Розділ 5
ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ
В ДОСЯГНЕННІ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ
ТЕМА 1
СОЦІАЛЬНІ ЦІЛІ ЕКОНОМІКИ
розглянути сутність та значення економіки в житті суспільства, проілюструвати залежність між базовими економічними категоріями — потребами, інтересами та благами і виявити взаємозв’язок між суспільним виробництвом і суспільним добробутом.
пояснює роль економіки в житті громадянина та функції учасників економічних відносин; виявляє залежність між економічними потребами, інтересами і благами; розуміє відмінності між потребами, бажаннями і можливостями їх задоволення людиною; визначає роль уряду у створенні суспільних благ; розкриває взаємозв’язок суспільного виробництва та суспільного добробуту.
усвідомлює ієрархію потреб, інтересів і цінності суб’єктів економічних відносин; поділяє думку про те, що діяльність економічних суб’єктів має бути спрямована на досягнення соціальних цілей економіки.
Громадянин у повсякденному житті постійно стикається з економічними явищами — вибір напрямку використання власного ресурсу праці, працевлаштування, організація бізнесу, прийняття управлінських рішень або їх виконання, отримання доходів і сплата податків, купівля і продаж, споживання і заощадження тощо. У зв’язку з цим, особливого значення набуває наука, яка досліджує економіку, економічні явища, найбільш загальні економічні процеси і глибинні економічні зв’язки між ними. Це — економічна наука. Зрозуміло, що найкращим для громадянина було б раціонально використовувати власні сили та ресурси, обирати з багатьох можливих рішень найкраще. Якщо всі громадяни суспільства є суб’єктами економічних відносин, які прагнуть до задоволення власних потреб, виникає питання: як здійснити економічний вибір кожному з нас?
Економіка в житті суспільства
Термін «Економіка» — ємкісне поняття і явище, і дослівно означає мистецтво ведення домашнього господарства. Вперше це поняття було застосоване філософами Аристотелем і Ксенофонтом у ІІІ ст. до н. е. у їх працях про «розумні правила» організації домашнього господарства і землеробства.
Становлення економічної науки в самостійну галузь знань відбувається значно пізніше й історично збігається із формуванням національних і світового ринків. У ті часи з’являється інша назва економічної науки — політична економія. У науковий обіг цей термін був уведений французьким політиком і економістом Антуаном Монкретьєном у 1615 році в праці «Трактат політичної економії». Дослівно «політична економія» перекладається як вчення про закони ведення суспільного господарства. Політична економія — це наука, яка вивчає загальні економічні закони і закономірності, що регулюють суспільне виробництво, обмін, розподіл і споживання життєвих благ і розробляє механізми їх використання суспільством.
Зрозуміло, що погляди на предмет економічної науки змінювалися залежно від історичних умов розвитку суспільства. У кінці ХІХ ст. у 1890 році англійський економіст Альфред Маршалл у книжці «Принципи Економікс» застосував іншу назву економічної науки — «Економікс», яка набула широкого використання науковцями. Предметом дослідження «Економікс» є діяльність людей у сфері використання ними обмежених виробничих ресурсів для створення різних товарів та їх розподіл між громадянами суспільства. На сьогодні існує наука, яка прагне об’єднати «політичну економію» та «економікс». Цією наукою є економічна теорія, яка вивчає взаємовідносини між економічними суб’єктами, спрямовані на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів з метою задоволення безмежних потреб людей.
У сучасному трактуванні під економікою розуміють сферу життя суспільства, яка охоплює виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг, які задовольняють людські потреби.
Під виробництвом розуміють спосіб поєднання обмежених ресурсів та їх узгоджене, цілеспрямоване використання з метою створення товарів і послуг — результатів виробництва.
Розподіл являє собою процес визначення участі кожного громадянина суспільства у створеному продукті, за суттю — це процес формування доходів всіх економічних суб’єктів, які будуть розглянуті нами пізніше.
Обмін — це відносини, завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до споживачів за допомогою грошей як посередників в обміні.
Споживання передбачає процес використання доходів і реалізацію корисностей товарів і послуг в процесі задоволення потреб людей.
Названі процеси взаємопов’язані як функціонуючі частини єдиного цілого.
Важливим для розуміння є те, що економіка являє собою сукупність відносин між людьми в процесі їх життєдіяльності, направленої на задоволення потреб, яке є найважливішим завданням кожного цивілізованого суспільства. Ці відносини можуть виникати як у процесі виробництва, так і в процесах розподілу, обміну та споживання.
Крім того, економіка являє собою систему господарства країни, яка включає відповідні галузі, наприклад промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок тощо. Усі ці складові господарства країни покликані забезпечити високий загальний добробут кожного громадянина та врахувати його інтереси.
