Розділ 3
ЛЮДИНА В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ
ПРОСТОРІ
ТЕМА 2
ЕФЕКТИВНА КОМУНІКАЦІЯ
показати спілкування як основу суспільного прогресу; сформувати у студентів критичне розуміння комунікації та комунікативності як універсальної умови людського буття.
використовує навички активного слухання; визначає вербальну й невербальну комунікацію; вміє вести діалог, монолог і полілог.
вважає культуру спілкування загальнолюдською цінністю, є носієм культури спілкування, усвідомлює цінність комунікації у суспільстві.
Антуан де Сент-Екзюпері говорив, що «розкіш людського спілкування є одним з найважливіших людських благ». Співіснування в суспільстві можливе лише завдяки спілкуванню. Спілкуючись, люди об’єднуються в різні соціальні інститути. Рівень розвитку суспільства визначається пануючими в ньому формами комунікацій, а соціальна і особистісна реальності в їхній взаємодії істотно залежать від того, як здійснюється комунікація. Комунікація — універсальна умова людського буття.
Методичні прийоми для активізації пізнавальної діяльності
ПантомімаУтворюється кілька груп учнів. Кожна група отримує завдання передати певну інформацію колегам через пантоміму. Причина? Ваші друзі у вагоні потяга, який уже рухається. Ви — на пероні без мобільного телефона, а інформацію хочеться передати відразу.
Приклади інформаційних блоків:
Заитання для дискусії:
Які елементи інформації передаються пантомімою легко? Чому?
Які елементи інформації передаються пантомімою дуже складно? Чому?
Чи відрізняється «мови тіла» під час спілкування зі словами і без? Як?
Які мають бути правила «мови тіла» під час спілкування?
Уявіть ситуацію: ви познайомились із цікавою людиною і хотіли б зустрітися з нею ще раз. Які комунікативні дії ви застосуєте, якщо це:
— цікава дівчина або хлопець вашого віку;
— відомий український політик;
— людина, яка може вплинути на вашу подальшу кар’єру;
— відомий естрадний співак?
Які типи комунікацій ви найчастіше використовуєте у своєму повсякденному житті?
Бесіда навколо емблеми схем: «Соціальна взаємодія», «Форми соціальної взаємодії (за характером актів взаємодії)», «Форми соціальної взаємодії (за кількістю учасників)», «Види соціальної взаємодії».Бесіда навколо емблеми схем: «Соціальна взаємодія», «Форми соціальної взаємодії (за характером актів взаємодії)», «Форми соціальної взаємодії (за кількістю учасників)», «Види соціальної взаємодії».
Як ви розумієте зміст схем? Як співвідносяться форми соціальної взаємодії із поняттям «комунікації».
СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ
Взаємні очікування
Суб’єкти взаємодії
(індивіди, групи, общності людей)
ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
(за характером актів взаємодії)
Роль спілкування в житті людини й суспільства.
Вербальна й невербальна комунікація
Як вам відомо, існування людини неможливе без співпраці з іншими. Взаємозв’язок з іншими, функціонування суспільних відносин забезпечуються через спілкування, яке нерозривно пов’язане з діяльністю та духовним світом людини.
Спілкування є невід’ємним і дуже важливим аспектом людського існування, передумовою формування людини як соціальної істоти. Це процес взаємодії між людьми, у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, цінностями й навичками, результатами праці. Будь-яка спільна діяльність людей координується, узгоджується, у ній присутній процес обміну думками. У процесі спілкування досягаються організація та єдність дії окремих особистостей, здійснюється інтелектуальна та емоційно-чуттєва взаємодія між ними, формується спільність настроїв і поглядів. Спілкування є засобом існування суспільства, воно може бути прямим і опосередкованим.
Пряме спілкування відбувається у процесі безпосередніх контактів між партнерами, наприклад, під час дружньої розмови.
Опосередковане ж спілкування має місце, коли між учасниками спілкування існує просторово-часова дистанція. Наприклад, автори відомих книжок звертаються до нас у своїх творах крізь десятиріччя, а інколи навіть сторіччя. Можна визначити традиційні форми спілкування, історично вироблені та закріплені в певних звичаях та обрядах різних народів.
