Розділ 5
ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ
В ДОСЯГНЕННІ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ
ТЕМА 4
ПІДПРИЄМНИЦТВО
з’ясувати сутність понять «підприємництво» та «бізнес», визначити ознаки підприємця та форми його соціальної відповідальності, схарактеризувати правовий захист бізнесу.
розрізняє різні види підприємництва; виявляє різницю в поняттях «підприємництво» та «бізнес»; виокремлює функції та права підприємця в економіці.
усвідомлює унікальну цінність підприємництва для розвитку економіки; позитивно оцінює можливість вибору виду та сфери підприємницької діяльності; у разі здійснення підприємницької діяльності керується принципом, що соціальна відповідальність підприємця є об’єктивним результатом розвитку соціально-орієнтованої ринкової економіки та показником зрілості суспільства в цілому та кожного громадянина окремо.
Підприємництво є важливим атрибутом ринкової економіки, а його суб’єкт — підприємець — відіграє значну роль у забезпеченні суспільного добробуту. Останнє зумовлено тим, що саме діяльність підприємця забезпечує економіку засобами задоволення потреб.
Сутність підприємництва та його види. Бізнес
Підприємництвом називають самостійну, ініціативну діяльність з виробництва товарів та надання послуг з метою одержання прибутку, що передбачає здійснення нововведень з використан- ням власних коштів, а також самостійність і ризик.
Принципи підприємництва:
вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
самостійне формування підприємцем програми діяльності; вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється; залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів; установлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
вільний найм підприємцем працівників;
комерційний розрахунок і власний комерційний ризик;
вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів;
самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Усі численні вияви підприємництва можна згрупувати у певні види:
1) виробниче підприємництво — діяльність, що спрямована на виробництво речей і надання послуг: будівельні та ремонтні роботи, побутові і інформаційні послуги, духовні блага (навчання дітей, живопис, музика);
2) комерційне підприємництво — товарно-грошові, торговельно-обмінні операції (угоди з купівлі-продажу або перепродажу речей і послуг);
3) фінансове підприємництво — грошово-кредитні відносини (товар — гроші, валюта, цінні папери);
4) посередницьке підприємництво — діяльність установ та окремих осіб, які посідають місце між підприємцем і споживачем (виробник не може безпосередньо реалізувати товар, а споживач — придбати; інформаційні, консультаційні, маркетингові послуги);
5) страхове підприємництво — діяльність, що пов’язана з формуванням грошових фондів та їхнім використанням на відшкодування збитків у разі непередбачених випадків і на допомогу громадянам у певні періоди життя (захищає бізнес і населення від втрат, забезпечує привласнення прибутку).
В економічній науці є точка зору про існування ще одного виду підприємництва — соціального підприємництва. Серед основних ознак соціального підприємництва називають такі:
цей вид діяльності ґрунтується на усвідомленні суб’єктом свого обов’язку перед суспільством;
його функціонування пов’язане зі сприянням позитивним змінам у суспільстві засобами, відмінними від традиційної благодійності [1];
така діяльність характеризується постійною увагою до нових проблем, які не вирішені традиційними підприємствами;
її основою є створення соціальних цінностей для тих верств населення, які найбільше їх потребу- ють, таких як безробітні, особи з інвалідністю тощо [2].
Часто поняття «підприємництво» ототожнюють із «бізнесом», що є не зовсім правильним. Так, «підприємництво» та «бізнес» відрізняються у таких випадках:
підприємництво пов’язане зі реалізацією нових ідей, використанням нових ідей, способів отримання прибутку, створенням нових економічних благ, тоді як бізнес заснований на використанні вже існуючої моделі діяльності (наприклад, Марк Цукерберг — розробник і засновник соціальної мережі Facebook є підприємцем, тоді як Павло Дуров — колишній генеральний директор соціальної мережі «ВКонтакті» є бізнесменом, оскільки запозичив підприємницьку ідею);
дібності до підприємництва є вродженою рисою людини, тоді як веденню бізнесу можна навчитися (наприклад, найвідомішою бізнес-школою є MBA (Master of Business Administration) при Гарвардському університеті);
підприємництво розвивається у нових сферах і ринкових нішах, що зводить кількість конкурентів до нуля, тоді як бізнес розповсюджений в існуючих нішах діяльності, із високим числом конкурентів, високими прибутками та можливостями;
підприємництвом є діяльність виключно власника, яку він самостійно започатковує та якою особисто займається, а бізнес може бути придбаним.
