Розділ 7
УКРАЇНА, ЄВРОПА, СВІТ
ТЕМА 3
УКРАЇНА — ЧЛЕН ЄВРОПЕЙСЬКОГО
ТА СВІТОВОГО СПІВТОВАРИСТВА
проаналізувати участь України в діяльності ООН, ОБСЄ, Ради Європи, СОТ тощо; сформувати розуміння мети, сутності та методів європейського і світового співробітництва.
визначає мету, сутність та методи європейського і світового співробітництва; аналізує участь України в діяльності ООН, ОБСЄ, Ради Європи, СОТ тощо; уміє сформулювати власну думку щодо європейської політики сусідства, східного партнерства; пояснює виклики на шляху європейського вибору України, демонструє особисте ставлення щодо цього вибору.
вважає, що для України єдиноможливим шляхом розвитку є кроки назустріч європейській спільноті; вважає участь України в роботі ООН, ОБСЄ, Ради Європи, СОТ необхідною та важливою складовою зовнішньополітичного курсу нашої країни; сприймає Угоду про асоціацію Україна — ЄС як дороговказ на шляху розвитку нашої Батьківщини.
Україна — географічно, економічно і ментально європейська держава. Ми маємо спільні духовні цінності, багаторічний досвід стосунків, багато в чому схожі погляди на майбутнє. Тому значна частина українців хоче, щоб Україна стала частиною об’єднаної Європи, а також підтримувала взаємовигідну, ефективну співпрацю з нашими західними сусідами. Крім того, важливо співробітничати з різними впливовими міжнародними організаціями, які мають змогу допомогти Україні як в подоланні зовнішньої агресії, так і внутрішніх проблем.
Участь України в роботі міжнародних організацій
Найбільш впливовою і масовою світовою організацією є Організація Об’єднаних Націй (ООН), яка покликана забезпечувати міжнародний мир і безпеку, врегульовувати міжнародні конфлікти. ООН була створена після Другої світової війни у 1945 р. Україна, яка надзвичайно сильно постраждала від війни і зробила значний внесок у перемогу над нацизмом, стала однією із засновниць ООН.
Найважливішим органом ООН є Рада Безпеки, котра складається з 15 членів-держав, з яких п’ять — постійні члени (США, Велика Британія, Китай, Франція, Росія), і десять — непостійні, що обираються на два роки Генеральною Асамблеєю. Рішення Ради Безпеки є вирішальним у міжнародних спорах і може включати як економічні санкції, так і застосування збройної сили проти країни-агресора.
Міжнародний Суд у Гаазі розглядає судові справи, що їх передають конфліктуючі сторони. Якщо якась зі сторін відкидає рішення Суду, інша сторона (або сторони) може передати цю справу до Ради Безпеки.
Світовий банк, або Міжнародний банк реконструкції і розвитку, займається проблемами довгострокового економічного розвитку країн, які здійснюють складний процес модернізаційних трансформацій. Пріоритетними для нього є структурні перетворення економіки, системи освіти й охорони здоров’я, що вимагають довгострокового кредитування.
Міжнародна торгівля регулюється правилами СОТ. В основу системи СОТ закладено чотири принципи:
1) членство у СОТ передбачає добровільне визнання країною-учасницею організації правил цієї системи;
2) країни, які належать до цієї системи, користуються режимом найбільшого сприяння в торгівлі;
3) зниження торговельних бар’єрів між країнами-членами СОТ шляхом переговорів;
4) між членами СОТ діє принцип «справедливої торгівлі», згідно з яким країни-учасниці, по-перше, не можуть збільшувати тарифи після того, як вони під час переговорів погодилися на зниження, по-друге, зобов’язані дотримуватися того податкового режиму, який був у країні, де вироблялися ці товари, по-третє, використовувати експортні субсидії.
ЮНЕСКО має за мету сприяти співпраці між народами за допомогою освітніх, наукових і культурних заходів. Організація публікує звіти про стан цих галузей у світі, розробляє і фінансує ряд важливих міжнародних освітніх і наукових проектів.
ВООЗ діє в таких напрямках: контроль і боротьба з інфекційними хворобами, допомога національним службам здоров’я, профілактика явищ, пов’язаних з екологією.
Європейська інтеграція
Європейська інтеграція — це ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до ЄС та створення необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу в майбутньому.
