Розділ 1
ОСОБИСТІСТЬ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ
ТЕМА 3
САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ЛЮДИНИ
сформувати розуміння важливості самореалізації людини та її основних механізмів, схарактеризувати умови самореалізації школярів; розкрити моделі самореалізації особистості, визначити проблеми самореалізації та можливості їх подолання; схарактеризувати умови самореалізації школярів.
складає план самореалізації особистості; аналізує умови самореалізації особистості школяра; розкриває взаємозв’язок процесів соціалізації, виховання і самореалізації особистості школяра сучасної школи; досліджує самореалізацію особистості школяра на макрорівні, у відповідному соціокультурному контексті.
сприймає можливості як реальної, так і віртуальної самореалізації школяра; поважає вибір саморе- алізації особистості у глобалізованому просторі; усвідомлює гуманістично орієнтованих життєвих планів і стратегій самореалізації особистості.
Термін «самореалізація» на вустах кожної людини, а вся консультативна педагогічна, філософська, психологічна або бізнесова література присвячена одній темі — поясненню того, як людина може ставати щасливою. Проте більшості людей дуже складно реалізовувати себе, відстоювати свої потреби, цілі і мрії та здійснювати їх. Самореалізація не приходить сама по собі, а вимагає роботи над собою і мужності, які, однак, окупаються. Важливим елементом самореалізації особистості є мотивація, яка допомагає людині самостійно обрати мету і напрям розвитку.
То що ж таке самореалізація? Чому вона важлива для розвитку особистості? Які основні цінності сприяють самореалізації людини?
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
Міні-вистава «Щастя»Розіграйте діалог.
З якими твердженнями учасників діалогу ви згодні, а з якими ні? Чому?
Відмітьте ключові поняття діалогу.
Розгляньте піраміду потреб Абрахама Маслоу
Дайте відповіді на запитання:
На підставі яких критеріїв автор зробив дану схему?
Як можна пояснити кожен сегмент піраміди?
На якому рівні піраміди людина може вважати себе реалізованою?
Ієрархія Маслоу — зручний засіб класифікації людських потреб, який не є жорсткою системою. Потреби кожного рівня не обов’язково мають бути цілком задоволені (а іноді це і неможливо), перед тим, як у людини з’являться більш «високі» спонуки. Справа в тому, що в кожний конкретний момент людиною рухає цілий комплекс потреб.
БесідаВізьміть аркуш паперу, розділіть його на три колонки і підпишіть: «Здійснити. Набути. Відчути». Запишіть ваші очікування від життя: що ви хотіли б зробити протягом свого життя, яких духовних і матеріальних благ набути, що відчути. Дайте відповіді на запитання:
Чому ви обрали такі написи?
Що для вас означає їх втілити в життя?
Чому для людини важлива самореалізація?
Чи потрібен план в житті людини?
Що дає планування своєї життєдіяльності?
Що таке планування своєї життєдіяльності?
З ким варто узгоджувати планування свого життя?
Що таке самореалізація?
Самореалізація — розвиток власної особистості і реалізація власного потенціалу, цілей і потреб, тобто власного способу руху і прийняття індивідуальних рішень.
Хоча самореалізація — мета життя багатьох, для більшості людей вона є дуже складною. Однією з причин цього є те, що ми навчилися адаптуватися і поклонятися соціальним очікуванням, які часто бувають із заборонами і обмеженнями. Самореалізація часто помилково прирівнюється до егоїзму в суспільстві і, отже, з самого початку має негативну конотацію. Крім того, багато хто відчуває недолік в самооцінці і брак мужності для забезпечення своїх власних потреб. Тому часто страх розчарування, самотності або невдачі заважає нам визнати і забезпечити задоволення наших індивідуальних потреб. Але самореалізація може допомогти вести більш щасливе і збалансоване життя.
Самореалізація допомагає вести щасливе життя, яке визначається не тільки бажаннями та сподіваннями інших. Люди, які жертвують свій власний потенціал і цілі, щоб догодити іншим, часто є незадоволеними, що може призвести до депресії. Ті, які усвідомлюють себе, можуть мати щирі дружні стосунки, тому що вони добре знають себе і випромінюють цю впевненість. Люди, які сприймають самореалізацію серйозно як мету життя, навчилися робити своє щастя не тільки залежним від інших, але і від себе. Саме це робить їх товариськими і приємними людьми і партнерами.