Методика
Дискусія
Визначте основні ознаки підприємництва та його мети. Обговоріть визначене питання колективно, аргументуючи свою позицію. Обговоріть додаткові питання: чому цей вид діяльності є особливим людським ресурсом; що є метою підприємництва та на що здатний піти підприємець у своїй підприємницькій діяльності заради реалізації власного інтересу.
Тестування
Пройдіть тест, складений на основі розповсюджених у західних країнах форм опитування громадян, які хочуть займатися бізнесом і мають перевірити свої бізнесові здібності:
1. Чи поводитеся ви наодинці так само, як і тоді, коли за вами спостерігають?
2. Чи вважаєте себе здатним стати главою родини?
3. Чи вважаєте хитрість корисною якістю?
4. Чи можете заговорити на вулиці з незнайомою людиною?
5. Чи знаєте, які кольори нині в моді?
6. Чи поїдете в громадському транспорті, якщо вдома забули проїзний?
7. Чи заздрите успіху ваших знайомих?
8. Чи звертаєтеся на «ви» до ваших старших за віком родичів?
9. Чи здатні усно швидко порахувати, скільки буде 3 % від 3 %?
10. Чи приходите вчасно в кіно?
11. Чи приходите вчасно на побачення?
12. Чи вважаєте ви за потрібне давати «на чай»?
13. Чи переживаєте, якщо вас обрахували?
14. Чи пам’ятаєте дату народження свого вчителя?
15. Чи сідаєте в міському транспорті на будь-яке вільне місце?
16. Чи сідаєте в маршрутці (таксі) тільки на заднє сидіння?
17. Чи любите писати в книги скарг або вимагати адміністратора торговельного залу, магазину?
18. Чи вважаєте ви, що завжди досить одного попередження?
19. Чи знаєте, які грошові одиниці існували у Стародавньому Римі?
20. Чи здатні залишити валізу на вокзалі під наглядом зовсім незнайомої людини?
Повністю позитивна відповідь на кожне запитання дає по 10 балів, повністю негативна — 0 балів. Проміжні відповіді оцінюються від 0 до 10 балів.
Ключ до тесту:
120–200 балів — ви природжений бізнесмен.
110–119 балів — ви маєте не всі потрібні якості бізнесмена, але у вас є реальні шанси домогтися успіху в бізнесі.
50–99 балів — мабуть, у бізнесмени вам не вибитися, але, зважаючи на все, ви правдиві, порядні, у вас непоганий характер [3].
Аргументація
Робота з дидактичним матеріалом із зазначеними відмінностями понять «бізнес» та «підприєм- ництво». Наведіть найбільшу кількість аргументів на користь того чи іншого твердження. Робота організовується «по колу». Із гри вибуває той, хто не наводить додатковий аргумент.
Дидактичний матеріал:
підприємництво пов’язане з реалізацією нових ідей, використанням нових ідей, способів отримання прибутку, створенням нових економічних благ, тоді як бізнес заснований на використанні вже існуючої моделі діяльності;
здібності до підприємництва є вродженою рисою людини, тоді як веденню бізнесу можна навчитися;
підприємництво розвивається у нових сферах та ринкових нішах, що зводить кількість конкурентів до нуля, тоді як бізнес розповсюджений в існуючих нішах діяльності, із високим числом конкурентів, високими прибутками та можливостями;
підприємництвом є діяльністю виключно власника, яку він самостійно започатковує та якою особисто займається, а бізнес може бути придбаним.