Формальне спілкування, яке регламентується усталеними нормами та має стереотипний харак- тер. Сторони такого спілкування розігрують певні, заздалегідь відомі ролі: викладач — студент, підприємець — банкір, керівник — підлеглий. Таке спілкування не вимагає вияву особистісних якостей, що робить його офіційним.
Ділове спілкування, успіх якого залежить від рівня довіри між партнерами, їхніх ділових якостей, інтересів і намірів. Ділове спілкування може перерости в дружнє та неформальне. Спілкування органічно вплетене в людську діяльність, відповідає її різним видам і постає як передумова співпраці. Саме через спілкування налагоджуються необхідні для діяльності зв’язки.
Неформальне спілкування — це спілкування, яке враховує інтереси, наміри, настрої іншого. Саме у дружньому, неформальному спілкуванні розкривається неповторність кожної людини, її характер, внутрішній світ, суто людські якості. Таке спілкування поєднує в собі почуття та емоції поряд з обміном думками та інформацією. Основним засобом спілкування є мова, яка виступає підґрунтям культури, енциклопедією вселюдського досвіду. Вона пов’язує людей усіх генерацій, поєднує минуле, сучасне й веде нас у майбутнє.
Мова — це життя народу, нації; коли вона згасає, втрачається історична пам’ять. Вона є біологічним, соціально-побутовим і духовним явищем людського існування, що забезпечує здатність людини мислити й відчувати. Словами людина виражає свої почуття й думки, називає ними різні предмети та явища. Завдяки мові вона створює певний інформаційний світ, у якому об’єднуються, співіснують внутрішній (духовний) світ і світ зовнішній. Мова виконує такі функції: відтворювальну, пізнавальну, комунікативну й культурно-творчу. Важливим елементом загальнолюдського спілкування є його культура — сукупність загальноприйнятих норм поведінки людини в суспільстві. Для культури спілкування принципово важливими є такі її ланки:
культура висловлювання;
культура словесного обговорення проблем;
уміння логічно й лаконічно висловлювати свої думки, доносити їх до співрозмовника;
уміння знаходити головну думку;
естетичний підхід до викладення власних думок.
Ми знаємо, як відбувається процес передання інформації у представників тваринного світу. Пригадайте, наприклад, мову бджіл або сигнали, якими тварини повідомляють одне одного про небезпеку. Універсальною умовою людського буття, формою взаємозв’язку людини з людиною є комунікація.
Комунікація — це процес, під час якого двоє або більше людей обмінюються інформацією. Окрім того, у процесі комунікації люди здійснюють обмін досвідом, цінностями, досягненнями. Здатність до сприйняття й передання інформації називають комунікативністю. Слово «комунікація» може означати також зв’язок, повідомлення, засіб зв’язку, інформацію, засіб інформації, а також контакт, спілкування, соціальну взаємодію.
Масова комунікація — процес передання інформації групі людей одночасно за допомогою спеціальних засобів — мас-медіа та телекомунікації. Комунікація є також однією з необхідних умов організації суспільства. У процесі комунікації досягається організація та єдність дії окремих особистостей, здійснюється інтелектуальна взаємодія між ними, формується спільність настроїв і поглядів. Структура найпростішої комунікації включає: 1) двох учасників-комунікантів; 2) ситуацію (чи ситуації), яку вони прагнуть осмислити та зрозуміти; 3) тексти, що виражають зміст ситуації; 4) мотиви й мету, що роблять тексти спрямованими, тобто те, що спонукає суб’єктів звертатися одне до одного; 5) процес матеріального передавання текстів. За типом відносин між учасниками виділяють міжособистісну, публічну та масову комунікацію. За типом використовуваних засобів передання значень виділяють вербальну (мова), невербальну (жест, міміка, мелодика), матеріально-знакову (зокрема, художню) комунікацію. Стратегії комунікації еволюціонують паралельно з політичними, економічними та географічними змінами світу. На комунікації істотно впливає технологічний розвиток, тому ефективні технологічні й комунікативні навички є необхідною умовою як ділової кар’єри, так і громадянського життя.