Слово «самореалізація» надзвичайно поширене в розумінні «практичного втілення індивідуального творчого потенціалу особистості, що детермінований сукупністю уявлень про власні здібності, відображає міру можливостей актуалізації творчих потенцій особистості під час цілеспрямованої діяльності та орієнтується на відповідний результат». Але що «самореалізація» означає насправді? Чи потрібно людині завжди прагнути до самореалізації? Чи це лише привілей для обраних? Багато з тих, хто вживає термін «самореалізація», стверджують, що вона є сенсом, основною потребою життя, двигуном людського розвитку, здатного мрії зробити реальністю. Водночас вказують, що заради хибно зрозумілої самореалізації дехто жертвує дітьми, руйнує сім’ї, вдається до різних шкідливих духовних і тілесних експериментів над собою. Інші самореалізацію проголошують «химерою», оскільки з точки зору смерті, байдуже самореалізувалася людина чи ні. Людина, звичайно, повинна реалізувати себе. Але робити самореалізацію основним сенсом життя проголошують неправильним вибором.
Релігійні доктрини розглядають зв’язок із божественним або абсолютним як необхідні умови для самореалізації. У християнській релігії альтернативним шляхом до самореалізації вважається самозречення. Проголошується, що самореалізація не є ключем до щастя, миру і задоволення. Ісус благає про зворотне — шлях самозречення:
«Якщо пшеничне зерно не падає на землю і вмирає, воно залишається в спокої; але коли воно вмирає, воно приносить багато плоду. Той, хто любить своє життя, втратить його; але той, хто відмовляється від свого життя в цьому світі, врятує його для вічного життя. Якщо хто хоче слу- жити мені, підіть за ним… і якщо хто мені служить, мій батько шанує його»(Ін 12: 24-26).
Тільки ті, хто готові присвятити своє життя Богу, матимуть плідне і значиме життя. Тільки ті, хто перестають використовувати свою енергію для своєї власної вигоди, випробують, що їхнє життя має сенс поза смертю. Тільки ті, хто узгодять свою мету з тим, що говорить Ісус, врешті-решт будуть удостоєні Богом. Отже, згідно з даною концепцією, самозречення набагато корисніше, ніж самореалізація!
Отже, у філософії, релігії і науці існує набагато більше уявлень про те, що є самореалізація, але, як правило, без явного використання цього терміна. Індивідуалізм часто розглядається як передумова для самореалізації, але зрештою самореалізація може бути успішною тільки разом з іншими людьми, оскільки людина є соціальною істотою і має соціальну ідентичність, яка вимагає підтвердження й визнання його одноплемінників, самореалізації.
Життєві цінності й пріоритети
Самореалізація — широко використовуваний термін, але як «працює самореалізація»? Ніхто не може забезпечити ідеальне рішення, але є кілька порад, які можуть привести до самовизначення і повноцінного життя:
Усвідомлення бажань: для того, щоб усвідомити себе, потрібно спочатку усвідомлювати свої власні потреби. Тому важливо уважно слухати і, перш за все, бути чесним із самим собою. У цьому самопізнанні можна також написати щоденник про речі, які зробили вас щасливими і менш щасливими.
Посилення самооцінки: самореалізація має багато спільного з мужністю, тому важливо зміцнювати впевненість в собі і вчитися не боятися нових вражень. Тільки тоді ви зможете знайти сміливість відстоювати свої бажання і звернутися до них.
Відповідальність: Будь-хто може бути ковалем власного щастя. Це важливе розуміння самореалізації. Ті, хто беруть на себе відповідальність за свої рішення і своє життя, вчаться справлятися з ними краще і краще обробляти розчарування.
Самореалізація не відбудеться відразу, а є процес, який може бути реалізований у будь-який момент життя й усвідомлений.