ЄС є найбільш інтегральною організацією у світі в політичному, правовому та економічному аспектах. На сьогодні ЄС об’єднує 28 країн, серед яких: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Латвія, Литва, Естонія, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Болгарія і Румунія, Хорватія. У політико-правовому аспекті ЄС має такі органи:
— Європейський парламент, який у складі 732 осіб обирається терміном на 5 років громадянами країн-учасниць і виконує такі функції: законодавчу, політичних ініціатив, демократичного контролю, ухвалення складу Європейської комісії;
— Європейська Рада, яка об’єднує глав держав або урядів, визначає головні пріорітети політики ЄС і розв’язує спірні проблеми, які не вдалося вирішити Раді ЄС;
— Рада ЄС (Рада міністрів), яка складається з уповноважених представників урядів країн-учасниць, здійснює координацію загальноєвропейської економічної політики та приймає рішення щодо визначення напрямів законодавчої стратегії Ради Європи;
— Європейська Комісія, що складається з членів, призначених урядами своїх країн, і виконує такі функції: законодавчої ініціативи, контролю над виконанням законодавства ЄС та використання субсидій і здійснення управління у різних галузях політики ЄС (аграрній, торговельній, бюджетній тощо);
— Європейський Суд, який розглядає конфлікти між державами-членами ЄС, інститутами ЄС, ЄС і фізичними та юридичними особами;
— Палата аудиторів — здійснює перевірку доходів і видатків ЄС.
В економічному аспекті ЄС прагне до створення спільного ринку, який передбачатиме ліквідацію всіх митних бар’єрів, вільне переміщення товарів, послуг, капіталів й осіб (згідно з Шенгенською угодою), взаємне визнання наукових і професійних ступенів і дипломів, лібералізацію і вирівнювання фінансових служб банків, інвестицій, страхувань, запровадження єдиних стандартів у промисловості.
На сучасному етапі діють єдиний паспорт для всіх громадян ЄС, вільні умови руху туристів і робітників усередині Союзу, а також валютна одиниця — євро, запроваджена з 1 січня 1999 р.
Європейська політика сусідства, Східне партнерство
На думку відомого американського політолога Збігнева Бжезінського, основним у геополітичних стратегіях Заходу, і зокрема США, має бути консолідація геополітичного простору в межах колишнього СРСР. У зв’язку з цим учений поділяв Європу на три Європи:
Європа-1 — Західна Європа;
Європа-2 — центральноєвропейські країни із західними культурними традиціями;
Європа-3 — східні європейці колишнього СРСР (Балкани, Балтія, Україна, Білорусь).
На підставі цього поділу З. Бжезінський робить висновок, що Європа-2 буде інтегруватися без особливих труднощів, (що й сталося в останні десятиріччя), а Росія буде довго залишатись євразійською країною. Тому Заходу необхідно надавати допомогу країнам Європи-3, особливо Україні, у процесі здійснення реформ, аби інтегрувати їх у європейський геополітичний простір і тим самим змусити Росію зректися імперської геополітики.
На підставі цієї логіки ЄС розробив політику сусідства, а пізніше політику партнерства з країнами Східної Європи.
Європейську політику сусідства (ЄПС) було оголошено Європейською Комісією в її комюніке про Ширшу Європу в березні 2003 р. Після чого був розроблений більш ґрунтовний документ з питань Європейської політики сусідства, опублікований у травні 2004 р., який визначав конкретні положення стосовно того, яким чином ЄС передбачає співпрацювати зі східними і південними сусідами ЄС.
Своєю чергою, Східне партнерство (СхП), як складову частину ЄПС, започатковано в травні 2009 р. під час саміту в Празі задля впровадження політичної асоціації та економічної інтеграції між ЄС та його східними партнерами. Основною метою Східного партнерства було визначено створення необхідних умов для прискорення політичної асоціації та подальшої економічної інтеграції між Європейським Союзом і зацікавленими країнами-партнерами. До його складу увійшли 6 країн: Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Республіка Молдова та Україна.
Східне партнерство несе чіткий політичний сигнал про необхідність підтримувати і зміцнювати курс на реформи і є додатковим імпульсом для економічного й соціального розвитку країн-партнерів ЄС. Такий підхід, на думку ЄС, має сприяти належному управлінню, зокрема у фінансовому секторі, регіональному розвитку та соціальній згуртованості.
Проте з часом Європейський Союз усвідомив те, що Європейська політика сусідства та програма Східного Партнерства мають бути більш індивідуальними і що настав час ураховувати різні прагнення, цінності й інтереси країн-партнерів ЄС, які залучаються до Європейської політики сусідства. Сьогодні напрями і майбутній формат ЄПС перебувають на порядку денному Європейського Союзу.
Розуміння сучасних процесів, які відбуваються навколо реформування Європейської політики сусідства, є необхідним з точки зору майбутнього ефективного залучення України до цього важливого механізму перебудови нашої держави на основі європейських цінностей, а також з метою розробки механізмів впливу України на зовнішню політику ЄС, визначення її напрямів і пріоритетів.
