивчається у таких галузях суспільного знання, як психологія, соціологія, історія, політологія, філософія, військові науки тощо. Останнім часом навіть сформувалася самостійна наука — конфліктологія, яка досліджує природу, причини, механізм конфліктів у людському суспільстві, а також шляхи їх вирішення.
Георг Зіммель (1858–1918) — німецький філософ і соціолог був упевнений, що людське суспільство, його існування і розвиток нерозривно пов’язані з конфліктами. Як соціальний процес, конфлікт має системний характер, оскільки, по-перше, охоплює все суспільство, а по-друге, його наслідки спрямовані на збереження соціального цілого. За Г. Зіммелем, конфлікт відображає не просто зіткнення інтересів, а й щось таке, що виникає на ґрунті інстинктів ворожості, які властиві окремим частинам соціального організму так само, як і інстинкт любові. Таким чином, одним із джерел конфлікту, вважає вчений, є внутрішня біологічна природа людей. Конфлікт, за Г. Зіммелем, є одним з головних соціальних процесів, що сприяють згуртованості і збереженню соціального цілого. Свою увагу німецький соціолог зосереджує на негострих конфліктах, які, на його думку, в диференційовано розвиненому суспільстві сприяють його інтеграції — тобто заважають виникненню гострих руйнівних конфліктів. Саме нетривалі, неглибокі конфлікти допомагають індивідам позбутися почуття ворожості та роздратування, запобігти будь-якій можливості накопичувати такі почуття. Чітке усвідомлення учасниками конфлікту своїх інтересів і цілей створює передумову для осмисленого пошуку компромісу між ними.
Конфліктна ситуація, що виникає через суперечності в інтересах і потребах сторін. Це іще не власне конфлікт, оскільки така суперечність може деякий час не усвідомлюватись учасниками взаємодії. Та врешті-решт настає мить, коли суперечність усвідомлюється і саме тоді виникає конфлікт. Серед усього розмаїття причин ситуацій, що призводять до виникнення конфліктів, існують такі:
соціально-політичні та економічні;
соціально-демографічні, які відображають розбіжності між людьми, зумовлені їхньою статтю, віком, належністю до етнічних груп;
соціально-психологічні, тобто явища в соціальних групах (взаємини, лідерство, настрої, групова думка);
індивідуально-психологічні, тобто індивідуальні особливості особистості (здібності, темперамент, характер, мотиви).
Зрозуміло, що будь-який конфлікт пов’язаний із неприємними відчуттями для його учасників: він викликає незадоволення та погіршення психічного стану, відчуття ворожнечі, погіршення взаємодії та співпраці. Проте конфлікт виконує й певні позитивні функції в тому середовищі, де виникає. Він завжди свідчить про наявність певної проблеми і таким чином дає змогу людям дослідити її та знайти певні шляхи вирішення.
Усі конфлікти можна умовно поділити на три групи: конфлікти цілей, конфлікти пізнання та емоційні конфлікти.
Конфлікт цілей виражається в тому, що сторони по-різному бачать стан об’єкта в майбутньому. Наприклад, у батьків виникають протилежні точки зору щодо організації дозвілля дитини: батько хоче, щоб син займався боксом, а мати — бальними танцями.
Конфлікт пізнання, який ще називають творчим конфліктом, виникає, коли сторони мають різні погляди, ідеї та думки щодо вирішуваної проблеми. Він виникає, наприклад, під час обговорень у робочих і творчих групах, коли кожен з учасників презентує своє бачення та пропонує власний варіант вирішення проблеми. Такий конфлікт зазвичай є продуктивним, адже він дає змогу всебічно розглянути питання та звернути увагу на такі його аспекти, які за інших обставин залишилися б непоміченими.