Для самореалізації важливо відчувати свою цінність: цінність своєї особистості, цінність своїх здібностей і вмінь. Це цінність Я або внутрішнього змісту кордону. Відчуваючи свою цінність, людина здатна себе адекватно оцінювати — цінність пов’язана з адекватною самооцінкою і впевненіс- тю в собі. Якщо людина відчуває свою цінність, вона здатна зрозуміти, що й інші люди потребують щось особливе, що є у нього.
Що сьогодні означає самореалізація для молоді? Існує велика різниця між минулим і сьогоденням. У минулому молоді люди більше цікавилися високими доходами і кар’єрою. Сьогодні для них важливіше розвага, самореалізація, оцінка й різноманітність. Вони говорять: «Самореалізація важливіша, ніж наша заробітна плата». Це збігається з популярним образом так званого покоління Y, як називають молодих професіоналів.
Молоді люди менше думають про робочі місця, навчання, пенсійні плани. Пенсійне забезпечення для них є малоймовірним і малозначущим, оскільки ми живемо в суспільстві, орієнтованому на роботу, проблема роботи дуже важлива для молоді. Або я один з тих, для кого виконання роботи є частиною самореалізації, або мені потрібна робота, щоб заробити достатньо грошей щоб я міг провести вільний час, забезпечити свої матеріальні потреби.
У книзі «Покоління его» розглядаються цінності, які молодь розвиває перед викликом сучасних цих соціальних умов і стратегій, які вони використовують, щоб зберегти нестійкий баланс між індивідуальною самореалізацією і прагненням до безпеки в обстановці загальної соціальної незахищеності.
Самореалізацію можна шукати і досягати її в різних сферах. Ідеться не тільки про особистісний розвиток відносин, щоб мати можливість жити своїми власними інтересами й захопленнями та переслідувати особисті цілі, також у професійному житті, самореалізація є важливою. Прагнення знайти роботу, яка відповідає власним потребам і здібностям, набуває все більшого значення протягом багатьох років. Таким чином, самореалізація на роботі стає все більш актуальною.
Самореалізація у великих масштабах може бути, наприклад, такою:
залишити свій слід в історії;
здобуття своєї фінансової свободи;
подорож по світу на власній яхті;
зробити світ більш зручним місцем для ваших стандартів…
Але самореалізація не повинна означати лише прагнення до власного острова в Тихому океані. Вона може міститися у дрібницях, які підсолоджують наше повсякдення, наприклад:
побудова свого власного будинку;
побудова планера;
побудова екологічного житла;
життя з пристрастю до фотографії;
спорт;
медитація;
написання книги;
малювання;
подорожі по світу;
вивчення нових мов…
Отже, сьогодні професія означає самоствердження, з одного боку, і самореалізацію — з іншого. Для людини однаково важливо мати роботу, яка дасть змогу їй заробляти на життя, яка безпечна, престижна, цікава й захоплююча. Також для людини важливі дрібниці, які роблять її щасливою.
Здоров’я як цінність
Для оптимізації процесу самореалізації особистості важливою є присутність в українському освітньому просторі педагогіки миру, миротворчої діяльності в освіті. Педагогіка миру (Peace pedagogy; Friedensp dagogik), освіта миру (Peace education) як освітня парадигма і як педагогічний проект є надзвичайно важливими і вартими досконалого вивчення в контексті демократичного руху за мир. Водночас дослідники фіксують нерозробленість теорії і практики української педагогіки миру, у якій провідну роль відіграють методи словесного впливу.
Тому з метою цілісного або інтегрального розуміння самореалізації особистості зростає необхідність філософського пізнання природи і причин сучасних воєн, збройної боротьби і невійськових форм протиборства, оборонної проблематики, культури миру для потреб освіти. Для самореалізації особистості важливо розібратися у причинах, що викликають війну, і встановити відповідь на питання «як твоє життя допомагатиме усувати причини війн?». Термін «війна», як вказує С. Переслєгін, у найбільш загальному сенсі є «будь-який конфлікт, за якого виживання противника, фізичне, соціальне, економічне, професійне не розглядається вами як необхідна гранична умова». Сучасна освіта готує зі школяра солдата, навченого декільком елементарним прийомам. Елементарні уявлення про військову науку, військове мистецтво повинні стати надбанням кожної грамотної людини, оскільки «неможливо опанувати вищою математикою мирного життя, погано розбираючись в арифметиці війни». Єдина система військового навчання в сучасних демократичних державах просто відсутня, і погляди більшості громадян на проблеми антагоністичних конфліктів знаходяться на печерному рівні».
