Розділ 5
ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ
В ДОСЯГНЕННІ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ
ТЕМА 7
ЛОБІЮВАННЯ ІНТЕРЕСІВ І КОРУПЦІЯ
розглянути лобізм та його види, визначити сутність, причини, наслідки та шляхи подолання корупції.
пояснює відмінність і спільні риси між лобізмом та корупцією як способами впливу на органи державної влади та місцевого самоврядування; розуміє негативні наслідки корупції для всіх громадян суспільства.
демонструє негативне ставлення до корупції, яка дестимулює економіку, призводить до втрати довіри громадян до органів державної влади та деформує свідомість людей; відстоює громадянську позицію щодо запобігання та протидії корупції.
Одним із способів впливу громадян суспільства на представників державної влади є лобізм, який в суспільстві сприймається досить резонансно. Корупція вважається однією із найбільших проблем суспільства, а її нескінченні негативні прояви є загрозою досягнення високого рівня добробуту населення.
Лобізм та його види
Лобізм — це практика здійснення впливу громадянами, їх об’єднаннями на представників і органи державної влади з метою прийняття того чи іншого рішення.
Одним із способів впливу громадян суспільства на представників державної влади є лобізм, який в суспільстві сприймається досить резонансно. Корупція вважається однією із найбільших проблем суспільства, а її нескінченні негативні прояви є загрозою досягнення високого рівня добробуту населення.
Суб’єктами здійснення лобізму є: окремі громадяни, приватні і громадські організації, політичні партії, профспілки, корпорації, промислово-фінансові групи, спілки та об’єднання підприємців, місцеві та державні органи влади та окремі їх представники. Представники зацікавлених груп називаються лобістами, а їх групи — лобі.
Змістовний характер лобізму відображено у його функціях:
1) Лобі виконують функцію посередництва між громадянами та державою, оскільки представляють інтереси різних суб’єктів у владних структурах суспільства.
2) Лобізм являє собою процес обміну інформацією з того чи іншого питання суспільного життя, що сприяє виробленню ефективних рішень та реалізації гнучкої стратегії у їх прийнятті.
3) Лобізм виконує функцію реалізації багатоманітності суспільних інтересів, тому що він здатний створити можливості для забезпечення інтересів тих груп громадян, які не мають іншої можливості впливати на суспільні рішення.
4) Лобізм є необхідним інститутом реалізації прав громадян у розвиненому громадянському суспільстві, що втілює принцип свободи.
5) Лобізм також виконує функцію досягнення компромісу, тобто взаємного урівноваження та примирення різних інтересів суб’єктів здійснення лобізму.
Аналіз функцій лобізму дає можливість стверджувати про наявний позитивний потенціал даної діяльності, який може протидіяти конфліктам під час прийняття управлінських рішень. [1] Залежно від того, ким та в інтересах кого здійснюється вирішення питання лобістської заінтересованості, учені пропонують класифікувати лобізм таким чином:
політичний лобізм — це вид лобізму, що здійснюється політичними партіями та об’єднаннями політичних сил, які виступають захисниками інтересів певного прошарку суспільства та лобіюють певні громадські або бізнесові рішення;
громадський лобізм — це вид лобізму, за якого здійснюється вплив на органи державної влади та місцевого самоврядування з боку об’єднань громадян з метою задоволення своїх різноманітних громадських, суспільних, мовних, культурних, освітніх, екологічних, гендерних та інших інтересів;
релігійний лобізм — це вид лобізму, за якого здійснюється вплив представників релігійних громад (як духівництва, так і активних членів релігійних об’єднань) на органи державної влади та місцевого самоврядування з метою відстоювання власних інтересів;
професійний лобізм — це вид лобізму, за якого вплив здійснюється об’єднаннями громадян, що представляють певну професійну або робітничу групу, як правило, такими групами є професійні спілки (об’єднання громадян за професійною ознакою), які таким чином виявляють свої прагнення вдосконалити трудове законодавство, поліпшити умови праці певних категорій працівників, підвищити заробітну плату тощо;
лобізм органів державної влади — здійснюється окремими органами державної влади на інші владні структури з метою примусу прийняття певних управлінських рішень в корпоративних інтересах суб’єктів впливу;
регіональний лобізм — це вид лобізму представників органів місцевого самоврядування та місцевих органів влади на центральні державні структури з метою примусу прийняття певних рішень на користь конкретних регіонів і місцевих громад;
іноземний лобізм — це вид лобізму, за якого вплив закордонних лобі (як державних, так і комерційних) або національних громад (діаспор) усередині країни здійснюється на владні структури з метою прийняття певних рішень;
економічний лобізм — відрізняється впливом суб’єктів господарювання (як приватних, так і державних), підприємницьких структур різного рівня на органи державної влади з метою відстоювання своїх специфічних економічних інтересів — прийняття законів, що стосуються питань економічної діяльності, податкової, митної політики, банківської, кредитно-фінансової та страхової сфер або бюджетного процесу та процесу приватизації тощо. [2]
Методика
Дискусія
Викладач пропонує визначення лобізму як практики здійснення впливу громадянами, їх об’єднаннями на представників і органи державної влади з метою прийняття того або іншого рішення. Лобізм являє собою процес обміну інформацією з того або іншого питання суспільного життя, що сприяє виробленню ефективних рішень та реалізації гнучкої стратегії у їх прийнятті. Пропонує таке твердження про його особливості: «В ідеальному варіанті лобізм є «вулицею з двостороннім рухом», оскільки групи тиску, добиваючись вигоди для себе, своєю чергою, забезпечують сприятливі умови сприйняття суспільством і певними групами населення законів і рішень, що приймає держава». Завдання: висловити своє розуміння цього твердження та ставлення до нього.