Коментар. Підприємництво — особливий вид людських ресурсів, головними ознаками яких є схильність до нововведень і здатність йти на ризик. У видах підприємництва (виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке, страхове та соціальне) втілюється вся багатоманітність економічного життя суспільства.
Підприємець та його соціальна відповідальність
>Підприємець є суб’єктом здійснення підприємництва. Підприємець — це суб’єкт, який поєднує в собі комерційні, організаторські та новаторські здібності для пошуку й розвитку нових видів і методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. З юридичної точки зору підприємцем називають людину, яка пройшла процедуру оформлення підприємницької діяльності та зареєстрована у відповідних органах без утворення до того ж юридичної особи.
Суспільна корисність підприємця полягає в тому, що:
1) підприємець працює на межі власних можливостей, шукає і використовує нове, а отже, сприяє загальному прогресу;
2) підприємець зацікавлений сприяти стабілізації суспільних відносин (юридичні норми, повага до партнера);
3) підприємець спонукає до пошуку незадоволених потреб, а отже, до піднесення рівня добробуту суспільства. [4]
Підприємець виконує чотири функції:
ресурсну — підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, матеріальних, сировинних, людських, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи надання послуги, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність;
управлінську — його діяльність пов’язана із прийняттям управлінських рішень на всіх стадіях виробництва, здійсненням організації, планування, мотивації та контролю виробництва;
інноваційну — передбачає здійснення інновацій (нововведень); освоєння нової продукції, нових технологій і форм організації виробництва і праці; пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача; перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають аналогів у господарській діяльності;
ризикову — полягає в необхідності прийняття рішень, що спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через невизначеність і мінливість економічної ситуації. Підприємець ризикує не лише своєю власністю, вкладеними коштами, а й своєю працею, часом, діловою репутацією[5].
Три типи підприємців:
1) підприємець-власник (є власником або співвласником підприємства, усього капіталу або його частини),
2) підприємець-орендар (господарник, що забезпечує процес виробництва на власних або орендованих засобах виробництва);
3) підприємець-менеджер (людина високої кваліфікації, що працює за наймом на великих підприємствах, здійснюючи управління ними)[6].
Дослідження американців показало, що «оптимальний підприємець» має володіти такимиякостями, як-от:
організаційно-господарське новаторство;
готовність і здатність до ризику;
пошук нових можливостей та ініціативність;
орієнтація на ефективність та якість продукції і обслуговування;
майнова відповідальність та цілеспрямованість;
висока інформованість і постійне спостереження;
здатність до жертв в інтересах справи;
чіткість, планомірність у роботі;
здатність переконувати людей, комунікабельність, чесність, надійність тощо [7].
Головною метою підприємця є прибуток, тобто в основному його інтерес полягає у задоволенні власних потреб. Способом поєднання власних цілей підприємництва та цілей всіх громадян суспільства є соціальна відповідальність підприємця. Соціальна відповідальність підприємця — це відповідальність підприємця за суспільну корисність своєї діяльності — це діяльність, у якій використовуються лише такі способи отримання прибутку, які не завдають шкоди людям, природі та суспільству [8].
Принципами соціальної відповідальності підприємця є:
якісне забезпечення потреб споживачів;
неухильне виконання вимог законодавства (трудового, екологічного, своєчасна сплата податків і зборів до бюджетів усіх рівнів);
чесна конкуренція, дотримання загальноприйнятих морально-етичних норм;
протидія корупційним проявам і легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом; дотримання гендерної рівності.
Цілями соціальної відповідальності підприємця є:
забезпечення конкурентоспроможності національної економіки;
стабільність внутрішнього ринку та підвищення ефективності його функціонування;
формування сучасного інструментарію впливу держави на соціально-економічні процеси;
розвиток корпоративної культури та економічного мислення, раціональне використання ресурсів та зменшення соціальної напруги в суспільстві.