Регламент № 232/2014 Європейського Парламенту і Ради від 11 березня 2014 р. визначає пріоритети Європейської політики сусідства на рівні двосторонніх відносин, у багатосторонньому форматі та у межах програм прикордонного співробітництва. На рівні двосторонніх відносин ЄС підтримуватиме такі пріоритети: права людини, належне управління і верховенство закону; інституційна співпраця та розвиток потенціалу, зокрема для імплементації угод з ЄС; підтримка суб’єктів громадянського суспільства та підвищення їх ролі у проведенні реформ і демократичних перетворень; сталий і всеосяжний економічний розвиток; розвиток соціального сектору, зокрема для молоді, з акцентом на соціальну справедливість, згуртованість і зайнятість; торгівля і розвиток приватного сектору, включаючи підтримку малого і середнього бізнесу; сільське господарство і розвиток сільських районів; енергетичний сектор, з акцентом на енергоефективність та відновлювальні джерела енергії; транспорт та інфраструктура; розвиток освіти і навичок, зокрема професійно-технічної освіти й підготовки кадрів; мобільність і управління міграцією; зміцнення довіри й інші заходи, що сприяють запобіганню і врегулюванню конфліктів, зокрема і підтримка постраждалого населення.
У багатосторонньому форматі до вже згаданих напрямів додаються: вища освіта і розвиток навичок, мобільність студентів і персоналу, молодь і культура; енергетичні мережі; транспортні й інфраструктурні взаємозв’язки.
Підтримка ЄС через програми прикордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства спрямована відповідно до зазначеного регламенту на: економічний і соціальний розвиток; навколишнє середовище, охорону здоров’я; мобільність людей, товарів і капіталу. Фінансові асигнування на кожен тип програм передбачаються в розмірі:
двосторонні програми: до 80 %;
багатосторонні програми: до 35 %;
прикордонне співробітництво: до 5 %.
В усіх останніх документах ЄС щодо ЄПС наголошується на необхідності встановлення контактів між людьми і об’єднання молоді різного віку в ЄС та сусідніх країнах. З цією метою посилюватиметься взаємодія з молоддю в країнах-сусідах, створюючи партнерства для молодих людей. Ці партнерства сприятимуть, на погляд Європейської Комісії, зміцненню взаємоповаги, розуміння і підтримуватимуть відкрите суспільство. Відповідні процеси мають поєднувати в собі значне збільшення обмінів між школами та університетами, зокрема можливу реалізацію в регіоні країн-сусідів пілотного проекту «Європейська школа».
У контексті російської агресії окремим важливим напрямом співробітництва України з ЄС є співпраця в рамках Спільної політики безпеки та оборони. У грудні 2015 р. Міністерство оборони України (МОУ) і Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Мо- геріні уклали адміністративну угоду між МОУ та Європейською оборонною агенцією. Підписання угоди створює юридичні підстави для практичного співробітництва України з країнами-членами ЄС в оборонній сфері, а також надає можливість долучитися до відповідних програм і проектів агенції.
Пізніше Рада ЄС оприлюднила висновки щодо «Перегляду Європейської політики сусідства». У документі наголошується, що головним пріоритетом для ЄС найближчими роками буде політична, економічна й безпекова стабілізація своїх сусідів. Європейська Рада підкреслила важливість сталого економічного розвитку для стабілізації за рахунок інвестицій в модернізацію економіки з особливим акцентом на молоді, освіті та зайнятості.
Угода про асоціацію Україна — ЄС
Переговори між Україною та Європейським Союзом щодо укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво розпочалися у березні 2007 р. відповідно до Плану дій Україна — ЄС. На саміті Україна — ЄС (вересень 2008 p., м. Париж) сторони досягнули домовленості, що нова посилена угода буде називатися Угодою про асоціацію. 19 грудня 2011 р. на саміті Україна — ЄС було оголошено про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця Угода є більш масштабною у порівнянні з аналогічними угодами, укладеними ЄС з країнами Центральної та Східної Європи.
15 травня 2013 р. Колегія Європейської Комісії прийняла рішення рекомендувати Раді ЄС підписати Угоду, а також дозволити її тимчасове застосування до завершення процедур ратифікації державами-членами ЄС. 9 серпня 2013 р. проект Угоди був оприлюднений на Урядовому порталі України. Проте пізніше події почали розвиватися в зворотному напрямку.
Тодішній президент України В. Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС під час саміту у Вільнюсі в листопаді 2013 р. Це викликало масові протести в Києві та інших містах. Влада застосувала силу. Почалася Революція Гідності. Після її перемоги і приходу до влади нових лідерів, підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбулося в два етапи.
21 березня 2014 р. під час Позачергового Саміту Україна — ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт Саміту, які від імені України підписав Прем’єр-міністр А. Яценюк. Зокрема, підписані Преамбула, Стаття 1, Розділи І «Загальні принципи», ІІ «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики» і VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» Угоди. На Саміті Українською Стороною також була зроблена заява, що зобов’язання України, які випливають зі статті 8 Угоди про асоціацію стосовно ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 р., будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України.