У підсумку зазначити, що лобізм виступає у вигляді системи аргументації, механізму підготовки та прийняття відповідних рішень, оскільки через лобіювання інтересам різних груп і шарів надається більша актуальність, соціальна значущість. Владні структури переконуються у пріоритетності та необхідності їх задоволення.
Карусель
Завдання: використовуючи інтернет-ресурси, прослідкувати ставлення української громадськості до лобізму. Твердження, що є дві діаметрально протилежні позиції щодо його існування — представники однієї частини громадськості оцінюють лобізм як позитивне явище, зазначаючи про значні можливості впливу на органи державної влади, які він привносить у суспільство, інші ж представники впевнені, що лобізм завжди несе в собі реальні загрози порушення прав людей, виникнення протиправних дій та корупції.
Створити дві команди, які відстоюють ту чи іншу позиції. На підготовку дається 15–20 хвилин, після чого проведення дискусії та обговорення.
Важливо, на наше переконання, зазначити, діяльність громадян і їх об’єднань щодо впливу на органи державної влади в разі наявності правопорушень не відноситься до лобізму, а є проявами корупції.
Коментар. Лобізм — невід’ємне повноправне явище демократичного суспільства. Головна перевага лобізму полягає у створенні легітимних можливостей для участі у виробленні та прийнятті рішень як найбільш зацікавлених суспільних груп, так і висококомпетентних фахівців.
Сутність, причини та наслідки корупції. Шляхи подолання корупції
Діяльність громадян і їх об’єднань щодо впливу на органи державної влади може призвести до правопорушень. Такий вплив не може класифікуватися як «лобізм», а є вже проявом абсолютно протилежного явища — корупції.
Корупція — це використання влади і пов’язаних з нею можливостей не на користь усього суспільства, а на користь окремих осіб або на користь певної групи осіб.
Іншими словами, корупція передбачає неправомірну експлуатацію державної влади в приватних інтересах.
Виділяють такі типи корупції:
хабарництво в торгівлі, що пов’язане з функціонуванням чорного ринку, протизаконними фінансовими та майновими операціями, ухиленням від сплати податків, фальсифікацією фінансових документів;
патронажна система, що пов’язана з реалізацією незаконних угод, яка концентрується в руках обмеженої кількості осіб або організацій з метою монополізації влади або повного контролю за діяльністю легітимного уряду;
непотизм (дружба або кумівство) призводить до виникнення несправедливих великих поступок під час укладання угод, призначення родичів на керуючі посади в системі управління, пільгової купівлі об’єктів власності, доступу до твердих валют тощо;
кризова корупція — діяльність великої кількості бізнесменів в умовах ризику, коли предметом купівлі-продажу стають рішення офіційних органів, які можуть призвести до великих політичних зрушень або змін у країні (державні гарантії інвесторам, процес приватизації) [3].
Причинами виникнення корупції є:
масштабність тіньової економіки;
низький рівень суспільного добробуту;
недосконале законодавство та неефективна антикорупційна діяльність;
високий рівень соціальної нерівності громадян суспільства;
низький рівень розповсюдження безготівкових форм розрахунків;
незадовільні умови для реалізації економічних інтересів державних службовців різного рівня;
низька культура підприємницької діяльності та низька правова культура громадян у суспільстві;
несвідомість громадян країни та відсутність усталеної позиції проти корупції;
слабкість громадянського суспільства, відрив суспільства від влади тощо.