Економіка як сфера життя суспільства має певні цілі. Поряд з головною ціллю — надання можливостей для кожного громадянина суспільства найповніше задовольнити власні потреби — неменш важливим є досягнення соціальних цілей. Головними з них є такі:
1) економіка має виражати інтереси всіх груп громадян країни (наприклад, інтереси не лише громадян з високими доходами й тих, які займають високі посади, а насамперед — малозабезпечених і соціально вразливих груп населення);
2) економіка покликана забезпечувати добробут кожному громадянину суспільства — забезпечити ступінь задоволення не тільки мінімальних потреб громадян (потреб в їжі, одязі, житлі тощо), а й потреб в освіті, медичному обслуговуванні, безпеці тощо;
3) економіка повинна створити можливості для реалізації прав власності кожного громадянина окремо, груп громадян і суспільства в цілому (право володіти, користуватися та розпоряджатися окремого громадянина, груп громадян та суспільства об’єктами власності, зокрема, обладнанням, технікою, товарами та послугами, грошима, землею, цінними паперами, інформацією тощо).
Соціальну економіку вважають однією зі складових «держави добробуту». Соціальна економіка являє собою систему господарювання, яка заснована на різноманітті форм власності, свободі підприємництва, добросовісній конкуренції за умов активної соціальної політики, яка забезпечує гідний рівень життя населення та гарантує його соціальний захист на підставі високого рівня розвитку економіки. На думку Г. Мюрдаля — шведського економіста, лауреата Нобелівської премії з економіки, соціальна економіка — це такий соціальний захист населення, який забезпечується системою законодавчих, економічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій з боку держави, рівними умовами для підвищення добробуту завдяки особистому трудовому внеску громадян, економічній самостійності, підприємництву для працездатного населення та створенню певного рівня життєзабезпечення для непрацездатних.
Критерій соціальної економіки — рівень життя кожного громадянина та суспільства в цілому. ООН рекомендує рівень життя визначати за системою, що містить такі складники:
здоров’я, у тому числі демографічні умови відтворення населення;
умови праці, зайнятості, організації праці;
освіту, зокрема грамотність;
житло, у тому числі його благоустрій;
соціальне забезпечення, людські свободи.
Методика
Мозковий штурм
Самостійно або в малих групах сформулюйте поняття «економіка» та запропонуйте аргументи щодо її важливості для кожного члена суспільства. Результати роботи обговоріть спочатку в групах, а потім разом.
Порівняння
Розгляньте наведену схему «Значення економіки». Порівняйте власні думки та твердження економістів щодо значення економіки[1]
Мозковий штурм
Об’єднайтеся в малі групи, кожній групі оберіть певну конкретну соціальну ціль економіки, поясніть її цінність для громадян країни та запропонуйте способи її досягнення. Результати роботи кожної групи обговоріть в аудиторії.
Роздуми
Завдання: уявіть суспільство, де відсутня економіка, запропонуйте висунути аргументи «на користь» та «проти» її існування. У результаті певних роздумів підведіть до розуміння, що суспільство без економіки не існує так само, як і економіка без суспільства.
Коментар. Економіка — важлива сфера життя кожного громадянина. Її важливість важко переоцінити, оскільки саме економіка пов’язана із життєдіяльністю кожного з нас, саме із нею пов’язаний процес задоволення людських потреб, що виступає найважливішим завданням кожного цивілізованого суспільства.
Економічні потреби та економічні блага. Суспільні блага
Потреби, з одного боку, це бажання людини у будь-чому, що забезпечує і поліпшує її життєдіяльність, це відчуття нестачі в певних товарах або послугах. З іншого боку, потреби — це внутрішні мотиви або стимули до діяльності, направленої на їх задоволення, це внутрішній збудник активності людини. Потреби безмежні та різноманітні.
Класифікація потреб
1. За критерієм нагальності та ієрархічності взаємодії між ними:
Американський психолог Абрахам Маслоу вважав, що в основі поведінки людини лежать потреби, які можна поділити на п’ять груп. Перші дві групи потреб є первинними, а наступні три групи — вторинними. Усі ці потреби можна розташувати в ієрархічній послідовності у вигляді піраміди, в основі якої лежать первинні потреби, а вершиною є вторинні.
Піраміда потреб А. Маслоу
Сутність піраміди полягає в тому, що до того моменту, доки не задоволені потреби нижчих рівнів, їх вплив на поведінку людини буде пріоритетним.
2. За характером виникнення:
первинні (пов’язані з існуванням людства) — потреби, які пов’язані із задоволенням насамперед фізіологічних потреб людей як умови підтримки їхньої життєдіяльності — їжа, одяг, житло, тепло, світло, особиста безпека тощо;
вторинні (пов’язані з розвитком цивілізації) — це потреби зумовлені досягнутим розвитком суспільства і пов’язані з розвитком і самореалізацією особистості людини, реалізації її соціальної природи — освіта, інформація, комфорт, культура, духовні цінності, суспільне визнання, повага тощо.
