Розділ 4
ДЕМОКРАТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО
ТА ЙОГО ЦІННОСТІ
ТЕМА 3
ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
сформувати уявлення про територіальну громаду та можливість захисту прав громадян.
вміє сформулювати власну думку і продемонструвати особисте ставлення щодо повноважень громади; визначає проблеми місцевого рівня, пропонує шляхи їх вирішення; розвиває здатність взаємодіяти з органами державної влади та місцевого самоврядування (зокрема, через веб-сайти).
позиціонує і сприймає себе частиною громади та суспільства: розуміє важливість активної участі громадян у житті місцевої спільноти. Переконаний у необхідності розподілу повноважень держави й громади.
Проживаючи у приватному або багатоквартирному будинку, серед дикої природи або великого мегаполіса люди мають сусідів, яких зближують не лише умови проживання, а й спільні виклики. Як відповідати на спільні виклики? Як зробити спільний простір проживання комфортним?
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Міні-вистава «Хто господар?»
Розіграйте діалог.
З якими твердженнями учасників діалогу ви згодні, а з якими ні? Чому?
Чому громадяни мають контролювати міські та державні служби?
Чому державним органам складно вирішувати проблеми рівня окремого будинку або мікрорайону (вулиці)?
Інтерактив «Мозковий штурм»
Що у нас спільного з нашими сусідами по будинку, вулиці, населеному пункту?
Міні-дискусія
Що робить наше життя у населеному пункті комфортним?
Хто відповідає за комфортне життя мешканців населеного пункту?
ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
Поняття територіальної громади
Згідно з Конституцією України місцеве самоврядування — право територіальної громади — жителів села або добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища чи міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську ради; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні й обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Територіальна громада — жителі, що об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Територіальну громаду становлять усі жителі села, селища, міста незалежно від віку та громадянства. Членом територіальної громади людина стає за народженням у відповідному населеному пункті або у разі прибуття до нього на проживання. До того ж не може бути будь-яких обмежень за ознаками громадянства, національності, соціального стану тoщо.
Місцеве самоврядування є одним з головних елементів розвитку демократичного конституційного ладу. Це специфічна форма реалізації публічної влади, що втілює місцеві інтереси територіальних громад, тоді як держава — загальнонаціональні інтереси, а політичні партії чи громадські організації — політичні, соціальні, культурні й інші інтереси своїх членів. Місцеве самоврядування відрізняється від інших форм здійснення публічної влади своїми інститутами, формами діяльності, повноваженнями, правовим захистом і відповідальністю.
Характерними рисами місцевого самоврядування є:
демократизм, що виражається у виборності органів самоврядування, різноманітності форм участі мешканців сіл, селищ і міст у здійсненні місцевого самоврядування, гласності і врахуванні громадської думки органами і посадовими особами місцевого самоврядування;
децентралізованість системи врядування, що побудована з урахуванням наближеності органів
самоврядування до населення сіл, селищ і міст, самостійності громад у вирішенні питань місцевого життя, невтручання держави у внутрішні справи територіальних громад, формування місцевих бюджетів знизу вверх, наділення громад комунальною власністю, утворення вторинного рівня місцевого самоврядування (районних та обласних рад), автономії органів місцевого самоврядування у взаємних стосунках, делегуванні цим органам окремих функцій виконавчої влади;
гарантованість місцевого самоврядування у межах Конституції і законів України, що полягає в державній підтримці місцевого самоврядування, судовому захисті прав місцевого врядування, контролі районних та обласних рад за діяльністю відповідних органів виконавчої влади в районах та областях, закріпленні конституційного й законодавчого статусу системи місцевого самоврядування, введення гарантованих мінімумів бюджетних асигнувань для місцевого самоврядування і державних соціальних стандартів;
піднаглядність і підконтрольність місцевого самоврядування, що передбачає здійснення державою нагляду за законністю в діяльності органів самоврядування, судове скасування незаконних актів місцевого самоврядування, дострокове припинення повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, притягнення винних осіб до дисциплінарної й інших видів юридичної відповідальності.
Необхідною передумовою ефективної діяльності місцевого самоврядування є наявність достатніх матеріальних і фінансових ресурсів для його здійснення.