Корупція призводить до значних негативних наслідків, серед яких основними є:
наростання обсягів тіньової економіки в умовах скорочення податкових доходів бюджетів усіх рівнів;
втрата довіри економічних суб’єктів до можливостей влади визначати і забезпечувати правила гри на ринку;
зниження ефективності конкурентних механізмів ринку і дискредитація ринкової конкуренції;
підвищення цін шляхом корупційних накладних витрат; які перекладаються на покупців;
нераціональне використання бюджетних коштів під час розподілу державних і муніципальних замовлень, пільг, гарантій, субсидій;
відтік грошових коштів від цілей суспільного розвитку, що призводить до зниження здатності влади вирішувати соціальні проблеми;
падає престиж країни на міжнародній арені, зростає загроза її економічної та політичної ізоляції;
зростання криміналізації суспільства та зрощеності із корумпованими групами чиновників і підприємців, посилення організованої злочинності, яка не отримує доступу до політичної влади тощо. [4]
Негативні наслідки поширення корупції зумовлюють необхідність пошуку шляхів її подолання. Аналіз міжнародного досвіду боротьби з корупцією свідчить про те, що за сучасних умов корупція стала реальною загрозою національній безпеці та демократичному розвитку більшості країн світу.
За умов поширення корупції акцент робиться на усуненні причин, а не на боротьбі з конкретними її проявами. Чинники успішної протидії корупції вже давно відомі та апробовані міжнародною спільнотою, зокрема: відкритість влади, прозорість та зрозумілість процедур прийняття державних рішень, дієві механізми контролю за діяльністю державних органів з боку громадянського суспільства, свобода слова, свобода та незалежність засобів масової інформації.
Основні шляхи подолання корупції зображені на рис.
ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ
Шведська модель включає:
— запровадження стимулів (через податки, пільги і субсидії) замість заборон;
— відкриття доступу до інформації;
— створення незалежної і ефективної системи правосуддя;
— встановлення високих етичних стандартів для держслужбовців;
— створення громадської організації із провідних політологів, економістів та науковців для моніторингу розвитку демократичних засад та вивчення питань, пов’язаних із боротьбою з корупцією.
Сінгапурська модель включає:
— спрощення бюрократичних процедур для населення;
— суворий нагляд за дотриманням високих етичних стандартів життя громадян;
— створення автономного Бюро з розслідування випадків корупції;
— підвищення незалежності суду;
— введення економічних санкцій за корупційні дії;
— підвищення зарплат держслужбовців;
— оплата праці державних службовців прив'язана до середньої заробітної плати працівників приватного сектору як шлях мотивації до зростання заробітної плати працівникам.
Польська модель включає:
— створення Центрального антикорупційного управління, яке переслідує корупційну злочинність, ретельно перевіряє майнові декларації чиновників та працівників сфери самоуправління, слідкує за спробамипорушити заборону поєднання громадських (державних) функцій із господарською діяльністю;
— облаштування відеокамерами та мікрофонами зал судів, які фіксують хід судових засідань та поведінку кожного з їх учасників;
— створення державного органу фінансової розвідки, що припиняє злочинні дії у фінансовому секторі та створює банк даних для державних інститутів, які протидіють використанню нелегальних джерел доходів.
Німецька модель включає:
— конфіскація майна;
— створення належної правової бази для унеможливлення «відмивання» «брудних» грошей;
— задіяння громадськості для боротьби з корупцією (розгляд анонімних звернень громадян про економічні злочини).
Ізраїльска модель включає:
— створення реєстру корумпованих фірм, які надалі позбавляються права виконувати будь-які державні замовлення, стають об'єктом більш пильної уваги з боку правоохоронних органів.
Великобританська модель включає:
— залучення громадськості до дебатів із корупційними діями;
— жорсткий контроль за життєдіяльністю держслужбовців.
Основні шляхи подолання корупції в різних країнах світу
Одним з найрозповсюдженіших способів боротьби з корупцією є залучення громадськості до боротьби з корупцією та утвердження суспільної думки щодо негативного ставлення до всіх її проявів.
Методика
Діагностика проблеми
Робота з дидактичним матеріалом, на якому зазначено про особливості корупції в Україні: За результатами загальнонаціонального опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва у кінці 2017 року, 44 % населення України вважає корупцію серйозною проблемою в країні, а ще 36 % респондентів вважають її майже критичною. Близько 2 % опитаних респондентів вважають, що проблема корупції дещо надумана, а ще 12 % взагалі не вважають її серйозною. До того ж близько 90 % опитаних вважають, що корупція широко поширена в Україні. [5]
За допомогою інтернет-ресурсів схарактеризувати основні особливості корупції в Україні.