За результатами національного репрезентативного дослідження «Індекс здоров’я. Україна» (2018) «населення України схильне до позитивних оцінок власного здоров’я: 46,5 % респондентів вважали свій стан здоров’я добрим або дуже добрим. Найменшою ця частка була у Сумській області (27,7 %), а найбільшою — у Луганській (58,7 %). Лише 14,6 % вважають його поганим або дуже поганим. Вище оцінювали стан свого здоров’я чоловіки, люди молодшого віку, містяни, люди з вищою освітою та доходом. До того ж 39,2 % респондентів вказали на наявність хронічних або довготривалих захворювань; 6,6 % опитаних мали офіційно встановлену інвалідність. Опитування засвідчило, що населенню України притаманна нездорова поведінка. Поширеність куріння становила 23,9 % (7,7 % серед жінок і 39,6 % серед чоловіків); 8,6 % опитаних вживали алкоголь надмірно протягом минулого року (17,5 % чоловіків і 1,7 % жінок); 55,6 % опитаних мали надмірну вагу та ожиріння. Українське населення схильне вважати, що добре піклується про власне здоров’я. Лише кожний десятий опитаний зазначив, що піклується про власне здоров’я скоріше погано (8,0 %) або зовсім не піклується (2,8 %). Але водночас чимало респондентів демонструвало необізнаність у питаннях здоров’я; 21,1 % батьків відмовлялися коли-небудь від обов’язкових щеплень своєї дитини; 5,1 % батьків відмовляли від щеплень медичні працівники. Найпершими причинами негативного впливу на своє здоров’я респонденти назвали психологічну напругу (38,9 %) й економічні проблеми (30,8 %). Водночас на чинники, що залежать від самої людини, респонденти вказували значно рідше».
Самореалізація особистості школяра
Іван Дмитрович Бех зазначав, що «нині надзвичайно актуальною стає проблема пошуку підростаючою особистістю простору для самореалізації. Адже сучасне суспільство, у межах якого створюється цей простір, характеризується багатовимірністю, нестабільністю, невизначеністю усіх його сфер. Тому особистості буває психологічно важко здійснити самостійний, свідомий, відповідальний вибір стосовно своєї діяльнісної й духовно-практичної позиції, своїх можливостей і бажань, свого місця у світі. Тож формування у молоді потреби в самореалізації має бути стрижнем виховної діяльності педагога. У цьому зв’язку центр методичних зусиль педагога зміщується з боротьби з бездуховністю, самодеструктивними формами поведінки і заземлюється на свідомому особистісному зростанні вихованця, на його особистісній самореалізації. До того ж особливу значущість набувають питання, пов’язані з дослідженням механізмів, умов, специфіки становлення цього психологічного феномену в шкільному онтогенезі».
Проблема самореалізації школярів набуває актуального значення, оскільки вона здійснюється в умовах дисонансу між обмеженими можливостями повноцінної професійної самореалізації і перспективами здобуття європейської освіти і європейської соціалізації, між настановами і викликами регіональної доцільності та універсалізмом, між сучасним розумінням освіченості й ідеалу освіченої людини і звуженими потребами ринку праці.
Самореалізація особистості відбувається в складних умовах:
1. Соціокультурні передумови самореалізації особистості у добу розбудови інформаційного суспільства, що поступово трансформується у суспільство знань, характеризується ускладненістю, плюралізацією опцій самореалізації особистості. Це торкається також світоглядних пропозицій і стратегій життєтворчості, а також культур знання. Досвід, одержаний школярем у віртуальній реальності, з одного боку, криє у собі небезпеку його дезорієнтації у дійсному просторі суспільного життя, а з іншого — створює можливості віртуального експериментування з різними моделями самореалізації, оцінка яких потребує педагогічної та психологічної допомоги, що своєю чергою, передбачає підтримання вільної від примусу симетричної комунікації між школярем і вчителем.