3. За ступенем реалізації:
абсолютні потреби — це потреби в благах, і послугах, що породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких починає освоюватись;
дійсні потреби відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і послуг та можуть бути задоволені;
платоспроможні — потреби, які людина може задовольнити відповідно до доходів та рівня цін. Визначаються платоспроможним попитом;
фактичні — задовольняються наявними товарами та послугами.
4. За засобом задоволення:
матеріальні (потреби в матеріальних благах);
нематеріальні (духовні потреби — потреби в спілкуванні, в інформації, у відвідуванні театру та кінотеатру).
5. За нагальністю задоволення:
першочергові (потреби у предметах першої необхідності — потреби в їжі, житлі, одязі тощо);
другорядні (потреби у предметах розкоші — потреби у коштовних прикрасах, дорогих автівках тощо).
6. За можливостями задоволення:
насичені (вгамовані) — потреби, що мають межу та можливості повного задоволення;
ненасичені (невгамовані) — потреби, які не мають меж насичення.
7. За участю у відтворювальному процесі:
виробничі (потреби у засобах виробництва — сировині, матеріалах, обладнанні, інструментах тощо);
невиробничі (потреби у предметах споживання — потреби у їжі, одязі, засобах гігієни, спілкуванні, освіті).
8. За суб’єктами вияву:
особисті (потреби окремої особи);
колективні (потреби групи людей, наприклад потреби учнів окремого класу у наявності ком- фортних умов для навчання і відпочинку);
суспільні (потреби існування та розвитку суспільства в цілому — у безпеці, захисті, мирі, чистому навколишньому середовищі).
З потребами людей та їхньою діяльністю в процесі виробництва тісно пов’язана економічна категорія — інтерес. Слід зазначити, що інтерес є похідним від потреби, є проявом економічних відносин людей. Інтерес можна розглядати як форму прояву потреби — матеріальної основи інтересу. Де-які вчені вважають, що економічний інтерес — це усвідомлена потреба. Можна сказати, що якщо потреби мають об’єктивний характер, то інтерес — об’єктивно-суб’єктивний.
Економічний інтерес — це реальний, зумовлений економічними відносинами мотив і стимул діяльності щодо задоволення потреб. Він є породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням, але реалізується через трудову господарську діяльність людей, їх економічні відносини. потреба→інтерес→мотив→діяльність→результат задоволення потреби.
Для економіки важливий зв’язок між економічними потребами, інтересами і господарською діяльністю людей.
Будь-які корисні речі, що можуть бути застосовані для задоволення людських потреб, називаються благами, серед яких виділяють неекономічні блага, кількість яких є необмеженою і перевищує наявні людські потреби (сонячне світло, повітря, навколишнє середовище, спілкування тощо), і економічні блага — засоби задоволення людських потреб, що наявні в обмеженій кількості, порівняно з існуючими потребами в них. Економічні блага називаються споживчими благами.
Отже, економічні потреби — це потреби в економічних (споживчих) благах. Економічні потреби задовольняються за допомогою споживчих благ — результатів людської діяльності.
Структура економічних (споживчих) благ:
товари особистого споживання — це товари, які задовольняють базові потреби (у їжі, одязі, житлі, меблях) або ж роблять життя людей змістовнішим і багатшим (особисті транспортні засоби, побутова техніка тощо);
товари виробничого призначення — це товари, які не беруть безпосередньої участі у задоволенні потреб споживачів, але вони здійснюють це опосередковано, тобто стають частиною виробничих процесів (сировина, матеріали, машини, устаткування, будівлі, заводи, офіси тощо);
особисті послуги мають задовольняти потреби людини безпосередньо і спрямовуватися на кожного споживача окремо (послуги лікаря, вчителя, адвоката, перукаря);
виробничі послуги є невід’ємною частиною сучасного виробництва (банківські послуги, послуги транспорту, торгівлі тощо).
Варто зазначити, що товари особистого споживання та особисті послуги складають предмети споживання, тобто те, що безпосередньо задовольняє потреби людей. Своєю чергою, товари виробничого призначення та виробничі послуги — це засоби виробництва, які задовольняють потреби людей опосередковано, тобто використовуються для виробництва предметів споживання.
Крім зазначеної класифікації, економічні блага можна поділити на приватні та суспільні. Приватні блага створюються приватним сектором економіки та споживаються після процесу їх купівлі-продажу. Суспільні блага — це блага, які споживаються усіма громадянами країни (або усіма членами певної спільноти) незалежно від того, оплачують їх окремі споживачі чи ні. Прикладами суспільних благ є: національна оборона, охорона та підтримка правопорядку, природоохоронні заходи і боротьба зі стихійними лахами, вуличне освітлення і греблі, паркові зони та квітники, якими прикрашаються наші міста, тощо.