27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України П. Порошенком і керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав-членів ЄС була підписана економічна частина Угоди — Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством», які разом з рештою тексту Угоди становлять єдиний документ.
16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.
Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом. Вона визначає якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції» і слугує стратегічним орієнтиром системних соціально-економічних реформ в Україні. Передбачена Угодою поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС визначатиме правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.
Відповідно до статті 486 Угоди з 1 листопада 2014 р. здійснювалося її тимчасове застосування до моменту набрання нею чинності.
1 вересня 2017 року після тривалого процесу ратифікації Угода про асоціацію між Україною та ЄС набула чинності в повному обсязі.
Методика
З метою виявити власну думку слухачів щодо участі України в діяльності міжнародних організацій, викладач використовує метод «броунівський рух». Він /вона розкладає на столі стоси аркушів різнокольорового паперу, на першому з яких написана назва міжнародної організації, наприклад, голубі аркуші — ООН, рожеві — ОБСЕ, зелені — СОТ тощо. Студент має вибрати організацію або кілька, участь в роботі яких дуже важлива для України. Далі вони об’єднуються в групи за своїм вибором організації і обговорюють питання щодо конкретних дій України в цьому міжнародному органі. Ті, хто вибрав кілька організацій, переходять з групи в групу, вносячи свої пропозиції щодо участі України в діяльності. Спікери груп записують пропозиції учасників і через 15 хвилин презентують результати роботи груп. Далі відбувається загальна дискусія, а потім викладач підбиває підсумки.
Під час розгляду питання про інтеграцію України до ЄС важливо акцентувати увагу на стосунках України з сусідніми державами-членами ЄС, зокрема Польщею, Угорщиною, Румунією. Як відомо, ці стосунки останнім часом погіршилися. У відносинах з Польщею каменем спотикання стали насамперед події Другої світової війни та їхнє трактування в обох державах, а також ставлення до окремих історичних діячів. Стосунки з Угорщиною та Румунією погіршилися після прийняття в Україні закону «Про освіту». Сусідні країни, особливо Угорщина вважають, що в Україні відбувається наступ на права національних меншин. Для обговорення цих питань викладач створює робочі групи і пропонує кожній написати «дорожню карту» виходу з кризи у відносинах з сусідніми державами. Одна група обговорює причини погіршення стосунків і пропонує свої заходи у відносинах з Польщею, друга — з Румунією, третя — з Угорщиною. Через 15 хвилин спікери презентують свої «дорожні карти».
З метою вивчення змісту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС викладач пропонує студентам розбитися на пари та прочитати текст Угоди (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011) через свої гаджети. Один студент читає економічну частину Угоди, інший — політичну. Після закінчення читання вони розказують одне одному основні положення документа. Наступним кроком буде загальна дискусія учасників про зміст Угоди, важливість цього документа для України та шляхи її реалізації. Студенти можуть висловлювати свої думки щодо правильності чи хибності політичного курсу українського керівництва на тісну співпрацю з ЄС. Якщо необхідно, викладач повинен скеровувати хід дискусії, наводити аргументи на користь європейського вектора розвитку України, сприяти кращому розумінню студентами необхідності європейської інтеграції нашої держави. У кінці заняття можна використати методичний прийом «займи позицію» і запропонувати студентам визначитись щодо європейського вибору України. Викладач поділяє дошку на дві частини: одна — це вибір на користь майбутнього вступу до ЄС та НАТО, друга — нейтральний статус та євроазійське спрямування політики України. Роздає папірці і просить визначитись щодо курсу України. Студенти підходять до дошки і клеють папірці на тій частині, яку вважають правильною на сьогодні. Цей методичний прийом продемонструє, наскільки переконливо викладач підібрав змістове й методичне наповнення заняття щодо європейської інтеграції України.
Рефлексія
1. Яка роль міжнародних організацій у налагодженні міждержавної комунікації?
2. Визначте особисте ставлення щодо Угоди про асоціацію Україна — ЄС.
3. Назвіть три найбільші ризики і три найбільші вигоди від вступу України до ЄС.
4. Які особливості Східного партнерства? Обговоріть питання щодо участі України у європейській політиці сусідства.
5. Проаналізуйте участь України в діяльності найбільш впливових міжнародних організацій. Яку підтримку вони надають Україні?
Джерела
1. Сидорук Т. В. Політика сусідства Європейського Союзу у Східній Європі: моделі інтеграції без членства: монографія. — Львів, 2012. — 444 с.
2. Східне партнерство ЄС: додаткові можливості для інтеграції України / за ред. В. Мартинюка. — К., 2009. — 84 с.