Найпоширенішими інструментами соціальної відповідальності підприємця є наступні:
корпоративне управління — це процес забезпечення контролю за діяльністю компаній з боку акціонерів;
соціальна звітність і верифікація — це процес оприлюднення звітів із соціальної відповідальності бізнесу, соціальних та екологічних аспектів діяльності господарюючого суб’єкта, як фактор досягнення більшої прозорості у взаємовідносинах з іншими економічними суб’єктами;
добродійність — надання безкорисливої (безоплатної або на пільгових умовах) допомоги тим, хто соціально відповідальні програми — фінансові, організаційні інвестиції або будь-які інші матеріальні кошти, що можуть сприяти розвитку суспільства в цілому;
соціально відповідальні програми — фінансові, організаційні інвестиції або будь-які інші матеріальні кошти, що можуть сприяти розвитку суспільства в цілому;
соціально відповідальний маркетинг — напрямок, який реалізується в кількох видах: благодійний маркетинг, просування соціально значимої проблеми, корпоративний соціальний маркетинг;
соціальне підприємництво — це система господарювання, складовими якої є соціальні підприємства, соціально орієнтовані суб’єкти підприємництва, діяльність яких спрямована на досягнення добробуту територіальних громад (соціальні, екологічні й етичні цілі) шляхом використання системного взаємозв’язку розвитку соціального підприємництва та розвитку регіональної економіки;
інновативні товари та послуги — це послуги та товари, які допомагають подолати певні соціальні проблеми та створити нові можливості для людей, які не мали таких можливостей раніше [9].
Методика
Роздуми
Робота з дидактичним матеріалом — напуття відомого підприємця Генрі Форда. Обговорення у малих групах власного бачення тих рис, які повинен мати майбутній успішний підприємець.
Дидактичний матеріал:
Напуття Г. Форда майбутньому підприємцеві
1. Не потрібно ставити на перший план фінансовий успіх. Переважна турбота про гроші спричиняє страх невдачі. Цей страх гальмує справу, викликає страх перед конкурентами, змушує побоюватися зміни методів виробництва, страшитися кожного кроку, що вносить нововведення у стан справ. Зрештою, шлях до успіху відкритий тому, хто насамперед думає про завзяту працю, про найкраще виконання своєї роботи.
2. Якщо ви жадаєте від кого-небудь, щоб він віддав свій час й енергію для справи, то подбайте про те, щоб він не мав фінансових труднощів. Це окупається. Наші прибутки доводять, що високі ставки працівників є найвигіднішим діловим принципом.
3. Коли прибуток виймається з покупця або з робітників, це свідчить про неправильне ведення справи. Бережіться погіршувати продукт й обирати публіку, бережіться знижувати заробітну плату. Прибуток має дати творче керівництво справою: побільше мозку у вашій роботі, мозку й ще раз мозку.
4. Невдачі трапляються у результаті страху, спокою, зманіженості й безтурботності. Усунення страху створює впевненість і достаток. Устаньте й озбройтесь, нехай слабкі одержать милостиню [10].
«Вірно — невірно»
Дайте відповіді на твердження, використовуючи слова — «Вірно» та «Невірно».
Орієнтовні твердження:
1. Підприємець — дійова особа підприємницької діяльності (Вірно).
2. Підприємець і бізнесмен — рівнозначні поняття (Невірно).
3. Соціальна відповідальність підприємця — це відповідальне ставлення підприємця до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів (Вірно).
4. Підприємець працює на межі власних можливостей, шукає і використовує нове, а отже, сприяє загальному прогресу (Вірно).
5. Соціальна відповідальність підприємця реалізується через корпоративне управління, добродійність, соціально-відповідальні програми тощо (Вірно).
6. Серед основних ознак підприємця називають: новаторство, готовність до ризику, майнова відповідальність, висока інформованість, ініціативність, чіткість, замкненість (Невірно).