На відміну від приватних благ, суспільним благам притаманні такі властивості, як неконкурентність і невиключність. Ці властивості суспільних благ зумовлені, по-перше, тим, що їх неможливо поділити на одиниці індивідуального споживання, що можуть бути продані окремим споживачам. Збільшення або зменшення числа споживачів певного суспільного блага не впливає на його доступність іншим споживачам. Саме це робить суспільне благо неконкурентним.
Водночас не існує ефективних способів відсторонити будь-яку особу або заборонити їй споживати певне суспільне благо, користуватися цим благом навіть тоді, коли ця особа відмовляється сплачувати за нього. Невиключність суспільних благ у тому і полягає, що ними користуються всі, і жоден не може бути відстороненим від їх споживання. У зв’язку з цим, суспільні блага, як правило, виробляються за участю держави завдяки оподаткуванню їх споживачів.
Безперервний економічний і духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним примноженням й ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, покращення кількісних і якісних характеристик виробництва економічних благ. Однак зростання і розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання.
Отже, всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом та споживанням, потребами й існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного й духовного розвитку людства, що, своєю чергою, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.
Методика
Афоризм
Кілька груп студентів аналізують афоризми, які стосуються проблем потреб, інтересів і благ. Викладач акцентує увагу на тому, що: потреби є безмежними; кількість потреб постійно зростає; потреби є стимулом до знаходження способів їх задоволення.
У потреб немає вихідних (Р. Бертон).
У випадку стикання мотивів, вибір завжди відбувається в бік сильнішого мотиву (Лосскій Н. О).
Оскільки бажання людини частіш за все ненаситні, вони хочуть мати у величезній кількості не тільки речі корисні і необхідні, а і приємні безглузді речі (Ж. Боден).
Бажання — міра цінності (Грасіан-і-Моралес Бальтасар).
Дайте людині все, що вона бажає, і в ту ж мить вона відчує, що це все не є все (Кант).
Виконання однієї потреби вимагає відмови від іншого бажання (Лосскій Н. О.).
Чим більше нам дано, тим більше ми бажаємо (Сенека).
Якби людина не бажала то і не було б людини. Причина будь-якої діяльності є потреба (Толстой Л. М.).
Вдячність Богу за те, що я завжди бажаю більшого, ніж можу досягти (Мікеланджело).
Взаємозв’язок
На аркуші паперу або на дошці записати, з одного боку, сьогоднішні потреби студента (чи малої групи студентів) та, з іншого боку, засоби, які здатні задовольнити відповідні потреби. Акцентується увага на тому, що потреба призводить до свого задоволення.
Роздуми
Окреслити уявну ситуацію про те, що учасники опинилися на безлюдному острові. Пропонуєть- ся визначити набір потреб для тих, хто опинився в такій скрутній ситуації. В обговоренні, підвести до розуміння того, що всі визначені потреби пов’язані із задоволенням першочергових фізіологічних потреб.
Далі скласти список потреб звичайних студентів і згрупувати їх за різними критеріями (ознаками), акцентуючи на виникненні потреб, не пов’язаних із фізіологією.
Дискусія
Запитати учасників, що більше задовольнить їх потреби: квітка, зірвана ними під час прогулянки в лісі, чи тюльпан, який виростили голландські садівники та привезли в Україну; полуниці, вирощені на своїй ділянці, чи придбані на ринку; светр, зв’язаний бабусею, чи той, який купили в магазині? Провести дискусію стосовно спільного і відмінного між цими благами, підводячи до поділу благ на економічні та неекономічні[2]
Перетворення
Навести приклади того, як неекономічні блага перетворюються на економічні (наприклад, вода у криниці та вода, яку купують в магазині, або звичайне повітря та повітря, очищене за допомогою спеціальних пристроїв, тощо).
Коментар. Потреби є безмежними. Виникнення потреб стимулює діяльність, направлену на їх задоволення. Все, що задовольняє потреби людей, називається благами, частина яких дається природою (неекономічні блага), або ж є результатом людської діяльності та проходять через акт купівлі-продажу (економічні блага). Суспільні блага споживаються усіма громадянами країни, не проходять через процес купівлі-продажу та пов’язані із прагненням досягнення суспільного добробуту.
Суспільне виробництво, його структура та фактори. Суспільний добробут
Виробництво економічних благ для задоволення потреб людей є вихідною і вирішальною умовою забезпечення життєдіяльності як окремої людини, так і людського суспільства в цілому. Розвиток суспільного виробництва є об’єктивною умовою і джерелом соціально-економічного прогресу людського суспільства.
Суспільне виробництво — це сукупна, певним чином організована, взаємопов’язана діяльність людей, спрямована на перетворення речовин і сил природи з метою створення економічних благ, необхідних для задоволення поточних потреб суспільства.