Емоційний (чуттєвий) конфлікт з’являється, коли в основі міжособистісних стосунків лежать різні почуття та емоції людей. Вони викликають одне в одного роздратування або антипатію своєю поведінкою. Наприклад, щоб вдало розв’язати політичний конфлікт, необхідно чітко визначити його межі аби запобігти появі додаткових чинників. Учасники політичного конфлікту мають вийти за межі конфліктної ситуації, розглянути її з погляду, який об’єднує обидві сторони, — гуманізму, демократії, прав людини. Час розв’язання політичного конфлікту має вирішальне значення, нехтування ним може призвести до нестабільності і, насамкінець, до великих втрат, зокрема людських.
Серед міжнародних конфліктів зазвичай розрізняють такі: Міжнародна криза — ситуація, що зачіпає життєво важливі цілі її учасників. У такому разі вони (учасники) мають надзвичайно мало часу для прийняття рішень, адже події розгортаються стрімко й непередбачувано. Зазвичай міжнародна криза не переростає у збройний конфлікт. Конфлікти малої інтенсивності: у відносинах між державами чи регіонами спостерігаються незначні сутички на кордонах. Небезпека таких конфліктів полягає в тому, що вони легко можуть розгорнутися в повномасштабні конфлікти, а зважаючи на сучасний рівень озброєнь, навіть невеликий локальний конфлікт може призвести до значних руйнацій. Тероризм, який відрізняється від інших видів конфліктів своєю ціллю — власне застосуванням терору, щоб привернути увагу громадськості до мети терористів, а також залякати супротивника. Громадянські війни й революції, які є різновидом внутрішнього політичного конфлік- ту в державі. Проте, якщо одна зі сторін-учасниць отримує допомогу інших держав або зовнішніх політичних сил, такий конфлікт набуває міжнародного характеру. Війна, тобто повномасштабний конфлікт між двома або більше державами, що прагнуть досягти власних політичних цілей за допомогою організованої збройної боротьби.
Деякі конфлікти, переходячи в агресивну чи батальну фазу, набувають особливої гостроти, до них залучається багато людей. Інколи здається, що виходу з нього немає. Але конфлікт необов’язково мусить проходити всі стадії розвитку, він може бути вирішений на будь-якій з них. Що раніше буде докладено зусиль і вирішене питання, то менше негативних психологічних і соціальних наслідків зазнають безпосередні учасники конфлікту та їхнє оточення. У конфліктній ситуації люди зазвичай обирають для себе одну з таких моделей поведінки.
Співпраця — зорієнтована на виграш обох сторін конфлікту. Цей варіант можливий, якщо сторони здатні прийняти інтереси супротивника та шляхом переговорів знайти оптимальний шлях виходу з конфлікту.
До боротьби Суперництва вдаються люди, які прагнуть за будь-яку ціну довести свою правоту. В особистих стосунках такий стиль може викликати лише відчуження, тому в цьому випадку до нього краще не вдаватися.
Компроміс — це орієнтація на взаємні поступки чи перемир’я. На відміну від співпраці, обом сторонам конфлікту доводиться робити поступки. Пристосування, або поступливість, означає згоду однієї сторони беззаперечно прийняти рішення іншої, що не завжди влаштовує першу, але й не занадто турбує.
Ухиляння ситуація, коли одна зі сторін конфлікту взагалі ухиляється від розв’язання конфлікту, оскільки результат для неї не має важливого значення і вона не бажає витрачати на це зайві сили. Така стратегія не приводить до розв’язання проблеми, яка з часом може поглибитись. Жодну з цих стратегій не можна назвати найкращою або найгіршою; використання кожної з них залежить від конкретних обставин та особливостей сторін конфлікту. Та, у будь-якому разі, розв’язання конфлікту — це безперервний процес спілкування.