7. Принципом соціальної відповідальності підприємця є якісне забезпечення потреб споживачів (Вірно).
Коментар. Підприємець — дійова особа підприємництва, основними характеристиками якого є схильність до нововведень та ризику. Соціальна відповідальність підприємця — це його відповідальність за суспільно-корисну діяльність, яка не завдає шкоди громадянам, природі та суспільству.
Правовий захист бізнесу
Правовий захист бізнесу — це сукупність механізмів захисту прав, свобод і законних інтересів підприємців.
У Господарському кодексі України зазначено, що держава гарантує захист прав та інтересів підприємців шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання недійсними актів органів державної влади, що обмежують права та законні інтереси підприємців;
визнання недійсними господарських угод;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів підприємців;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
відшкодування збитків;
застосування штрафних, адміністративних та інших санкцій тощо.
Господарським кодексом визначені загальні гарантії прав підприємців:
1. Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва, рівні права та рівні можливості для залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
2. Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт або послуг для пріоритетних державних потреб.
3. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних й оборотних фондів, іншого майна допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану або за рішенням суду.
4. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами або підприємствами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю.
Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов’язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків [11].
Правовий захист бізнесу може здійснюватися в таких формах:
1. Захист прав власності — це сукупність передбачених законодавством засобів, що застосовують у зв’язку із вчиненим щодо права власності та інших речових прав правопорушенням і спрямованих на відновлення або захист майнових інтересів власника цих прав, наприклад, захист прав інтелектуальної та промислової власності.
Основні об’єкти інтелектуальної та промислової власності
| Об’єкти інтелектуальної власності: | Об’єкти промислової власності: |
|---|---|
| інформаційна діяльність, пов’язана з одержанням інформаційних матеріалів, їх опрацюванням, зберіганням, використанням та поширенням; програмне забезпечення — це сукупність однієї або більше програм чи мікропрограм у будь-якому істотному вигляді; банк даних, який характеризується сукупністю програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та використання інформації | винахід — принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для економіки; промисловий зразок — це розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатися підприємцем; раціоналізаторська пропозиція є корисною рекомендацією, що стосується техніки та технології, які використовуються на даному підприємстві; товарні знаки та товарні марки — це оригінальні символи, якими товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів; гудвіл означає «сформований імідж фірми», складовими якого є досвід, ділові зв’язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, прихильність споживачів тощо |
2. Захист від недобросовісної конкуренції та обмеження впливу монопольної діяльності інших суб’єктів — це сукупність передбачених законодавством заходів, спрямованих на запобігання монопольній діяльності, на її обмеження та припинення, на розвиток цивілізованих конкурентних відносин між суб’єктами підприємницької діяльності (наприклад, встановлення стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності продукції, цінове регулювання діяльності природних монополій тощо).
Основними формами недобросовісної конкуренції є:
неправомірне використання ділової репутації підприємства шляхом неправомірного використання чужих позначень (комерційного найменування, торговельної марки), рекламних матеріалів, упаковки; неправомірного використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльної реклами;
створення перешкод у процесі конкуренції шляхом дискредитації підприємства (поширення у будь-якій формі неправдивої, неточної або неповної інформації, пов’язаної з діяльністю підприємця, яка може завдати шкоди його діловій репутації); примусу до «бойкоту» продукції підприємства або до розірвання договору з конкурентом, підкуп постачальника або покупця (замовника);
неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці тощо [12].
3. Державний захист від рейдерства — сукупність передбачених законодавством заходів, спрямованих на боротьбу з протиправним поглинанням підприємств, захопленням керування активами або захопленням майнових комплексів юридичних осіб проти волі законних власників, що здійснюються за допомогою шахрайських операцій, підробки документів, вимагання, силового захоплення підприємства без правових підстав.