2. Для оптимізації процесу самореалізації особистості необхідно здійснювати процедуру методологічного розрізнення між даними соціокультурними контекстами та їх бажаними трансформаціями. Досвід конструювання бажаної соціокультурної реальності і бажаної самореалізації, який здобувається у ході соціалізації та у навчально-виховних практиках, завжди потребує критичного осмислення за підтримки педагогів, психологів і філософів.
3. Самореалізація особистості в сучасних соціокультурних контекстах є суперечливим процесом, обумовленим його уявленнями про своє місце у світі, своє покликання і призначення. Щоб долати негативні спроби самореалізації школяра, орієнтувати його на самопізнання, вироблення механізмів самоконтролю і самодисципліни, необхідно формувати світоглядний оптимізм, і нівелювати світоглядний песимізм, що посилює настрої безнадійності, апатії, втрати віри у власні сили.
Взаємоузгодженість між персональною, національною та соціальною ідентичністю у школярів є не завжди збалансованою, що знаходить прояв у неадекватних домаганнях на визнання, які посилюються дитячим і юнацьким максималізмом. Формування національної ідентичності у школярів різних вікових груп розширює простір їхньої самореалізації. Цьому має сприяти гуманітарний блок у курикулярних опціях загальної середньої освіти.
4. У добу глобалізації зростає мобільність учнівської молоді. Освітня євроінтеграція України відкриває як для студентів, так і для школярів можливості самореалізації у глобалізованому освітньому просторі. Ці можливості посилюють їхню мотивацію щодо здобуття якісної освіти, стимулюють розвиток креативних моделей самореалізації у науково-дослідній роботі, технічній творчості, самодіяльності тощо. Значну роль у цих напрямах самореалізації на рівні європейської чи світової спільноти відіграє інтеркультурна компетентність та інтеркультурна комунікація. Успішна само- реалізація українських школярів у західноєвропейському і трансатлантичному просторах не повинна здійснюватись за рахунок втрати національної ідентичності. Водночас, навчання за кордоном, можливості дистанційного одержання освітніх послуг є ресурсом розвитку особистості школяра та її продуктивної самореалізації.
5. Своєчасне залучення школярів до практик самовиховання і самоосвіти прискорює процеси їх формування як автономних індивідів, які вміють користуватися своєю свободою, поважаючи і визнаючи свободу інших членів суспільства. Самореалізація учнівської молоді у демократії, що трактується як спосіб життя, можлива лише в контекстах культури свободи в її об’єктивному і суб’єктивному аспектах. Досвід самореалізації у шкільному самоуправлінні є школою демократії і щепленням проти тоталітаризму.
6. Модернізація української системи освіти і такої її важливої ланки як середня освіта, створює нові умови для самореалізації школярів, бо школа стає відкритою, демократичною, комунікативно повернутою до учнів. Реалізація цієї моделі школи, орієнтованої на креативного самодостатнього учня, здатного критично і відповідально мислити, дасть змогу в повному обсязі актуалізувати смисли, закладені в концепті «paideia».
7. Професійна орієнтація школярів, яка здійснюватиметься в рамках проекту Нової школи, на- близить її до ринку праці і потреб сучасного суспільства, ресурсом якого є не уніфікація, а різноманітність гуманістично орієнтованих життєвих планів і стратегій самореалізації особистості.
На шляху самореалізації особистості часто постають серйозні психологічні проблеми, викликані розбіжністю прагнень і бажань із фактичним потенціалом особи, невідповідністю між інтелектуальними або фізичними можливостями, рівнем набутих навичок і знань і ступенем актуалізації умінь в реальності. В силу різних перешкод зовнішнього середовища та/або внутрішніх обмежень особистості її дійсні здібності не завжди збігаються з бажаним для неї кінцевим результатом діяльності. У таких випадках важливо розуміти самореалізацію як завдання життєтворчості, під час розв’язування якого долається суперечність між потребами і можливостями людини.