Щоб подолати конфліктну ситуацію, психологи радять: 1. Знайти гідність, повагу до співрозмовника незалежно від статі, віку чи етнічного походження. Іноді недоречний жарт, необережне слово можуть завдати біль, а гучна розмова — зіпсувати настрій. У суспільному чи особистому житті конфлікт не завжди є відхиленням від нормального перебігу подій, чи має бути однозначно шкідливим та деструктивним. Зазвичай конфлікт є необхідною формою оновлення певної системи, особливо це стосується політичної сфери життєдіяльності суспільства. Проте й у внутрішньому, й у зовнішньому політичному житті державам необхідно уникати непотрібного загострення конфліктів, адже виникнення збройних конфліктів, війн можуть завдати багато страждань усьому людству. Філософи з давніх-давен намагалися пояснити причини виникнення конфліктів. Звичайно ж, першим пропонованим поясненням була недосконала людська природа.
Часто в процесі спілкування ми, самі того не бажаючи, вступаємо у конфлікт і створюємо конфліктну ситуацію. Причиною цього явища є індивідуальність кожної окремої особистості, яка має свої погляди на світ і все, що в ньому відбувається, має свої емоції та переживання, сформовані переконання.
Методика
Дискусія в класі:
Проаналізувавши телевізійні ролики, британські вчені склали перелік найпоширеніших стереотипів у рекламі. До нього увійшли, зокрема, такі: поганий одяг і зачіска — обов’язковий атрибут розумних людей (наприклад, учених). Мами завжди знають, що саме з дитиною не так. Будь-яка дурість чоловіка (наприклад, засунути собаку до посудомийної машини або пройтися у брудному взутті по чистій підлозі) викликає в дружини лише усмішку. Успіх кар’єри залежить тільки від вашої здатності створювати враження на керівника. Діти ніколи не їдять фрукти й овочі. Усі мешканці скандинавських країн — біляві та вродливі. Чоловікам і жінкам надзвичайно подобається процес керування автомобілем, який ніколи не буває напруженим або нудним. Чоловіки завжди ледачі, жінки — навпаки, постійно в клопотах, зазвичай по господарству. Будь-який медичний препарат діє одразу й має гарантований ефект. Шоколад змушує жінок впадати в ейфорію. Найцікавіше заняття молоді — їсти чіпси.
Чи згодні ви з цими стереотипами? Які ще стереотипи ви помічали в рекламі різноманітних товарів чи послуг?
Інтерактив «Демотиватор»
Робота в групах, які повинні дослідити зміст поняття «дискримінація», «ксенофобія», «расизм», «упередження» і зробити демотиватор щодо них. Після презентації робиться висновок про групи упереджень та їх вплив на суспільну думку.
Демотиватор (демотиваційний постер) — зображення-макрос, що складається з картинки в рамці і напису-слогана, що коментує її, складене за достатньо суворим каноном.
Навчальна технологія «знаки-символи»
Робота в групах для створення на аркушах формату А1 знаків-символів запропонованих понять: «дискримінація», «ксенофобія», «расизм», «упередження». Після роботи відбувається презентація та обговорення результатів роботи.
Робота з джерелами інформації
Якщо є доступ до мережі Інтернет, групи студентів отримують завдання знайти карикатури таких явищ, як дискримінація, ксенофобія, расизм, упередження. На основі знайдених карикатур студенти роблять презентацію. Результати дослідження презентуються та обговорюються в групі.
За певних умов таке завдання можна дати як випереджаюче.
Інтерактив «Моніторинг»
Групи студентів працюють з глянцевими журналами з метою моніторингу щодо наявності в них стереотипів, дискримінації, ксенофобії, расизму, упереджень. Після роботи відбувається презентація та обговорення результатів роботи.
Толерантність
Інтерактивна вправа: «Карта в країну толерантності»
Студенти об’єднуються в групи по чотири-п’ять осіб і отримують завдання методом колажу із зараннє заготовлених глянцевих журналів створити карту толерантності, на якій будуть відображені етапи шляху із суспільства стереотипів і дискримінації до суспільства толерантності.
Після створення карт, групи презентують результати роботи. Робляться висновки про толерантність як основну якість громадянина.
Інтерактив «Мотиватор».