Суспільне виробництво має певну структуру і складається з двох взаємопов’язаних сфер — матеріального та нематеріального виробництва.
Матеріальне виробництво — це сукупність сфер і галузей суспільного виробництва, у яких виробляються матеріально-речові блага, і, які надають матеріальні послуги споживчого та виробничого призначення (промисловість, енергетика, сільське та лісове господарство, будівництво, комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт, зв’язок і торгівля).
Нематеріальне виробництво є сукупністю сфер і галузей, де виробляють нематеріальні й духовні блага та надають нематеріальні послуги, покликані задовольняти соціальні та духовні потреби суспільства (державне управління, оборона, охорона правопорядку та довколишнього середовища, освіта, інформатика, наука, культура, мистецтво, охорона здоров’я, спорт, туризм, курортне та рекреаційне господарство тощо).
Суспільне виробництво має подвійну природу: з одного боку, є процесом взаємодії людей з природою і, з іншого боку, є системою відносин між людьми.
Дві сторони суспільного виробництва
Продуктивні сили суспільства — це сукупність особистісних та матеріально-речових факторів, взаємодія яких забезпечує процес суспільного виробництва. До них належать: люди та засоби виробництва.
Людина є головною продуктивною силою виробництва, а її здатність до праці називається робочою силою. Робоча сила — це сукупність фізичних і розумових здібностей, які застосовує людина в процесі виробництва споживчих благ.
Основою процесу суспільного виробництва та процесом, де споживається робоча сила, є процес праці. Праця — це цілеспрямована діяльність людей зі створення споживчих благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.
Засоби виробництва — створені людиною чи природою матеріальні ресурси, за допомогою яких люди створюють споживчі блага. До засобів виробництва відносяться предмети праціта засоби праці.
Предмети праці — це речі, які людина видозмінює за допомогою засобів праці, те, на що спрямована діяльність людини. Вони складаються із речовин природи та сировини і матеріалів, тобто речовин природи, які підлягали першочерговій обробці.
Засоби праці — те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці. До складу засобів пра- ці входять природні умови праці (водоспади, припливи) і техніка — штучні, створені людиною засоби праці. Техніка — це знаряддя праці, які відіграють провідну роль (інструменти, машини), і загальні умови праці — споруди, канали, дороги, водопостачання.
Структура засобів виробництва
Виробничі відносини являють собою сукупність відносин, які виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу обміну і споживання споживчих благ, послуг і доходів. Ці відносини охоплюють техніко-економічні, організаційно-економічні та соціально-економічні відносини.
Техніко-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь і предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага. Техніко-економічні відносини відображають технологію і є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.
Організаційно-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва
Соціально-економічні відносини — насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі — спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.
Процес виробництва завжди є результатом взаємодії відповідних факторів, які в економічній науці одержали назву фактори виробництва — усі необхідні елементи, які використовуються для виробництва споживчих благ. Сучасна «Економікс» класифікує фактори виробництва за ознаками їх власників та особливостей економічної форми отримуваних ними доходів від їх використання. Прихильники такого підходу здебільшого відокремлюють такі фактори виробництва:
Земля як сукупність всіх природних ресурсів, місце забудови промислових об’єктів та основний засіб виробництва в сільському господарстві.
Праця як фактор виробництва охоплює людські ресурси: фізичні та розумові здібності, освітній і професійний рівень, виробничий досвід зайнятих у виробництві.
Капітал — це засоби виробництва, що належать підприємцям або іншим власникам і використовуються в процесі створення речей і послуг.
Підприємницька здатність — особливий людський ресурс, що пов’язаний зі здатністю поєднувати ресурси, приймати рішення у процесі ведення бізнесу, схильністю до нововведень та ризику.
Інформація — впорядкована система знань, яка використовується у виробництві.
Взаємодія названих факторів виробництва забезпечує процес суспільного виробництва та певний результат. Суспільний продукт — результат суспільного виробництва.
Суспільний продукт з боку натурально-речового складу — це сукупність усіх матеріальних і нематеріальних економічних благ — товарів і послуг, вироблених в усіх сферах і галузях національної економіки за певний проміжок часу, як правило за рік, призначених для задоволення потреб як кожної окремої людини, так і суспільства в цілому. З огляду на структуру суспільного виробництва, яке складається з матеріального та нематеріального виробництва, за натурально-речовою формою суспільний продукт складається з:
матеріальних благ, до яких відносять товари, вироблювані у галузях і сферах матеріального виробництва, та послуги споживчого й виробничого призначення, що надаються виробниками даних галузей;
нематеріальних благ, що створюються у сферах і галузях нематеріального виробництва і можуть мати як уречевлену товарну форму — книги, картини, кінофільми тощо, так і форму нематеріальних послуг — освіта, лікування, послуги тренера, театральна вистава тощо.