Зокрема, одним зі складників самореалізації є здатність до самовдосконалення людини. Індивід з метою самовдосконалення застосовує щодо себе самого різні індивідуальні операції, техніки, технології самовдосконалення, які описані в літературі. Самовдосконалення, переважно, це не містичні техніки буддійських монахів, скоріш за все воно полягає в ініціюванні і здійсненні удосконалення свого оточення, його ландшафту й економіки, його інтелекту й культури. Певна операція зі самовдосконалення — це застосування своєї волі до генерації чи стримування своїх дій. У книгах відомих успішних авторів Пітера Друкера, Лотара Зайверта, Поллі Берда, Стівена Кові, Патріка Форсайта, Лі Якоккі, Джека Уелча, Генрі Мінцберга, Біла Гейтса та багатьох інших сформульовані численні програми застосування своєї волі, які у них називаються «формулами», «методами», «порадами», «філософіями», «прийомами», «самоініціаторами». Усі вони зводяться до приписів за шаблоном «за таких умов при такому бажанні роби ось таке». Наприклад, Н. Хілл вказує на самоініціатор «зроби зараз», самомотиватор «використовуй гроші інших» тощо.
Проведений огляд різних формул успіху, який подається у перелічених працях, дає змогу встановити сконденсований загальний перелік «основних кроків до успішної самореалізації». Ці «основні кроки» такі:
1. Аналіз ситуації.
2. Вибір альтернатив.
3. Визначеність мети (старт із правильними цілями).
4. Використання сил космосу (універсальних законів).
5. Високий загальний рівень розвитку особистості.
6. Відзначення змін.
7. Віра в себе, упевненість у власних силах.
8. Володіння розумом.
9. Дбайливе ставлення до часу і грошей.
10. Діяти оригінально, не копіювати інших.
11. Ентузіазм.
13. Доводити справу до кінця, дотримуватися вибраного шляху.
13. Здоровий глузд.
14. Знання своєї справи.
15. Знати, коли потрібно відступити.
16. Розрахований ризик.
17. Колективізм, синергія.
18. Контрольована увага, самодисципліна.
19. Мобілізація ресурсів.
20. Не забувати, що успіх — це робота.
21. Особиста ініціатива.
22. Перетворення проблем у можливості.
23. Підтримка хорошого фізичного і душевного здоров’я.
24. Позитивний стан духу.
25. Поставляти вартісні пропозиції.
26. Приємний характер, просте й доступне поводження.
27. Проходження «зайвої милі».
28. Радість за успіхи інших.
29. Реінвестмент у спільноту.
30. Рішення.
31. Правильне розташування.
32. Творчий підхід.
33. Творчо використовуйте рішучість.
34. Точне мислення.
35. Уміння робити паузу.
36. Уміння здобувати уроки з невдачі.
Розглянемо природу «основних кроків до успішної самореалізації». З одного боку — це якості особистості, які притаманні їй, а з іншого, кожний «крок» обумовлює певний перехід від однієї форми використання особою свого часу до іншої. Перелічені «кроки» є «стимуляторами», «запус- каючими імпульсами» переходів-кроків у ході індивідуальної історії, її вузлових моментів, поворотних етапів, коли на більш або менш тривалий період визначається подальший життєвий шлях людини. Самовдосконалення є невпинна зміна особистістю форм використання свого часу. Щоб досягти обраної мети, людина вільна обирати власний алгоритм, а освіта має бути набором елементів конструктора, з яких учень конструює свою концепцію життя і досягнення у ньому успіху.
Методика
Ментальна карта особистості [1]Самопізнання у людини ґрунтується на пошуку відповідей на запитання про себе самого:
Які мої інтереси?
Які мої цілі і плани?
Які мої уподобання (що я люблю і що не люблю)?
Які мої таланти та здібності?
Які мої можливості й обмеження?
Що я ціную, у що я вірю?
Які мої досягнення і життєвий досвід?
Складіть ментальну карту своєї особистості за вищевказаним планом.
Поміркуйте, чи варто порівнювати дану ментальну карту з картами інших людей?
Вправа «На прийомі у психолога» [2]Трапляються життєві ситуації, коли нам важко розібратися з проблемою, що виникла, навіть поради друзів не спрацьовують. Тоді ми звертаємося по допомогу до спеціаліста. На прийомі у пси- холога нам пропонують зручно розміститися на дивані й подумки повернутися в дитинство. Адже сьогоднішні наші невдачі або успіхи сягають корінням у далеке дитинство.