Діти об’єднуються в групи, які повинні дослідити зміст поняття «толерантність» і зробити мотиватор щодо них. Після презентації робиться висновок про толерантність як основну якість громадянина.
Інтерактивна вправа «Займи позицію»
Суть вправи полягає в тому, що в різних кінцях класу розміщені аркуші паперу з написами «згоден» і «не згоден», а між ними — «не визначився». Завдання для студентів: після зачитування твердження визначитися із своїм ставленням до нього шляхом переходу до відповідного аркуша. Після визначення студентів, свикладач організовує обговорення різних позицій.
Питання для визначення щодо релігійної толерантності:
існують антигуманні релігії, які варто заборонити;
в Україні варто запровадити єдину державну релігію;
пропаганда нетрадиційних для України релігій не загрожує українцям;
релігійна толерантність абсурдна, оскільки монотеїстична релігія вимагає визнання лише свого Бога;
природа деяких релігій є насильницькою;
українці не можуть бути релігійними фанатиками;
представники нетрадиційних для України релігій самі винні в насильстві над ними — вони знають, що тут панує інша релігія;
жінки не можуть бути священнослужителями.
«Карикатура»
Діти аналізують карикатуру на тему дискримінації:
Що хотів розповісти автор карикатури?
Які причини появи явищ, які висміяв автор карикатури?
Інтерактив «Близнюки»
Викладач: «Жили-були король та королева, і не мали вони дітей. Це їх дуже засмучувало, але вони мали віру, що одного разу таки стануть батьками. І щастя не оминуло їхньої оселі. Одного прекрасного весняного дня у них народилися чудові близнюки — дівчинка й хлопчик. Багато друзів зібралося, щоб привітати новонароджених, але, завітавши до кімнати, розгубилися, бо перед ними лежали два зовсім однакових згортки (малюємо на аркуші), і було незрозуміло — де хлопчик, а де дівчинка. Тоді на допомогу їм прийшла доглядальниця, яка перев’язала один згорток блакитною стрічкою і сказала, що це — хлопчик (кріпимо зверху з одного боку аркуша бантик блакитного кольору), а інший — рожевою, це — дівчинка (кріпимо зверху з іншого боку аркуша бантик рожевого кольору). Давайте і ми привітаємо наших новонароджених. Хто перший, за принципом добровільності, залишить побажання для двох малюків. А я їх буду записувати у два стовпчики: під рожевим бантиком — для дівчинки, а під блакитним — для хлопчика».
Після того, як усі студенти залишили свої побажання, викладач говорить: «У цей час до кімнати зайшла мама новонароджених, подивилася на малюків, посміхнулася і сказала, що блакитною стрічечкою перев’язана дівчинка, а рожевою — хлопчик (промовляючи це, викладач міняє місцями бантики). Друзі вдруге розгубилися і почали переглядати всі свої побажання. Поглянемо, що вийшло…»
Далі відбувається аналіз кожного побажання. Робиться висновок, що всі побажання для хлопчика підходять дівчинці (крім бути батьком), а всі побажання для дівчинки — хлопчику (крім бути мамою).
Для подальшого обговорення можна використати такі запитання:
Які риси та якості особистості вважаються традиційно «жіночими», а які — «чоловічими»?
Чи можуть чоловіки мати характеристики/якості, що традиційно пов’язуються із жіночими (та навпаки)?
Чи зустрічалися вам такі чоловіки або жінки?
Як можна назвати схематизований, стандартизованний образ чи уявлення про соціальне явище або об’єкт, зазвичай емоційно забарвлений, і такий, що має велику стійкість (стереотип)?
У нашому інтерактиві ми побачили гендерні стереотипи. Які бувають ішні види стереотипів?
Яка роль стереотипів у житті людини і суспільства?
Робота в парах.