Результативність використання речових й особистих факторів виробництва може бути відображена категорією ефективності виробництва.
Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва шляхом співставлення затрат і одержаного результату, її визначають за формулою:
Е = П/З,
де П — вартість продукту; З — матеріально-грошові затрати.
Показниками економічної ефективності є продуктивність праці, трудомісткість, матеріаловіддача, матеріаломісткість, фондовіддача, фондомісткість.
Отже, суспільне виробництво є головною сферою економіки, яка постачає різноманітні блага для задоволення потреб її громадян. Суспільний добробут — це рівень забезпеченості громадян країни необхідними для життєдіяльності благами.
Показниками суспільного добробуту є такі:
Національні рахунки добробуту, які складаються з трьох основних компонентів: особистий добробут (емоційна рівновага, задоволення життям, позитивне існування, життєздатність, стійкість та самооцінка); соціальний добробут (відносини, що підтримують; довіра та приналежність до певних суспільних груп); задоволення роботою.
Індекс розвитку людського потенціалу — агрегований показник, який містить широкий діапазон статистичних даних добробуту, об’єднаних в чотири індекси: очікувана середня тривалість життя; індекс освіти; доступність освіти; рівень життя.
Міжнародний індекс щастя, який являє собою показник, що відображає добробут людей і стан навколишнього середовища в різних країнах світу. Головна ідея розрахунку даного індексу є вимір «реального» добробуту нації, оскільки кінцева мета більшості людей не бути багатими, а бути щасливими та здоровими. [3]
Методика
Мозковий штурм
Робота в групах: здійсніть аналіз ситуації та дайте відповіді на запитання:
Які корисні товари можна виробити з пластикової пляшки з-під води?
Які фактори виробництва (крім пляшки) необхідно застосувати?
Для чого організовують виробництво?
Підведіть до розуміння, що виробництво — це доцільна діяльність людей, результатом якої є створення благ. Економіка без виробництва неможлива, але вона існує лише тоді, коли учасники виробництва дотримуються «принципу економічної доцільності», тобто обов’язкового співвіднесення результатів із витратами [4]
3. Яка структура суспільного виробництва?
Таблиця
Результатом процесу виробництва є товари та послуги. Заповніть таблицю та наведіть декілька прикладів матеріальних товарів і послуг та нематеріальних товарів і послуг.
| Виробництво | ||
|---|---|---|
| Матеріальне | Нематеріальне | |
| Товари | ||
| Послуги | ||
Акцентуйте увагу, що суспільне виробництво має певну структуру, яка відрізняється в різних країнах і залежить від багатьох факторів, у тому числі: розвиток продуктивних сил суспільства, природно-кліматичні умови тощо.
Афоризм
Поясніть вислів відомого вченого Карла Маркса: «Економічні епохи розрізняються не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими засобами праці». Наголос робиться на те, що будь-який процес виробництва є процесом поєднання людини та засобів виробництва. Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети праці. Рівень розвитку засобів праці визначає тип виробничого процесу, наприклад машинізація, механізація, автоматизація, комп’ютеризація.
Розслідування
Знайдіть в мережі Інтернет інформацію щодо показників суспільного добробуту, наприклад, міжнародного індексу щастя. Дається завдання зробити вибірку щодо найбільш «щасливих» та найбільш «нещасних» країн світу й порівняти отримані дані із індексом людського розвитку (ІЛР).
Для довідки: ІЛР — інтегральний показник, що розраховується щорічно для міждержавного порівняння і вимірювання рівня життя, грамотності, освіченості і довголіття як основних характеристик людського потенціалу досліджуваної території. Він є стандартним інструментом у загальному порівнянні рівня життя різних країн і регіонів.
Коментар. Суспільне виробництво є основою будь-якої економіки, що пов’язане з організованою діяльністю людей зі створення різноманітних економічних благ, які задовольняють безмежні людські потреби. Суспільне виробництво завжди є процесом взаємодії людей з природою та людей між собою. Поєднання основних елементів виробництва — робочої сили людей та засобів виробництва — дає змогу отримати певний результат — суспільний продукт.
Економічні суб’єкти та їх взаємодія в економіці
Економіка є складною системою взаємодії різних суб’єктів. Економічні суб’єкти здійснюють економічну діяльність у процесі задоволення своїх потреб. Основними економічними суб’єктами є домогосподарства, підприємства та держава.
Домогосподарство — це самостійний економічний суб’єкт, який складається з однієї або декількох осіб і має такі ознаки:
є власником певних ресурсів, які під час використання стають факторами виробництва;
на ринку ресурсів виступає продавцем, тобто постачальником ресурсів в економіку;
на ринку товарів і послуг виступає покупцем різноманітних економічних благ;
має на меті задоволення своїх власних потреб — отримання корисностей (міра задоволення від споживання товарів і послуг) від економічних благ.