Пригадайте й поділіться з нами історією, яка відбулася з Вами у дитячому віці, але залишила відбиток на все ваше життя.
Обговоріть, як життєвий досвід впливає на самореалізацію особистості.
Притча «Тачка»Троє чоловіків, напружуючись щосили, везуть важкі тачки з камінням. Перехожий ставить кожному з них те саме запитання: Що ти робиш?
Перший відповів:
— Везу цю кляту тачку.
Другий відповів:
— Заробляю собі на хліб.
Третій же мовив:
— Будую місто.
Визначте мотиви, що спонукають трудитися кожного з вас. Які мотиви найкращі?
Вправа-тест «Монолог»Задумайте неістоту — предмет або явище, одухотворіть його і напишіть від його імені монолог про те, що відчуває, думає, мріє…
Суть полягає в тому, що тіло неживої природи, обране вами, ви наділили якостями, які притаманні вам. А думки викладені у монолозі, відображають вашу сутність: головне, основне, визначальне, таке що зумовлене глибинними, необхідними, внутрішніми зв’язками й тенденціями розвитку.
Рефлексія
1. Що філософи розуміють під людським призначенням? Що під людським призначенням розумієте ви?
2. Чим потреби відрізняються від інтересів?
3. Чи може людина бути творцем власного життя?
4. Що означає реалізувати себе, свої можливості?
5. Яким є значення адаптивності в житті людини?
6. У чому полягає різниця між мобільністю та адаптивністю?
7. Знайдіть кілька життєвих історій, герої яких досягли успіху завдяки мобільності. Як вони можуть бути прикладом для наслідування?
8. Які життєві навички сприяють самореалізації?
9. Яку роль відіграють у самореалізації людини зовнішні умови й обставини її життя? Які умови найнеобхідніші для самореалізації людини?
10. Напишіть твір на тему: «Назвіть 1–3 ідеї, які б ви хотіли реалізувати у своєму житті. Як це можливо зробити?».
Джерела
1. Безена І. М. Соціокультурні аспекти самореалізації особистості школяра в контексті структурних змін в освіті (філософсько-освітній аналіз). — На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 — філософія освіти. — Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. — Харків, 2017.
2. Бех І. Д. Самореалізація особистості як визначальний чинник її життєдіяльності // http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/ 7947/1/10.pdf
3. Здоров’я та (не)здорова поведінка українського населення: Результати національного репрезентативного дослідження «Індекс здоров’я. Україна»/ Юлія Барська, Тетяна Степурко, Тетяна Се- мигіна, Вікторія Тимошевська// Вісник АПСВТ, 2018, № 2.
4. Малейчук Геннадий, Виолетта Виноградова. Психотерапия как процесс смены идентичности, или не бойтесь сбрасывать старую кожу.
5. Муляр В. І. Самореалізація особистості як соціальна проблема. (Філософсько-культурологічний аналіз) / В. І. Муляр ; Ін-т змісту і методів навчання, Житомир. інж.-технол. ін-т. — Житомир : [б.в.], 1997. — 214 с.
6. Самореалізація пізнавально-творчого і професійного потенціалу особистості в інноваційній освіті: [колект.] монографія / Сум. ДПУ ім. А. С. Макаренка ; [за ред. М. О. Лазарєва]. — Суми : Цьома С. П., 2016. — 296 с.
7. Сірак І. П. Самореалізація особистості: психологічний аспект // http://vspu.net/ojs/index.php/ sit/article/view/273
8. WieSelbstverwirklichungfunktioniert // https:// diepsyche. de/selbstverwirklichung/
[1] За Основи здоров’я: Підручник для 9 кл. загальноосв. навч. закл. / І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Понома- ренко, С. В. Страшко. — Київ: Видавництво «Алатон», — 2017. — 22 с.
[2] Ніженська Н. В. Тренінг «Мистецтво самореалізації» // https://naurok.com.ua/rening-mistectvosamorealizaci- 96920.html