Комунікативністю називають як здатність людини будувати широку мережу знайомств, так і вміння спільно обговорювати проблеми. Комунікативність є особистісною формою існування, яке нерозривно пов’язане зі світом людини. Будь-яка спільна діяльність людей координується, узгоджується, проходить процес обміну думками. Комунікативність є необхідною передумовою організації суспільства, вона органічно вплетена в людську діяльність, відповідає різним видам діяльності та постає її передумовою. Саме через здатність людини до комунікативності налагоджуються й осмислюються необхідні для діяльності зв’язки. Завдяки комунікативності відбувається навчання і виховання особистості, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, виявляються різноманітні здібності людини, її внутрішній світ, який стає доступним іншим.
Культура спілкування — це наявність в людському житті форм структурування й ціннісно- смислової організації. Вона має бути присутньою у повсякденному житті кожної людини, яка постійно контактує з іншими (у родині, у шкільному колективі, на вулиці, на роботі). У різні епохи культура спілкування мала різні назви: етикет, правила пристойності, хороші манери, — але її завжди виділяли як особливу форму взаємодії та міжособистісних стосунків людей. У третьому тисячолітті особливого значення набуває культура спілкування, заснована на принципах толерантності. Знання мов інших народів дає людині доступ до їхньої культури. Що спонукає людину обирати різні форми спілкування? Чи може існувати одна універсальна тактика спілкування для всіх сторін спілкування?
До навичок успішного спілкування належать:
уміння розуміти інших;
уміння адекватно реагувати на критику;
уміння ефективно висловлювати власну думку;
узгодження дій, толерантність і компроміс у стосунках з іншими;
ведення переговорів, розв’язування конфліктів і навички посередництва.
Важливим елементом загальнолюдського спілкування є моральна культура спілкування. Моральні норми спілкування людина набуває протягом усього життя. Сукупність загальноприйнятих норм у суспільстві регулюються культурою спілкування. За умов демократичного суспільства, коли кожна людина має право на вільне висловлювання своїх думок і переконань, особливого значення набуває культура дискусій і ведення діалогу. Вінцем культури спілкування є мистецтво спілкування, особливо ораторське мистецтво — уміння утримувати увагу аудиторії протягом багатьох годин, вести дискусії, диспути, діалоги й дебати.
Вербальне спілкування — це усне, словесне спілкування, учасники якого обмінюються висловлюваннями щодо предмета спілкування. Вербальна комунікація використовує як знакову систему людської мови, так і природну звукову мову, тобто систему фонетичних знаків. За допомогою мови здійснюються кодування і декодування інфpормації: комунікатор у процесі говоріння кодує, а реципієнт у процесі слухання декодує цю інформацію.
Невербальне спілкування — це така форма спілкування, яка не спирається на слова та інші мовні символи. Невербальне спілкування, широко відоме як «мова жестів», поєднує в собі такі форми самовираження, які спираються не на слова й інші мовні символи, а проявляються за допомогою поз, міміки, жестів, умовних сигналів. У процесі такого спілкування відбувається обмін інформацією, формування власного образу, думки партнера, здійснення впливу на нього без використання мовних засобів.
Розуміти мову невербальних сигналів важливо з кількох причин. По-перше, словами можна передати тільки фактичні знання, але, щоб висловити почуття, одних слів часто буває недостатньо. Іноді ми говоримо: «Я не знаю, як висловити це словами», маючи на увазі, що наші почуття настільки глибокі або складні, що для їх вираження ми не можемо підібрати підходящих слів.
По-друге, знання цієї мови показує, наскільки ми вміємо володіти собою. Якщо мовцеві важко впоратися з гнівом, він підвищує голос або відвертається. Невербальна мова скаже про те, що люди думають про нас у дійсності.