Гра «Розв’яжи конфліктну ситуацію.»Діти сидять по парах. Один студент тримає руку стиснутою в кулак, що символізує виникнення конфліктної ситуації, а інший намагається розв’язати цю ситуацію. Після цього студенти озвучують спосіб, за допомогою якого вони розв’язали конфлікт (наприклад, шляхом підкупу, шантажу, компромісу, агресії).
Пригадайте події 90-х років ХХ століття у Югославії, де спалахнув збройний конфлікт на релігійно-етнічному ґрунті, до розв’язання якого були залучені міжнародні організації НАТО та ООН
Наведіть власні приклади міжнародних, міждержавних або міжособистісних конфліктів, які призвели до військових дій.
Вчитель наводить приклади різних типів конфліктів: особистісних, групових, міжгрупових, етнічних, класових, національних, міжнаціональних, глобальних, пояснюючи природу їх виникнення і шляхи подолання.
Аудиторія об’єднується у 4 групи, кожна з яких розігрує конфліктну ситуацію за певними типами:
міжособистісний конфлікт;
груповий конфлікт;
міжконфесійний конфлікт;
міжнаціональний конфлікт.
Аудиторія визначає причини зародження запропонованого конфлікту, мету і ступінь складності, знаходить шляхи його подолання, визначає його значення (деструктивне або конструктивне).
Коментар: Розв’язання конфлікту — це безперервний процес спілкування. Стратегія розв’язання конфлікту має кілька варіантів:
співробітництво — цей варіант можливий у випадку конкурентної рівноваги конфліктуючих сторін, які здатні сприйняти інтереси супротивника, знайти спільне оптимальне рішення виходу з конфлікту;
конкуренція — застосовується в разі критичної ситуації, коли необхідне миттєве прийняття рі- шення, ви впевнені, що ваш варіант вирішення проблеми найкращий;
компроміс — ефективний у разі короткочасного відступу заради остаточного вирішення конфлікту на свою користь;
пристосування — заради власного спокою конфліктуюча сторона приймає рішення іншої сторони, що не завжди її влаштовує, але це її не дуже турбує;
ухиляння — ситуація, у якій одна конфліктуюча сторона взагалі відходить в сторону від вирішення конфлікту, оскільки результат для неї не має важливого значення.
У суспільному чи особистому житті конфлікт не завжди є відхиленням від нормального перебігу подій або чимось однозначно шкідливим та деструктивним. У багатьох випадках конфлікт виступає необхідною формою оновлення певної системи.
Рефлексія
1. Поясніть різницю між поняттями «забобони» і «упередження».
2. Чи впливає світ стереотипів на індивідуальний світогляд особистості і як?
3. Проаналізуйте, з огляду на історичний час, як народжуються, розвиваються і зникають стереотипи.
4. Як впливають авто- і гетеро стереотипи на співжиття різних національностей?
5. Які види дискримінації породило інформаційне суспільство?
6. Назвіть фази розвитку конфліктів. Чому не всі конфлікти проходять усі фази конфлікту?
Джерела
Бакка Т. В., Вєтров І. Г., Ладиченко Т. В., Мелещенко Т. В., Щупак І. Я. Дискримінація, расизм, ксенофобія, антисемітизм: історія, сьогодення і шляхи подолання: навчальний посібник — К. — Дніпро, — 2011. — 64 с.
Від співпраці до примирення: посібник для лідерів громадянського суспільства / Під загальною редакцією Смірнова О.К. — К:, 2015. — 207с.
Кіммел М. Гендероване місце роботи // Гендероване суспільство. — К.: Сфера, 2003. — 490 с.
Конфліктологія : навч. посіб. / Л. М. Герасіна, М. П. Требін, В. Д. Воднік та ін. — Х., 2012. — 128 с.
Липпман У. Общественное мнение / Пер. с англ. — М.:, 2004. — 384 с.
Мелещенко Т. В. Стереотипи як інструмент пропаганди політики геноцидів // International Scientific and Practical Conference «WORLD SCIENCE», № 7(23), Vol.4, July 2017, p. 40–45.