Підприємство — це самостійний економічний суб’єкт, який має такі ознаки:
на ринку ресурсів виступає покупцем;
займається виробництвом товарів і послуг, що виробляє із факторів виробництва (придбаних ресурсів, які в процесі використання у виробництві стають факторами виробництва);
на ринку товарів і послуг є продавцями різноманітних економічних благ;
має на меті отримання прибутку.
Держава — самостійний економічний суб’єкт, який має такі ознаки:
складається з урядових установ;
здійснює юридичну, політичну й економічну владу;
на ринках ресурсів, товарів і послуг виступає покупцем відповідних економічних благ;
має на меті задоволення суспільних потреб і досягнення суспільного добробуту.
Взаємодія економічних суб’єктів здійснюється на ринку ресурсів та на ринку товарів і послуг, і може бути наочно представлена у вигляді економічного кругообігу ресурсів, товарів і послуг, доходів і витрат.
Економічний кругообіг ресурсів, товарів і послуг, доходів і витрат
Пояснення до рисунка.
На підставі ознак трьох названих економічних суб’єктів їх взаємодія ілюструється рухом матеріально-речових (ресурсів, товарів і послуг) і грошових потоків (доходів і витрат) та здійснюється таким чином:
домогосподарства постачають свої ресурси на ринок ресурсів, які купують підприємства для організації виробництва;
купівля ресурсів для підприємств є витратами, які, своєю чергою, стають доходами домогосподарств;
ресурси в процесі виробництва стають факторами виробництва і їх поєднання спричинює отрмання певного результату — продуктів виробництва;
продукти виробництва на ринку стають товарами та послугами, які продаються підприємствами через ринок товарів і послуг домогосподарствам;
купівля товарів і послуг для домогосподарств виступає споживчими витратами, які, своєю чергою стають доходами від реалізації товарів і послуг для підприємств;
держава є покупцем як ресурсів, так і товарів та послуг, купівля яких супроводжується здійсненням державою витрат;
держава стягує податки (обов’язкові платежі) з домогосподарств і підприємств для виконання в економіці своїх функцій; своєю чергою, держава забезпечує трансферти домогосподарствам (виплати окремим індивідам з державного бюджету, наприклад, соціальна допомога, пенсії, стипендії тощо), грошові допомоги (дотації), гарантії, інвестиції тощо.
Представлений кругообіг ресурсів, товарів і послуг, доходів та витрат спрощено ілюструє взаємодію суб’єктів у сучасній економіці, у якій кожен з них задовольняє свої потреби. Взаємовідносини, що встановлюються між економічними суб’єктами — домогосподарствами, підприємствами і державою — мають такі відмінні риси:
рівноправне становище учасників взаємодії, тобто відсутність у кожного з них можливостей позаекономічного примусу до вступу у відносини обміну;
економічна вигода як головний критерій доцільності участі в ринковій взаємодії;
повна економічна відповідальність суб’єктів за свої дії, які ілюструють їх усвідомлений вибір.
Методика
Відповідність
Установіть відповідність між ситуаціями (які відмічені відповідними літерами) та номерами потоків грошей, ресурсів і товарів (послуг) у спрощеній економіці:
A Працівник Петренко наймається на роботу на підприємство «Сузір’я», яке займається виробництвом ялинкових прикрас.
B Підприємство «Торчприлад» орендує земельну ділянку у місцевого землевласника.
C Підприємство «Оріон» погасило заборгованість із заробітної плати своїм працівникам.
D Власник капіталу отримує відсотки від позичальника за користування його грошима протягом року.
E Підприємство «Зоря» транспортувало продукцію до ринку збуту.
F Домогосподарка Ганна сплатила за придбані на ринку 2 кг морської риби в розмірі 150 грн.
G Виробник індивідуального шкіряного взуття надіслав через перевізника «Нова пошта» жіночі туфлі без попередньої оплати.
H За реалізовану продукцію підприємству перерахували 20 000 грн через банківську систему «Приват 24».
Правильність відповідності між літерами та цифрами:
A—6, B—4, C—8, D—7, E—1, F—5, G—3, H—2.
Рольова гра
Об’єднуйтеся у 3 групи, кожна з яких представляє економічний суб’єкт — домогосподарство, підприємство та державу. Завдання: «розіграти» економічні ситуації. Для організації рольової використати картки із назвами матеріально-речових і грошових потоків (ресурси, товари та послуги, витрати, доходи, податки, трансферти та грошові допомоги, гарантії, інвестиції). Запропонувати ситуацію, у якій мають бути задіяні щонайменше 2 економічних суб’єкти.