Розслідування
Завдання для розслідування: аналіз рейтингу показника корупції — індексу сприйняття корупції. Для довідки: Цей рейтинг країн світу укладається організацією Transparency International з 1995 року. Країни у рейтингу впорядковані за показником рівня корупції, який базується на оцінках підприємців та аналітиків. У рейтингу за 2015 рік відображено сприйняття корупції у 167 країнах за шкалою від 100 (немає корупції) до 0 (сильна корупція). Завдання виявити найбільш і найменш корумповані країни світу та дослідити місце України в даному рейтингу. Джерело: https:// ti-ukraine.org/research/indeks-koruptsiyi-cpi-2016/
Дерево рішень
Здійснити вирішення практичного завдання — які методи подолання корупції необхідно впровадити в Україні. Для інформації запропонувати дидактичний матеріал — інформацію про причини корупції в Україні та заходи, що пропонуються країнами світу у сфері подолання корупції.
Дидактичний матеріал:
ЗАГАЛЬНІ ПРИЧИНИ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ
ПОЛІТИЧНІ
(використання наданих повноважень для задоволення приватних інтересів)
ЕКОНОМІЧНІ
(використання державними службовцями власних повноважень у сфері управління економікою)
ПРАВОВІ
(перш за все, це неефективна система антикорупційних засобів та недосконале законодавство у сфері протидії корупції)
ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ
(можливість прийняття рішень посадовими особами на свій розсуд, масове заміщення посад державних службовців шляхом використання особистісних зв’язків)
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ
(низька громадянська свідомість; менталітет, що деформується усвідомленням можливості без зайвих зусиль та втрати часу вирішити будь-яке питання, тощо)
Рефлексія
1. Охарактеризуйте своє ставлення до лобізму як явища суспільного життя.
2. Наведіть приклади політичного, громадського, професійного, релігійного та економічного лобізму.
3. Які можливості дає лобізм для реалізації інтересів громадян суспільства?
4. Чи стикалися ви з корупцією у своєму житті?
5. Які прояви корупції ви знаєте?
6. Наслідки корупції для громадян та суспільства в цілому.
7. Як відомо, в Україні високий рівень корупції. Реалізацію яких шляхів подолання корупції Ви б запропонували?
8. Що гірше — давати чи брати хабар?
Джерела
1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / за ред. В. Д. Базилевича; — 9-те вид., доповн. — К., 2014. — 710 с.
2. Економічна теорія: Практикум для студентів неекономічних спеціальностей: Навчальний посібник / Базилевич В. Д., Гражевська Н. І., Трохименко В. І. — К.:, 2016. — 160 с.
3. Краус Н. М. Корупція як одна із загроз національній безпеці на етапі становлення інноваційної економіки // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. — 2012. — № 3(54). — С.18–23.
4. Кушніренко О. Г. Види лобістської діяльності: питання теорії та позитивної практики // Державне будівництво та місцеве самоврядування. — Випуск 17. — 2009. — С. 107–117.
5. П’ясецька-Устич С. В. Корупція в системі тіньових економічних відносин // Науковий вісник Херсонського державного університету. — 2016. — Випуск 17. Частина 3. — С. 16–20.
6. Радіонова І. Ф. Економіка (профільний рівень) / І. Ф. Радіонова, В. В. Радченко. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. — 256 с.
7. Радіонова І. Ф. Економіка. 11 клас: рівень стандарту, академічний рівень / Підручник. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011. — 176 с.
8. Соколік Л. О. Лобіювання в процесі взаємодії публічної влади та бізнесу: теоретичний аспект // file:///C:/Users/asus/Downloads/tppd_2013_13_7 %20(1).pdf
[1] Соколік Л. О. Лобіювання в процесі взаємодії публічної влади та бізнесу: теоретичний аспект. — Режим доступу: file:///C:/Users/asus/Downloads/tppd_2013_13_7%20(1).pdf
[2] Кушніренко О. Г. Види лобістської діяльності: питання теорії та позитивної практики // Державне будівництво та місцеве самоврядування. — Випуск 17. — 2009. — С. 107–117.
[3] Краус Н. М. Корупція як одна із загроз національній безпеці на етапі становлення інноваційної економіки / Н. М. Краус, А. Г. Сергієнко // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. — 2012. — № 3(54). — С.18–23.
[4] П’ясецька-Устич С. В. Корупція в системі тіньових економічних відносин // Науковий вісник Херсонського державного університету. — 2016. — Випуск 17. Частина 3. — С. 16–20.
[5] Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. — Режим доступу: http://dif.org.ua/article/za-shchokomu-i-chomu-ukraintsi-dayut-khabari-sotsopituvannya