Місцеве самоврядування має характеристики трьох різнорідних суб’єктів: суб’єкта влади, суб’єкта громадянського суспільства, суб’єкта господарської діяльності. Децентралізований зміст місцевого самоврядування та деякі інші фактори зменшують, але не виключають його залежності від держави. Водночас, органи місцевого самоврядування залишаються важливим інститутом громадянського суспільства, надійним каналом реалізації громадянської ініціативи та творчості, прав громадян на участь у державному управлінні.
Отже, місцеве самоврядування є пристосованою до потреб територіальних громад формою автономного здійснення публічної влади, яку держава заохочує і контролює відповідно до Конституції і законів України.
Види територіальних громад
Мікротериторіальні громади — добровільні об’єднання громадян задля спільного облаштування побуту в рамках будинкових, вуличних, квартальних комітетів, комітетів мікрорайонів, сільських, селищних комітетів. Основна мета діяльності мікрогромад — вирішення спільних проблем за місцем проживання: облаштування доріг, освітлення, прибирання сміття, створення зон відпочинку тощо. Мікрогромади в системі місцевого самоврядування називаються органами самоорганізації населення, правовий статус яких визначено Конституцією України та Законом України «Про органи самоорганізації населення».
Рішення органів самоорганізації населення носять характер рекомендацій. Органи самоорганізації населення несуть встановлену законодавством відповідальність за законність та наслідки своїх рішень і дій. Відповідна рада може скасовувати рішення селищного, сільського, вуличного, будинкового й іншого комітету, якщо воно суперечить законодавству або рішенням органів місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Мезотериторіальні громади — сільські, селищні, міські громади, у рамках яких безпосередньо здійснюється життєдіяльність населення — жителів певних територіальних одиниць. Конституція і профільне законодавство України про місцеве самоврядування закріплюють чітку систему мезогромад. На підставі Конституції України можна виділити такі види територіальних громад:
а) територіальну громаду села або добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл;
б) територіальну громаду селища;
в) територіальну громаду міста.
Макротериторіальні громади — територіальні громади районів, у рамках яких реалізуються колективні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст.
Мегатериторіальні громади — територіальні громади областей, у рамках яких реалізуються колективні інтереси районів і великих міст.
В основі виділення таких видів територіальних громад лежить розуміння того, що немає жодного мешканця села, селища або міста, який одночасно не був би жителем області або району області (за винятком міст обласного підпорядкування та міст Києва і Севастополя, що мають спеціальний статус).
Сьогодні територіальні громади України перебувають на стадії реформування. Згідно із законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» сусідні міські, селищні, сільські ради можуть об’єднатися в одну громаду, яка матиме один спільний орган місцевого самоврядування. Добровільне об’єднання територіальних громад не спричинює зміну статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості. Головне завдання реформи — перетворення територіальних громад на економічні самодостатні утворення.
Отже, види територіальних громад залежать від території, на яку поширюється самоврядування такої громади, і кола повноважень, які вона має.
Реалізація та захист громадою своїх прав і законних інтересів
Місцеве самоврядування є формою залучення громади до участі в управлінні своїми справами, а тому має розглядатися як здійснення демократії на місцевому рівні. Первинним елементом системи місцевого самоврядування визнається територіальна громада, яка здійснює самоврядування в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через своїх представників, яких вона обирає, та виконавчі органи місцевого самоврядування.
Право територіальної громади на самоврядування забезпечується правом кожного громадянина України брати участь у місцевому самоврядуванні. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. До того ж будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.
Закон систематизує форми безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні. До них належать:
місцевий референдум;
місцеві вибори (депутатів відповідної місцевої ради, передбачених законом посадових осіб місцевого самоврядування);
загальні збори (конференції) громадян за місцем проживання;
місцеві ініціативи;
громадські слухання;
участь у роботі органів самоорганізації населення.
Розглянемо деякі форми безпосередньої участі.
Загальні збори громадян за місцем проживання — форма безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні, зібрання всіх або частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення. Збори скликаються за місцем проживання громадян (села, селища, мікрорайону, вулиці, будинку тощо) за потреби, але не рідше одного разу на рік для обговорення найважливіших питань місцевого життя. У роботі зборів можуть брати участь громадяни, яким виповнилося 18 років, якщо вони постійно проживають на даній території. Збори вважаються правоможними, коли на них присутні більш ніж 50 % громадян, які проживають на даній території.