Дискусія
Об’єднуйтеся у 2 групи. Акцент на тому, що взаємодія всіх економічних суб’єктів здійснюється з метою задоволення певних потреб. Завдання: назвати потреби кожного із суб’єктів, які характеризують мету його діяльності. З метою організації дискусії пропонує одній групі відстоювати позицію, що задоволення потреб одного суб’єкта не перешкоджає іншому суб’єкту задовольняти власні потреби; другій групі пристати на протилежну позицію, яка виявляється у ствердженні того, що задоволення потреб одного суб’єкта завжди негативно впливає на можливості задоволення своїх потреб іншими суб’єктами. Час для обговорення питань в кожній групі та висування аргументів на користь тієї чи іншої позиції складає 20–25 хв. Спільне обговорення результатів роботи.
Асоціації
Об’єднуйтеся в групи по 3 учасники. Кожній групі на аркушах паперу пропонується зобразити економічних суб’єктів — домогосподарства, підприємства та державу у вигляді певних асоціацій — фігур, тварин, частин тіла, елементів інтер’єру тощо. Час для підготовки асоціацій — до 20 хвилин. Результати роботи кожної групи пропонуються на всезагальний розгляд з метою визначення конкретного суб’єкта економічної діяльності.
Коментар. Економіка є середовищем взаємодії економічних суб’єктів — домогосподарств, підприємств і держави. Кожен з цих суб’єктів переслідує власну мету. Так, домогосподарство має на меті задовольнити свої потреби за допомогою споживання товарів і послуг, підприємства здійснюють свою діяльність з метою отримання прибутку, держава має на меті задоволення потреб всіх членів суспільства та досягнення високого рівня суспільного добробуту.
Рефлексія
1. Що охоплює економіка як сфера життя суспільства?
2. У чому полягають соціальні цілі економіки?
3. Який існує взаємозв’язок між економічними потребами та економічними благами?
4. Коли економічна потреба набуває форми економічного інтересу?
5. Порівняйте кількісно економічні потреби та економічні блага.
6. Наведіть приклад закону зростання потреб з власного життя.
7. У якій сфері створюються економічні блага і які сторони вона має?
8. Які властивості притаманні суспільним благам? Назвіть їх.
9. Наведіть приклади структурних елементів засобів виробництва.
10. Які відносини виникають між людьми в процесі суспільного виробництва? Наведіть їх приклади.
11. Які фактори виробництва ви знаєте? Чи всі з них є обмеженими?
12. Який взаємозв’язок між суспільним виробництвом і суспільним добробутом?
13. Які економічні суб’єкти ви знаєте? До яких відноситесь ви?
Джерела
1. Всі уроки — Режим доступу: http://subject.com.ua/lesson/economic/10klas/5.html
2. Гузь М. М. Аналіз показників економічного та суспільного добробуту населення / М. М. Гузь // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. — 2012. — Вип. 36. — С. 66–74. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pprbsu_2012_36_9
3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / за ред. В. Д. Базилевича; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — 9-те вид., доповн. — К.: Знання, 2014. — 710 с.
4. Економічна теорія: Практикум для студентів неекономічних спеціальностей: Навчальний посібник / Базилевич В. Д., Гражевська Н. І., Трохименко В. І. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2016. — 160 с.
5. Індекс людського розвитку/ https://uk.wikipedia.org/wiki/Індекс людського розвитку.
6. Крупська Л. П. Методичний посібник для роботи з підручником «Моя економіка» / Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко. — К., 2005. — 216 с.
7. Освітній портал «Педагогічна преса» — Режим доступу: http://lib.pedpresa.ua /3034-temavyrobnytstvo-ta-produkt-ekonomichnoji-diyalnosti.html
8. Радіонова І. Ф. Економіка (профільний рівень). / І. Ф. Радіонова, В. В. Радченко. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. — 256 с.
9. Радіонова І. Ф. Економіка. 11 клас: рівень стандарту, академічний рівень / Підручник. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011. — 176 с.
10. Семененко В. М. Економічна теорія. Політекономія: Навч. посіб. / В. М. Семененко, Д. І. Коваленко, В. В. Бугас, О. В. Семененко. — К., 2011. — 428 с.
[1] Всі уроки. — Режим доступу: http://subject.com.ua/lesson/economic/10klas/5.html
[2] Крупська Л. П. Методичний посібник для роботи з підручником «Моя економіка» / Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко. — К.: А.П.Н., 2005. — 216 с.
[3] Гузь М. М. Аналіз показників економічного та суспільного добробуту населення / М. М. Гузь // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. — 2012. — Вип. 36. — С. 66–74. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pprbsu_2012_36_9
[4] Освітній портал «Педагогічна преса». — Режим доступу: http://lib.pedpresa.ua/3034-tema-vyrobnytstvo-taprodukt-ekonomichnoji-diyalnosti.html