По-третє, невербальне спілкування цінне тим, що воно, як правило, спонтанне й виявляється несвідомо. Тому, незважаючи на те, що люди зважують свої слова і іноді контролюють міміку. Часто можливий «витік» приховуваних почуттів через міміку, жести, інтонацію і забарвлення голосу, що є інструментами невербального спілкування.
Міміка — вирази обличчя, спричинені рухами його м’язів, які виражають здивування й байдужість, страх і радість, задоволення й незадоволення, гнів і спокій, порозуміння і його відсутність тощо і є міжнародним засобом спілкування.
Постава — звичне положення тіла людини під час сидіння, ходіння тощо; властива манера триматися. Пози формуються тілом, руками, ногами й символізують соціальний стан або конкретну ситуацію, у якій перебуває людина.
Жести — рухи, виконувані переважно руками, іноді й ногами. Мова жестів надзвичайно виразна. Почувши, наприклад, неприємну звістку, людина інстинктивно витягує перед собою руку з розкритою назовні долонею, символічно намагаючись відштовхнути небажану інформацію. Якщо інформація складна, її необхідно обміркувати, співрозмовник береться руками за голову або потирає потилицю.
Умовні сигнали — побудовані на основі усного мовлення системи передавання повідомлень за допомогою жестів, зрозумілих лише для певного кола осіб. Як правило, такі сигнали виробляються у вузьких професійних групах. Наприклад, брокери товарних бірж у всьому світі користуються сигналами, зрозумілими лише їм, що символізують вимогу знизити або підвищити ціну, згоду або незгоду на заявлені умови угоди тощо.
Активне слухання — техніка, що поєднує в собі кілька прийомів і принципів, які допомагають чути співрозмовника, викликати його прихильність і довіру. У сучасному житті багато прийомів і навичок можуть значно поліпшити і полегшити ваше життя. Одна з таких корисних навичок — активне слухання, яке полягає в умінні слухати співрозмовника з правильною зовнішньою і внутрішньою реакцією. Цей прийом дає змогу не тільки привернути співрозмовника до себе й зуміти зрозуміти його точку зору, а й впливати на неї. Завдяки цьому поняття активного слухання в наші часи дуже популярно в самих різних сферах життя.
Існують різні принципи активного слухання, які відповідають трьом різним варіантам цього явища:
1. Активне слухання. У цьому випадку ви концентруєтесь на інформації, уточнюючи і перепитуючи її так, щоб співрозмовник зрозумів, що ви хочете усвідомити для себе все, що він говорить.
2. Пасивне слухання. Іноді людині потрібно виговоритися, і в цьому випадку його треба не перебивати, а мовчки слухати, зрідка підтакуючи і даючи побачити, що ви його розумієте.
3. Емпатичне слухання. Цей вид змушує вас подумки стати на місце мовця і постаратися уявити, випробувати його почуття, висловивши це словами так, щоб він зрозумів, що ви здатні співпереживати на найглибшому рівні.
Для багатьох виявляється не під силу навіть такий найпростіший прийом, як уміння слухати співрозмовника, не перебиваючи його. Адже це — основа активного слухання і ознака елементарної ввічливості. Розглянемо найпростіші прояви з області методу активного слухання:
легкий нахил тіла до співрозмовника;
регулярні кивки головою під час промови співрозмовника;
спалах очима;
міміка, відповідна предмету розмови;
підтакування на знак згоди;
пояснення по ходу промови;
перепитування в кінці висловлювання («тобто, як я розумію….»);
підведення підсумків («загалом, ти вирішив…»);
вираз співпереживання;
емпатія («це засмутило тебе?») і т. д.
Техніка активного слухання дає змогу привернути співрозмовника до себе, переконати його в тому, що для вас справді важливі його слова, і навіть дає змогу вам впливати на його точку зору, підводячи його до нових висновків, використовуючи тільки ту інформацію, яку він вам повідомив.
Методика
Дискусія в класі:Поміркуйте над висловом Юргена Хабермаса: «Комунікація — це базовий соціальний процес, повсякденна практика приватних життєвих світів. В основі сучасного громадянського суспільства лежить саме розвиток комунікативних практик і комунікативна раціоналізація, а не відносини виробництва.» Чому саме комунікації автор надає перевагу над виробництвом?