Місцева ініціатива — письмова пропозиція про розгляд місцевою радою будь-якого питання, віднесеного до відання органів місцевого самоврядування. Така пропозиція також може супроводжуватись поданням проекту рішення місцевої ради з цього питання. У якості суб’єкта та носія місцевої ініціативи законодавство визначає ініціативну групу, тобто представницький орган самоврядування матиме справу під час підготовки до розгляду і під час розгляду питання «місцевої ініціативи» не зі всією громадою взагалі, а з конкретною ініціативною групою громадян — членів територіальної громади. Місцева ініціатива, що внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов’язковому гласному і відкритому розгляду на засіданні ради.
Громадське слухання — це офіційне засідання міської (селищної, сільської, районної) ради, органа місцевої влади або місцевого самоврядування, на якому депутати та посадові особи ознайомлюються з думками, враженнями, зауваженнями та пропозиціями мешканців міста (села, селища, району) з проблеми або заходу, які орган влади збирається реалізувати. Проведення слухань не є самоціллю. Метою слухань є не тільки і не стільки проінформувати громадян (для цього є більш ефективні засоби). Для місцевих керівників головною метою слухань є отримання зворотного зв’язку від громади, пробудження у громадян почуття ентузіазму і причетності до вирішення проблем громади, направлення їх творчої ініціативи, залучення громадян до вирішення проблем і до реалізації рішень.
Конституція України надає громадянам право збиратися і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно оповіщаються органи виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Ці права мають особливе значення щодо привернення уваги органів місцевого самоврядування до найактуальніших проблем політичного, соціально-економічного розвитку, екологічних проблем, які вимагають негайного розгляду та вирішення. Масові збори, демонстрації, пікетування й інші подібні акції надають представницьким і виконавчим органам місцевого самоврядування можливість з максимальною точністю визначати, у якій сфері самоврядування є малоефективним і які саме інтереси населення території не задоволені.
Важливим для громадян є право направляти індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом визначаються строки розгляду звернень громадян: звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо протягом цього терміну вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для розгляду звернення, про що повідомляється громадянинові. До того ж загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
Отже, реалізація та захист громадою своїх прав і законних інтересів відбувається в рамках чинного правового поля.
Вплив громадян на вирішення проблем громади
Громадянин — член громади. Як член громади він повинен мати механізми впливу на місцеву владу [1]
| Механізм | Правова підстава |
|---|---|
| Переглядати проекти рішень та ухвалені рішення місцевої ради | ЗУ «Про місцеве самоврядування» ЗУ «Про доступ до публічної інформації» Регламент місцевої ради |
| Відвідувати пленарні засідання місцевої ради та засідання постійних депутатських комісій | ЗУ «Про місцеве самоврядування» ЗУ «Про доступ до публічної інформації» Регламент місцевої ради |
| Слідкувати за порядком ухвалення рішень | ЗУ «Про місцеве самоврядування» ЗУ «Про доступ до публічної інформації» Регламент місцевої ради |
| Вимагати звітування депутатів місцевої ради та міського голови | ЗУ «Про місцеве самоврядування» ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» |
| Давати доручення виборців | ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» |
| Подавати місцеву ініціативу | ЗУ «Про місцеве самоврядування» Статут територіальної громади Регламент місцевої ради |
| Проводити громадські слухання | ЗУ «Про місцеве самоврядування» Статут територіальної громади Регламент місцевої ради |
| Ініціювати розгляд електронних петицій | ЗУ «Про звернення громадян» Статут територіальної громади |
| Створювати консультативно-дорадчі органи | Статут територіальної громади Рішення місцевої ради |
| Створювати органи самоорганізації населення | ЗУ «Про органи самоорганізації населення» |
| Єднатися у громадські об’єднання | ЗУ «Про громадські об’єдання» |
| Подавати проекти на фінансування з бюджету участі | Статут територіальної громади Рішення місцевої ради |
| Проводити місцевий референдум | Конституція України ЗУ «Про місцеве самоврядування» Законодавство про місцевий референдум |
Отже, громадяни можуть і повинні впливати на місцеву владу, оскільки саме громадяни мусять ставити перед місцевою владою завдання із поліпшення їх життєвого простору.