Основними заходами протидії рейдерству є:
махінації з акціями;
створення та дотримання кодексів корпоративного управління;
прийняття спеціальних законів, що регулюють процеси злиття та поглинання;
постійний моніторинг змін у складі акціонерів;
недопущення виникнення та прострочення кредиторської заборгованості;
удосконалення роботи менеджменту та персоналу — недопущення конфліктних ситуацій, протиправного звільнення працівників тощо;
підвищення культури суб’єктів господарювання — прозорі конкурентні відносини, підтримка ділової репутації тощо;
використання в службі економічної безпеки способів і методів конкурентної розвідки;
залучення громадськості й засобів масової інформації до боротьби з рейдерством [13].
Методика
Метод «Робота в групах»
Обговоріть. Бесіда за запитаннями. Презентація робіт.
Завдання для І групи
1. Що таке правовий захист бізнесу?
2. Назвіть об’єкти інтелектуальної власності.
3. Що таке винахід?
Завдання для ІІ групи
1. Що таке захист прав власності?
2. Назвіть основні об’єкти промислової власності.
3. Що таке програмне забезпечення?
Завдання для ІІІ групи
1. Назвіть основні форми правового захисту бізнесу.
2. Як проявляється неправомірне використання ділової репутації?
3. Наведіть приклади товарних знаків і товарних марок.
Завдання для IV групи
1. Що таке захист від недобросовісної конкуренції?
2. Що таке банк даних?
3. Що таке рейдерство?
Завдання для V групи
1. Назвіть основні форми недобросовісної конкуренції.
2. Що таке гудвіл?
3. Як захиститися від рейдерства?
Розслідування
Використовуючи інтернет, відшукати в Господарському кодексі України основні гарантії прав підприємців, надані державою. Джерело: Господарський кодекс України — Режим доступу: http:// zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15
Розслідування
Знайти із вітчизняної практики приклади рейдерських атак. Прослідкувати причину рейдерства окремих підприємств та запропонувати способи його уникнення.
Коментар. Правовий захист бізнесу як механізм захисту прав, свобод і законних інтересів підприємців є неодмінним атрибутом громадянського суспільства. Захист прав власності, захист від недобросовісної конкуренції та обмеження впливу монопольної діяльності інших суб’єктів і державний захист від рейдерства — є гарантіями держави щодо реалізації всіх можливостей підприємницької діяльності в економіці.
Рефлексія
1. Чим підприємництво відрізняється від бізнесу?
2. Яким видом підприємництва чи бізнесу ви хотіли займатися і чому?
3. Чи може одинична діяльність з метою отримання прибутку називатися «підприємництво» і чому?
4. Якими якостями повинен володіти підприємець? Наведіть приклади.
5. Наведіть приклади соціальної відповідальності підприємця.
6. У чому необхідність правового захисту бізнесу?
7. Наведіть приклади використання підприємцями недобросовісних методів конкурентної боротьби та схарактеризуйте їх наслідки для суспільства.
8. Чи можете ви назвати реальні приклади рейдерських атак?
Джерела
1. 7W. Освітній портал. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: edufuture.biz
2. Біла І. С. Соціальна відповідальність бізнесу : теоретичні аспекти та практична реалізація в економіці України / І. С. Біла, Н. В. Красман // Східна Європа : економіка, бізнес та управління : Електронне наукове фахове видання. — 2017. — Вип. 5 (10). — С. 3–7.
3. Варналій З. С. Основи підприємницької діяльності: Підруч. для учнів 10–11 кл. загальноосвіт. шк., ліцеїв та гімназій / З. С. Варналій, В. О. Сизоненко.— К.: Знання України, 2004. — 404 с. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://pidruchniki.com/18521024/ekonomika/pravoviy_status_pidpriyemtsya
4. Галушка З. І. Феномен соціального підприємництва: поняття та перспективи розвитку в Україні / З. І. Галушка // Вісник серія Економіка. — К. : ВПЦ «Київський національний університет» № 148. — 2013. — С. 17
5. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15
6. Грішнова О. Соціальна відповідальність бізнесу: сутність, значення, стратегічні напрями розвитку в Україні / О. Грішнова // Україна: аспекти праці. — 2010. — №. — С. 3–8.
7. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / за ред. В. Д. Базилевича; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — 9-те вид., доповн. — К., 2014. — 710 с.
8. Економічна теорія: Практикум для студентів неекономічних спеціальностей: Навчальний посібник / Базилевич В. Д., Гражевська Н. І., Трохименко В. І. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2016. — 160 с.
9. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0 %B2 %D1 %80
10. Наумова М. Сутність соціального підприємництва та його роль у соціально-економічному розвитку суспільства / М. Наумова // Україна: аспекти праці. — 2014. — № 4. — С. 34–39. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uap_2014_4_7.
11. Пожуєва Т. О. Міжнародний досвід виникнення рейдерства / Т. О. Пожуєва // Вісник Хмельницького національного університету. — 2013. — № 3. — Т. 2. — С. 130–134.
12. Радіонова І. Ф. Економіка (профільний рівень) /І. Ф. Радіонова, В. В. Радченко. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. — 256 с.
13. Радіонова І. Ф. Економіка. 11 клас: рівень стандарту, академічний рівень / Підручник. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011. — 176 с.
14. Ткаченко Н. О. Політична економія. Економічна теорія: Навчально-методичний посібник для студентів економічних спеціальностей коледжу. / Ткаченко Н. О. — К.: Університет економіки та права «КРОК». — 2009. — 355 с.
15. Усі уроки економіки / 10 клас / Упоряд. Н. С. Макарова. — Х.: Вид. група «Основа», 2007. — 288 с.
[1] Галушка З. І. Феномен соціального підприємництва: поняття та перспективи розвитку в Україні / З. І. Галушка // Вісник серія Економіка. — №148. — 2013. — С. 17.
[2] Наумова М. Сутність соціального підприємництва та його роль у соціально-економічному розвитку суспільства / — 2014. — № 4. — С. 34–39. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uap_2014_4_7.
[3] Усі уроки економіки / 10 клас / Упоряд. Н.С. Макарова. — Х.: «Основа», 2007. — 288 с.
[4] Ткаченко Н.О. Політична економія. Економічна теорія: Навчально методичний посібник для студентів економічних спеціальностей коледжу. / Ткаченко Н. О. — К. — 2009 — 355 с.
[5] 7W. Освітній портал. — Режим доступу: edufuture.biz
[6] Ткаченко Н.О. Політична економія. Економічна теорія: Навчально-методичний посібник для студентів економічних спеціальностей коледжу. / Ткаченко Н.О. — К. — 2009 — 355 с.
[7] Варналій З. С. Основи підприємницької діяльності: Підруч. для учнів 10—11 кл. загальноосвіт. шк., ліцеїв та гімназій / 3. С. Варналій, В. О. Сизоненко.— К.: Знання України, 2004.— 404 с.
[8] Грішнова О. Соціальна відповідальність бізнесу: сутність, значення, стратегічні напрями розвитку в Україні / О. Грішнова // Україна: аспекти праці. — 2010. — №. — С. 3–8.
[9] Біла, І. С. Соціальна відповідальність бізнесу : теоретичні аспекти та практична реалізація в економіці України / І. С. Біла, Н. В. Красман // Східна Європа : економіка, бізнес та управління : Електронне наукове фахове видання. — Дніпро : ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», 2017. — Вип. 5(10). — С. 3–7.
[10] Усі уроки економіки / 10 клас / Упоряд. Н.С. Макарова. — Х.: «Основа», 2007. — 288 с.
[11] Господарський кодекс України — Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15
[12] Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80
[13] Пожуєва Т. О. Міжнародний досвід виникнення рейдерства / Т.О. Пожуєва // Вісник Хмельницького національного університету. — 2013. — № 3. — Т. 2 — С. 130–134.