Уявіть ситуацію: ви познайомились із цікавою людиною і хотіли б зустрітися з нею ще раз. Які комунікативні дії ви застосуєте, якщо це:цікава дівчина або хлопець вашого віку;
відомий український політик;
людина, яка може вплинути на вашу подальшу кар’єру;
відомий естрадний співак.
Які комунікативні дії ви найчастіше використовуєте у своєму повсякденному житті?
Дискусія на тему «Слово та голос»«Ну що, здавалося б, слова? Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує!..» Т. Г. Шевченко
«Багато говорити і багато сказати — не одне й те ж». Софокл, давньогрецький драматург
«Уміння вести розмову — це талант». Стендаль (Анрі-Марі Бейль)
«Наша мова — найважливіша частина не лише нашої поведінки, а й нашої особистості, нашої душі, розуму, нашої здатності не піддаватися впливам середовища, якщо воно затягує». Д. С. Ліхачов, російський філолог та історик
Марк Цукерберг (1984 р. н.) — розробник і співзасновник всесвітньої соціальної мережі «Facebook», роботу над якою розпочав іще у студентські роки. У 2010 р. журнал «Тайм» визнав його «людиною року», а 2011-го його було визнано наймолодшим мільярдером планети. Ідея мережі «Facebook» ґрунтується на природній потребі людей у спілкуванні та їхньому прагненні бути популярними. У створеній 2004 р. мережі користувачі мали змогу завантажувати свої світлини й оприлюднювати будь-яку інформацію — від переліків улюблених пісень до наукових інтересів. За декілька років безкоштовним соціальним порталом університету вже користувалися мільйони юзерів усього світу. На власній сторінці цієї мережі Марк Цукерберг визначив свої інтереси як «відкритість; розробка речей, що допомагають людям спілкуватись і ділитися тим, що для них важливо; революції; інформаційні потоки; мінімалізм». У 2010 р. режисер Девід Фінч зняв кінострічку «Соціальна мережа», в основі сюжету якої було покладено історію життя Цукерберга та створення «Facebook».
«Мова тіла»Мова тіла — невербальна (несловесна) комунікація, обмін інформацією завдяки жестам, позам, рухам і виразам обличчя (кінесика), просторовим зонам (проксеміка), паралінгвістичним особливостям (проксодика) тощо. Альберт Мейєрабіан встановив, що передавання інформації вербально (словами) — це лише 7 % від загальної кількості переданої інформації. Через звукові засоби (інтонація, тон) передається 38 %, а невербальні засоби — 55 %. У бесіді словесне спілкування займає менше 35 %, а понад 65 % інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування.
Завдання для студентів: підготувати доповіді про «мову тіла». Під час доповіді асистенти будуть собою показувати «мову тіла».
Після вислуховування доповіді технологією мозковий штурм формуються «Правила поведінки під час співбесіди»
Правила спілкуванняУтворюється кілька груп студентів. Кожна група отримує завдання скласти правила спілкування. Результати мають бути відображені на листку фліпчарту (можна за допомогою символів). Після презентації доробку груп створюються спільні правила спілкування.
Рефлексія
1. Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що спілкування — це кисень для людської душі? Поясніть чому.
2. Як можна визначити рівень культури спілкування людини?
3. Розкрийте цінності невербального спілкування у суспільстві.
4. Що таке активне слухання? Поясніть його роль у вербальному спілкуванні.
5. У якому стилі спілкування краще засвоюється інформація – монолог, діалог, полілог?
Джерела
Эко У. Открытое произведение / Пер. с ит. — М., 2004. — 384 с.
Эко У. Поиски совершенного языка в европейской культуре / Пер. с итал. — М., 2007. — 430 с.
Эко У. Пять эссе на темы этики / Пер. с итал., М., 2005. — 160 с.
Ортега-і-Гасет Х. Дегуманізація мистецтва. Вибрані твори. — К., 2001. — 210 с.
Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс. Пер с исп. — М., 2003. — 509 с.