Методика
Інтерактив «Рівні рішень»
Учасники об’єднуються в групи і працюють над питанням «Які проблеми можна вирішити на моєму рівні?»:
мій будинок;
моя вулиця (мікрорайон);
моє місто (село, містечко).
Інтерактив «Європейської хартії місцевого самоврядування»
У групах проаналізуйте суть уривка «Європейської хартії місцевого самоврядування» та ознайомте з результатами роботи решту учасників.
Уривок № 1
ПРЕАМБУЛА
Держави — члени Ради Європи, які підписали цю Хартію,
враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням,
вважаючи, що одним з методів досягнення цієї мети є укладання угод в адміністративній галузі, враховуючи, що місцеві власті є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму, враховуючи, що право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами-членами Ради Європи,
переконані в тому, що це право найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні,
переконані в тому, що існування місцевих властей, наділених реальними функціями, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління,
усвідомлюючи, що охорона і посилення місцевого самоврядування в різних країнах Європи є важливим внеском у розбудову Європи на принципах демократії і децентралізації влади,
стверджуючи, що з цього випливає необхідність існування місцевих властей, які мають створені на демократичній основі директивні органи і широку автономію щодо своїх функцій, шляхи і засоби здійснення цих функцій, а також ресурси, необхідні для їх виконання,
погодились про таке:
Уривок № 2
Стаття 2. Конституційна та правова основа місцевого самоврядування
Принцип місцевого самоврядування визнається в національному законодавстві і, у міру можливості, в конституції.
Стаття 3. Концепція місцевого самоврядування
1. Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.
2. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення ніяким чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.
Уривок № 3
Стаття 4. Сфера компетенції місцевого самоврядування
1. Головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню місцевих властей повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.
2. Місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
3. Муніципальні функції, як правило, здійснюються переважно тими властями, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тією чи іншою функцією інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.
4. Повноваження, якими наділяються місцеві власті, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.
5. Якщо повноваження делегуються місцевим властям, центральним або регіональним органом, місцеві власті, у міру можливості, мають право пристосовувати свою діяльність до місцевих умов.
6. У процесі планування і прийняття рішень щодо всіх питань, які безпосередньо стосуються місцевих властей, з останніми мають проводитися консультації, у міру можливості своєчасно і належним чином.
Уривок № 4
Стаття 5. Охорона територіальних кордонів місцевих властей
Зміни територіальних кордонів місцевих властей не можуть здійснюватися без попереднього з’ясування думки відповідних місцевих громад, можливо шляхом проведення референдуму, якщо це дозволяється законом.
Стаття 6. Відповідні адміністративні структури і ресурси для виконання місцевими властями їхніх завдань
1. Без шкоди для більш загальних законодавчих положень місцеві власті мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління.
2. Умови служби місцевих державних службовців повинні дозволяти добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням особистих якостей та компетентності; для цього забезпечуються належні можливості професійної підготовки, винагороди та просування по службі.
Уривок № 5
Стаття 7. Умови здійснення функцій на місцевому рівні
1. Мандат місцевих обраних представників передбачає вільне здійснення ними своїх функцій.
2. Він передбачає відповідне фінансове відшкодування витрат, здійснених під час виконання цього мандату, а також у разі необхідності відшкодування втрачених доходів або винагороди за виконану роботу і відповідний захист соціального забезпечення.
3. Будь-які функції та діяльність, несумісні з мандатом місцевого обраного представника, визначаються законом або основоположними правовими принципами.
Стаття 8. Адміністративний нагляд за діяльністю місцевих властей
1. Будь-який адміністративний нагляд за місцевими властями може здійснюватися тільки згідно з процедурами та у випадках, передбачених конституцією або законом.
2. Будь-який адміністративний нагляд за діяльністю місцевих властей, як правило, має на меті тільки забезпечення дотримання закону та конституційних принципів. Однак вищі інстанції можуть здійснювати адміністративний нагляд за своєчасністю виконання завдань, доручених органам місцевого самоврядування.
3. Адміністративний нагляд за місцевими властями здійснюється таким чином, щоб забезпечити домірність заходів контролюючого органу важливості інтересів, які він має намір охороняти.
Уривок № 6
Стаття 9. Фінансові ресурси місцевих властей
1. Місцеві власті мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень.
2. Обсяг фінансових ресурсів місцевих властей відповідає функціям, передбаченим конституцією або законом.
3. Принаймні частина фінансових ресурсів місцевих властей формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають повноваження встановлювати в межах закону.
4. Фінансові системи, які складають підґрунтя ресурсів місцевих властей, мають достатньо диверсифікований і підвищувальний характер і повинні забезпечувати можливість приводити наявні ресурси, наскільки це практично можливо, у відповідність до реального зростання вартості виконування завдань місцевих властей.
5. Захист більш слабких у фінансовому відношенні місцевих властей вимагає запровадження процедур усунення фінансових диспропорцій або аналогічних заходів з метою подолання наслідків нерівного розподілу потенційних джерел фінансування і фінансового тягара, який вони повинні нести. Такі процедури або заходи не завдають шкоди повноваженням, які місцеві власті можуть здійснювати в межах їхньої власної компетенції.
6. Місцеві власті інформуються відповідним чином про порядок виділення їм перерозподілених ресурсів.
7. У міру можливості дотації місцевим властям не призначаються для фінансування конкретних проектів. Надання дотацій не скасовує основоположну свободу місцевих властей проводити свою політику в межах їхньої власної компетенції.
8. Для цілей здійснення позик інвестиційного капіталу місцеві власті мають доступ до національного ринку капіталу в межах закону.
Уривок № 7
Стаття 10. Право місцевих влад на свободу асоціації
1. Місцеві власті мають право, здійснюючи свої повноваження, співробітничати та в межах закону створювати консорціуми з іншими місцевими властями для виконання завдань, що становлять спільний інтерес.
2. Право місцевих властей бути членом асоціації з метою захисту і заохочення їхніх спільних інтересів, а також бути членом міжнародної асоціації місцевих властей визнається кожною державою.
3. Місцеві власті мають право на умовах, які можуть бути передбачені законом, співробітничати з місцевими властями інших держав.
Стаття 11. Правовий захист місцевого самоврядування
Місцеві власті мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в конституції чи національному законодавстві.
Робота з джерелом
Дайте відповіді на запитання на основі Закону України «Про місцеве самоврядування»[2]
З’ясуйте визначення понять «місцеве самоврядування», «територіальна громада», «адміністративно-територіальна одиниця», «загальні збори», «представницький орган місцевого самоврядування», «виконавчі органи рад», «органи самоорганізації населення».
Хто має право брати участь у місцевому самоврядуванні?
Які принципи місцевого самоврядування?
Як на місцевому рівні здійснюється пряма та представницька демократія?
Перерахуйте представницькі органи місцевого самоврядування. Які їх функції?
Чи має право громада мати власну «конституцію»?
Які головні повноваження місцевих рад?
Чи достатньо, на вашу думку, повноважень органів місцевого самоврядування в Україні для вирішення місцевих проблем?
Інтерактивна вправа «Займи позицію»
Суть вправи полягає в тому, що в різних кінцях аудиторії розміщені аркуші паперу з написами «Згоден» і «Не згоден», а між ними — «Не визначився». Завдання: після зачитування твердження визначитися зі своїм ставленням до нього шляхом переходу до відповідного аркуша. Після визначення обговорити різні позиції.
Накраще місцеві рішення приймати онлайн-голосуванням активних громадян.
Більша частка податків повинна лишатися на рахунках місцевої громади.
Місцева громада повинна обирати собі дільничого міліціонера (шерифа).
Місцева громада повинна обирати собі суддю.
Місцева громада повинна мати право приймати свої закони.
Місцева громада повинна давати дозвіл щодо права проживання на своїй території чужинців.
Робота в групах «Складання планів забудови»[3]
Вступ. Розкладіть великомасштабну карту району, який ви обрали. Переконайтеся, що всі знають цю місцевість. Вивчіть існуючі плани її забудови. Для цього скористайтеся інформацією, взятою з місцевих газет, або протоколами зборів місцевої ради. Поговоріть про те, хто висуває ті чи інші пропозиції, і які інтереси до того ж переслідують їх автори.
Проведіть мозковий штурм, щоб обговорити всі можливі шляхи забудови даної місцевості. Проявляйте максимум творчої фантазії та уяви.
Робота в групах. Потім об’єднайтеся в малі групи по 4–5 осіб у кожній, щоб підвести підсумки мозкового штурму і коротко обговорити «плюси» і «мінуси» різних пропозицій.
На наступному етапі кожна група повинна прийти до консенсусу щодо того, як повинен розви ватися даний район, скласти план забудови і створити на його основі макет.
Після того, як всі макети будуть готові, запропонуйте кожній групі представити свою модель і пояснити свої плани.
Аналіз та оцінка. Спочатку зробіть огляд роботи різних груп.
Чи всі відчували себе активними учасниками роботи? Як приймалися рішення?
Які головні міркування розглядалися в процесі прийняття рішення про те, як облаштовувати обрану місцевість?
Чи враховували ці плани інтереси людей і навколишнього середовища, наскільки вони були стійкими?
Як результати даної роботи можна втілити у життя? За допомогою яких форм?
Рефлексія
1. Визначте поняття «Територіальна громада».
2. Визначте види територіальних громад. Жителем яких видів територіальних громад ви є?
3. Які повноваження повинні бути в територіальних громад? Обґрунтуйте свою позицію.
4. Визначте форми безпосередньої участі громадян у житті громади.
5. Перерахуйте складові лобіювання певного рішення у місцевій громаді.
6. Як вирішувати конфлікт міста із мікротериторіальною громадою?
7. Як реалізовується місцева ініціатива?
8. Оцініть важливість громадських слухань.
9. Схарактеризуйте механізми впливу громадян на вирішення проблеми громади.
10. Напишіть рецензію на книгу «Місцеве самоврядування в Україні та світі. Цікаві факти».
Джерела
Бориславська О. Місцеве самоврядування в Україні: теорія та практика конституційно-правових засад : монографія / О. Бориславська. — Львів: ПАІС, 2005. — 208 с.
Григорьев В. А. Эволюция местного самоуправления. Отечественная и зарубежная практика : монография / В. А. Григорьев. — К. : Истина, 2005. — 424 с.
Інструменти впливу на місцеву владу. — USAID. — Режим доступу: http://old.decentralization. gov.ua/pics/attachments/Pro-tviy-vpliiv-na-vladu.pdf
Камінська Н. В. Місцеве самоврядування: теоретико-історичний і порівняльно-правовий аналіз: навч. посіб. / Н. В. Камінська. — К: КНТ, 2010. — 232 с.
Місцеве самоврядування в Україні та світі. Цікаві факти / Загальна редакція та упорядкування. Парасюк І. Л., Телешова Ю. В. — К.: [ФОП Москаленко О. М.], 2016 — 15 с. — Режим доступу: https://goo.gl/Vrpxq2
Місцеве самоврядування. Електронний журнал (2015–2018). — Режим доступу: https://i.factor. ua/ukr/journals/ms/
Фінансове забезпечення розвитку сільських територіальних громад: монографія / І. Сторонянська, А. Пелехатий; НАН України, Ін-т регіон. дослідж. ім. М. І. Долішнього. — Львів: ІРД ім. М. І. Долішнього НАНУ, 2014. — 190 c.
Форми реалізації права на участь в управлінні. — Режим доступу: https://goo.gl/FHfxwb
Шамайда Т. Місцеве самоврядування в Україні. Історія та сучасний стан // Узагальнення польського досвіду місцевого самоврядування та перспективні напрями розвитку самоврядування в Україні. — К., 2001.
[1] Інструменти впливу на місцеву владу. – USAID // http://old.decentralization.gov.ua/pics/attachments/Pro-tviy- vpliiv-na-vladu.pdf
[2] Закон України «Про місцеве самоврядування» // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80
[3] Використано: Компас. Пособие по образованию в области прав человека с участием молодёжи // http://eycb.coe.int/compass/ru/chapter_2/2_19.html
